Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15100/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/1513/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080200001210

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/15100/24
		1-кп/755/1513/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"29" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                  ОСОБА_1 , 
		секретаря                          ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024080200001210 від 13.08.2024 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Красноярське Чорноморського району АР Крим Україна, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		за участю:
		прокурора                  ОСОБА_4 , 
		захисника                  ОСОБА_5 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_3 , нехтуючи вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_6 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури рф, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
		Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи у місті Красноперекопськ АР Крим на посаді старшого прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду старшого помічника Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури.
		Зокрема, ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» по вул. Генерала Захарова, буд. 3а, м. Красноперекопськ, діючи в інтересах рф, 11.07.2019 року, точний час не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №12-56/2019, крім того 28.08.2019 року, точний час не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №12-67/2019, крім того 10.09.2019 року, точний час не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №21-740/2019, крім того 25.09.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №12-54/2020, крім того 19.10.2020 року, точний час не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №12-59/2020, крім того 11.11.2020 року, точний час не встановлено, взяв участь як старший помічник Красноперекопського міжрайонного прокурора незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №12-60/2020, та висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на здійснення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - рф, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Первомайського районного суду Республіки Крим» по вул. Жовтнева, буд. 116а, смт. Первомайське, діючи в інтересах рф, 25.12.2023 року, точний час не встановлено, взяв участь як заступник прокурора Первомайського району незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у справі №2А-657/2023, та висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - рф, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури рф та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим. 
		Оскільки, керуючись ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), він показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		Судовий розгляд проводився за обов`язкової участі захисника, яка була забезпечена державою та користувалась процесуальними правами обвинуваченого. 
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
		Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		У судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
		Так, з протоколу огляду інтернет видань від 18.08.2015 року з додатками, зокрема, вбачається, що слідчим було оглянуто веб-сайт так званих «офіційних органів місцевого самоуправління» міста Красноперекопськ АР Крим, де на сторінці під назвою «графік прийому громадян співробітниками Красноперекопської міжрайонної прокуратури» зазначено, що прийом громадян здійснює, зокрема, ОСОБА_3 , а саме зазначено наступне: «понеділок 14.00-18.00 ОСОБА_3 ». 
		З протоколу огляду речей та документів від 14.08.2024 року з додатком, зокрема, вбачається, що прокурором за допомогою мережі «Інтернет» на веб-сайті «офіційних мережевих ресурсів президента росії» було відшукано та роздруковано копію Закону рф № 6-ФКЗ від 21.03.2014 року, яку було долучено в якості додатку до протоколу. 
		Також з протоколу огляду інтернет видань від 14.08.2024 року з додатками, зокрема, вбачається, що прокурором за допомогою мережі «Інтернет» на офіційному веб-сайті Верховної Ради України було відшукано та роздруковано, в якості додатку до протоколу, Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 № 757-VІІ та Постанову Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України» від 23.02.2014 № 764-VІІ.
		З протоколу огляду інтернет видань від 14.08.2024 року з додатком, зокрема, вбачається, що прокурором за допомогою мережі «Інтернет» відшукано та роздруковано «Конституцію Республіки Крим», яку було долучено в якості додатку до вказаного протоколу. 
		Крім того, з протоколу огляду інтернет видань від 14.08.2024 року з додатком, зокрема, вбачається, що прокурором за допомогою мережі «Інтернет» відшукано веб-сайт Генеральної прокуратури України, на якому відшукано повідомлення наступного змісту: «Виконувач обов`язків Генерального прокурора України ОСОБА_8 надіслав листа прокуророві Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 , в якому закликав «не піддаватися на провокації, зберігати спокій та неухильно дотримуватися Конституції України та Законів України». «На території Автономної Республіки Крим всупереч нормам міжнародного права та міжнародних договорів вчиняються дії, спрямовані на порушення територіальної цілісності України, що створюють загрозу її державному суверенітету. З цією метою здійснюються провокації силового сценарію, дестабілізація ситуації в країні, порушення її миру і спокою. Для легітимізації своїх дій та створення видимості дотримання законності і правопорядку мають місце спроби призначення керівників прокуратури Автономної Республіки Крим у неправовий спосіб», - йдеться у документі. У листі акцентовано, що «Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України, на території якої поширюється дія Конституції України та законів України. У відповідності до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурор Автономної Республіки Крим призначається Генеральним прокурором України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Генеральним прокурором України призначаються заступники прокурора Автономної Республіки Крим, прокурори областей, міст Києва і Севастополя, їх заступники, міські, районні, міжрайонні, а також прирівняні до них прокурори. Призначення працівників прокуратури в інший спосіб є нелегітимним та не правовим». Керівник Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 підкреслив, що сумлінне виконанням своїх службових обов`язків працівниками органів прокуратури, сприятиме утвердженню Верховенства Права, законності та правопорядку.» Також,        на вказаному веб-сайті розміщено звернення колегії Генеральної прокуратури України до працівників прокуратури АР Крим наступного змісту: «Шановні працівники прокуратури Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, прокуратури Кримського регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері! Колегія Генеральної прокуратури України високо оцінює принципову позицію працівників прокуратури, які не зрадили Присязі українському народові та українській державі, продовжують з гідністю виконувати службові обов`язки, незважаючи на окупацію території Кримського півострова збройними силами Російської Федерації. Водночас, розуміючи вкрай складну ситуацію в регіоні, Генеральна прокуратура України гарантує Вам право на продовження роботи в органах прокуратури інших регіонів України. Для отримання більш ґрунтовної інформації з питань подальшого працевлаштування Ви маєте можливість звертатись цілодобово до Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України. Крім цього, розміщено копію наказу Генеральної прокуратури України від 21.03.2013 року        №        36 «Про тимчасовий порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів прокуратури Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та прокуратури Кримського регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері».
		Також судом була досліджена довідка УСР в Київській області ДСР НП України про отримання інформації щодо державної зради прокурора відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_3 та додані до неї копії судових рішень, а саме: 
		- рішення «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» № 12-56/2019 від 11 червня 2019 року по справі № 12-56/2019, в якому ОСОБА_3 зазначений як старший помічник «Красноперекопського міжрайонного прокурора»; 
		- рішення «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» № 12-67/2019 від 28 серпня 2019 року по справі № 12-67/2019, в якому ОСОБА_3 зазначений як старший помічник «Красноперекопського міжрайонного прокурора Республіки Крим»; 
		- рішення «Верховного суду Республіки Крим» № 21-740/2019 від 10 вересня 2019 року по справі № 21-740/2019, в якому ОСОБА_3 зазначений як старший помічник «Красноперекопського міжрайонного прокурора»; 
		- рішення «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» № 12-54/2020 від 25 вересня 2020 року по справі № 12-54/2020, в якому ОСОБА_3 зазначений як прокурор;
		- рішення «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» № 12-59/2020 від 19 жовтня 2020 року по справі № 12-59/2020, в якому ОСОБА_3 зазначений як прокурор;
		- рішення «Красноперекопського районного суду Республіки Крим» № 12-60/2020 від 11 листопада 2020 року по справі № 12-60/2020, в якому ОСОБА_3 зазначений як старший помічник «Красноперекопського міжрайонного прокурора Республіки Крим»;
		- рішення Первомайського районного суду «Республіки Крим» № 2А-657/2023 2А-657/2023-М576/2023 М-576/2023 від 25 грудня 2013 року по справі № 2А-657/2023, в якому ОСОБА_3 заступник прокурора «Первомайського району Республіки Крим».
		З протоколу огляду від 23.08.2024 року з додатками, зокрема, вбачається, що слідчим за допомогою мережі «Інтернет» на веб-сайті «судові та нормативні акти рф», що являє собою агрегатор судових рішень всіх судів рф, за пошуковим запитом « ОСОБА_3 », відшукано та зафіксовано, що ОСОБА_3 як учасник судового розгляду брав участь у судових засіданнях різних судів рф так званої «Республіки Крим» у період часу з 2015 року по 2024 роки. Крім того, на веб-сайті «смуга новин Криму» було відшукано та зафіксовано статтю «Крапки успіху. Красноперекопський район», де в якості учасників форуму зазначений ОСОБА_3 як старший помічник «Красноперекопського міжрайонного прокурора Республіки Крим». 
		Відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України № 5є7зк від 12.08.2013 року, старшому прокурору Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим ОСОБА_3 було оголошено Подяку Генерального прокурора України. 
		Як убачається з подання про заохочення прокурора АР Крим ОСОБА_10 та додатків до нього, ОСОБА_3 з 2006 року по 2014 рік працював в органах прокуратури, зокрема, з 13.07.2012 року по 01.12.2014 року займав посаду старшого прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим.
		Також відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України № 13дк від 01.12.2014 року, за порушення «Присяги працівника прокуратури» старшого прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину «юрист 1 класу». 
		Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду інтернет-видань та речей і документів, якими підтверджується, що ОСОБА_3 як старший помічник прокурора Первомайського району незаконно створеної прокуратури Республіки Крим брав участь у ряді судових засідань, у відповідності до російського законодавства, що підтверджується, зокрема, постановленими на підставі законодавства рф за його участі судовими рішеннями, копії яких були досліджені під час судового розгляду. 
		Правовий акт індивідуальної дії розміщений в мережі «Інтернет», сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації, однак підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційний інтернет-сайтів органів державної влади рф, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».
		Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані про діяльність  ОСОБА_3 , як «старшого помічника прокурора» окупаційних органів влади рф, достовірними доказами обвинувачення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року ( у справі № 759/7443/17). 
		Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. 
		Так, що стосується процедури спеціального судового провадження, то аналізуючи наявні в матеріалах провадження докази на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого  ОСОБА_3 до суду, які, зокрема, опубліковувались у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав, чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути присутнім під час судового розгляду та захищати себе особисто, чи за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безкоштовно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість,  ОСОБА_3 не скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
		Суд вважає, що наявні у кримінальному провадженні документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює, як реалізацію ним його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		З огляду на особливості даного кримінального провадження, окремої уваги потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_3 та фактів з цього приводу.
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Як вбачається із ст. 4 Закону рф № 6-ФКЗ від 21.03.2014 року, з дня прийняття АР Крим до рф, тобто з 21 березня 2014 року, автоматично визнавалося громадянство рф у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим, за ними залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством рф обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття АР Крим до рф. 
		Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.
		Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним, як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах даного кримінального провадження підозру у вчиненні кримінального правопорушення не допускається і його вихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_3 громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.
		Будь-яких доказів про намір ОСОБА_3 відмовитись від громадянства України суду надано не було. Крім цього, громадянство України ОСОБА_3 ніким із учасників судового розгляду не оспорюється. 
		Також, у суду не виникає сумніву щодо статусу ОСОБА_3 як старшого прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим, оскільки вказане повністю підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами та ніким із учасників судового розгляду не оспорюється. 
		Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 , маючи таку можливість, звертався із заявами про переведення його до іншої прокуратури на території України, чи про звільнення його з посади за загальними обставинами, суду надано не було. 
		Крім цього, суд вважає доведеним, що  ОСОБА_3 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади старшого прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури АР Крим, почав роботу в органах прокуратури іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала територію України, керуючись при цьому законодавством рф, що підтверджується дослідженими судом доказами. 
		Між тим, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
		Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
		Отже, виконання  ОСОБА_3 за таких умов службових обов`язків «старшого помічника прокурора» в незаконно створених органах іноземною державою - рф, свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України, його присяги, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади рф, шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду  ОСОБА_3 для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності рф проти України, шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, доводиться об`єктивними даними про його стаж роботи та кваліфікаційний рівень в галузі права, який дозволяв йому обіймати посаду прокурора.
		На свідомий і добровільний характер дій  ОСОБА_3 з надання допомоги рф в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,  ОСОБА_3 , починаючи з березня 2014 року, не покидає тимчасово окупованої території України - АР Крим, як службова особа - працівник прокуратури, не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, погоджується на пропозицію окупаційної влади рф та добровільно обіймає посаду «старшого помічника Красноперекопського міжрайонного прокурора Республіки Крим», приймає участь у численних судових засіданнях, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави. 
		У той же час, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченому у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.
		Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, враховуючи межі висунутого обвинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на його дії на шкоду недоторканості України, оскільки будь-яких даних його участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.
		Враховуючи викладене, суд, зважаючи на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, доведена.
		На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні державної зради, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, а саме у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. 
		Призначаючи покарання  ОСОБА_3  суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, його ставлення до вчиненого, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров`я.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити  ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
		Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 /дванадцяти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...