Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5635/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2024. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2024.

Номер судового провадження: 2/461/2554/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		Справа №461/5635/24
		Провадження №2/461/2554/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		05 листопада 2024 року                                                                м.Львів
		Галицький районний суд м. Львова у складі: 
		головуючого судді Зубачик Н.Б.,
		секретаря судових засідань Панасюк А.В.,
		за участі:
		представника позивача ОСОБА_1 , 
		представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Паїк М.В.,
		представника відповідача Львівської обласної прокуратури Лещик Н.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - 
		в с т а н о в и в:
		28.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 500 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 45 000 гривень витрат на правничу допомогу.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що  з 19 січня 2011 року він був прийнятий на посаду заступника міського голови м. Жовкви з питань будівництва та земельних відносин. Позивач повідомив, що 26 листопада 2013 року СУ ГУ МВС України в Львівській області були внесені відомості до ЄРДР № 12013150010000882 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, за фактом отримання та вимагання службовою особою одного із районних центрів Львівської області неправомірної вигоди від приватного підприємця. 10 грудня 2013 року у даному кримінальному провадженні йому було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК У країни. 01 серпня 2018 року за наслідками судового розгляду кримінального провадження №12013150010000882 (справа № 444/183/14-к) Жовківським районним судом Львівської області ухвалено вирок яким його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні є склад кримінального правопорушення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 01 серпня 2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. Зазначені вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції залишені без змін постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року. Позивач зазначив, що він перебував під слідством та судом з 26.11.2023 по 27.04.2021, тобто 7 років, 5 місяців то 1 день (або 89 місяців і 1 день). Позивач стверджує, що перебування під слідством та судом впродовж такого довгого терміну, маючи застосований відносно нього запобіжний захід, він зазнав значних психічних та душевних страждань, постійно хвилювався за своє майбутнє, не міг спокійно працювати, відпочивати, спати, став дуже напруженим, оскільки весь час думав про незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності. також, позивач зазначив, що його було позбавлено права та можливості займатися роботою та заробляти гроші звичним йому способом, а його репутація була зруйнована, адже на протязі багатьох років його знайомі вважали, що він скоїв злочин. Відтак, позивач вважає, що за 7 років, 5 місяців та 1 день його незаконного перебування під слідством та судом йому має бути виплачена компенсація у розмірі 1 500 000 грн., оскільки саме ця сума буде спів мірною тим психічним та душевним стражданням, які йому було заподіяно неправомірними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Також, просив суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, понесені ним під час кримінального провадження. 
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2024 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		22.07.2024 представник відповідача Державної казначейської служби України Семків Н. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, представник стверджує, що Казначейство може бути залучено до участі в справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на те, що на Казначейство покладено функції з виконання судових рішень у даній категорії справ. Представник зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні докази завдання позивачу моральної шкоди, також ним не доведено за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, не підтверджено протиправність (незаконність) діяння заподіювача шкоди, достовірно не встановлено причинно-наслідкового зв?язку між порушеними життєвими зв?язками і стосунками позивача та діями заподіювача шкоди, не зрозуміло, з чого виходив позивач при оцінці заподіяної йому моральної шкоди. Окрім того, відсутній обґрунтований розрахунок завданої шкоди, а сума моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00 грн. нічим не обґрунтована та не підтверджена. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		24.07.2024 представник відповідача Львівської обласної прокуратури Лещик Н. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, представник зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою, її розміром, а також понесені витрати на професійну правову допомогу та їх розмір. Просить відмовити у задоволенні позову.
		30.07.2024 представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Паїк М. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, представник зазначила, що позивачем не доведено наявності вини службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області, безпосереднього причинного зв`язку між їх неправомірними діями та заподіяною моральною шкодою. Представник вважає, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Паїк М. стверджує, що лише факт перебування під досудовим розслідуванням виключає наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Окрім того, представник зазначила, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували заподіяння йому фізичного болю чи душевних страждань, як і не наведені будь-які докази, що підтверджували б приниження честі та гідності, а також його ділової репутації. Просить відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засідання просив суд задоволити позов в повному обсязі.
		Представник відповідач Головного управління Національної поліції у Львівській області Паїк М.В. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила.
		Представник відповідача Львівської обласної прокуратури Лещик Н.В. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явилася, однак про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Згідно із п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
		Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
		Аналізуючи норми статей 11 та 23 ЦК України, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Згідно із ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (п.1 ч.1 ст.1 Закону).
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст.1 Закону).
		Статтею 2 вказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно із п. 4, 5 ст. 3 вказаного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода та суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.
		Частинами 5 та 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).
		Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру відшкодування моральної шкоди віднесено до компетенції суду. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено таке: «суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		На підставі системного аналізу наведених норм права Верховний Суд дійшов висновку, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17.
		У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22) зазначено, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження № 61-97св18)).
		Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 , розпорядженням міського голови м. Жовкви №04-02/2 від 18 січня 2011 року, з 19 січня 2011 року був прийнятий на посаду заступника міського голови з питань будівництва та земельних відносин /а.с.14/.
		26 листопада 2013 року СУ ГУ МВС України в Львівській області внесено відомості до ЄРДР №12013150010000882 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, за фактом отримання на вимагання службовою особою одного із районних центрів Львівської області неправомірної вигоди від приватного підприємця /а.сю15/.
		10 грудня 2013 року слідчим відділу РОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області Панасюком Ю., за погодженням старшого прокурора групи прокурорів, начальника управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією управління нагляду прокуратури області Лаганяка С., повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК У країни /а.с.62-64/.
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.12.2013 до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДДУ ПВП у Львівській області, з визначенням застави - 60 розмірів мінімальних заробітних плат, яку було внесено заставодавцем 16.12.2013 /а.с.70-72/.
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.12.2013 підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,   відсторонено від посади заступника міського голови м.Жовква з питань будівництва та земельних відносин, терміном на 2 (два) місяці /а.с.74-75/.
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 17.01.2014 накладено арешт на майно ОСОБА_2 /а.с.78/.
		Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 01 серпня 2018 року (справа №444/183/14-к) ОСОБА_2  визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 08.04.2013 року), та виправдано на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України /а.с.85-100/.
		Згідно з ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.04.2021, зазначений вище вирок Жовківського районного суду Львівської області від 01 серпня 2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області Сороківського М. П. - без задоволення /а.с.107-110/.
		Постановою Верховного Суду від 11.10.2021 ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора Пайтри А.Г.  - без задоволення /а.с.111-116/.
		З огляду на наведене, не заслуговують на увагу покликання сторони позивача на те, що  ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 26.11.2013 по 27.04.2021, а саме 89 місяців та 1 день, оскільки кримінальне переслідування відносно нього тривало з 10.12.2013 (оголошення підозри) до 27.04.2024 (набрання виправдувальним вироком законної сили), а всього 88 місяців та 17 днів.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 вказує, що у зв`язку із наведеними вище незаконними діями працівників органів досудового слідства та прокуратури, він був позбавлений права та можливості займатися роботою, його репутація була зруйнована, адже на протязі багатьох років оточуючі вважали, що він скоїв злочин.
		Здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 368 КК України, а саме притягнення його до кримінальної відповідальності та в подальшому виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості, свідчить про незаконні дії посадових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури, які ініціювали вказане провадження.
		Загалом кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 тривало більше семи років, протягом цього часу проводились слідчі дії, судовий розгляд вказаного кримінального провадження у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, що негативно вплинуло на його життя. Окрім цього, беззаперечним є той факт, що була порушена ділова репутація ОСОБА_2 , який у відповідності до розпорядження міського голови м.Жовкви №04-02/70 від 27.12.2023 був відсторонений від посади заступника міського голови з питань будівництва та земельних відносин. Таким чином, були порушені нормальні життєві зв`язки ОСОБА_2 , останній змушений був доводити свою невинуватість, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
		Таким чином, складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв`язку між ними, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
		Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7100 грн., з 1 квітня 2024 року - 8000 грн.
		Виходячи з терміну перебування позивача під слідством та судом, що становить 88 місяців та 17 днів, мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим, ніж 8000 грн. х 88 місяців 17 днів = 708533,33 грн.
		Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження з 10.12.2013 по 27.04.2024, вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 730 000 грн., що буде не більш, ніж достатнім, для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави.
		При визначенні саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує наведені вище висновки Верховного Суду, наведені норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також те, що 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України і з цього часу в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан. Україна зазнає значних фінансових збитків у зв`язку з воєнними діями, відтак фінансування сектору безпеки і оборони на даний час має визначальне значення для держави Україна. Тому, з огляду на наведене, обов`язок держави відшкодувати громадянину моральну шкоду у невиправдано великому розмірі не може стояти вище від обов`язку держави у захисті незалежності та суверенітету, і ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.
		Згідно із ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Положеннями п.1 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
		Наведене вище свідчить, що Казначейство України наділено повноваженням, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби здійснювати відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, слід стягнути на користь позивача 730 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.
		Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час кримінального провадження, суд зазначає наступне.
		Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.
		Положеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.
		До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.
		У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 (провадження № 61-7653св22) зазначено, що порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).
		Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
		Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
		Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).
		При цьому передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).
		Судом встановлено, що у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_2 було виправдано, правничу допомогу під час досудового розслідування, а також під час судового розгляду кримінального провадження у трьох інстанціях надавали адвокати Адвокатського об?єднання «Валько і Махніцький», яке в подальшому було перейменовано на Адвокатське об?єднання «Валько та партнери», що підтверджується копією угоди від 13 грудня 2013 року про надання правової допомоги, копією постанови слідчого про залучення захисника від 17 грудня 2013 року, угоди від 30 січня 2014 року про надання правової допомоги під час судового розгляду кримінального провадження, свідоцтва адвоката Цолти Л.Р., угоди від 09 березня 2021 року про надання правової допомоги, угоди від 10 вересня 2021 року про надання правової допомоги, свідоцтва адвоката Валька Р.Я., клопотання адвоката Валька Р.Я. від 24 вересня 2021 року про участь у розгляді кримінального провадження Верховним Судом через відео конференцію, актів про надання правової допомоги від 24 січня 2014 року, 01 серпня 2018 року, від 27 квітня 2021 року, від 11 жовтня 2021 року, квитанцій про сплату коштів від 17 грудня 2013 року на суму 5000 грн. та від 14 лютого 2014 року на суму 40000 грн./а.с.121-134/. 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зроблено висновок, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
		Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відтак, з урахуванням складності справи, тривалістю надання правової допомоги позивачу та виконаних адвокатами робіт; часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт в ході досудового розслідування та судового розгляду, оформлення документів, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг; значенням кримінального провадження та його результату для позивача, суд дійшов висновку, що понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 45000 грн. підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
		Щодо судового збору, суд дійшов наступного висновку.
		Згідно частин 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Враховуючи наведене, оскільки позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, а відповідачами є органи державної влади, позов до яких задоволено частково, в силу вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Щодо вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Відповідно до роз`яснення в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
		Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Судом встановлено, що між адвокатським об`єднанням «Валько та партнери» та ОСОБА_2 укладено угоду про надання правової допомоги від 15.03.2024 /а.с.119/.
		Згідно Акту про надання правничої допомоги від 20.05.2024 виконавцем та замовником було погоджено вартість однієї години надання допомоги, яка становить 4000 грн. Окрім того, адвокатом надано замовнику правничу допомогу щодо захисту його інтересів у справі про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного та необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, за крем: ознайомлення у Жовківському районному суді Львівської області з матеріалами кримінального провадження N?12013150010000882 від 26 листопада 2013 року у 3 томах (справа N? 444/183/14-k) - 3 год.; аналіз судової практики Верховного Суду у справах про стягнення коштів у рахунок компенсації незаконного притягнення осіб до кримінальної відповідальності - 1 год.; підготовка позовної заяви - 3 години. 
		Верховний Суд в своїй постанові у справі №911/739/15 від 13.02.2019 зазначає, що у разі наявності заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.
		Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у ознайомленні з матеріалами кримінальної справи, аналізу судової практики та складанні позовної заяви.
		Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
		Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування не виникало, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Керуючись ст. ст 1, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -
		в и р і ш и в:
		позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задоволити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди за період з 10.12.2013 по 27.04.2021 в розмірі 730 000 (сімсот тридцять тисяч) грн. 00 коп.
		Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, понесені під час кримінального провадження, у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп.
		Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
		У задоволенні решти вимог - відмовити.
		Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, електронна пошта: gupolice@lv.police.gov.ua.
		Відповідач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, адреса: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, електронна пошта: sekretari@oblprok.lviv.ua.
		Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, електронна пошта: office@treasury.gov.ua.
		Повний текст рішення суду виготовлено 08.11.2024.
		 
		Суддя                                                                                Зубачик Н.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...