Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/5234/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.

Номер судового провадження: 2-а/210/30/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 211/5234/24 
		Провадження № 2-а/210/30/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		07 листопада 2024 року                            м. Кривий Ріг
		 
		Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		16 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.08.2024 року відповідачем безпідставно винесено оскаржувану постанову №уп/11780 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 09.08.2024 року, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасування. Відповідачем помилково в оскаржуваній постанові посилається на вимоги абз. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки позивачу, якому вже було видано повістку на відправку до військової частини та який пройшов ВЛК 01.07.2024 року, міг не перебувати на військовому обліку та здійснити порушення вимог вказаної статті. 01.07.2024 року відповідачем було вручено позивачу повістку на відправку на 03.07.2024 року, в свою чергу, позивач 02.07.2024 року звернувся до відповідача з заявою поясненнями про причини нез`явлення 03.07.2024 року та пред`явив Довідку видану Релігійною організацією «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» від 11 липня 2024 року №13155, яка є доказом права на альтернативну службу під час мобілізації та не становить склад інкримінованого адміністративного правопорушення та не підлягає кваліфікації у вигляді пасивної поведінки суб`єкта правопорушення.
		Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не було надано йому копії протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено вимоги ст. ст. 268,256 КУпАП. Відповідачем не були з`ясовані всі обставини справи, так позивач неодноразово звертався із письмовими заявами та доказами до відповідача, із зазначенням про те, що він має право на заміну виконання військового обов`язку на альтернативну військову службу на підставі ч.4 ст. 35 Конституції України, ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч поданій позивачем заяви про неможливість виконання обов`язку згідно з релігійними переконаннями та проханням змінити військову службу альтернативною (невійськовою) службою, було складено оскаржену постанову. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. 
		Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання. (а.с. 68)
		29 серпня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позовні вимоги, зазначає, що постанова винесена правомірно в рамках законодавства на підставі наявної доказової бази скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01 липня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено вручення повістки №2689301894 позивачу про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03 липня 2024 року на 07:00 годин для визначення призначення на особливий період, яку останній отримав під особистий підпис. На день вручення повістки №2689301894 у позивача були відсутні законні підстави в вигляді відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації, визначені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Будучи належним чином оповіщеним про дату та час прибуття, 03.07.2024 року позивач протягом дня не прибув, про поважні причини визначені в пункті 23 Постанови Кабінету Міністрів України 560 від 16.05.2024 року не повідомив. Релігійні переконання не є законною підставою не виконувати військовий обов`язок чи поважною причиною не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 01.08.2024 року позивач прибув до посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході прийому було виявлено посадовою особою адміністративне правопорушення, було досліджено всі обставини справи, вислухано пояснення позивача. У зв`язку з відсутність поважних причин та обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, було складено протокол №1293/24 від 01.08.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу було виявлено триваюче правопорушення позивачем абз. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та порушення ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, 01.08.2024 року було виявлено триваюче правопорушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 , який не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці для визначення призначення на особливий період, та в подальшому порушив вимоги законодавства в період з 03.07.2024 року по 01.08.2024 року, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Окрім того, відповідач у відзиві вказав, що релігійні переконання не є поважною підставою не прибуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 в особливий період, не виконувати правила військового обліку та не призиватись на військову службу під час загальної мобілізації у воєнний час. На правомірність прийняття постанови не впливають доводи позивача про те, що виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням позивача, зважаючи на те, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка полягає у неявці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк визначений в отримано у ним документів, а не за відмову виконувати розпорядження яке суперечить його релігійним переконанням. 
		Ухвалою судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року вказану справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. (а.с. 92)
		23 вересня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 зазначив, що ним були подані належні докази на підтвердження свого права на сумлінну відмову від військової служби в порядкуч.4 ст. 35 Конституції України, а тому просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги. 
		Відповідно до Протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю.
		Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року вказану справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		01 листопада 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилались на обґрунтування висвітлені у відзиві на позовну заяву від 29 серпня 2024 року.
		Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідач у відзиві зазначає, що01 липня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено вручення повістки №2689301894 позивачу про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03 липня 2024 року на 07:00 годин для визначення призначення на особливий період, яку останній отримав під особистий підпис, що позивачем не заперечується. 
		02.07.2024 року ОСОБА_1 подав пояснення до ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість виконання військового обов`язку та прохання замінити військову службу на альтернативну (невійськову) службу, яка отримана відповідачем 12.07.2024 року, що підтверджується відтиском печатки про отримання вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 85)
		03 липня 2024 року позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується зверненням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 до начальника відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративне правопорушення та рапортом начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 86, 87)
		01серпня 2024 року начальником адміністративного відділенняМеталургійно- ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим солдатом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та під особистий підпис доведено його права та обов`язки та вимоги законодавства. Повідомлено про необхідність надання пояснень та докази поважності неприбуття. Призначено розгляд справи на 14 годину 00 хвилин 05.08.2024 року, однак підпис ОСОБА_1 у протоколі відсутній. (а.с. 81-83)
		01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, про неможливість виконання військового обов`язку та прохання замінити військову службу на альтернативну (невійськову) службу, яка отримана відповідачем 12.07.2024 року, що підтверджується відтиском печатки про отримання вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 17)
		09 серпня 2024 року Постановою №уп/11780 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. згідно ч. 2 ст.210-1 КУпАП, за те, що 01.08.2024 року о 15 годині 05 хвилин посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов`язаним, якому було належним чином вручено 01.07.2024 року повістку під особистий підпис на прибуття 03.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вирішення питання щодо призову на військову службу під час проведення загальної мобілізації. Будучи належним чином сповіщений (наявний підпис про отримання повістки) про необхідність прибуття, останній на вказану в повістці дату та час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 про поважні причини у встановлений строк не повідомив,чим порушив вимоги абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію». Доказів відсутності складу правопорушення не встановлено, поважні причини неприбуття (встановлені ст. 23 Закону України «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560)  відсутні. В діях військовозобов`язаного наявний склад адміністративного правопорушення, який підтверджений належними доказами (повістка №2689301894 від 01.07.2024 року). Щодо надання письмового пояснення про неможливість явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 тому, що є хрещеним та діючим свідком Єгови (довідка не надана), не є поважною причиною для закриття справи. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 року є донині діє особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, тому за порушення в особливий період Закону України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи, що військовозобов`язаний прибув на розгляд справи не має обставин які обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до ст. 35 Кодексу про адміністративні правопорушення у вигляді повторного скоєння адміністративного правопорушення та не виявлено обставин, що пом`якшують відповідальність відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративне правопорушення. (а.с. 88-90)
		За змістом статті 2Кодексу адміністративногосудочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Згідно ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст.7 КУпАП).
		Відповідно до ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Забезпечення персонально-первинного військового обліку здійснюється відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року.
		Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» .
		Згідно з Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
		Згідно ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається то адміністративної відповідальності, має право подані пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
		Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
		Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан.
		Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Пунктом 16 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» допускається обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової службиі маєна метівиконання обов`язкуперед суспільством.Відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.
		Згідно зі ст. 65 Конституції України, частини першої ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		За змістом ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Згідно з положеннями статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Відповідності з частини другої ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Основним національним нормативно-правовим актом у сфері свободи віросповідання є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якого видаються інші вітчизняні законодавчі документи. Стаття 3 цього Закону кожному громадянину в Україні гарантує право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
		Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.
		Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.
		Згідно з положеннями частині третьої статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		Організація Об`єднаних Націй як глобальна міжнародна організація, створена для підтримання та зміцнення миру і міжнародної безпеки, а також розвиток співробітництва між державами світу. Основними міжнародно-правовими актами, що регламентують право людини на свободу віросповідання є: 1) Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року; 2) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, підписана 4 листопада 1950 року урядами держав-членів Ради Європи та ратифікована Україною 17 липня 1997 року; 3) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР 19 жовтня 1973 року.
		Стаття 18 Загальної декларації прав людини визначає: «Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів».
		Відповідно до ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод створено Європейський Суд з прав людини, який забезпечує гарантії прав людини, є контрольним механізмом, закладеним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання державами-учасницями її положень, упровадження норм і принципів у рамки національних правових систем.
		Стаття 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Свобода думки, совісті і релігії» у частині першій фактично повторює правові засади, проголошені у статті 18 Загальної декларації прав людини, а саме: «1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно».
		Водночас частина друга статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод доповнює постулати щодо свободи думки, совісті та релігії і вказує на виняткові випадки, коли така свобода може бути обмеженою: «2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
		Таким чином, уряди держав-членів Ради Європи, окрім утвердження в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод міжнародних нормативних прерогатив на свободу думки, совісті та релігії людини проголошених ООН, все ж вказують на можливість обмеження їхньої реалізації, якщо такі обмеження, перш за все, передбачені чинним законодавством демократичного суспільства та покликані захищати громадську безпеку, публічний порядок, здоров`я чи моральні засади, а також покликані захищати права та свободи інших членів суспільної ланки.
		У частині третій стаття 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права задекларовано: «3. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров`я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб».
		Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Такі ж висновки зроблені по справі № № 201/5566/23 від 18 серпня 2023 року, у складі колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду. Отже виходячи з вище викладеного, релігійні переконання не є поважною підставою не прибувати по повістці до ТЦК та СП, не виконувати правила військового обліку та не призиватися на військову службу під час загальної мобілізації.
		Проаналізувавши в сукупності надані сторонами по справі докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимог КУпАП, права ОСОБА_1 , як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи були дотримані, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 210-1 ч. 2 КУпАП є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №1293/24 від 01.08.2024 року, зверненням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 до начальника відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративне правопорушення та рапортом начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 з яких встановлено, що ОСОБА_1 не прибув ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт отримання повістки ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 03.07.2024 року позивачем не заперечується. 
		Посилання позивача на незаконність оскаржуваної постанови через те, що він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, суд не може взяти до уваги, так як протокол та постанова винесена відносно ОСОБА_1 09.08.2024 року за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
		Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез`явлення за викликом до ТЦК для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
		Релігійне віросповідання, не є законною підставою для неявки до ТЦК.
		Крім того, відповідно дост. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Частиною 3статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України- за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Абзацом 3 частини 9статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою КМУ від 28.07.2010 №673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
		Крім того, відповідно до п.п. 21-24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (у редакції, чинній станом на 16.05.2024 та на час розгляду справи), -за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника,військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ. Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
		Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів наявності поважних причин не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
		З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст. ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подання апеляційної скарги протягомдесяти днів.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя: Н. Ю. Вікторович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...