Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/9159/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 07.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/463/512/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024142360000742

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 463/9159/24
		Провадження № 1-кп/463/512/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		07 листопада 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
		 
		головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинувачених - ОСОБА_4 ,
		ОСОБА_5 ,
		потерпілого - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024142360000742 від 22.08.2024 року про обвинувачення
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Винники Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України,
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 21 серпня 2024 року приблизно о 22 год. 30 хв. перебуваючи на АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_6 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, під час конфлікту, умисно нанесли хаотичні удари руками та ногами по верхніх та нижніх кінцівках, в область грудей та голови потерпілого, чим спричинили ОСОБА_6 синці у правій навколоочній ділянці, в ділянці лівого ліктьового суглобу, на грудях з ліва, на лівому стегні, в ділянці правого колінного суглобу, садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, на лівому стегні, в ділянці лівого правого колінних суглобів, закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозку, підшкірний забій тімяної ділянки справа, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4  свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю. Суду показав, що 21.08.2024 року близько 22 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_8  та ОСОБА_9  перебували по вул.Івасюка в м.Винники, де в останніх виник словесний конфлікт з потерпілим  ОСОБА_10 , який в подальшому переріс у бійку. На його думку конфлікт був спровокований самим потерпілим. Спочатку бійка почалася безпосередньо між ОСОБА_8  та потерпілим, після чого він також почав наносити удари руками по верхніх та нижніх кінцівках потерпілого. Також підтвердив, що в цей день він вживав алкогольні напої. У вчиненому розкаюється та просить вибачення у потерпілого.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_5  свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю. Суду показав, що 21.08.2024 року близько 22 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_11  та ОСОБА_9  перебували по  АДРЕСА_3 , де в них виник словесний конфлікт з потерпілим. Він почав висловлюватися до потерпілого нецензурною лайкою та показав пальцем непристойний жест. Через деякий час їхня суперечка перейшла у бійку, під час якої він наніс потерпілому удари рукою в ділянку голови та по кінцівках. При цьому, потерпілий теж наніс йому декілька ударів. Також підтвердив, що в цей день він вживав алкогольні напої. У вчиненому розкаюється.
		Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження, які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнано недоцільним. Судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст фактичних обставин пред`явленого їм обвинувачення, сумнівів у добровільності їхньої позиції не має, а також обвинуваченим роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачені підтвердили позицію щодо обмеження обсягу дослідження доказів судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, добровільність їхньої позиції та розуміння правових наслідків обмеження обсягу дослідження доказів судом.
		Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, групою осіб, без попередньої змови між собою, а тому їхні дії правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
		Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання призначене судом має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		Так, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального проступку, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних правопорушенням наслідків, особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, раніше не суджений, на диспансерному обліку з приводу наркологічного та психоневрологічного захворювання не перебуває. Крім того, суд враховує і процесуальну поведінку ОСОБА_4 після вчинення кримінального проступку та під час судового розгляду, а також те, що обвинуваченим заподіяна шкода потерпілому не відшкодована.
		Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає те, що обвинувачений ОСОБА_4 розкаюється у вчиненому.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує позицію сторони обвинувачення, потерпілого та його представника, які у судових дебатах просили призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 200 годин громадських робіт, характер та тяжкість вчиненого кримінального проступку, відношення обвинуваченого до вчиненого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального проступку, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних правопорушенням наслідків, особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, раніше не суджений, на диспансерному обліку з приводу наркологічного та психоневрологічного захворювання не перебуває. Крім того, суд враховує і процесуальну поведінку ОСОБА_5 після вчинення кримінального проступку та під час судового розгляду, який лише під час виступу у судових дебатах попросив вибачення у потерпілого. Також суд враховує те, що обвинуваченим заподіяна шкода потерпілому не відшкодована.
		Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає те, що обвинувачений ОСОБА_5 розкаюється у вчиненому.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує позицію сторони обвинувачення, потерпілого та його представника, які у судових дебатах просили призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 200 годин громадських робіт, характер та тяжкість вчиненого кримінального проступку, відношення обвинуваченого до вчиненого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
		Разом з тим, за результатами судового розгляду, суд вважає, що незважаючи на те, що обвинувачені свою вину у вчиненні кримінального проступку визнали, попросили вибачення у потерпілого, вони не усвідомили у повній мірі своєї протиправної поведінки.
		На момент ухвалення вироку обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.
		Речові докази у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		 
		Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 150 годин (ста п`ятдесяти годин) громадських робіт.
		 
		Строк покарання  ОСОБА_4  рахувати з часу звернення вироку до виконання.
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 150 годин (ста п`ятдесяти годин) громадських робіт.
		 
		Строк покарання  ОСОБА_5  рахувати з часу звернення вироку до виконання.
		 
		Речові докази у справі: DVD-R диск з відеозаписами камер спостереження - зберігати при матеріалах справи.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...