Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/251/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про звільнення судді з посади.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.

Номер судового провадження: П/990/251/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		07 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №990/251/24
		адміністративне провадження № П/990/251/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Шишова О. О.,
		суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 01 серпня 2024 року до Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивачка, ОСОБА_1 )  до Вищої ради правосуддя (далі-відповідач, ВРП), у якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року №2003/0/15-2 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької Області (відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області)» на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області).
		2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Шишов О.О.- головуючий суддя, судді: Бившевої Л.І., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Яковенка М.М.
		3. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. 
		4. На адресу суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №990/251/24 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду справи  №990SCGC/12/24, провадження №11-138сап24.
		5. Також 23 серпня 2024 року до на адресу Верховного Суду від представника ВРП надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. 
		7.  Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року клопотання Вищої ради правосуддя про зупинення провадження у справі № 990/251/24 задоволено. Зупинено  провадження у справі №990/251/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді до набрання законної сили судовим рішенням у справі №990SCGC/12/24 за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року № 1860/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року поновлено провадження у справі №990/251/24.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2001 року № 2738-ІІІ «Про обрання суддів»   ОСОБА_1 була обрана на посаду судді Бердянського міського суду Запорізької області безстроково.
		10. Президент України Указом від 23 березня 2004 року № 358/2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов`язки голів цих судів» перевів ОСОБА_1 на посаду судді новоутвореного Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
		11. Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону № 1402-VІІІ, ураховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області змінено та визначено Томаківському районному суду Дніпропетровської області, а згодом розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» визначено територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Жовтневому районному суду міста Запоріжжя.
		12. Згідно з рішенням Голови Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 97/0/149-22 суддю Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 із 5 травня 2022 року відряджено до Полтавського районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя.
		13. 02 листопада 2022 року зборами суддів Полтавського районного суду Полтавської області за результатами таємного голосування ОСОБА_1 обрано на посаду голови цього суду.
		14. 14 та 26 червня 2023 року до ВРП за вхідними № Б-714/1/7-23,№ Б-714/5/7-23 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 , відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області.
		15. 26 червня 2023 року до ВРП за вхідним № Ч-153/14/7-23 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 , відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області.
		16. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 17 січня 2024 року № 102/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 , відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		17. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 суддю Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		18. Зазначене рішення оскаржено суддею ОСОБА_1 до ВРП. За результатами розгляду скарги, рішенням ВРП від 18 червня 2024 року № 1860/0/15-24 залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 про притягнення судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області, ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		19. 14 травня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		20. 02 липня 2024 року ВРП прийняла рішення № 2003/0/15-2 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької Області (відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області)» на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		20. Уважаючи рішення ВРП № 2003/0/15-2  від 02 липня 2024 року протиправним, позивачка звернувся до суду із цим позовом.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		21. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним з огляду на те, що в порушення вимог статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" воно не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності факту вчинення істотного дисциплінарного проступку.
		22. Зокрема позивач наголошує, що зміст вказаного рішення свідчить про те, що воно носить формальний характер та містить лише посилання на наявність рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 та рішення Ради від 18 червня 2024 року №1860/0/15-24, яке винесене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП. При цьому, в самому рішенні не наведено жодних мотивів та не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про його звільнення.
		23. Водночас на переконання позивача, рішення, на які є посилання в оскаржуваному рішенні ВРП, також не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть в них не має відповіді на всі аргументи позивача, а "спрощений" підхід до написання рішення навіть в питаннях звільнення позивача з посади законом не передбачено.
		24. Крім того позивач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним та підлягає скасуванню, адже відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли застосувати найсуворіший вид стягнення.
		25. Позивачка вказує, що в основу оскаржуваного рішення Вищої Ради Правосуддя так як і Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покладено лише зміст обвинувального акту по кримінальному провадженню №22022080000000068 від 16.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до положень частини четвертої статті 110 та статті 198 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ці документи мають суб`єктивний процесуальний характер і не мають преюдиціального значення. На підставі зазначеного представник скаржниці наполягає, що наявність кримінального провадження відносно судді не може бути безумовною підставою для притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності, а факт вчинення саме дисциплінарного проступку має бути доведеним допустимими та належними доказами під час розгляду дисциплінарної справи, однак Третя Дисциплінарна палата за результатами розгляду дисциплінарної справи самостійно не встановила факту дисциплінарного проступку, підтвердженого доказами, наданими та отриманими в межах дисциплінарного провадження, які для підтвердження існування такої підстави повинні бути чіткими та переконливими, а ВРП, своєю чергою, допущених дисциплінарним органом помилок не виправила, не дослідила всіх наявних в матеріалах дисциплінарної скарги доказів та вдалася до вибіркового дослідження наявних доказів без зазначення підстав надання переваги одним доказам та неврахування інших.
		Позивачка стверджує, що ВРП, як і Третя Дисциплінарна палата, формально зазначаючи про недопустимість надання оцінки доказам, отриманим у результаті проведення досудового розслідування, не дотрималася критерію забезпечення права на захист у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), коли, незважаючи на отримання дозволу на використання матеріалів кримінального провадження під час розгляду дисциплінарної скарги, не надала належної правової оцінки поясненням судді ОСОБА_1 , чим фактично визнала її винною у вчиненні кримінального правопорушення, безальтернативно визначивши певні обставини та факти в оскаржуваному рішенні, які підлягали доказуванню в межах кримінального провадження. Водночас представник скаржниці зауважує, що зібрані та досліджені докази під час розгляду дисциплінарної скарги, які спростовують факт вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, в основу оскаржуваного рішення покладені не були і взагалі не згадуються в ньому.
		Позивачка зазначає, що Третя Дисциплінарна палата та ВРП безпідставно піддали критичній оцінці пояснення судді ОСОБА_1 , оскільки вважає, що відсутність її звернень до правоохоронних органів з повідомленням щодо ймовірного вербування її представниками федеральної служби безпеки російської федерації (далі - фсб рф), втручання в її діяльність, впливу або інших неправомірних дій цих осіб стосовно неї не може бути достатньою та самостійною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді в розумінні вимог та критеріїв оцінки, визначених частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII. Крім того, представник скаржниці стверджує, що вказані критичні висновки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження протоколами допиту судді ОСОБА_1 одразу після виїзду з окупованої території України до моменту повідомлення про підозру.
		26. Крім того, позивачка акцентує увагу, що ВРП під час перевірки законності прийнятого її дисциплінарним органом рішення не надала оцінки наявним у матеріалах дисциплінарної справи письмовим доказам, а саме: рішенню Вільнянського суду Запорізької області від 28 червня 2022 року, в якому встановлено обставини та місце трагічної загибелі військовослужбовців; акту про нещасний випадок, у якому визначено місце загибелі військовослужбовця на території морського порту а місті Маріуполь; поясненням допитаних як свідків суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
		ОСОБА_1 уважає, що наведені докази в сукупності спростовують не лише факт вчинення суддею дисциплінарного проступку, але і кримінального правопорушення, оскільки безумовно виключають факти її співпраці, пливу, підбурювання, а також спонукання до співпраці з представниками фсб рф.
		27. Окремо позивачка звертає увагу й на те, що ВРП допустила невиправдане обмеження та незаконне порушення права на захист судді ОСОБА_1 під час розгляду питання про звільнення судді з посади в порушення вимог п.18 Регламенту та ст.ст.56,49 Закону україни «Про Вищу Раду Правосуддя». Під час розгляду вказаного питання ВРП, суддя ОСОБА_1 приймала участь, але під час оголошеної перерви за станом здоров`я ОСОБА_1 було госпіталізовано в медичну частину Слідчого ізолятора, що унеможливило її участь у розгляді питання за станом здоров`я, про що було повідомлено ВРП уповноваженою особою Запорізького слідчого ізолятора.
		Проте клопотання про зупинення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 . ВРП було відхилено, розгляд продовжено, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення, яке є незаконним.
		28. У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в ухвалені оскаржуваного рішення.
		29. У відзиві також зазначено, що в оскаржуваному рішенні містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.
		30. Відповідач наголошує, що саме в рішенні Третьої Дисциплінарної палати від 01 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 та рішенні від 02 липня 2024 року № 2003/0/15-2 ВРП встановила факти, які свідчать про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та притягнула суддю до відповідальності, вирішивши звернутись до уповноваженого органу з поданням про звільнення судді з посади. При цьому у ВРП відсутні повноваження переоцінювати наведені в поданні висновки про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку чи встановлювати факти порушень, оскільки вказані обставини, встановлені, а вид відповідальності за такі дії вже обраний/застосований компетентним органом.
		При цьому ВРП вважає, що в цьому випадку не вирішується питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а реалізовуються повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом (Дисциплінарною палатою ВРП). Відтак, доводи позовної заяви, щодо невмотивованості оскаржуваного рішення ВРП щодо встановлення та наявності факту вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими.
		31. Також зазначає, що під час засідання Ради суддя ОСОБА_1 заявила клопотання про відкладення розгляду питання про її звільнення у зв`язку з її поганим самопочуттям.
		Однак, за результатами голосування члени ВРП було відмовлено у задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду цього питання у зв`язку з її поганим самопочуттям. 
		Голосування відбулось відповідно до абзацу сьомого пункту 10.4 Регламенту Вищої ради правосуддя.
		Крім того, головуючий Усик Г.І. зауважив, що відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту Вищої ради правосуддя таке питання може бути розглянуте за відсутності судді, тим більше, у засіданні Вищої ради правосуддя бере участь представник судді ОСОБА_1
		ВРП наголошує, що Позивачка не заявляла Раді клопотання про зупинення розгляду питання про її звільнення, як зазначається у її позові до Суду.
		32. Водночас ВРП указує, що ані Третя Дисциплінарна палата, ані ВРП під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 не вирішували питання про обґрунтованість обвинувачення її у вчиненні кримінального правопорушення, а лише перевіряли викладені в дисциплінарних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обставини на предмет дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Так, Третя Дисциплінарна палата під час дисциплінарного провадження встановила факти і з`ясувала обставини, що мають значення виключно для ухвалення дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції, та жодним чином не встановлювала доведеності вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. При цьому ВРП доводить, що наведення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення фрагментів з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022080000000069 від 16 березня 2022 року, як і посилання в цьому рішенні на ухвалені ВРП рішення за результатами розгляду подання заступника Генерального прокурора про надання згоди на утримання під вартою судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , відрядженої з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, та клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, не дають підстав для висновку, що вказані документи були предметом оцінки Третьої Дисциплінарної палати як докази на підтвердження вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку чи, що обставинам, установленим за результатами оцінки змісту таких документів, було надано перевагу перед доказами, здобутими під час дисциплінарного провадження. Представник ВРП також наполягає, що Третя Дисциплінарна палата отримала чіткі та переконливі докази на підтвердження наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), і проаналізувала їх саме в контексті предмета доказування в дисциплінарному провадженні - підтвердження наявності чи відсутності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, а не на підтвердження наявності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження № 22022080000000068 від 16 березня 2022 року.
		33. Відповідач акцентує увагу на тому, що оскаржуване рішення мотивоване наявністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 та рішення ВРП від 18 червня 2024 року № 1860/0/15-24, а доводи Позивача щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків і підстав звільнення, є безпідставними.
		34. Суд звертає увагу на те, що справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та, відповідно до частини другої статті 266 цього Кодексу, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Клопотаннь про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до Верховного Суду не надходило.
		Ураховуючи положення частини другої статті 266 та частини п`ятої статті 262 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
		Заслухавши доповідь головуючого судді, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
		IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
		35 Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		36. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		37. Перевіряючи поведінку Відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.
		38. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII).
		39. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
		40. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
		41. Відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		42. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону №1402-VІІІ).
		43. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
		44. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
		45. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		46. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		47. Згідно із частиною 2 статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради.
		48. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
		49. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна) Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
		50. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		51. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		52. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 09 січня 2024 року № 1 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні (т. 1, а. с. 43-46).
		53. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
		54. Оцінюючи рішення ВРП № 2003/0/15-02 від 02 липня 2024 року на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, колегія суддів вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
		55. Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді є рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24, залишене без змін рішенням ВРП від 18 червня 2024 року № 1860/15-24, про притягнення судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Полтавського районного суду Полтавської області) ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.
		56. При цьому, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24) відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		57. Указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що ВРП під час прийняття рішення від 18 червня 2024 року № 1860/0/15-24 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, визначені статтею 52 цього Закону підстави для скасування рішення ВРП відсутні.
		58. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зазначені в оскаржуваному рішенні висновки ВРП щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.
		59. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП, що суддя  ОСОБА_1 умисно допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, отже, він вчинив істотний дисциплінарний проступок, допустивши грубе нехтуванням обов`язками судді щодо дотримання правил суддівської етики, у тому числі щодо підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, що є несумісним зі статусом судді.
		60. ВРП, як і її Третя Дисциплінарна палата раніше, дійшла висновку про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, дослідивши зібрані у дисциплінарній справі докази у сукупності, зокрема й ті, що не пов`язані з матеріалами кримінального провадження № 22022080000000069 від 16 березня 2022 року.
		61. Отже, рішення про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності, хоча і прийняте з урахуванням частини матеріалів, що містяться у кримінальному провадженні, однак базується на самостійних правових підставах. При цьому Третя Дисциплінарна палата лише перевірила викладені у дисциплінарних скаргах обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку і не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.
		62. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на відсутність підстав уважати, що надані старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 у встановленому статтею 222 КПК України порядку окремі матеріали кримінального провадження № 22022080000000068 від 16 березня 2022 року ВРП і її Третя Дисциплінарна палата використали у спосіб, не передбачений законом, оскільки оцінювалися ці матеріали ВРП та її Дисциплінарною палатою лише в аспекті того, чи були в діях судді ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
		63. За висновками Великої Палати Верховного Суду, яка погодилася з ВРП наведення в мотивувальній частині рішення Третьої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності фрагментів із обвинувального акта в кримінальному провадженні № 22022080000000069 від 16 березня 2022 року, як і посилання в цьому рішенні на ухвалені ВРП рішення за результатами розгляду подання заступника Генерального прокурора про надання згоди на утримання під вартою судді ОСОБА_1 та клопотань про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, не дають підстав висновувати про те, що вказані документи були предметом оцінки Третьої Дисциплінарної палати як докази на підтвердження вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, чи про те, що обставинам, установленим за результатами оцінки змісту таких документів, було надано перевагу над доказами, здобутими під час дисциплінарного провадження.
		64. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		65. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		66. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.
		67. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/132/20 зроблено висновок про те, що в межах судового розгляду, предметом якого було питання законності рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви Вищої ради правосуддя й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
		68. Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі для виконання та за своєю суттю таке рішення є кадровим.
		69. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 11-777сап19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/392/20.
		70. Оскільки на момент вирішення Судом цієї справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про оскарження рішення про його звільнення з посади судді, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 травня 2024 року № 1336/3дп/15-24 та рішенням ВРП від 18 червня 2024 року № 1860/0/15-24 про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , як істотного дисциплінарного проступку та його притягнення до дисциплінарної відповідальності переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими, колегія судів приходить до висновку, що рішення ВРП № 2003/0/15-2 від 02 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, тому підстав для скасування вказаного рішення, в тому числі відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
		71. Щодо доводів позивачки що не зупинивши розгляд питання про її звільнення і продовживши засідання, ВРП ухвалила незаконне рішення, Суд зазначає наступне.
		72. Так, розгляд матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, відрядженої до Полтавського районного суду Полтавської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, було призначено на 2 липня 2024 року. Про засідання ВРП 2 липня 2024 року було повідомлено суддю і її представника запрошеннями від 21 червня 2024 року.
		73. У засіданні Вищої ради правосуддя 2 липня 2024 року в режимі відеоконференції взяли участь суддя ОСОБА_1 (із Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України), представник судді ОСОБА_1 - адвокат Озюменко Є.Ю. прибув особисто.
		74. Під час засідання ВРП суддя ОСОБА_1 заявила клопотання про відкладення розгляду питання про її звільнення у зв`язку з її поганим самопочуттям. Так, за результатами  голосування було прийняте рішення відмовити у задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду цього питання у зв`язку з поганим самопочуттям. Голосування відбулось відповідно до абзацу сьомого пункту 10.4 Регламенту Вищої ради правосуддя.
		75. При цьому, головуючий Усик Г.І. зауважив, що відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту Вищої ради правосуддя таке питання може бути розглянуте за відсутності судді, тим більше, у засіданні Вищої ради правосуддя бере участь представник судді ОСОБА_1
		76. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачка не заявляла ВРП клопотання про зупинення розгляду питання про її звільнення, як зазначається у її позові до Суду.
		77.  З огляду на встановлені у справі обставини і наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.
		78. Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність у спірному рішенні Вищої ради правосуддя мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування, водночас позивач не зазначив, яких саме відомостей, на його думку, не містить це рішення та якими правовими нормами визначено потребу їх зазначення.
		79. При цьому колегія суддів уважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли застосувати найсуворіший вид стягнення; що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неоднакового ставлення щодо дотримання принципу пропорційності за схожих обставин, оскільки такі аргументи позивача вже оцінювалась судом, і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24) визнала їх необґрунтованими.
		80. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим (постанова від 06 квітня 2023 року по справі № 990/86/22).
		81. З урахуванням наведеного доводи скаржника про недотримання строку притягнення його до відповідальності є помилковими.
		82. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.
		83. Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді - відмовити у повному обсязі.
		2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		3. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Головуючий суддя                                                                                                   О. О. Шишов
		 
		Судді                                                                                                                          Л. І. Бившева
		 
		                                                                                                                                  О. В. Білоус
		 
		                                                                                                                                   І. Л. Желтобрюх
		 
		                                                                                                                                   М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...