Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/2502/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.
Дата набрання законної сили: 07.11.2024
Номер судового провадження: К/990/15559/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 340/2502/23
		адміністративне провадження № К/990/15559/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Губської О.А.,
		суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
		розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу 
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, прийняте у складі судді - Жука Р.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Малиш Н.І. (головуючий суддя), Щербака А.А., Баранник Н.П.
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), у якому просив:
		2.          визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відсутність у ОСОБА_1 обставин які дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
		3.          зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		4.          Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада       2023 року, відмовлено в задоволенні позову.
		5.          Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що інформація, викладена відповідачем у відповіді на адвокатський запит відповідає приписам абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		6.          Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		7.          Крім цього, судами попередніх інстанцій констатовано відсутність у позивача, на момент виникнення спірних правовідносин, підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		ІІІ. Касаційне оскарження
		8.          Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.
		9.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у взаємозв`язку із статтею 198 Сімейного кодексу України в частині продовження обов`язку батьків на утримання повнолітніх дітей, у випадку, якщо такі діти продовжують навчання.
		10.          Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався. 
		IV. Установлені судами фактичні обставини справи
		11.           30 березня 2023 року ОСОБА_1 отримав повістку з проханням з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 04 квітня 2023 року на 09:00 год.
		12.           31 березня 2023 року на адресу відповідача представником ОСОБА_1 адвокатом Швецом Р.Ю. направлено адвокатський запит № 377 із проханням надати інформацію щодо можливості надання відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є особою на утриманні якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.
		13.          Відповідач листом від 05 квітня 2023 року вих. № 6/3924 повідомив, що вважає відсутні підстави для відстрочки позивача, оскільки лише двоє двоє дітей у віці до 18 років і одну дитину у віці до 21 року.
		14.          Представник позивача зазначає, що у ОСОБА_1 на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років:
		15.           ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
		16.          З огляду на викладене, позивач зазначає, що є особою, яка не підлягає мобілізації, тому звернувся з цим позовом до суду.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		17.          За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		18.          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		19.          В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		20.          Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		21.          Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		22.          Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
		23.          В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
		24.          Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також -Закон № 2232-ХІІ).
		25.          За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		26.          Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		27.          Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі також - Закон № 3543-ХІІ) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		28.          Поряд з цим, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		29.          Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
		30.          заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
		31.          визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); 
		32.          жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
		33.          жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
		34.          жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
		35.          жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
		36.          жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
		37.          усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
		38.          зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
		39.          які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
		40.          опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
		41.          жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
		42.          народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
		43.          працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
		44.          інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
		45.          Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання. 
		46.          Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
		47.          здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
		48.          наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
		49.          жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
		50.          військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
		51.          працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
		52.          осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
		53.          осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
		54.          жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
		55.          Особи, зазначені в абзаці другому частини першої та в абзацах четвертому - дев`ятому частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
		56.          Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
		57.          Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі також - Порядок № 1487).
		58.          Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		59.          Згідно підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		60.          Статтею 198 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
		61.          Відповідно до частин першої - другої статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
		62.          Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
		VI. Позиція Верховного Суду
		63.          Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		64.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		65.          Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
		66.          Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у взаємозв`язку із статтею 198 Сімейного кодексу України.
		67.          В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач вказав на те, що суди попередніх інстанцій обмежено трактували приписи абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зважаючи на те, що у нього на утриманні перебуває троє дітей та ту обставину, що його сім`я є багатодітною.
		68.          Позивач наполягає на тому, що обов`язок, який покладено на нього, відповідно до положень статтей 198, 199 Сімейного кодексу України, щодо утримання доньки, яка досягла 18 років у зв`язку із продовженням нею навчання, та наявність ще двох дітей до 18 років, надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		69.          Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням відповіді відповідача, наданої на адвокатський запит, відповідно до якої повідомлено про відсутність обставин, які надають право позивачу на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		70.          Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про відсутність у позивача підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		71.          Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
		72.          Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		73.          Отже, визначальними для вирішення цього публічно-правового спору є встановлення факту перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, і лише за вказаних обставин особа може реалізувати своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		74.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є членом багатодітної сім`ї та утримує трьох дітей, а саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		75.          Проте лише двоє дітей ОСОБА_1 мають вік до 18 років.
		76.          Наведене свідчить, що позивач має на утриманні двоє дітей віком до 18 років та, враховуючи приписи абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не є особою, яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		77.          Водночас наявність у сім`ї ОСОБА_1 статусу багатодітної, та утримання позивачем трьох дітей, одна з яких досягла повноліття, не надають йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за відсутності встановленого факту утримання ним саме трьох і більше дітей віком до 18 років, а такі обґрунтування касаційної скарги свідчать про помилкове трактування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
		78.          За наведених обставин у справі Верховний Суд доходить висновку про обґрунтованість наданої відповідачем відповіді щодо не викладення в адвокатському запиті від 31 травня 2023 року обставин, які надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
		79.          Окрім цього, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів позивача в частині ототожнення поданого адвокатського запиту щодо надання інформації про можливість отримання відстрочки від призову на військову службу час мобілізації ОСОБА_1 , із зверненням для прийняття рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на таке.
		80.          Частина перша статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
		81.          Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
		82.          Виходячи з наведених правових норм, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката спрямоване до суб`єктів владних повноважень, інших юридичних осіб, метою якого є отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
		83.          Враховуючи правову природу «адвокатського запиту», та зважаючи на порушені питання в адвокатському запиті від 31 березня 2023 року, останній не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		84.          Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідачем листом від 05 квітня 2023 року вих. № 6/3924 надано відповідь на адвокатський запит.
		85.          За цих обставин Верховний Суд констатує правильність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
		VІІ. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
		86.          Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		87.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		88.          За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		89.          Зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		VІІІ. Судові витрати
		90.          З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		91.          Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 340/2502/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіО.А. Губська М.В. Білак   В.Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...