Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/2607/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 61-10697ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     
		 
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 278/2607/24
		провадження № 61-10697св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури 
		в інтересах держави,
		відповідачі: Тетерівська сільська рада Житомирського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Борисюка Р. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2024 року перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , у якому просив:
		 
		визнати незаконним та скасувати рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18 лютого 2022 року № 1355 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж земельної ділянки»;
		 
		визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651, від 07 червня 2022 року, що укладений між територіальною громадою в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і ОСОБА_1 ;
		 
		зобов?язати ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Тетерівської об?єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651;
		 
		скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651;
		 
		скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822087200:02:002:0651.
		 
		Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
		 
		Ухвалу мотивовано тим, що прокурор в межах цієї справи пред?явив чотири вимоги немайнового характеру і одну вимогу майнового характеру. Першому заступнику керівника Житомирської окружної прокуратури слід надати до суду актуальну інформацію щодо вартості земельної ділянки, яку заявник бажає повернути у комунальну власність Тетерівської територіальної громади, станом на момент звернення останнього до суду із цією позовною заявою, зазначити ціну позову та привести у відповідність із ціною позову оплату судового збору. Крім того, виправлений примірник позовної заяви слід надати до суду відповідно до кількості учасників справи.
		 
		20 травня 2024 року перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної зави без руху надав до суду лист № 51-84-4009, у якому прокурор зазначив, що ним у рамках цього цивільного провадження пред`явлено п`ять вимог немайнового характеру, а тому судовий збір позивачем сплачений із дотриманням вимог Закону України «Про судовий збір». Крім того, прокурор звернув увагу суду на те, що, на його переконання, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі 
		№ 918/569/20, не релевантні до спірних правовідносин, оскільки за наслідками розгляду цієї справи не відбудеться зміни майнового стану сторін та зміни власника, а відтак усі заявлені прокурором позовні вимоги 
		є вимогами саме немайнового характеру.
		 
		Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року позовну заяву визнано неподаною і повернено позивачу.
		 
		Ухвалу мотивовано тим, що оскільки у визначені судом строки недоліки апеляційної скарги станом на 24 травня 2024 року заявник не усунув, судовий збір не сплатив, відповідно до вимог статті 185 ЦПК України позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури задоволено.
		 
		Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанову мотивовано тим, що позивач заявив вимоги немайнового характеру, за які відповідно до Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір як за вимоги немайнового характеру. Позовні вимоги прокурора у цьому спорі спрямовані на усунення перешкод 
		у здійсненні прав користування та розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду. За таких обставин наслідком, у разі задоволення таких позовних вимог, стане не збагачення позивача, а виключно відновлення його порушених прав.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		23 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бугайчук М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року та залишити в силі ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокурор заявив позовну вимогу про повернення земельної ділянки, яка є майновою вимогою, тому судовий збір 
		з таких вимог мав би визначатися з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви у зв?язку із несплатою позивачем судового збору згідно з вимогами ухвали. Апеляційний суд не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі 3 910/13737/19.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		14 серпня 2024 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратуриподав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що позов, поданий прокурором, є немайновим, оскільки позовна вимога про зобов?язання повернути спірну земельну ділянку не направлена на збагачення позивача, яке можна оцінити вартісно.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Житомирського районного суду Житомирської області.
		 
		26 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що позивач заявив вимоги немайнового характеру, за які відповідно до Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір як за вимоги немайнового характеру. Позовні вимоги прокурора у цьому спорі спрямовані на усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду. За таких обставин наслідком, у разі задоволення таких позовних вимог, стане не збагачення позивача, а виключно відновлення його порушених прав.
		 
		Проте колегія суддів Верховного Суду з такими висновками апеляційного суду погодитись не може з таких підстав.
		 
		У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
		 
		Справедливість судового розгляду повинна бути реалізована, у тому числі, 
		у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		 
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		 
		Предметом спору у цій справі є вимоги про:
		 
		визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18 лютого 2022 року № 1355 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж земельної ділянки»;
		 
		визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651, від 07 червня 2022 року, що укладений між територіальною громадою в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і ОСОБА_1 ;
		 
		зобов?язання ОСОБА_2 повернути у комунальну власність Тетерівської об?єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651;
		 
		скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651;
		 
		скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822087200:02:002:0651.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору 
		у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		 
		Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особоюбо фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
		 
		Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок, що «судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
		 
		Вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18 лютого 2022 року № 1355 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та продаж земельної ділянки»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651, від 07 червня 2022 року, що укладений між територіальною громадою в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і ОСОБА_1 ; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 1822087200:02:002:0651; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822087200:02:002:0651, які входять до предмета цього позову, очевидно є вимогами немайнового характеру.
		 
		Водночас до предмета позову в цій справі також належить позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки у комунальну власність Тетерівської об?єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, яка є майновою.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд наведеного не врахував, а тому зробив неправильний висновок про те, що вимога про повернення земельної ділянки є немайновою вимогою.
		 
		У частинах першій та другій статті 185 ЦПК України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених 
		у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 1785 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		 
		Суд першої інстанції, встановивши, що позивач при поданні позову судовий збір сплатив не в повному обсязі, залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків, проте позивач у встановлений судом строк недоліки не усунув, судовий збір не сплатив, зробив правильний висновок про визнання її неподаною та повернення.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково 
		і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанову апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку 
		з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, 
		у розмірі 6 056,00 грн слід стягнути з Житомирської обласної прокуратури.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року скасувати, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 24 травня 2024 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Житомирської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 6 056,00 грнсудових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська          Судді: А. Ю. Зайцев           Є. В. Коротенко           В. М. Коротун           М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...