Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 168/1165/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/168/89/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030570000367

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 168/1165/24
		Провадження № 1-кп/168/89/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У КР А Ї Н И 
		 
		07 листопада 2024 року             сел. Стара Вижівка
		Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
		   за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_4 та його захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		   потерпілої  ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000367 від 20 вересня 2024 року відносно:
		 
		    ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, тяжкохворіючого, має на утриманні 1 дитину, непрацюючого, відповідно до статті 89 КК України не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 289 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення
		   Обвинувачений ОСОБА_4 20 вересня 2024року близько 15.30 год. знаходився поблизу магазину "Продукти", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння. Тоді ж мав на меті незаконно заволодіти транспортним засобом (автомобілем) марки "VОLКSWАGЕN ТОURAN", д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2004 року випуску. Відповідно до висновку від 23 жовтня 2024 року № СЕ-19/103-24/12823-АВ судової транспортно-товарознавчої від вартість транспортного засобу складає 249968,00 гривень та який на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_6 . 
		   При цьому обвинувачений ОСОБА_4 діяв умисно, усвідомлював свій протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачив їх шкідливі наслідки і свідомо бажав їх настання. Тоді ж обвинувачений ОСОБА_4 переслідував особисті корисливі мотиви на заволодіння транспортним засобом, не мав ні дійсного, ні уявного права та дозволу на користування вищевказаним транспортним засобом, поза волею власника, через незачинені на замок двері проник в салон зазначеного вище автомобіля.
		   В цей час обвинувачений ОСОБА_4 за допомогою залишеного власницею автомобіля у замку запалювання ключа, запустив двигун та незаконно заволодів вищевказаним автомобілем марки "VОLКSWАGЕN ТОURAN", д.н.з. НОМЕР_1 . А саме поїхав ним у напрямку с. Нова Вижва, Ковельського району Волинської області. Але по дорозі, не впоравшись з керуванням, з`їхав у кювет. Тут же й залишив викрадений автомобіль марки "VОLКSWАGЕN ТОURAN", д.н.з. НОМЕР_1 . Чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 , майнову шкоду на суму що складає 165,1 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		   Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		    Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним обвинуваченого  ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 ККУкраїни за ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобомколи предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		   Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.
		   Прокурор ОСОБА_3 в судому засіданні підтримав обвинувачення згідно обвинувального акту.
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що кримінальне правопорушення вчинив під впливом тяжких сімейних обставин: пропав безвісті рідний брат, який служить в ЗСУ та посварився з дружиною, через що вжив алкоголь. А потім скоїв злочин. 
		   Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 Долучив довідку про тяжку хворобу в обвинуваченого та заяву потерпілої ОСОБА_6 про відсутність претензій до обвинуваченого.
		   Потерпіла ОСОБА_6 в судовомузасіданні вказалана обставинианалогічні вобвинувальному акті. Ствердила, що обвинувачений був в стані алкогольного сп`яніння. Матеріальні збитків відшкодував повністю. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає.
		    Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000367 від 20 вересня 2024 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого  ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2статті 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобомколи предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,є доведеною в повному обсязі.
		 
		   Нормативно-правове обґрунтування.
		    Відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		   Згідно вимогстатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		   Відповідно до вимогстатті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		   Згідно з пунктом 1 частини 1статті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		   Обов`язок доказування, обставин зазначених устатті 91 КПК України, покладається на прокурора.
		   Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		   Згідно з частиною 3статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		   Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого  ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 289 КК України.
		 
		   Щодо призначення міри покарання.
		   Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавленняволі безконфіскації майна. Враховуючи повне відшкодування обвинуваченим шкоди та його тяжку хворобу, просив призначити покарання із застосуванням статті 75 КК України  три роки іспитового строку. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів у розмірі 2387,70 грн. покласти на обвинуваченого. Арешт майна на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події 20 вересня 2024 року шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном відповідно до ухвали від 26 вересня 2024 рокуслідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області - скасувати. Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ухвали від 23 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце свого проживанняза адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду, крім часу який витрачається на прибуття до суду- залишити до вступу вироку у законну силу.
		   Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України  1 рік іспитового строку. Крім цього просили скасувати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту.
		   Потерпіла ОСОБА_6 просила суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 . Бо претензій до нього немає.
		   Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 289 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
		   Дії обвинуваченого  ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 2статті 289 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобомколи предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		   Відповідно до вимогстатті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66та67 КК України.
		   Згідно частиною 2статті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		   Відповідно до абзацу 3 пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		   Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
		   Призначаючи обвинуваченому  ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		 
		   Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
		   Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку, тяжкі життєві сімейні обставини, а також тяжка хвороба в обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп`яніння.
		   За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 2статті 289 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строквід п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
		   Так, відповідно достатті 12ККУкраїни злочин, передбачений частиною 2статті 289КК України є тяжким .
		   Суд приймає до уваги, що  ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, у порядку статті 89 КК України раніше не судимий (судимість погашена), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.
		   Призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу  ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину, та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 2статті 289 КК Українимінімального розміру увиді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.
		У частині 2статті 65 КК Українивстановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		   Щодо застосування при призначенні покарання положень статті 75 КК України, то це не може бути перешкодою для застосування судом при призначенні покарання положень вказаної норми кримінального закону. Крім того, суд враховує, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		   Відповідно до вимог частини 1статті 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..
		   Відповідно до пункту 9Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»судам необхідно мати на увазі, що частиною 1статті 75 КК Українипередбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3статті 75 КК України).
		   Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений у порядку статті 89 КК України раніше не судимий (судимість погашена), та вчинив тяжкий злочин.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		   Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті65КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		   Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого,наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положеньстатті 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого  ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік.
		   При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 1статті 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки  ОСОБА_4 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
		   Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставістатті 75 КК Українита з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1статті 76 КК України.
		   При цьому підстав для застосуваннястатті 69 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.
		   На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		 
		   Щодо запобіжного заходу.
		   Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ухвали від 23 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце свого проживанняза адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду, крім часу який витрачається на прибуття до суду - залишити до вступу вироку у законну силу .
		 
		   Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		   Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимогглави 8 Розділу І КПК України.
		   Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням заподіяно матеріальні збитки у сумі 249968 гривень, які повністю обвинуваченим ОСОБА_4 відшкодовано в ході досудового розслідування, шкоди державі не завдано.
		   Судові витрати, всього в розмірі 2387,70 гривень (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 70 копійок) за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 23 жовтня 2024 року № СЕ-19/103-24/12823-АВ вартості транспортного засобу, відповідно дочастини 2 статті 124 КПК України, стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави.
		   Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимогстатті 100 КПК України.
		   Ухвалою від 26 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області клопотання слідчогослідчого відділення відділення поліції №2 (сел.Ратне) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна задоволено.
		   Накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події 20 вересня 2024 року шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном, а саме на:
		    автомобіль марки "Фольцваген Тауран", сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , який поміщено на територію спецмайданчику ВПД № 1 (сел.Стара Вижівка), що на АДРЕСА_3 ;
		    свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
		    мобільний телефон марки "Самсунг", темно-синього кольору, належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , який поміщено до спец. пакету PSP1188761;
		    змив з внутрішньої дверної ручки водійських дверей, який поміщено до паперового конверту;
		    змив з важеля коробки передач, який поміщено до паперового конверту;
		    чотири змиви з керма, які поміщено до паперового конверту.
		   Накладений арешт ухвалою від 26 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4статті 174 КПК України. 
		   Арештоване майно 
		   - автомобіль марки "Фольцваген Тауран", сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , який поміщено на територію спецмайданчику ВПД № 1 (сел. Стара Вижівка), що на АДРЕСА_3 ;
		   - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
		   - мобільний телефон марки "Самсунг", темно-синього кольору, належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , який поміщено до спец. пакету PSP1188761 - повернути власникам. 
		   А речові докази:
		   - змив з внутрішньої дверної ручки водійських дверей, який поміщено до паперового конверту;
		   - змив з важеля коробки передач, який поміщено до паперового конверту;
		   - чотири змиви з керма, які поміщено до паперового конверту- знищити.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями50,63,65,75,76,289 КК України, 
		статтями100,174, 349,367-371,373,374,376, 392-395 КПК України,
		суд
		УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті289 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		   На підставі статті75 КК Українизвільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1(один) рік.
		   На підставі частин 1, 2 статті76 КК України покласти на  ОСОБА_4  такі обов`язки:
		   1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		   2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		   3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		   Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання  ОСОБА_4 .
		   Роз`яснити про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
		   Іспитовий строк ОСОБА_4  відраховувати з моменту проголошення вироку.
		   Запобіжний захід щодо  ОСОБА_4  згідно ухвали від 23 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце свого проживанняза адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду, крім часу який витрачається на прибуття до суду- залишити до вступу вироку у законну силу .
		   Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням заподіяно матеріальні збитки у сумі 249968,00 гривень, які повністю обвинуваченим ОСОБА_4 відшкодовано в ході досудового розслідування, шкоди державі не завдано.
		   Судові витрати, всього в розмірі 2387,70 гривень (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 70 копійок) за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 23 жовтня 2024 року № СЕ-19/103-24/12823-АВ вартості транспортного засобу, відповідно дочастини 2 статті 124 КПК України, стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави.
		   Накладений арешт ухвалою від 26 вересня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області - скасувати. 
		   Арештоване майно 
		   - автомобіль марки "Фольцваген Тауран", сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , який поміщено на територію спецмайданчику ВПД № 1 (сел. Стара Вижівка), що на АДРЕСА_3 ;
		   - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
		   - мобільний телефон марки "Самсунг", темно-синього кольору, належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , який поміщено до спец. пакету PSP1188761 - повернути власникам.
		   Речові докази:
		   - змив з внутрішньої дверної ручки водійських дверей, який поміщено до паперового конверту;
		   - змив з важеля коробки передач, який поміщено до паперового конверту;
		   - чотири змиви з керма, які поміщено до паперового конверту- знищити 
		   Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбаченихстаттею 394 КПК України.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		   Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК Українине допускається.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...