Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/8667/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 51-3063км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100080000861

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 759/8667/21
		Провадження № 51 - 3063 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080000861
		від 16 березня 2021 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше
		не судимого,
		за ст. 296 ч. 4 КК України,
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 296 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
		з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Прийнято рішення щодо речових доказів і процесуальних витрат.
		Вироком суду  ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		15 березня 2021 року близько 01 години 00 хвилин біля магазину «Фора» поблизу будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 разом зі своїми знайомими проводив дозвілля, розпиваючи алкогольні напої, в ході чого до них підійшов раніше невідомий ОСОБА_8 та зробив ОСОБА_6 зауваження щодо голосного спілкування з нецензурними висловлюваннями вночі,
		на що останній спровокував словесний конфлікт та, усвідомлюючи, що знаходиться в громадському місці, де є скупчення громадян, провокуючи хуліганські дії, безпричинно умисно декілька раз вдарив ОСОБА_8 кулаками в обличчя.
		Далі ОСОБА_6 , продовжуючи хуліганські дії, нехтуючи правилами поведінки,
		з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в присутності сторонніх громадян, з метою нанесення тілесних ушкоджень, дістав з нагрудної сумки заздалегідь заготовлений револьвер
		«Скат-ІРК» калібру 9 мм, призначений для відстрілу гумових куль, та здійснив
		не менше двох пострілів в ОСОБА_8 , влучивши останньому в груди,
		чим заподіяв легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я,
		а саме вогнепальну рану, після чого зник з місця злочину.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задоволено, вирок місцевого суду щодо
		ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження за його обвинуваченням
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду
		та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те,
		що  ОСОБА_6 з метою самозахисту стріляв не у потерпілого, а йому під ноги. Вказує, що апеляційний суд не спростував висновків місцевого суду про те,
		що ОСОБА_6 , застосувавши вогнепальну зброю в публічному місці, своїми діями грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особистою зухвалістю.
		Також прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив приписи
		ст. 404 ч. 3 КПК України, оскільки за результатом апеляційного розгляду дав іншу оцінку доказам, з яких безпосередньо дослідив лише частину, а висновок експерта, протоколи огляду місця події, слідчих експериментів тощо не досліджував. 
		Крім того, апеляційний суд не допитав потерпілого та не зазначив в ухвалі, чому віддав перевагу показанням обвинуваченого та свідків, які є його друзями, натомість не врахував показання потерпілого ОСОБА_8 .
		На підставі цього прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду
		не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
		не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив
		її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		У разі встановлення апеляційним судом обставин для скасування судового рішення відповідно до статей 417, 284 КПК України рішення апеляційного суду про закриття кримінального провадження має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів,
		у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, то і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов`язковим.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають
		їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Стаття 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання
		або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. 
		Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода
		в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
		(пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання
		її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду,
		не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже судове рішення відповідно до статті 370 цього Кодексу не може бути визнано законним
		і обґрунтованим і згідно з частиною першою статті 412 КПК України підлягає скасуванню.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого
		для нанесення тілесних ушкоджень, та нанесенні їх потерпілому ОСОБА_8 .
		Не погодившись з вироком місцевого суду захисник обвинуваченого
		ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 оскаржив його до апеляційного суду
		з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
		За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції погодився,
		із доводами апеляційної скарги захисника, задовольнив її, скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, закрив на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
		При цьому апеляційний суд виходив з того, що наведені у вироку докази, в тому числі показання потерпілого ОСОБА_8 не спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_6 та свідків про те, що громадський порядок
		він не порушував, а наявний при ньому травматичний револьвер він використав
		не з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а з метою самозахисту від дій останнього, який першим напав на нього.
		Апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи сторони захисту щодо протиправної поведінки потерпілого, який спровокував конфлікт, що підтверджено показаннями обвинуваченого та свідків, при цьому суд критично поставився
		до показань потерпілого, оскільки він перебував у стані алкогольного сп`яніння.
		Однак такі висновки є передчасними виходячи з нижченаведеного.
		Так, суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно
		від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
		Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих
		і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства
		та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		В цьому кримінальному правопорушенні суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши всі докази, встановив, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення мало місце вночі в громадському місці (біля супермаркету),
		де до компанії з чотирьох осіб, в якій знаходився обвинувачений, підійшов раніше невідомий їм потерпілий, котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння, та зробив зауваження з приводу голосного спілкування та нецензурної лексики. В подальшому між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого вони нанесли один одному удари, після чого ОСОБА_6 застосував наявну в нього вогнепальну зброю - револьвер
		«Скат-ІРК» калібру 9 мм, призначений для відстрілу гумових куль, та здійснив декілька пострілів, поранивши потерпілого.
		Апеляційний суд у порушення принципу безпосередності дослідження доказів,
		не дослідив всі докази, на які послався суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, надав їм іншу оцінку та дійшов до висновку, що громадський порядок він не порушував, а наявний при ньому травматичний револьвер він використав з метою самозахисту від протиправних дій потерпілого.
		Зробивши такий висновок, апеляційний суд не врахував те, що згідно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин ОСОБА_6 , перебуваючи в компанії з трьома своїми знайомими, під час конфлікту з раніше незнайомим йому ОСОБА_8 застосував вогнепальну зброю в громадському місці, здійснивши два постріли, чого не заперечував сам обвинувачений.
		Апеляційний суд, надавши оцінку діям потерпілого та зазначивши, що той сам спровокував конфлікт, не встановив чи дійсно в обстановці, що склалася, була реальна загроза життю чи здоров`ю обвинуваченого, який перебував в компанії
		з трьома своїми знайомими, а застосування ним вогнепальної зброї в громадському місці - виправдане.
		При цьому суд апеляційної інстанції безпосередньо не допитав потерпілого, не дослідив висновок експерта, протоколи огляду місця події, слідчих експериментів, які суд першої інстанції дослідив, оцінив їх у сукупності та, пославшись на них, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Таким чином, висновки апеляційного суду щодо відсутності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України,
		є передчасними.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
		під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності
		з вимогами ст. 438 ч. 1 пунктами 1, 2 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції,
		а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...