Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/4363/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2024. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/495/299/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022162240001367

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/4363/23
		Номер провадження 1-кп/495/299/2024
		05 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
		головуючої судді                         ОСОБА_1 
		за участю секретаря                         ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022162240001367 від 01 грудня 2022 року відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білгород-Дністровського Одеської області, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину-доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дитину інваліда дитинства 3 групи-сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вищою освітою офіційно не працевлаштованого, працюючого за тимчасовими трудовими договорами без їх офіційного оформлення, громадянина України, раніше не судимого, котрий зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
		 
		сторони кримінального провадження:
		прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 
		обвинувачений - ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, при наступних обставинах:
		Указом Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому воєнний стан в Україні продовжувався, в останнє, Законом України від 02.05.2023 № 3058-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» згідно якого передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 5:30 20 травня на 90 діб, а також строк проведення загальної мобілізації на 90 днів з 20 травня, до 18 серпня 2023 року.
		Відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», 03.03.2022 року № 2105-ІХ.
		Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		У зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації у відповідності до п. 17 ч. 1 ст.106 Конституції України, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, обвинувачений ОСОБА_3 перебував на військовому обліку як лейтенант запасу,таким чином являвся військовозобов НОМЕР_1 , 02.08.2022 року пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби у воєнний час та 15 листопада 2022 року о 15 годин отримав під особистий підпис повістку про явку 17 листопада 2022 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , для відправки на комплектацію і подальше проходження військової служби у Збройних Силах України.
		Не бажаючи виконувати загальний обов`язок відбувати військову службу, покладений на громадян України, 17 листопада 2022 року біля 09 годин 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення ст. 65 Конституції України, ст.1, ст.9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, ст. 17 Конституції України, діючи умисно, протиправно, маючи на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов`язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов`язаним та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , не бажаючи виконувати загальний обов`язок відбувати військову службу, покладеного на громадян України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про загальну мобілізацію» від 24.92.2022 року № 69/2022, ст. 17 Конституції України, діючи умисно, протиправно, маючи на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов`язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов`язаним та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився від відправки для подальшого проходження служби у Збройних силах України. Тим самим, обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовозобов`язаним та особою з числа резервістів,ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
		Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
		Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав повністю та пояснив суду,що дійсно, у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації він, перебуваючи на військовому обліку як старший лейтенант запасу, оскільки має вищу освіту та будучи військовозобов НОМЕР_1 , 24.03.2023 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час та отримав під особистий підпис повістку про явку 17 листопада 2022 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , для відправки на комплектацію і подальше проходження військової служби у Збройних Силах України.
		Не бажаючи виконувати загальний обов`язок відбувати військову службу, покладений на громадян України, 17 листопада 2022 року він ,усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки , маючи на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов`язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов`язаним та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу , за відсутності поважних причин, 17 листопада 2022 року 09-00 годин, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від відправки для проходження служби у Збройних Силах України, оскільки в цей день його дитина-інвалід 3 групи з дитинства захворіла та знаходився в лікарні, але він розуміє що фактично ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. В скоєному щиро розкаявся.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочини. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об`єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.
		Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 № 475/97-ВР кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні .
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого
		Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину-доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дитину-інваліда 3 групи з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року його оголошено батьком неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не працює, але займається суспільно-корисною працею його вік та стан здоров`я, те що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, його каяття у скоєному.
		Враховуючи те, що обвинувачений є не судимою особою, має постійне місце мешкання, а також тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії та звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін, передбачений ст. 75,76 КК України.
		Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. 
		Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набуття вироком законної чинності суд вважає за доцільне не обирати.
		Керуючись ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого  ОСОБА_3  від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін у 2 роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого  ОСОБА_3  наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання
		Контроль за поведінкою засудженого  ОСОБА_3  доручити Білгород-Дністровському районному відділу філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
		Міру покарання засудженому  ОСОБА_3  рахувати з моменту оголошення вироку.
		Запобіжний захід засудженому  ОСОБА_3  до набуття вироком законної чинності не обирати.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
		Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
		 
		Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...