Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 693/319/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-16118ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		 
		справа № 693/319/20
		провадження № 61-16118св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна,
		третя особа - відділ державної реєстрації апарату виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника Процана Юрія Григоровича на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В., Карпенко О. В., 
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до  ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П., третя особа - відділ державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області, про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, скасування державної реєстрації, стягнення моральної шкоди, не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки.
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03 квітня 2013 року вона та відповідач уклали договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 49 років, тобто до 03 квітня 2062 року.
		Позивач зазначила, що, підписуючи договір емфітевзису, вона була впевнена, що підписує договір оренди, відповідач ввів її в оману стосовно умов оплати за користування земельною ділянкою, її вартості на час укладення договору та інших істотних умов договору. Крім того, відповідач під час укладення договору скористався тяжким становищем позивача, хворобою її дочки.
		Позивач вважала, що у зв`язку з укладенням недійсного правочину їй завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, які полягають у неотриманні нею орендної плати за користування земельною ділянкою протягом восьми років, та моральної шкоди, які підлягають відшкодуванню з винної сторони.
		Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
		визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 03 квітня 2013 року, укладений між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		скасувати державну реєстрацію договору емфітевзису від 03 квітня 2013 року здійснену приватним нотаріусом Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. та внесену нею  в той же день інформацію до державного реєстру іншого речового права у розділ (підстави виникнення іншого речового права та вид іншого речового права) за № 1360784;
		стягнути з  ОСОБА_2  грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн;
		стягнути з  ОСОБА_2  неотриманий дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 227 488,80 грн;
		стягнути з  ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 736,08 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 77 450,00 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Справа переглядалась судами неодноразово
		Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова мотивована тим, що:
		ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про встановлення емфітевзису від 03 квітня 2013 року з підстав, передбачених статтями 229, 230, 233 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі пред`явлення вимоги про визнання правочину недійсним з наведенням декількох взаємовиключних підстав, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з тих фактів, що встановлені під час розгляду справи, та визначити, якій правовій нормі не відповідає оспорюваний правочин, тобто яке саме імперативне правило підлягає застосуванню для вирішення спору;
		суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про невстановлення підстав для визнання оспорюваного договору недійсним за статтею 229 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що вона помилялася стосовно правової природи укладеного нею правочину та мала намір укласти інший договір, зокрема, договір оренди. Касаційна скарга не містить доводів на спростування наведених висновків судів, тому Верховний Суд не переглядає оскаржувані судові рішення в частині висновків про відмову в задоволенні вимоги про визнання договору емфітевзису недійсним з підстави, передбаченої статтею 229 ЦК України;
		суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про невстановлення правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, викладених у статті 230 ЦК України;
		разом з тим, Верховний Суд не погодився з висновками судів про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору емфітевзису на підставі статті 233 ЦК України та вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду (від 16 липня 2019 року у справі № 910/5906/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18), на які посилається заявник в касаційній скарзі, не звернули уваги на обставини укладення оспорюваного договору, не дослідили докази, подані позивачем на підтвердження підстав недійсності договору емфітевзису на підставі статті 233 ЦК України, та не спростували доводів позивача щодо наявності в договорі емфітевзису несправедливих умов щодо розміру плати за договором, а також дефекту волі власника земельної ділянки, зумовленого існуванням тяжкої обставини, про яку було відомо ОСОБА_2 , обмежившись лише цитуванням підпункту 5.8 пункту 5 договору емфітевзису, в якому викладені стандартні формулювання, що містяться у переважній більшості таких правочинів, та мають подібний зміст;
		додатково Верховний Суд врахував, що ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, якій суди не надавали оцінку, оскільки дійшли висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Також при новому розгляді справи судам потрібно врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо визнання приватного нотаріуса (державного реєстратора) належним відповідачем у подібній категорії спорів.
		Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року у складі судді Коцюбинської Ю. Д. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, скасування державної реєстрації, стягнення моральної шкоди, не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки та судових витрат задоволено частково.
		Визнано недійсним договір емфітевзису земельної ділянки з кадастровим номером 7120981000:02:001:0213, яка розташована: Черкаська область, Жашківський район, с. Безпечна, укладений 03 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Скасовано державну реєстрацію договору емфітевзису земельної ділянки з кадастровим номером 7120981000:02:001:0213 від 03 квітня 2013 року.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неотриманий дохід у вигляді орендної плати в сумі 28 702,82 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору розмірі 935 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Рішення суду мотивоване тим, що: 
		позовна заява не містить вимог до приватного нотаріуса, тому у задоволенні позову до нього слід відмовити, як заявленого до належного відповідача;
		щодо укладення правочину під впливом введення в оману, суд вказав, що оскільки спірний договір було укладено в письмовій формі, підписано, що дає підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, як того вимагає цивільне законодавство України, і в даному випадку твердження позивача щодо підписання нею оспорюваного договору під дією обману позивачем не доведено; 
		щодо укладення правочину під впливом тяжкої обставини суд вказав, що оспорюваний договір щодо земельної ділянки, площею 9, 4787 га, сторони уклали строком на 49 років з одноразовою сплатою власнику 10 000,00 грн за користування цією ділянкою. Тоді як вартість паю станом на 2013 рік з урахуванням щорічної індексації становила 90 617,10 грн. Не є спірним між сторонами, що дочка позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, мала тяжку онкологічну хворобу та перебувала на тривалому лікуванні, починаючи з 2001 року. В судовому засіданні відповідач підтвердив, що йому було відомо про хворобу доньки позивача, він бажав придбати земельну ділянку, але на той момент це було неможливо, тому він запропонував укласти договір емфітевзису. Відповідач не сплачував земельний податок за землю, якою користувався. Позивач, оспорюючи договір емфітевзису, зазначала, що оспорюваний договір позивач змушена була укласти у зв`язку з важкою хворобою доньки, з метою фінансування лікування якої також укладалися кредитні договори. Таким чином, суд вважав доведеним, що позивач уклала правочин на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки потребувала кошти на лікування доньки, а відповідач скористався такою обставиною. Оскільки позивачем заявлено негаторний позов, який стосується порушення його права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, даний позов може бути пред`явлений позивачем поки існує відповідне правопорушення;
		щодо відшкодування збитків суд вказав, що оскільки оспорюваний договір є недійсним, позивач має право на відшкодування збитків у вигляді неотриманої орендної плати в межах позовної даності, тобто за період у три роки до дня звернення до суду. Позивач розрахував суму збитків у вигляді неотриманої орендної плати виходячи з 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 318 920,34 грн. Таким чином, річна сума виплат складає 9 567,61 грн за рік та 28 702,83 грн за три останніх роки до дня звернення до суду. На думку суду, вимоги позивача щодо визначення розміру орендної плати виходячи з 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки є розумними та обґрунтованими;
		щодо компенсації моральної шкоди суд вказав, що факт завдання моральної шкоди сторонами по справі під сумнів не поставлено, проте моральна шкода у розмірі 20 000 грн позивачем не обґрунтована, тому суд вважав, що розумним та справедливим буде стягнення на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн;
		при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд вказав, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою позивачем надано ордер на надання такої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги. В подальшому надано відповідний розрахунок, чеки на підтвердження понесених витрат. Відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу під сумнів не поставлена. Таким чином, на відповідача ОСОБА_2 покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 85 000 грн.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Шелудько В. П. задоволено частково.
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Різника Ю. С. задоволено.
		Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ державної реєстрації апарату виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області, про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, скасування державної реєстрації, стягнення моральної шкоди, не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки та судових витрат відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 766,74 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Шелудько В. П. судовий збір в розмірі 1 261,20 грн.
		Колегія судів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що правові підстави для визнання недійсним договору емфітевзису як такого, що вчинений внаслідок обману, відсутні та вказала, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення її в оману відповідачем при укладенні спірного договору, тому передбачені статтями 229, 230 ЦК України правові підстави для визнання недійсним договору відсутні.
		Також колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що наявні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Проте вказала, що спірний договір встановлення емфітевзису було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03  квітня 2013 року та в цей же день відомості про реєстрацію речового права ОСОБА_2 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач звернулася до суду з позовом лише 25 березня 2020 року, клопотання про поновлення позовної давності не заявляла, не вказувала причини, які вона вважала поважними щодо пропуску позовної давності і суд таких причин не встановив, тому суд апеляційної інстанції вважав, що у позові слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності. Колегія суддів вважала, що оскільки до основної вимоги підлягає застосуванню позовна даність, то у задоволенні похідних вимог (скасування державної реєстрації договору, стягнення збитків та компенсації моральної шкоди) також слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.
		Посилання представника позивача на ту обставину, що ОСОБА_1 заявлено негаторний позов, а тому позовна давність не підлягає застосуванню, з чим погодився і суд першої інстанції, колегія суддів відхилила, оскільки вимога про визнання недійсним договору емфітевзису є вимогою у розумінні статей 256, 268 ЦК України. З урахуванням того, що оспорювання договору відбувається за волею відповідної особи, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність.
		Щодо наявності повноважень адвоката Процана Ю. Г. на представництво інтересів ОСОБА_1 , колегія суддів вказала, що у наданому до позовної заяви ордері серії КС № 50599 від 12 лютого 2020 року зазначено про те, що адвокат Процан Ю. Г. має право представляти інтереси ОСОБА_1 у державних і недержавних установах, судах першої та другої інстанцій. Отже, з огляду на зазначене, ордер наданий представником позивача не відповідає вимогам закону щодо його змісту. Разом з тим, оскільки представником позивача до позову також було надано довіреність від 13 лютого 2020 року, посвідчену секретарем виконкому Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Брунь В. Ф., якою його ОСОБА_1 уповноважила на представлення її інтересів, зокрема в усіх судових установах, підстав для повернення позовної заяви не вбачається, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув позов по суті спору.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат апеляційний суд вважав, що оскільки позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, на користь приватного нотаріуса з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. Оскільки ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 1 766,74 грн підлягає стягненню з позивача в дохід держави.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та її представник Процан Ю. Г. подали касаційну скаргу, в якій просили постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року залишити в силі, судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2 .
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
		не оголосив у судовому засіданні та не зазначив у судовому рішенні, викладених позивачем у позові доводів про те, що позивач відповідно до статті 391 ЦК України звернулась до суду за захистом права власності на земельну ділянку від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, вимагала усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном;
		залишив поза увагою покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які підтвердили медичний факт хвороби позивача та її доньки, а також те, що станом на 2013 рік у позивача було тяжке матеріальне становище, викликане необхідністю проведення хірургічної операції. Про покази цих свідків не було зазначено в оскарженому судовому рішенні та не надано належної юридичної оцінки цим фактам, які мають суттєве значення для вирішення справи (поважності причин пропуску позовної давності за негаторним позовом);
		не зазначив в оскарженій постанові правові підстави та мотиви, які б відповідали засадами об`єктивності, диспозитивності та пропорційності цивільного судочинства, щодо не взяття до уваги доказів, які були подані позивачем у справі; не навів оцінку кожному аргументу позивача у справі, щодо необґрунтованості доказів та голослівних пояснень, а підійшов до вибіркового оцінювання аргументів сторін на користь відповідача; не зазначив у постанові, чому він не надав належної правової оцінки усім наданим позивачем доказам, медичним документам (історіям хвороб, письмовим доказам, банківським договорам які долучені до справи судом), висновкам медичних комісій, усним доказам, наданим відповідачем; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.
		Позиція інших учасників справи
		У січні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника Різника Ю. С. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що представником позивача в позовній заяві не наведено ні норми законодавства, ні підстав, з яких суд мав би визнати правочин недійсним. Якщо позивач вважала, що вона думала, що підписала договір оренди земельної ділянки, а також, враховуючи той факт, що починаючи з 2014 року, позивач не отримувала орендні платежі, строк позовної давності сплинув 2016 року. Позивач не ставить в позовній заяві питання щодо поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою, не вказує на поважність пропуску такого строку. Вказує, що оскільки договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не містить домовленості сторін про отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач отримала недоотриманий дохід за рішенням суду першої інстанції в супереч вимогам закону та спірного правочину. Матеріали цивільної справи та остаточна редакція позовної заяви з додатками не містять ні висновку експерта, ні будь-якого іншого доказу на підтвердження того, що позивачу завдано моральних страждань. Остаточна редакція позовної заяви не містить попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу.
		У січні 2024 року приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Шелудько В. П. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, позовна давність сплила 03 квітня 2016 року, а питання про її поновлення позивачем не ставилось. Оскільки предметом позову є відновлення порушеного права, а не усунення перешкод власника, будь-які доводи касаційної скарги, є безпідставними та необґрунтованими.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 693/319/20 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу  ОСОБА_1 та її представника Процана Ю. Г. на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15,  від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, від 20 травня 2020 року у справі № 9901/44/19, від 15 квітня 2020 року в справі № 489/3570/16-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 910/18603/19, від 16 березня 2021 року у справі № 910/17988/19, від 22 липня 2022 року у справі № 693/699/18, від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 16 липня 2019 року у справі № 910/5906/18, 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та у постанові Верховного Суду від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,4787 га, яка знаходиться на території Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 467580 від 25 липня 2005 року.
		03 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (власницею) та ОСОБА_2 (емфітевтом) був укладений договір про встановлення емфітевзису, предметом якого є земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,4787 га, яка знаходиться на території Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.
		Договір посвідчений приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П., підписаний сторонами у її присутності. Особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 земельної ділянки.
		Договір встановлення емфітевзису від 03 квітня 2013 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 541134.
		Листом від 25 лютого 2020 року начальник відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9,4787 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , не проводилася.
		Відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 02 березня 2005 року № 40 «Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю) члена бувшого КСП «Безпечанське», вартість паю станом на 2013 рік з врахуванням щорічної індексації становить 90 617,10 грн. 
		ОСОБА_4 (дочка ОСОБА_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала тяжке захворювання та перебувала на довготривалому лікуванні. 
		Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 20 грудня 2022 року повідомило, що за даними інформаційних систем ДПС, ОСОБА_2 сплата земельного податку за вищевказану земельну ділянку не здійснювалася.
		В судовому засіданні приватний нотаріус Шелудько В. П. була допитана як свідок. Нотаріус пояснила, що договір є типовим, сторони його прочитали, питань не виникало. Ціна договору її не здивувала, тому що, як пояснила нотаріус, такі договори часто укладають родичі, щоб офіційно зафіксувати право користування землею. Проте, пояснила, що їй було відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є родичами. Нотаріус підтвердила, що, зазвичай, вартість оренди землі є значно вищою.
		Позиція Верховного Суду
		Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
		У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем таОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача. Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовив у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса через пропуск позивачем позовної давності, а також помилково стягнув з приватного нотаріуса на користь позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги. Тому постанову суду в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса та стягнення з нього судового збору слід скасувати, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса залишити в силі.
		Щодо суті спору 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		За загальним правилом з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу особа може звернутися у межах позовної давності, при цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
		У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця)».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 592/5594/20 (провадження № 61-9257св22) зазначено, що: «надаючи оцінку сутності заявленої позивачами у цій справі вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, колегія суддів вважає, що видача свідоцтва про право власності не є таким порушенням, що може бути усунуто шляхом подачі негаторного позову, оскільки факт видачі зазначеного свідоцтва (щодо усього майна) та реєстрація права власності на спірну квартиру за одним із співвласників створює ситуацію, за якої інші співвласники позбавляються права на таке майно в цілому. По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва не може бути ототожнена та/або кваліфікована як негаторний позов».
		Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
		У справі, що переглядається:
		            при відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що є підстави для визнання договору недійсним, оскільки він вчинений позивачем під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Проте, позивачем пропущено позовну давність, оскільки оспорюваний договір було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 квітня 2013 року та в цей же день відомості про реєстрацію речового права ОСОБА_2 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До суду позивач звернулася з позовом лише 25 березня 2020 року, клопотання про поновлення позовної давності не заявляла, не вказувала причини, які вона вважала поважними щодо пропуску позовної давності;
		касаційний суд звертає увагу, що касаційна скарга не містить доводів щодо позовної давності. Тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання оспорюваного договору недійсним;
		доводи касаційної скарги про те, що поданий позов про визнання недійсним договору є негаторним, на який не поширюється позовна давність, колегія суддів відхиляє, оскільки вимога про визнання недійсним договору не може бути ототожнена та/або кваліфікована як негаторний позов;
		оскільки у задоволенні позову про визнання оспорюваного договору недійсним відмовлено, вимоги про скасування державної реєстрації договору, відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди задоволенню не підлягають. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації договору, відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, проте помилився щодо мотивів такої відмови, оскаржене судове рішення в цій частині слід змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23), дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції частково прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до приватного нотаріуса та стягнення з нього судового збору скасувати, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса залишити в силі, в частині позовних вимог про визнання недійсним договору залишити без змін, в частині вимог про скасування державної реєстрації договору, відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди змінити щодо мотивів відмови.
		З урахуванням результатів касаційного перегляду (постанова апеляційного суду скасована в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним залишена без змін, в частині відмови у задоволенніпозовних вимог про скасування державної реєстрації договору, відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди змінено мотиви), судові витрати, понесені на сплату судового збору, покладаються на особу, яка її подала.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 та її представника Процана Юрія Григоровича  задовольнити частково.
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни та стягнення з приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни судового збору скасувати.
		Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни залишити в силі.
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області, про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним залишити без змін.
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації апарату Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області, про скасування державної реєстрації, стягнення компенсації моральної шкоди, не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                    В. І. Крат
		Судді:                                                                             Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...