Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/6215/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-7267ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		(додаткова) 
		 
		31 жовтня 2024 року  
		м. Київ
		 
		справа № 607/6215/23
		провадження № 61-7267св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи питання про ухвалення додаткового рішення за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року в складі судді Позняк В. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року в складі колегії суддів Костів О. З., Гірський Б. О., Хома М. В.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування реєстрації.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року:
		позов   ОСОБА_1 задоволено частково;
		визнано недійсним договір дарування від 20 вересня 2022 року, реєстраційний номер 638, посвідчений Будз Н. Є. , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, в частині дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), загальною площею 0.0990 гектара, що розташована в селі Біла, Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125280700:02:001:1746;
		скасовано рішення приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2022 року, індексний номер 64864806, номер відомостей про речове право: 47910342, про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0.0990 гектара, що розташована в селі Біла, Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125280700:02:001:17464806;
		в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року:
		            заяву представника відповідачів ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково;
		стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5 150 грн судових витрат на правову допомогу; 
		стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 4 300 грн судових витрат на правову допомогу;
		в задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено;
		стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 1 878,80 грн судових витрат зі сплати судового збору.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;
		рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року залишено без змін;
		додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2023 року - змінено шляхом зменшення суми стягнення витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 1 878,80 грн до 1 073,60 грн з кожного;
		в іншій частині додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2023 року залишено без змін.
		 
		Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задоволено.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 20 вересня 2022 року в частині дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), загальною площею 0.0990 гектара, що розташована в селі Біла, Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125280700:02:001:1746 та про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2022 року на земельну ділянку, загальною площею 0.0990 гектара, що розташована в селі Біла, Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125280700:02:001:17464806, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2  просив, зокрема, вирішити питання про розподіл судових витрат. ОСОБА_2 зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції складає 18 435,52 грн, з них:
		за подання до суду касаційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3 435,52 грн;
		розмір понесених судових витрат на правничу допомогу складає 10 000 грн;
		розмір очікуваних судових витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції складає 5000,00 грн.
		 
		Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
		 
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
		«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
		41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
		43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
		44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
		46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
		«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
		 
		У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. 
		 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		У справі, що розглядається: 
		при ухваленні постанови судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 435,52 грн;
		додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 150 грн судових витрат на правову допомогу. Суд зазначив, що з трьох заявлених позивачкою вимог немайнового характеру, судом одну вимогу задоволено, одну задоволено частково, та в задоволенні однієї позовної вимоги відмовленою; тому, виходячи із приписів статті 141 ЦПК України, з позивачки в користь ОСОБА_2 слід стягнути 5 150 грн судових витрат на правову допомогу (1/2 від 10 300);
		з урахуванням того, що постановою Верховного Суду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у частині двох задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 5 150 грн судових витрат на правову допомогу;
		у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що розмір очікуваних судових витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції складає 5 000 грн. Проте доказів цих витрат особа, яка подала касаційну скаргу, не надала. Тому на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України заяву  ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у суді касаційної інстанції належить залишити без розгляду.
		 
		Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_2 , яка міститься в касаційній скарзі, про стягнення судових витрат задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 
		сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 435,52 грн;
		витрат на правову допомогу у розмірі 5 150 грн.
		 
		Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у суді касаційної інстанції залишити без розгляду.
		 
		Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...