Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1900/23 : не визначено.
Надіслано судом: 08.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/1900/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жайворонок Т. Є. - головуючої, Ємця А. А., Колос І. Б., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 
		на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 про зупинення провадження у справі (головуючий - суддя Кощеєв І. М., судді: Чус  О.  В., Дармін М. О.)
		 
		у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 
		до Фермерського господарства «Стем»
		та  ОСОБА_1 
		про стягнення 1  238  265, 42 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро», позивач) 09.06.2023 звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Стем» (далі - ФГ «Стем», відповідач-1, позичальник) та ОСОБА_1 (відповідач-2, поручитель) про стягнення в солідарному порядку 1  238 265, 42 грн заборгованості з прострочених процентів за Кредитним договором №  160221-КЛВ від 16.02.2021.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» зазначало про порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасної та у повному обсязі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 16.03.2023 у відповідача-1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором із прострочених процентів у сумі 1  238  265,42 грн. 
		 
		Представник відповідача-2 неодноразово звертався до місцевого господарського суду з клопотаннями про відкладення підготовчого засідання у справі, зокрема й 28.09.2023, у якому посилався на те, що відповідач-2 проходить службу у складі утвореного відповідно до закону військового формування, що переведене на воєнний стан, та залучений до безпосередньої участі у веденні бойових дій. Крім того, ОСОБА_1 є керівником ФГ «Стем», що знаходиться на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, та не здійснює господарської діяльності внаслідок окупації.
		 
		Господарський суд Запорізької області рішенням від 20.03.2024 позов задовольнив. Стягнув солідарно з ФГ «Стем» та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 1  238  265, 42 грн заборгованості із прострочених процентів за Кредитним договором № 160221-КЛВ від 16.02.2021. Стягнув з відповідачів на користь позивача по 9  268,99 грн витрат зі сплати судового збору з кожного. 
		 
		Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач-2 22.04.2024 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважав позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» необґрунтованими та такими, що заявлені передчасно у період дії обставин непереборної сили. Зокрема, вказував, що після початку окупації міста Мелітополя фактична діяльність відповідача-1 була блокована військовими окупантами, у зв`язку з чим він змушений був виїхати на підконтрольну Україні територію. Вказував, що в перші дні повномасштабної військової агресії ФГ «Стем» було захоплене окупаційними військами та розграбоване, згодом офіційно «націоналізоване» окупантами разом з усіма товарно-матеріальними цінностями, за рахунок яких він планував виконання умов кредитного договору, зокрема й готовою продукцією. Оскільки відповідач-1 не здійснює господарської діяльності, а зобов`язання за кредитним договором не можуть бути виконані до моменту деокупації території Мелітопольського району, де знаходиться й ФГ «Стем», просив провадження у справі зупинити на підставі вимог пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
		 
		Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2024 відкрив апеляційне провадження у справі та призначив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції до розгляду в судове засідання на 11.09.2024.
		 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши додані до апеляційної скарги докази, зокрема довідку командира Добровольчого Українського Корпусу Тактичної групи «Сапсан» (далі - ДУК ТГ «Сапсан») від 30.09.2023 № 243, дійшов висновку, що відповідач-2 з 12.02.2023 знаходиться у складі добровольчого формування ДУК ТГ «Сапсан» та бере безпосередню участь у бойових діях з відбиття збройної агресії російської федерації проти України на території Луганської та Донецької областей. 
		 
		У зв`язку з наведеним ухвалою від 11.09.2024 Центральний апеляційний господарський суд зупинив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
		 
		У вересні 2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного господарського суду від 11.09.2024 про зупинення провадження у справі № 908/1900/23, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу як таку, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Справу просить передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		 
		Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначив, що апеляційний суд порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 227, частини першої статті 2, частин першої та третьої статті 3, частини третьої статті 13, частин першої та другої статті 73, частини першої статті 74, частини першої статті 76, частин першої та другої статті 79 та статті 86 ГПК України, постановляючи ухвалу про зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки суд не врахував, що єдиним доказом, що підтверджує перебування відповідача-2 у складі Збройних Сил України є довідка ДУК ТГ «Сапсан» від 30.09.2023, яка, на думку скаржника, не свідчить про перебування відповідача-2 у складі вказаного добровольчого формування та його участь у бойових діях станом на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі (11.09.2024). Окрім наведеного, вказує, що згідно з інформацією, розміщеною у мережі «Інтернет», видання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 14.04.2024 повідомило про розформування ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої увійшов підрозділ ДУК ТГ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вказана бригада була розформована з невідомих причин. Оскільки матеріали справи відповідно до вимог пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №  1153/2008, не містять необхідних документів (витягу з наказу командира військової частини чи довідки військової частини), що підтверджували б перебування ОСОБА_1 на службі у військовій частині, що входить до складу Збройних Сил України та переведена на воєнний стан, вважає, що суд апеляційної інстанції не мав належних доказів для постановлення ухвали про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №  908/1900/23 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Ємця А. А., Колос І. Б.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 11.10.2024 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		14.10.2024 скаржник направив до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких вказує, що на його адвокатський запит від 09.10.2024 до Генерального штабу Збройних Сил України стосовно того, чи перебуває ОСОБА_1 з 12.03.2022 дотепер у складі добровольчого формування ДУК ТГ «Сапсан» та бере безпосередню участь у бойових діях з відбиття збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької та Луганської областей, 11.10.2024 отримано відповідь № 760/23/30925 від військової частини НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України про те, що за участю військових частин Сил територіальної оборони ЗСУ добровольче формування ДУК ТГ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не створювалося та не існує. У зв`язку з наведеним просить касаційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду від 11.09.2024. Справу просить передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.
		 
		 
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		 
		У частині першій статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України. У вказаних нормах наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
		 
		Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		 
		Вказана норма є імперативною. Суть цієї норми зводиться до того, що учасник справи (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) на час розгляду справи в суді виконує конституційний обов`язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до статті 65 Конституції України, та у зв`язку з цим не може реалізувати свої процесуальні права та нести процесуальні обов`язки.
		 
		Зупинення провадження у справі - це оформлене ухвалою суду тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій, за винятком забезпечення доказів, забезпечення позову, під час підготовки справи до судового розгляду, яке викликане наявністю визначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити конкретний момент їх усунення.
		 
		Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		 
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України (далі - ЗУ) «Про правовий режим воєнного стану», Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №  64/2022 постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на сьогодні його дію не припинено.
		 
		Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи (частина перша статті 12 ЗУ «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-ХІІ).
		 
		Згідно з частиною третьою зазначеної норми інші військові формування, утворені відповідно до законів України, беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану.
		 
		Як зазначено у наданій представником відповідача-2 довідці для підтвердження доводів заяви про зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 (з 12.03.2022, зокрема, до 30.09.2023) знаходиться у складі добровольчого формування Добровольчий Український Корпус «Правий Сектор» Тактична група «Сапсан» (ДУК ТГ «Сапсан»).
		 
		ДУК ТГ «Сапсан» було створене як об`єднання громадян України, українців з-за кордону та громадян інших держав, які виявили бажання брати участь в збройній боротьбі українського народу проти зовнішнього та внутрішнього ворога з метою захисту територіальної цілісності, національної незалежності України та інших життєво важливих інтересів українського народу, і діє згідно зі статтею 65 Конституції України («Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України»).
		 
		Відповідно до статті 1 Закону № 1932-ХІІ військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		 
		Територіальна оборона України організовується та здійснюється відповідно до ЗУ «Про основи національного спротиву» з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану (стаття 18 Закону № 1932-ХІІ).
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 ЗУ «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
		 
		Відповідно до абзаців 4- 6 частини другої статті 8 Закону № 1702-ІХ (у редакції ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про основи національного спротиву» щодо надання можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій» від 03 травня 2022 року № 2237-IX (далі - Закон № 2237-IX) діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
		 
		У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
		 
		На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.
		 
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Закону № 1702-ІХ, командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України визначає перелік військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, які залучаються до посилення охорони та захисту сухопутних ділянок державного кордону України.
		 
		За приписами абзацу 1 статті 1 ЗУ «Про Збройні Сили України» від 6.12.1991 №  1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		 
		Ураховуючи викладене, добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової часини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		 
		Близький за змістом висновок викладений також у постановах Верховного Суду у справах № 753/3880/20, № 160/1543/21.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		У частинах першій та третій статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та відповідно до законів України, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 13 та частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 79 ГПК України).
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		 
		Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України підставою зупинення провадження у справі є перебування учасника справи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, сторона повинна довести належними та достовірними доказами саме факт перебування на військовій службі. Крім того, передбачена вказаною нормою підстава обмежується строком перебування особи на військовій службі, та не може застосовуватись судом у разі припинення нею військової служби.
		 
		Ураховуючи викладене, та те що довідка ДУК ТГ «Сапсан» про перебування ОСОБА_1 у складі добровольчого формування та його безпосередньої участі у бойових діях, на яку посилався представник відповідача-2, заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, видана ОСОБА_1 30.09.2023, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, станом на час постановлення оскаржуваної ухвали (11.09.2024) не мав належних та допустимих доказів про перебування його на військовій службі. Оскільки матеріали справи не містять, а відповідач-2 не надав доказів для підтвердження факту перебування його у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі. Наведене також підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 11.10.2024 №  760/23/30925. 
		 
		За таких обставин Суд вважає, що доводи касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» знайшли своє підтвердження, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 908/1900/23 та неправильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Згідно  з вимогами частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду відповідно до вимог частини шостої статті 310 ГПК України є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду від 11.09.2024 постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» слід задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
		 
		 
		Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити.
		 
		2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 908/1900/23 скасувати, а справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                             Т. Є. Жайворонок
		 
		Суддя                                                                                 А. А. Ємець
		 
		Суддя                                                                                 І. Б. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...