Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/4413/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2024. Зареєстровано: 08.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/333/301/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000000750

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                                                        Справа № 333/4413/23 
		                                                Провадження № 1-кп/333/301/24
		 
		ВИРОК
		 
		Іменем України
		26 вересня 2024 року                                          м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого -                                                         судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023080000000750 від 10.05.2023 року відносно:
		ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополь, Запорізької області, громадянки України, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		-за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                                                  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_9 , 
		В С Т А Н О В И В:
		1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Військовослужбовці збройних сил та інших воєнізованих формувань російської федерації шляхом збройної агресії 24.02.2022 року незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, інших об`єктів цивільного сектору соціального забезпечення, та здійснили застосування оперативно-тактичних ракет (включаючи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом) по позиціям Збройних сил України та об`єктах цивільної інфраструктури, що призвело до тяжких наслідків, в тому числі на території Запорізької області.
		Указом Президента України ОСОБА_10 від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який продовжено 20.05.2023 року.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року (в редакції від 07.05.2022 року, далі за текстом - Закон № 1207-VІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
		За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
		Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207- VІІ, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», вся територія Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку та з 25.02.2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
		Після остаточної військової окупації території м. Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
		Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захопленій військовим шляхом території Запорізької області, 28.06.2022 року указом голови окупаційної адміністрації держави-агресора № 105у на тимчасово окупованій території Запорізької області було створено незаконний правоохоронний орган - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление», розташований за місцезнаходженням захопленого митного поста «Мелітополь» Запорізької митниці, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, буд. 2, наділений всіма владними повноваженнями, необхідними для здійснення покладених на нього правоохоронних функцій у сфері митного контролю при переміщенні осіб, майна, коштів, товарів та транспортних засобів через адміністративну межу між тимчасово окупованою територією та іншою територією України.
		Приблизно у листопаді 2022 року громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Мелітополь, Запорізької області, яке з 25.02.2022 року та на час складання обвинувального акту є тимчасово окупованою територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прийняла пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації російської федерації та добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області указом голови окупаційної адміністрації держави - агресора № 105у від 28.06.2022 року.
		В подальшому, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_6 , будучи незаконно наділеною повноваженнями представника правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах окупаційної влади, виконувала покладені на неї службові обов`язки та особисто здійснювала огляд громадян України, їх особистих речей, товарів та транспортних засобів, які переміщувалися через адміністративну межу між тимчасово окупованою територією та іншою територією України на незаконно створеному контрольно-пропускному пункті, розташованому на АЗС у тимчасово окупованому м. Василівка, Запорізької області, за що отримувала від окупаційної влади щомісячно відповідну заробітну плату у російських рублях.
		 
		2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнана обвинувачена.
		Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК - колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		 
		3. Позиція обвинуваченої.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), остання показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавала.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника - адвоката ОСОБА_9 . Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_6 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження, свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути осудженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_6 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Позиція сторони захисту.
		Захисник не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою і узгодити з нею правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
		На думку захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 винуватість ОСОБА_6 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення не доведена належними і допустимими доказами, не доведено факт добровільності зайняття останньою відповідних посад.
		 
		4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
		Суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		Так, допитана у судовому засіданні 25.07.2024 року свідок ОСОБА_11 пояснила, що 14.11.2022 року вона з родиною на власному автомобілі виїздили з АДРЕСА_3 на пропускному пункті, на заправці «Укрнафта» їх перевіряли представники влади агресора, там були озброєні військові чоловіки і жінки, усі були одягнуті в чорний одяг. Саме ОСОБА_6 знімала у неї відбитки пальців у кабінеті, спілкувалась російською мовою. В приміщенні заправки були ще інші жінки, які також знімали відбитки пальців, між собою вони всі спілкувались доброзичливо, не було видно, що ОСОБА_6 там знаходиться примусово. ОСОБА_6 навіть питала у свідка «чому вони їх бояться, вони ж не кусаються». Свідок була присутньої на впізнанні в СБУ, на фото була дійсно ОСОБА_6 .
		Допитана у судовому засіданні 17.09.2024 року свідок ОСОБА_12 зазначила, що 05.12.2022 року вона виїздила з м. Бердянськ до м. Запоріжжя. На блокпості у м. Василівка, який знаходився на заправці «Укрнафта», знаходились озброєні військові російської федерації, вони перевіряли її речі та автомобіль. Потім вона зайшла у приміщення заправки і вже там ОСОБА_6 в окремому кабінеті знімала у неї відбитки пальців, оглядала речі, питала, чому вона виїжджає і хто з рідних залишився, усю інформацію вносила в комп`ютер. ОСОБА_6 співпрацювала з воєнними російської федерації, вони спілкувались між собою доброзичливо на російській мові, її примусово ніхто не тримав. Одягнуті вони усі були в синю камуфляжну форму. ОСОБА_6 не була озброєна. 
		 
		Крім показів свідків, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13 у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_14 встановлено, що свідок ОСОБА_14 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13  у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_15  встановлено, що свідок  ОСОБА_15  впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13  у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_12  встановлено, що свідок  ОСОБА_12  впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13 у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_16 встановлено, що свідок ОСОБА_16 впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13  у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_17  встановлено, що свідок  ОСОБА_17  впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13 у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_18 встановлено, що свідок ОСОБА_18 впізнав особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.02.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Запорізькій області майором ОСОБА_13 у присутності двох понятих за участю свідка ОСОБА_11 встановлено, що свідок ОСОБА_11 впізнала особу на фото № 3 як ОСОБА_6 , яка добровільно зайняла посаду провідного спеціаліста-експерта відділу митного оформлення і митного контролю у незаконному правоохоронному органі - мовою оригіналу «Запорожское таможенное управление».
		Із протоколу огляду від 27.03.2023 року, проведеного старшим слідчим в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області підполковника юстиції ОСОБА_19 судом встановлено, що за допомогою комп`ютера з доступом до мережі Інтернет та багатофункціональний пристрій «Epson L100 SERIAL№*NLTK002924*» в пошуковому рядку задано пошук каналу «Запорожское таможенное управление». При виконанні команди переходу за вказаним запитом з`явилися результати пошуку, серед яких виявлено посилання: «Запорожское таможеное управление», руководитель юридического лица - ОСОБА_20 , дата присвоения ОГРН 22.12.2022, ИНН 9001011410. Зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, який містить відомості про юридичну особу.
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 19.12.2022 року оглянуто архівні записи з електронної скриньки ОСОБА_20 , з яких вбачається, що останній займає посаду керівника, отримує листи та звіти щодо фінансування. Також наявні платіжні відомості, в яких зазначена ОСОБА_6 як провідний спеціаліст-експерт відділу митного контролю та митного оформлення, отримує заробітну плату 55 000 рублів.
		Із протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 19.02.2023 року оглянуто поштову скриньку  ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою особисто користується ОСОБА_22 . У вхідних листах серед інших наявні відскановані документи ОСОБА_6 отримані 23.12.2022 року - трудова книжка, свідоцтво про освіту, анкета, заповнена власноруч ОСОБА_6 та підписана, автобіографія, також підписана власноручно, паспорт російський, свідоцтво про народження, копія страхового посвідчення про обов`язкове пенсійне страхування російської федерації, видане ОСОБА_6 , фотографія самої ОСОБА_6 на документи. 
		У судовому засіданні також досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_6 . 
		Крім того під час судового слідства було досліджено такі докази.
		Повідомлення про підозру від 06.04.2023 року складену старшим слідчим в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області, погоджену прокурором Запорізької обласної прокуратури в кримінальному провадженні № 22023080000000019 від 04.01.2023 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Повідомлення про виклик ОСОБА_6 до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, а також надіслання скан-копії повістки про виклик для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення слідчих дій за її участі як підозрюваної у даному кримінальному провадженні на 11.04.2023 року, 12.04.2023 року, 13.04.2023 року, які були опубліковані 07.04.2023 року в газеті «Урядовий Кур`єр».
		Повідомлення про виклик ОСОБА_6 до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області та повідомлення, що остання є підозрюваною, для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та вручення в порядку ст. 293 КПК України копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які були опубліковані 24.04.2023 року в газеті «Урядовий Кур`єр».
		Постанова про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_6 від 17.04.2023 року.
		Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 22023080000000019 від 04.01.2023 року, який підтверджує факт внесення відомостей про початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за наступних обставин: громадянка України ОСОБА_6 підтримуючи агресію російської федерації на території України, а також створення незаконних адміністрацій держави-агресора на окупованих територіях півдня України, прийняла пропозицію невстановлених представників вказаної окупаційної влади, що діють на території м. Мелітополь і Мелітопольського району, та добровільно погодилась зайняти посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади окупаційної адміністрації держави-агресора, утворених на території м. Мелітополь та Мелітопольського району.
		Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 220230800000000750 від 10.05.2023 року, який підтверджує факт внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення; правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		За ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2023 року задоволено клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023080000000750, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2023 року, відносно підозрюваної ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		Повідомлення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування опубліковано 20.05.2023 року в газеті «Урядовий Кур`єр».
		Зміст даних документів не містить доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Однак, інформація, яка визначена у документах, свідчить про дотримання норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
		 
		5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченої.
		Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні в межах висунутого обвинувачення за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
		Версія сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю спростовується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів. Добровільність зайняття ОСОБА_6 посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, підтверджується, зокрема, показами свідків, оглянутими у судовому засіданні Інтернет-ресурсами, результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, згідно з якими при виконанні своїх обов`язків в незаконних органах влади ОСОБА_6 будь-якого примусу психологічного чи фізичного характеру з боку інших осіб не зазнавала. 
		За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, яка є громадянкою України, і кваліфікує дії останньої за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		 
		7. Мотиви призначення судом покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного  ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також те, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у добровільному зайнятті нею посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, з метою її перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, встановленому санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та в органах, пов`язаних з наданням публічних послуг.
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і, що згідно з ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачена  ОСОБА_6 як громадянка України, вчинила злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинила цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без реального відбування покарання.
		Також з огляду на вчинення  ОСОБА_6 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання  ОСОБА_6 , не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
		Таким чином, з урахуванням матеріалів справи та особи обвинуваченої, суд, враховуючи обставини справи, які не лише характеризують особу винної і вчинений нею злочин, а й дають змогу суду переконатися, що ОСОБА_6 , як особа, відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов`язку перед державою та суспільством не заслуговує на довіру та не може виправитися без застосування до неї саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як серед суспільства є тим індивідом, яка несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави, а тому суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для її виправлення буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади із конфіскацією майна. Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_6 .
		Призначення вказаного покарання, також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам кримінального правопорушення, особі обвинуваченої, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		 
		8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Рішення з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченої ОСОБА_6 судом не приймалося.
		По справі цивільний позов не заявлено.
		Процесуальні витрати, речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		Керуючись ст. ст. 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та в органах, пов`язаних з наданням публічних послуг на строк 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченій  ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного її затримання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя                                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...