Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/586/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		28 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/586/24 
		Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА (код 32049199) 02041, м. Київ, проспект П. Григоренка, 43до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації 125993, ГСП-3, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15-а про стягнення 11 793 314 грн 76 коп., що еквівалентно 290 838,92 доларів США
		за участі представників сторін:
		від позивача: Бумба О.А.  адвокат (ордер серії АА № 1456829 від 03.07.2024), Жукотанська О.В.  адвокат (ордер серії АІ № 1649781 від 04.07.2024)
		відповідача: не з`явився 
		ВСТАНОВИВ:
		24 червня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про відшкодування спричиненої збройною військовою агресією відповідача шкоду в розмірі 11 793 314,76 грн, що еквівалентно 290 838,92 доларів США.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на вчинення російською федерацією неспровокованого та повномасштабного акту збройної агресії проти України та численних актів геноциду українського народу; наслідком таких дій є завдання тяжких наслідків як для України в цілому, так і для громадян та бізнесу, у т.ч. і для товариства. Внаслідок військових дій, через постійні обстріли було знищено майно (товари, продукти харчування, напої, обладнання), яке перебувало в приміщенні торгівельного центру, розташованого в м. Чернігові по вул. Старобілоуська, 7.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 постановлено:
		прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
		здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
		призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 30 липня 2024 року;
		зобов`язати позивача здійснити переклад даної ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова (або іншої дипломатичної установи російської федерації) з наданням суду відповідних доказів;
		встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву  протягом п`ятнадцяти днів з дня розміщення ухвали про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі судової влади України;
		викликати для участі в судовому засіданні представника російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
		Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Таким чином, Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
		Разом з цим, згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні, а саме з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а, отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що, звертаючись із позовом до російської федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.
		При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
		Отже, суд доходить висновку про застосування у даній справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
		Крім того, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. 
		При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
		За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
		Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		Згідно Закону України від 12.01.2023 № 2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).
		За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
		Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
		Разом з тим у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.
		Відтак діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. 
		Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України. 
		З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення. 
		Постановляючи ухвалу від 01.07.2024, суд врахував факт розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією з 24.02.2022, що унеможливлює надсилання відповідного процесуального документа на адресу відповідача, як наслідок  повідомлення останнього про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі здійснювалось шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
		При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
		Процесуальним правом на участь в призначеному на 30.07.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався (як і процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву).
		В підготовчому засіданні 30.07.2024 повноважним представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання.
		Дане клопотання позивач обумовлює необхідністю виконання вимог суду щодо здійснення перекладу вищезгаданої ухвали від 01.07.2024 на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направлення скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова (або іншої дипломатичної установи російської федерації) та надання суду відповідних доказів.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2024 постановлено:
		продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;
		призначити підготовче засідання на 11 вересня 2024 року;
		повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
		клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
		проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
		Постановляючи ухвалу від 30.07.2024, суд врахував факт розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією з 24.02.2022, що унеможливлює надсилання відповідного процесуального документа на адресу відповідача, як наслідок  повідомлення останнього про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі здійснювалось шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
		Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.09.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2024 постановлено:
		призначити підготовче засідання на 26 вересня 2024 року на 11 год. 00 хв.;
		повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
		клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
		проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
		Постановляючи ухвалу від 11.09.2024, суд врахував факт розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією з 24.02.2022, що унеможливлює надсилання відповідного процесуального документа на адресу відповідача, як наслідок  повідомлення останнього про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі здійснювалось шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
		Процесуальним правом на участь в призначеному на 26.09.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.
		25.09.2024, з метою виконання вимог суду, викладених в абз. 4 резолютивної частини ухвали від 01.07.2024, позивачем через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подані відповідні докази.
		26.09.2024 о 10:49 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 11:17.
		Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.
		Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 26.09.2024 на 11:00 підготовче засідання у справі було проведено після закінчення повітряної тривоги.
		Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2024 постановлено: 
		закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 жовтня 2024 року о 10:00;
		зобов`язати позивача здійснити переклад даної ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова (або іншої дипломатичної установи російської федерації) з наданням суду відповідних доказів;
		викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА в якості позивача;
		викликати для участі в судовому засіданні представника російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації в якості відповідача;
		проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
		Про постановлення ухвали суду від 26.09.2024 відповідач був повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
		28.10.2024, з метою виконання вимог суду, викладених в абз. 2 резолютивної частини ухвали від 26.09.2024, позивачем через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подані відповідні докази.
		Процесуальним правом на участь в призначеному на 28.10.2024 судовому засіданні відповідач не скористався.
		Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		В судовому засіданні 28.10.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ: 
		TOB «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» юридична особа із зареєстрованим місцезнаходженням: 02041, м. Київ, пр. Григоренка,43, код ЄДРПОУ 32049199. Основним видом діяльності Позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Крім того, позивач здійснює оптову торгівлю продуктами харчування, напоями, товарами першої необхідності, доставку товарів клієнтам, надає в оренду приміщення та здійснює інші види господарської діяльності.
		Наразі Товариство здійснює свою діяльність через Торговельні центри у різних містах України. 
		TOB «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» здійснює свою діяльність, в тому числі, в Торговельному центрі № 67 філія МЕТРО, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 77. Будівля торговельного центру МЕТРО, використовується TOB «Метро Кеш енд Кері Україна» на підставі укладеного з TOB «Форт-Сервіс» Договору оренди об`єкту нерухомості від 09.08.2019 року. 
		24.02.2022 Росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових, оборонних та цивільних об`єктів. Чернігівська область була безпосередньою територією ведення активних бойових дій та постійних обстрілів з боку ворога починаючи з перших днів війни. 
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Чернігівської області та безпосередньо Чернігівська міська територіальна громада (м. Чернігів) з 24.02.2022 по 31.03.2022 року входила до території активних бойових дій. З наявною інформацією в околицях м. Чернігів велися активні танкові бої та здійснювався посилений артилерійський обстріл. Активне просування ворога було сповільнено та зупинено підрозділом 1-ї окремої танкової бригади Збройних Сил України на околиці Чернігова.
		Тобто, з перших днів війни діяльність Торговельного центру № 67 філії МЕТРО у м. Чернігів, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 77 була призупинена, починаючи з 24.02.2022 по 29 квітня 2022 року через суттєву загрозу життю та здоров`ю співробітників, та неможливістю безпечного доступу чи перебування в торгівельному центрі.
		Факт зупинення роботи Торговельного центру № 67 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 77 з 24.02.2022 підтверджуються наказами «Про призупинення роботи торговельного центру № 67» №32/14-ОД від 24.02.2022, №34/7-ОД від 10.03.2022. 
		Наказом ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» №43-Од від 21.04.2022 «Про призначення комісії та проведення проміжної інвентаризації в ТЦ 1067 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у зв`язку з необхідністю підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, виявлення фактичної наявності активів і зобов`язань, постановлено провести проміжну (річну) інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в ТЦ №1067 25.04.2022 року та здійснити коригування облікової кількості товару. 
		Згідно довідки про відображення результатів інвентаризації на ТЦ 67 станом на 25.04.2022 вих№450 від 06.02.2023 майно, яке знаходилось в Торгівельному центрі №67 за адресою: м. Чернігів, вул.Старобілоуська,77 було втрачено внаслідок збройної агресії рф, загальна балансова вартість за обліком станом на 25.04.2022 становить 7870422,97 грн.
		Наказом ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» №б6/8-ОД від 29.04.2022 року відновлено роботу Торговельного центру № 67 з 29.04.2022.
		Як вказує позивач у позовній заяві, незважаючи на постійні обстріли будівля магазину та прибудинкова територія зазнали незначних пошкоджень. Проте товари, продукти харчування, напої та інше обладнання, які перебували всередині торгівельного центру були знищені, втрачені у зв`язку з військовими діями рф. 
		Про факти пошкодження та втрати майна позивачем було повідомлено управління поліції заявою ЄО 24337 від 08.05.2022 року про вжиття заходів та проведення розслідування злочинним діям. 
		Згідно Витягу з ЄРДР 1202227034000164 Заяву TOB «Метро Кеш енд Кері Україна» було приєднано до кримінального провадження 220222700000000010 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України (Порушення законів та звичаїв війни). 
		Оцінювачем Запорізької торгово-промислової палати, який діяв на підставі договору №43-LEG-24/18/24 від 11.01.2024 між ЗТПП та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та заявки №2059 від 16.01.2024, була виконана незалежна оцінка розміру реальних збитків, завданих ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та незалежна оцінка розміру упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку зі збройною агресією рф.
		Оцінювач Запорізької торгово-промислової палати діяв на підставі Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності №631/2022 від 20.12.2022, виданого Фондом державного майна України, Сертифіката оцінювача №937 від 06.12.1997, свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2738 від 04.05.2005, свідоцтва про підвищення кваліфікації оцінювача серія МФ №3843-ПК від 04.10.2022. 
		Звітом Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/2 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку розміру реальних збитків встановлено, що сума реальних збитків, завданих ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» внаслідок знищення, пошкодження та втрати майна в ТЦ 67 за адресою: м. Чернігів, вул.Старобілоуська,77, у зв`язку із збройною агресією рф станом на 01.02.2024 становить 251433,14 дол. США або в перерахунку по курсу НБУ - 9 444 507,56 грн. 
		Звітом Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/12 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди встановлено, що вартість упущеної вимоги (неотриманого прибутку) ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» внаслідок знищення, пошкодження та втрати майна в ТЦ 67 за адресою: м. Чернігів, вул.Старобілоуська,77, у зв`язку із збройною агресією рф станом на 01.02.2024 становить 62530,31 дол. США або в перерахунку по курсу НБУ - 2348807,20 грн. 
		Розмір реальних збитків оцінювався виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31.12.2021, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Також використовувалась повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства.
		Вихідними даними для розрахунку неотриманого прибутку були значення статей доходів та витрат підприємства, діяльність якого заснована на майні із звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2020 та 2021 роки. 
		Згідно Звіту про фінансовий стан (баланс) на 31.12.2020 року баланс підприємства становив 6826062тис.грн, який зріс відносно попереднього періоду на 6445138тис.грн.
		Згідно Звіту про фінансовий стан (баланс) на 31.12.2021 року баланс підприємства становив 7817144тис.грн, який зріс відносно попереднього періоду на 7033396тис.грн.
		Згідно звіту про фінансові результати 2020 рік підприємство завершило зі збитком 1952408тис.грн, 2021 рік з прибутком 100113тис.грн.
		Основним видом діяльності ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
		В результаті обстрілів було пошкоджено частину майна, підприємством втратило спроможність здійснювати операційну діяльність в повному обсязі, а отже понесло і непрямі збитки. 
		У разі, коли існують підстави пов`язувати виникнення упущеної вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника, оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практик, що склалися. Під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник пошкодженого, втраченого або знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.
		З матеріалів справи, вбачається, що саме внаслідок протиправних дій військових формувань російської федерації, в результаті військової агресії останньої, позивач не мав можливості здійснювати господарську діяльність з продажу товарів та одержувати дохід.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі  Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року. 
		Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
		Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники, які оцінюються, зокрема упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. 
		Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
		Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України Про судову експертизу, з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
		Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (надалі  Методика) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 року за № 1522/38858), яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання. 
		Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).
		Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.
		Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
		Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.
		Об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта.
		Незалежна оцінка збитків проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності та замовником такої оцінки, у якому встановлюється дата оцінки.
		За результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (за необхідності), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено завданням на проведення оцінки збитків (договором на проведення оцінки майна) або законодавством.
		Дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків. Дата оцінки встановлюється з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України та є будь-якою датою, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23 лютого 2022 року.
		Звертаючись з даним позовом позивач надав суду:
		- Звіт Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/2 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» в наслідок знищення пошкодження та втрати майна в ТЦ 67 за адресою м.Чернігів, вул.Старобілоуська,77, у зв`язку із збройною агресією рф.
		- Звіт Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-2059/12 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» в наслідок знищення пошкодження та втрати майна в ТЦ 67 за адресою м.Чернігів, вул.Старобілоуська,77, у зв`язку із збройною агресією рф. 
		Суд вважає, що висновки про вартість реальних збитків завданих ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації та про вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» внаслідок втрати, знищення та пошкодження майна, у зв`язку із збройною агресією російської федерації виконані суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також відповідно до вищезазначеної методики, отже є належним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків на загальну суму 11793314,76 грн, з яких вартість реальних збитків склала 9444507,56 грн, вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) склала 2348807,20 грн. 
		До матеріалів справи не надавались докази виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків. Відтак, суд приймає подані позивачем експертні висновки як належний доказ у справі.
		Таким чином, суд констатує, що факт пошкодження (знищення) майна позивача підтверджується наявними в матеріалах доказами.
		Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
		Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
		Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
		Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
		При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
		Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
		Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
		Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
		За змістом частини першої статті 224 ГК України якщо учасник господарських відносин хоча і не порушив господарське зобов`язання, але порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
		У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
		Схожого змісту норми щодо ціни містять частини третя, четверта статті 225 ГК України, яким визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
		Водночас аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
		Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
		Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
		Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
		Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
		Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).
		Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.
		Тому справедливе відшкодування збитків за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.
		Суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
		Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
		Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
		Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
		Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		У преамбулі Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
		Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		24.02.2022 Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у зв`язку з вторгненням збройних сил російської федерації на територію північних, східних та південних областей України, нанесенням авіаційних та артилерійських ударів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за фактами: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України), ведення агресивної війни (ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України).
		По збройному нападу на Чернігівську область відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України внесені 28.02.2022 року у кримінальному провадженні № 220022270000000010 ГУ УСБУ у Чернігівській області.
		Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА залучено як потерпілого у кримінальному провадженні № 220022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується відповідною довідкою. 
		В даному випадку матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок збройної агресії з боку російської федерації проти України позивачу завдана шкода у формі реальних збитків та упущеної вигоди, яку товариство могло би отримати за мирних часів шляхом здійснення своєї господарської діяльності.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц. 
		Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
		Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції. 
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).
		Російська федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року справі № 760/17232/20-ц.
		За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. 
		Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. 
		За таких умов, пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Частина 2 ст. 224 Господарського Кодексу України встановлює, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
		З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
		Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
		На підставі вищевикладеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Оскільки при зверненні до суду з даним позовом позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, останній, з урахуванням результату вирішення даного спору, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України в розмірі 176 899,72 грн.
		Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складається з витрат на правничу допомогу і становить 63 000,00 грн. Позивач у позовній заяві зробив заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 
		Таким чином, в даному рішенні суд не розглядає питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
		Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації про відшкодування спричиненої збройною військовою агресією відповідача шкоди в розмірі 11 793 314,76 грн, що еквівалентно 290 838,92 доларів США задовольнити повністю.
		Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» (02041, м. Київ, проспект П. Григоренка, 43; код 32049199) 11 793 314,76 грн, що еквівалентно 290 838,92 доларів США збитків. 
		Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106) 176 899,72 грн судового збору.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		Зобов`язати позивача здійснити переклад даного рішення на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова (або іншої дипломатичної установи російської федерації) з наданням суду відповідних доказів.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2024.
		 
		Суддя А.С.Сидоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...