Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/6123/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 08.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: 2/199/2916/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		                                   Справа № 199/6123/24
		                                   (2/199/2916/24) 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		08.11.2024 
		м. Дніпро
		 
		справа №199/6123/24
		провадження № 2/199/2916/24
		 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди, -
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 
		відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.06.2024 між нею та відповідачем було укладено договір № 09 на виконання робіт, відповідно до умов якого фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобов`язалася виконати роботи з виготовлення деталей пам`ятника з граніту та його встановлення, а позивач, в свою чергу, зобов`язалась сплатити та прийняти їх виконання відповідно до умов Договору. Погоджена сторонами у справі вартість робіт із урахуванням матеріалу складає 9000,00 грн. Перед підписанням даного Договору, позивач сплатила 6300,00 грн. завдатку. 
		Приїхавши додому, уважно прочитавши підписаний договір № 09 на виконання робіт від 05.06.2024, позивач була приголомшена його умовами та не погоджуючись з ними вирішила написати скаргу-претензію, яку 07.06.2024 привезла до офісу ФОП ОСОБА_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але її представник відмовилася приймати дану скаргу.
		У скарзі-претензії від 07.06.2024 позивач ОСОБА_1 зазначила, що при підписанні договору її ввели в оману, а саме: їй пообіцяли, що роботи з доставки та встановлення пам`ятника входять у вартість договору (9000,00 грн.), але через дрібний шрифт та поганий зір позивач не змогла прочитати повний текст даного Договору та довірившись представнику ФОП ОСОБА_2 підписала його. Крім того, вже вдома позивач помітила, що Замовлення, яке є Додатком до Договору, не підписано підрядником, а отже, як вона вважає, мають місце шахрайські дії з боку відповідача. Просила розірвати Договір та повернути їй сплачений нею завдаток у розмірі 6300,00 грн. 
		07.06.2024 позивач направила скаргу-претензію на контактний номер телефону, вказаний у договорі на виконання робіт № 09, у месенджері «Viber». Дане повідомлення було прочитано, утім відповіді на нього до сих пір не надано.
		06.06.2024 та 07.06.2024 позивачу телефонували чоловік, який представився начальником та менеджер ФОП ОСОБА_2 . Лариса, які вимагали від неї сплати коштів за доставку та встановлення пам`ятника по цінам, вказаним у прейскуранті на додаткові роботи, а також погрожували судами, штрафами та пенею. 
		Крім того, від дізнавача, який призначений по кримінальному провадженню стосовно ФОП ОСОБА_2 , позивач дізналася, що при укладенні договору на виконання робіт № 09, менеджер, яка працює на ФОП ОСОБА_2 , підсунула їй на підпис акт прийму-передачі робіт, датований 06.06.2024, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 прийняла роботи з виготовлення пам`ятника без будь-яких зауважень. 
		У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що договір № 09 на виконання робіт від 05.06.2024 має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, а саме: стягнення сплачених грошових коштів та тих, що залишилися до сплати, вартості замовлення і кошторису у подвійному розмірі, а також моральної шкоди, на підставі чого просила суд задовольнити її позовну заяву в повному обсязі.
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі (а.с.67).
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськавід 10.09.2024 після усунення позивачем недоліків, справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.78).
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, 13.09.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача адвоката Дрозда Р.Ю. про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу (а.с.81-82). 
		10.10.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що визнає обставину укладення між позивачем та нею договору №09 на виконання робіт, але інших обставин викладених у позові не визнає та не погоджується з ними. Позивачем добровільно, на власний розсуд встановлено та погоджено в Договорі № 09 на виконання робіт від 05.06.2024 його умови, зокрема, права та обов`язки сторін договору, умови відмови від нього та його розірвання. Відповідач мала можливість утриматися від укладення договору, визначити такий зміст договору, який її б задовольнив. За приписами ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Утім, всупереч наведеному, позивач намагається відмовитись в односторонньому порядку від умов договору, який фактично виконаний, з єдиною метою  отримати роботи безкоштовно. Позивач отримала всю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, матеріал, її ціну, термін виготовлення, а також додаткові послуги, що забезпечило можливість свідомого і компетентного вибору продукції, її кількості, якості, асортименту, виконавця та ціну кожної одиниці продукції, тому відсутні підстави вважати, що відповідач ввела позивача в оману. У підписаному сторонами по справі договорі передбачено, що вартість робіт та матеріалів встановлюється сторонами в Замовленні за кожним завданням окремо. Відповідачем-підрядником на виконання умов договору виконано у повному обсязі роботи, що зазначені у Замовленні та Кошторисі. 06.06.2024 позивач без зауважень прийняла замовлення за Договором №09 на виконання робіт від 05.06.2024. У зв`язку з викладеним, просила відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
		Позивачем ОСОБА_1 до суду надано відповідь на відзив, в якому вона просить задовольнити її позов з підстав викладених у ньому. 
		Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 05.06.2024 між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 09 на виконання робіт (а.с.21).
		Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах, передбачених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи, які зазначені у Замовленні та Кошторисі (далі  Конструкції), які є невід`ємними частинами цього договору, якщо це обумовлено сторонами, транспортування і установку Конструкції за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Пункти 1.2 та 1.3 Договору передбачає, що роботи кожного разу обговорюються Сторонами у Замовленні та Кошторисі, які є невід`ємними частинами цього договору. Замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк виконання робіт, відомості про додаткові роботи, зокрема, про доставку та монтаж Конструкції на території Замовника, адресу такої території, строк гарантії, застереження. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані Підрядником, їх характеристики, асортимент відповідно номенклатури, довідників виробника, Підрядника. Сторони можуть передбачити за цим договором більше одного Замовлення.
		Відповідно до п. 2.2 Договору, вартість робіт та матеріалів встановлюється Сторонами за кожним завданням окремо в Замовленні.
		Пункт 5.1 Договору передбачає, що оплата вартості робіт за кожним завданням проводиться окремо двома платежами: 70% вартості робіт та матеріалів оплачується Замовником Виконавцю з моменту узгодження Замовлення та Кошторису (п.п. 5.1.1. Договору); вартість робіт та матеріалів, що залишилась оплачується Замовником Підряднику від моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт (п.п. 5.1.2 Договору).
		Згідно п. 6.1 Договору, Підрядник по готовності робіт повідомляє Замовника про таку готовність і повідомляє про дату та час прийому-передачі робіт. У разі узгодження Сторонами у Замовленні доставку, установку Конструкції у Замовника приймання робіт відбувається у зазначеному в Заявці місці, а в усіх інших випадках у Підрядника, при цьому, до доставки та установки Конструкції на вимогу Підрядника Замовник зобов`язаний прийняти готовність Конструкції на території підрядника та в подальшому прийняти лише роботи з доставки та установки Конструкції.
		Пункт 6.2 Договору передбачає, отримавши таке повідомлення Замовник зобов`язаний сплатити повну вартість робіт та матеріалів Підряднику, забезпечити явку уповноваженого представника. У разі неможливості явки у вказану в порядку п. 6.1 дату та час представника Замовника - погоди із Підрядником інший час та дату.
		Акт прийому-передачі підписаний Сторонами (їх уповноваженими представниками) є доказом належного виконання Підрядником умов цього договору і прийомом їх Замовником (п. 6.6 Договору).
		05.06.2024 між сторонами на виконання умов договору було укладено додаток до договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024, а саме Замовлення, у відповідності до якого сторони погодили виготовлення деталей пам`ятника з граніту А  1*50*5, Т  50*20*15, Ц  1*10*5 на загальну суму 9000,00 грн.
		Також, на виконання умов цього договору між сторонами було підписано Кошторис, який є додатком до договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024 та Прейскурант (послуги, додаткові роботи, не включені до кошторису).
		06.06.2024 між сторонами по справі підписано Акт прийому-передачі робіт, за яким позивач без зауважень прийняла замовлення за Договором №09 на виконання робіт від 05.06.2024.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з пунктом першим частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша ст. 638 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження N 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
		Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Договір побутового підряду є двостороннім, консенсуальним і оплатним. Поряд із загальними рисами, притаманними підряду в цілому, договір побутового підряду має низку специфічних рис. Замовником може бути тільки фізична особа, а на стороні підрядника завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Робота за договором підряду призначена задовольнити побутові чи інші особисті потреби замовника, тобто результат роботи повинен бути призначений для використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю. На підрядні роботи, які за своїм змістом хоча і можуть бути віднесені до побутового підряду, але їх результати використовуються у підприємницькій діяльності, поширюються загальні норми про договір підряду. Обов`язки підрядника полягають у наданні підрядником необхідної і достовірної інформації про запропоновану роботу, про ціну і форму оплати та інших відомостей. Згідно зі ст. 867 ЦК підрядник не має права нав`язувати замовнику включення до договору додаткових оплатних робіт або послуг. Також специфіка договору підряду полягає в умовах, які визначаються ще до укладення договору і з якими погоджується його замовник. Зокрема, це стосується ціни, яка визначається прейскурантами, тарифами і кошторисом, однак може й коригуватися за згодою сторін. Договір повинен укладатися в простій письмовій формі.
		До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
		Таким чином, між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі договору підряду, які регулюються положеннями ЦК України, а також ЗУ «Про захист прав споживачів» у їх системному зв`язку.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		У своєму позові позивач посилається на введення її в оману та використання відповідачем нечесної підприємницької практики, що в свою чергу є підставою для недійсності правочину.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
		Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).
		Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
		Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
		При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
		Згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
		Статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено додаткові підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.
		Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
		Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
		Несправедливими згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
		Перелік несправедливих умов у договорі із споживачем не є вичерпним (ч. 4 ст. 18 цього Закону).
		За приписами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється, зокрема, у формі будь-якої діяльності (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
		Частиною 2 статті 19 вищевказаного Закону передбачено, що підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
		1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
		Зі змісту укладеного сторонами договору не вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містять вони і будь-яких інших несправедливих умов.
		Перед погодженням договору позивач міг безперешкодно ознайомитися з умовами договору та взятими на себе зобов`язаннями відповідача, а також був вправі підписувати такий договір чи вибрати іншого підрядника.
		Дослідивши зміст спірного договору, суд не встановив умов, які є агресивними, несправедливими та могли позивача ввести в оману. Тим не менше, відповідач запропонувала позивачу свої умови договору, які позивач добровільно прийняла та погодилася з ними, про що свідчить власноручний підпис у спірному договорі.
		При цьому, суд також виходить з того, що підписаний позивачем договір та додатки до нього містять інформацію щодо основних характеристик пам`ятника та його оплати.
		Крім того, за умовами оспорюваного договору, наявний обов`язок відповідача щодо виготовлення пам`ятника, обов`язку встановлення пам`ятника договір не містить.
		Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність умислу введення її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, наявності активних, пасивних дій з боку недобросовісного відповідача. 
		У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024 та нарахування збитків у подвійному розмірі.
		Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 460/2545/17, якщо право, за захистом якого звернувся позивач, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідної вимоги) немає.
		Отже, приходячи до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024 та нарахування збитків у подвійному розмірі, суд вважає за необхідне відмовити й у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, яка є похідною та тісно взаємопов`язана з вимогами про відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, судовий збір відноситься за рахунок держави.
		Керуючись ст.ст.12,13,19,141,259,263, 264,265,268,272,273 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди  відмовити в повному обсязі
		Судові витрати у справі віднести на рахунок держави. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду складено 08 листопада 2024 року.
		 
		позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання  АДРЕСА_2 .
		 
		відповідач Фізична особа  підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання  АДРЕСА_3 .
		 
		Суддя                                       О.Б. Подорець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...