Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/1783/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 11-кп/802/371/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023032010000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/1783/24  Провадження №11-кп/802/371/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 листопада 2024 року                                 місто Луцьк
		 
		   Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		захисника обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року, 
		                    ВСТАНОВИВ:
		Даним вирокомсуду  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.Львова Львівськоїобласті,зареєстрованого тафактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,із вищоюосвітою,проживаючого уцивільному шлюбі,маючого наутриманні двохмалолітніх дітей2012та 2023років народження,не працюючого,раніше несудимого, засуджено:
		- за ст. 336 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено попередній у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу.
		Речовий доказ  флеш карту  ухвалено зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він будучи визнаним 06.01.2023 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 придатним до проходження військової служби, 06.01.2023, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав від працівників мобілізаційного відділу Луцького РТЦК під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, введені Указами Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 та «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022, затверджені Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року та продовжені Указами Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738?IX, продовженої Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України № 2739-IX від 16.11.2022 для подальшої явки на 26.01.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 до пункту збору, для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
		Проте, ОСОБА_7 всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин не прибув 26.01.2023 до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправлення у команді № НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби.
		Не погоджуючись із таким вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації його дій, оскаржує його через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. Зазначає, що при обранні йому міри покарання місцевий суд встановив ряд обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та призначив йому більш м`яке покарання, а ніж передбачене законом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, однак, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, лише у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально. Звертає увагу суду на те, що в суді першої інстанції його захисник ОСОБА_8 просив суд призначити йому покарання у виді 6 місяців арешту або 1 (одного) року обмеження волі. В свою ОСОБА_9 він прохав суд його суворо не карати тобто призначити йому покарання, яке не передбачає ізоляцію від суспільства. Крім того, вказує про те, що після проголошення вироку у даній справі виявилось, що він страждає на психічне захворювання та перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська психіатрична лікарня м. Луцька», що підтверджено консультативним висновком лікаря та довідкою медичного закладу. Зазначає, що вказані обставини не були досліджені в суді першої інстанції та докази цього не подавалися до суду, оскільки на час розгляду справи були не відомі.
		З огляду на вищевикладене просить оскаржуваний вирок в частині покарання змінити та призначити йому покарання, яке не передбачає відбування покарання реально в умовах ізоляції від суспільства, або із застосуванням до призначеного покарання положень ст.ст. 75, 76 КК України, або інше більш м`яке покарання ніж позбавлення волі.
		Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив вирок суду залишити без змін, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
		Суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу винного.
		Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст.336 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
		Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги обвинуваченого, про те, що призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України є суворим, та про наявність підстав для пом`якшення призначеного йому покарання шляхом застосування до нього положень ст. 75 КК України тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
		Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Приписами ч.1 ст.65 КК України передбачено, що суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно положень ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
		Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевим судом дотримані.
		Як убачається з оскаржуваного вироку, призначаючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу винного, який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та реєстрації, інформації про негативну характеристику матеріали провадження не містять, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює.
		При цьому також враховано і наявність пом`якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на підставі чого судом призначено ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, тому вид та розмір покарання, призначений ОСОБА_7 відповідає принципам законності, невідворотності та співмірності, і є достатнім для досягнення цілей покарання, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними та не можуть бути задоволеними.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, у зв`язку із чим апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України.
		Призначене судом ОСОБА_7 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
		На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
		Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що після ухвалення оскаржуваного вироку виявилось, що обвинувачений страждає на психічне захворювання та перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська психіатрична лікарня м. Луцька», що підтверджено консультативним висновком лікаря та довідкою медичного закладу, то вони на думку колегії суддів в даному випадку не свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 за станом свого здоров`я не може відбувати покарання у виді реального позбавлення волі. Більше того, будь - яких інших належних та допустимих доказів, зокрема висновків компетентних осіб, які б вказували, що ОСОБА_7 не може відбувати покарання реально стороною захисту не надано.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
		Таким чином, підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, апеляційний суд не знаходить.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
		                    УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року, щодо нього,  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...