Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 672/1420/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 51-3315км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017240120000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 672/1420/17
		Провадження № 51 - 3315 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                                               ОСОБА_6 
		у режимі відеоконференції,
		її представника                                                     адвоката ОСОБА_7 
		у режимі відеоконференції,
		засудженого                                                          ОСОБА_8 у режимі відеоконференції,
		його захисника                                                      адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240120000061
		від 22 лютого 2017 року, щодо
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 286 ч. 2 КК України,
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 та його захисника
		ОСОБА_9 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 березня
		2019 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст. 1 п. «д» Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто на їх користь з ОСОБА_8 по 180 800 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Прийнято рішення щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		22 лютого 2017 року близько 00 годин 30 хвилин  ОСОБА_8 керував автомобілем «Peugeot 406», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Шевченка
		в напрямку вул. Ткачука в м. Городок Хмельницької області. На перехресті
		з вул. Грушевського ОСОБА_8 порушив пункти 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з електроопорою і деревами, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
		Вироком Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, а апеляційні скарги потерпілих  ОСОБА_6 
		та ОСОБА_10 задоволено частково, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано, визнано  ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Збільшено суми, які підлягають стягненню з  ОСОБА_8 на користь потерпілихОСОБА_6 та ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди
		до 480 800 грн кожному, а в решті вирок залишено без зміни.
		Вимогикасаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначають, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до уваги постанову прокурора від 22 лютого 2017 року про відібрання зразків крові у ОСОБА_8 ,
		яка була відсутня в реєстрі матеріалів досудового розслідування та з`явилася
		у справі на стадії апеляційного розгляду через 4 роки після подій ДТП. На підставі цієї постанови апеляційний суд необґрунтовано визнав допустимими доказами протокол відібрання зразків крові від 22 лютого 2017 року та висновок судово-токсикологічної експертизи від 28 лютого 2017 року № 422, констатувавши факт перебування ОСОБА_8 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння,
		що перешкодило застосуванню до нього амністії.
		Засуджений та захисник вказують, що суд апеляційної інстанції невірно виклав показання свідка ОСОБА_12 стосовно перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння, безпідставно зазначив про присутність лікаря
		ОСОБА_13 під час відбору зразків крові та підписання ним відповідного протоколу, не врахував показань свідка-понятого ОСОБА_14 , який
		не бачив процесу відібрання зразків крові у ОСОБА_8 . Вважають, що апеляційний суд не звернув уваги на суперечності між часом відібрання зразків крові
		та складенням відповідного протоколу, зокрема на те, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР були внесені 22 лютого 2017 року о 04 годині 45 хвилин, вищезгаданий протокол складений о 05 годині 10 хвилин, тоді як зразки крові у ОСОБА_8 відібрані о 02 годині 00 хвилин, а о 04 годині 30 хвилин розпочалося його транспортування в обласну лікарню.
		В доповненнях до касаційної скарги засуджений звертає увагу на показання свідків та документи, які, на його думку, підтверджують те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просять залишити касаційну скаргу
		без задоволення через необґрунтованість наведених засудженим та захисником доводів.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого і захисника не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений і захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили задовольнити.
		В судовому засіданні потерпіла, її представник та прокурор вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано
		у ст. 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно
		до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Обґрунтованість засудження  ОСОБА_8 , правильність кваліфікації його дій
		за ст. 286 ч. 2 КК України, справедливість призначеного покарання в межах санкції зазначеного кримінального закону, а також законність і обґрунтованість вирішення апеляційним судом цивільних позовів у касаційній скарзі стороною захисту
		не оспорюються.
		Доводи касаційної скарги засудженого та захисника зводяться до їх незгоди
		з висновками апеляційного суду щодо перебування  ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, які на переконання сторони захисту обґрунтовані недопустимими доказами.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, саме з підстав необхідності ретельної перевірки на предмет підтвердження вищезазначеної обставини належними, допустимими, достовірними доказами постановами Верховного Суду від 01 грудня 2021 року та 15 березня 2023 року були скасовані з призначенням нового апеляційного розгляду відповідно ухвала Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року та вирок того ж суду від 25 листопада 2022 року щодо
		 ОСОБА_8 .
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог закону
		та згідно з приписами ст. 439 КПК України при новому апеляційному розгляді врахував вказівки суду касаційної інстанції.
		Висновок апеляційного суду про те, що на момент ДТП 22 лютого 2017 року водій автомобіля «Peugeot 406» ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп`яніння, підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими судом апеляційної інстанції доказами, зокрема протоколом відібрання зразків крові від 22 лютого
		2017 року (т. 1, а.к.п. 173), висновком судово-токсикологічної експертизи
		від 28 лютого 2017 року № 422, згідно якого у зразках крові ОСОБА_8 виявлено алкоголь - 1,6 ‰ (проміле) (т. 1, а.к.п. 176).
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, задовольнивши відповідні клопотання сторони захисту, ухвалами від 11 та 19 січня 2018 року визнав зазначені докази недопустимими з підстав невідповідності протоколу відібрання зразків крові вимогам ст. 104 КПК України, відібрання біологічних зразків усупереч вимогам статей 241, 245 КПК України без постанови прокурора та призначення експертизи неуповноваженою особою.
		Спростовуючи зазначені висновки місцевого суду, апеляційний суд зазначив,
		що судово-токсикологічна експертиза була призначена 22 лютого 2017 року заступником начальника СВ Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_15 (т. 1, а.к.п. 174), якому начальник вказаного слідчого відділу ОСОБА_16 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні згідно доручення від 22 лютого 2017 року. Отже, ОСОБА_15 
		був уповноваженою особою на призначення вищезазначеної експертизи відповідно
		до ст. 242 КПК України (в редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення).
		Апеляційний суд безпосередньо дослідив в судовому засіданні протокол відібрання зразків крові від 22 лютого 2017 року і встановив, що відібрання зразків крові
		у ОСОБА_8 для проведення судово-токсикологічної експертизи проведено
		із дотриманням вимог статей 241, 245 КПК України, а сам протокол відповідає вимогам ст. 104 КПК України. Зокрема, вказана слідча дія проведена в приміщенні Городоцької ЦРЛ за участю медичного працівника, понятих ОСОБА_17 
		та ОСОБА_14 , які підписали вказаний протокол разом з лікарем  ОСОБА_13 та слідчим ОСОБА_15 .
		Свідки-поняті ОСОБА_17 та ОСОБА_14 під час допиту в судових засіданнях місцевого суду відповідно 11 та 19 січня 2018 року показали, що в ніч
		на 22 лютого 2017 року гуляли по м. Городок, побачили ДТП, коли до них підійшли працівники поліції і запропонували бути присутніми під час відібрання зразків крові у особи, на що вони погодились та поїхали в Городоцьку ЦРЛ. Відібрання крові проводилось медичними працівниками. При цьому ОСОБА_17 описав процедуру відібрання зразків крові, зазначив, що вони відбирались у ОСОБА_8 , якого знав зі школи, підтвердив факт поміщення флаконів зі зразками у конверт
		та його опечатування, вказав суду на свій підпис у протоколі. Свідок
		ОСОБА_14 підтвердив свою участь у слідчій дії та підписання протоколу, зазначив, що стояв біля палати, де відбирали кров, а ОСОБА_17 знаходився ближче до медичних працівників та бачив процес відібрання.
		Факт проведення відібрання та опечатування зразків крові у ОСОБА_8 підтвердив і лікар-анестезіолог Городоцької ЦРЛ ОСОБА_13 .
		Як убачається з клопотання захисника про визнання недопустимим доказом висновку судово-токсикологічної експертизи від 28 лютого 2017 року № 422, підставою для цього, за твердженням захисту, була відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови прокурора про відібрання зразків крові
		(т. 3, а.к.п. 10-11).
		Під час обговорення зазначеного клопотання в судовому засіданні 11 січня
		2018 року прокурор стверджував, що зразки крові у ОСОБА_8 були відібрані
		на підставі постанови прокурора, просив надати час для її долучення до матеріалів кримінального провадження.
		Натомість суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 22 ч. 6 КПК України не звернув уваги на вищезазначені доводи прокурора та одразу після обговорення клопотання захисника задовольнив його, визнавши висновок судово-токсикологічної експертизи від 28 лютого 2017 року № 422 недопустимим доказом.
		Не погоджуючись з таким висновком місцевого суду, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що вказана постанова прокурора не є доказом у кримінальному провадженні в розумінні ст. 84 КПК України, однак вона є процесуальним документом, який підтверджує законність проведення слідчої дії, в цьому випадку - відбирання біологічних зразків для проведення експертизи.
		Зазначена постанова була відкрита прокурором стороні захисту в порядку ст. 290
		КПК України в лютому 2021 року (т 4., а.к.п. 166-172), досліджена під час апеляційного розгляду, за результатом чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий ОСОБА_15 отримав 22 лютого 2017 року зразки крові ОСОБА_8 в спосіб, передбачений статтями 241, 245 КПК України.
		Таким чином, за результатом проведеного апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищенаведені докази були отримані під час досудового розслідування уповноваженою особою у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом. Неточності протоколу відібрання зразків крові у ОСОБА_8 щодо часу його складання, відсутності прізвища медичного працівника були усунуті в судовому засіданні шляхом допиту лікаря ОСОБА_13 , який підтвердив обставини відбирання крові у ОСОБА_8 та підписання цього протоколу. Постанова прокурора від 22 лютого 2017 року, яка надавала правові підстави для відібрання крові у ОСОБА_8 , стороні захисту була відкрита
		в порядку ст. 290 КПК України.
		Отже, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 22 лютого 2017 року вчинив ДТП, в результаті якої загинув  ОСОБА_11 , належним чином у вироку обґрунтований, а тому підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 ст. 1 п. д Закону України
		«Про амністію у 2016 році» немає.
		Розглянувши це кримінальне провадження, апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України та врахував практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
		КПК України.
		Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 439 КПК України при новому апеляційному розгляді врахував вказівки суду касаційної інстанції, наведені в постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року та 15 березня 2023 року.
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370, 420 КПК України
		є законним, обґрунтованим і мотивованим.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого
		та захисника, скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду
		в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника ОСОБА_9 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...