Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/20436/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-8718ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/20436/23
		провадження № 61-8718 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської Ольги Вячеславівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В.,                      Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви
		 
		У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чучковська О. В. звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання.
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка останні роки свого життя важко хворіла, а з серпня 2018 року була прикута до ліжка, потребувала постійної сторонньої допомоги. З метою постійного догляду за матір`ю, з січня 2017 року ОСОБА_1 постійно проживала разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності, а після введення в Україні воєнного стану вони переїхали до належного позивачці садового будинку у с. Плахтянка Бучанського району Київської області.
		Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, до складу якого увійшло:                                1/4 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50, 90 кв. м., житловою площею 28, 5 кв. м, та земельна ділянка,                             площею 0, 0620 га, кадастровий номер 3222786800:03:010:0002, для ведення садівництва у СТ «Зоря» Плахтянської сільської ради Бучанського району Київської області.
		Спадкоємцями майна померлої є дочки спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка з 2003 року не підтримує жодних зв`язків з родиною. 
		Стверджувала, що ОСОБА_1 прийняла спадкове майно, фактично проживає та користується спадковою квартирою, сплачує комунальні послуги, податок на землю. 
		07 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		Вказувала, що встановлення факту постійного проживання необхідно для оформлення її спадкових прав, без встановлення якого існує невизначеність зі спадковою масою майна померлої.
		Ураховуючи викладене, позивачка просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресами: АДРЕСА_2 ; Плахтянська сільська рада Бучанського району Київська область, громадська організація «СТ «Зоря», АДРЕСА_3, - в період з січня 2017 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій 
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії убачається, що перешкодою в оформленні спадкових прав ОСОБА_1 у нотаріальному порядку є пропуск нею строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки вона мала б звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чучковською О. В., залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом пов`язана виключно з пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини, а не з підтвердженням факту постійного проживання зі спадкодавцем. Позивачка не надала належних доказів щодо порушення її немайнового або майнового права на час відкриття спадщини саме у зв`язку з не підтвердженням факту постійного проживання з матір`ю, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову через неефективний спосіб захисту. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чучковська О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
		 
		Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 668/2822/22, від 12 липня              2022 року у справі № 295/15914/19, від 20 березня 2019 року у справі № 754/12095/16, від 01 січня 2018 року у справі № 212/9157/15, від 05 червня                 2020 року у справі № 295/1604/18, від 30 травня 2018 року у справі № 428/3238/16,  від 21 лютого 2018 року у справі № 317/2329/15, від 10 січня 2019 року у справі                № 484/747/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/20436/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 759/20436/23 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської О. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про обрання позивачем неналежного способу захисту. Вважає, що для спадкоємця, який був зареєстрований за іншою адресою ніж спадкодавець, але який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і який не звертався до нотаріуса у шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини і якому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення у судовому порядку факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ефективним і належним способом захисту. Задоволення цих вимог дозволить усунути невизначеність у спадкових правовідносинах в частині суб`єкта права на спадкування та спадкової маси, а також усунути перешкоди для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування та оформлення спадкових справ. Посилалася на відповідні висновки Верховного Суду. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 22 серпня 1972 року Залізничним бюро РАЦС у м. Києві (актовий запис № 1430).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла в с. Плахтянка Бучанського району Київської області у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть                                серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 370.
		 
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з: 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 березня 2003 року Святошинською районною у м. Києві радою; земельної ділянки, площею 0, 0620 га, кадастровий номер 3222786800:03:010:0002, що знаходиться в межах адміністративної території АДРЕСА_3 , яка належала спадкодавцю на праві особистої власності. Членські внески громадській організації за період з 01 березня 2022 року по вересень 2023 року сплачені ОСОБА_1 .
		 
		За інформацією з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації                                      від 01 серпня 2023 року, ОСОБА_1 з 20 січня 1989 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідно до листа Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02 серпня 2023 року,                               ОСОБА_4 з 06 березня 2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . На день смерті разом з померлою зареєстрованих осіб не значиться.
		 
		Сусіди померлої ОСОБА_4 , а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,                                ОСОБА_8 30 серпня 2023 року склали акт про проживання особи, у якому своїми підписами посвідчили, що ОСОБА_4 постійно проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 з січня 2017 по 24 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		14 серпня 2023 року мешканці СТ «Зоря» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 склали та посвідчили акт про те, що ОСОБА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали у належному ОСОБА_1 садовому будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		 
		Постановою державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Шарафетдіновою Н. В. від 07 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері                           ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                             є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської О. В. підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають. 
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		 
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт постійного її проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресами: АДРЕСА_2 ; Плахтянська сільська рада Бучанського району Київська область, громадська організація «СТ «Зоря», АДРЕСА_3. При цьому, позивачка зазначила, що встановлення факту необхідно для оформлення її спадкових прав в нотаріальному порядку.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		 
		Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		 
		Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
		 
		Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20.
		 
		Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		 
		Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		 
		Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		 
		Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
		 
		Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
		 
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21).
		 
		Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що у окремій заяві, поданій до нотаріуса, позивачка зазначала, що спадщину вона не прийняла і пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому просила видати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що необхідно для звернення до суду. Суди виходили з того, що відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом пов`язана виключно з пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини, а не з підтвердженням факту постійного проживання зі спадкодавцем.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не навів відповідної норми права, яка зобов`язувала б позивача у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск строку звернення з заявою про прийняття спадщини заявляти саме вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. При цьому суди не врахували, що встановлення факту необхідно позивачці у цій справі для подальшого оформлення її спадкових прав у встановленому законом (нотаріальному) порядку.
		Отже відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі через неефективний спосіб захисту. 
		 
		За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про неналежний спосіб захисту є помилковим.
		 
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.
		 
		У частинах третій, четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які заявник посилається у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За викладених обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З огляду на те, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно положень ЦПК України та усталеної судової практики, повинен бути здійснений тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду                                   від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.
		 
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської Ольги Вячеславівни задовольнити частково.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                      О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                      Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                                      В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...