Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/5940/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-9804ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 199/5940/20
		провадження № 61-9804св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т. О. від 12 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,від 06 червня 2023 року і виходив з наступного.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		1.           У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 000, 00 грн.
		2.           Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 травня 2017 року інспектором ГУ ПП в Дніпропетровській області відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, який було спрямовано для судового розгляду до Амур-Нижньодніпровського районного суду                             м. Дніпропетровська, та складено постанову за частиною першою статті 126 КУпАП. Проте постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду                         м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року, яка не оскаржувалась та набрала законної сили 20 червня 2017 року, провадження в адміністративний справі                     № 199/3634/17 відносно нього за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Іншою постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року у справі № 199/4690/17, яка розглянута в порядку КАС України, задоволені частково його позовні вимоги про визнання неправомірними дій співробітників патрульної поліції по складанню постанови за частиною першою статті 126 КУпАП, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі. Зазначав, що під час подій 21 травня 2017 року до нього співробітниками поліції застосовано адміністративне затримання та допущено нанесення тілесних ушкоджень, які відносяться до легких, що зафіксовано у висновку спеціаліста судово-медичної експертизи № 1560, проведеного 23 травня 2017 року.
		3.           Позивач вказував на те, що з 29 грудня 1997 року по 07 листопада 
		2015 року він проходив службу в органах МВС України. З 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України та з 09 грудня 
		2016 року призначений на посаду начальника відділення поліції у метрополітені Дніпровського ВП ГУНП, однак внаслідок безпідставних та неправомірних дій працівників патрульної поліції його відповідно до наказу ГУ Національної поліції № 207 о/с від 26 червня 2017 року було звільнено з посади начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі наказу від 07 червня 2017 року № 2338. Підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування                   від 07 червня 2017 року, проведеного на підставі наказу ГУНП від 22 травня 
		2017 року № 2087 за фактом порушення транспортної дисципліни начальником відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП підполковником поліції Гораном В. М.
		4.           Не погодившись із зазначеними наказами по особовому складу та його звільненням, він оскаржив їх в судовому порядку та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року його позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» № 2338                   від 07 червня 2017 року в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 207 о/с від 26 червня 2017 року в частині його звільнення; його поновлено на посаді начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції; стягнуто з ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2017 року по 13 грудня 2017 року в розмірі              44 519, 67 грн. Однак, зазначена постанова скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня                     2018 року з відмовою у задоволенні позовних вимог. Одночасно з цією постановою окремою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року звернуто увагу на дії поліцейських при адміністративному затриманні позивача та при встановленні його особи, що, на думку колегії суддів, суперечить Правилам етичної поведінки працівників поліції та негативно впливає на імідж Національної поліції в цілому, доведено до відома керівництва Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції обставини, викладені в окремій ухвалі, задля недопущення в подальшому подібних порушень норм законодавства та сприяння якісній підготовці кадрів Національної поліції України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду                   від 23 жовтня 2019 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
		5.           Позивач зазначав, що наведені обставини, які мали місце 21 травня 
		2017 року за наслідками складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП, скасованої в судовому порядку, стали підставою для проведення службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни підполковником та потягли незворотні важкі наслідки по втраті ним роботи та позбавлення його засобів існування, а неправомірні дії працівників поліції знайшли відображення в його свідомості у формі фізичних і моральних страждань та викликали переживання, змістом яких є страх, сором, приниження та інший несприятливий у психічному аспекті стан, що спричинило ушкодження його здоров`я і заподіяло йому моральну шкоду, розмір якої він розраховував, виходячи з висновку експерта психолога                        від 12 серпня 2020 року.
		6.           Враховуючи вищенаведене,  ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України на його користь компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органу Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у розмірі 2 500 000, 00 грн.
		 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		7.           Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 12 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти розмірі 100 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		8.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебував незаконно під адміністративним переслідуванням внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП з 21 травня 2017 року (дня складення протоколу та постанови) до 20 червня 2017 року (дня набрання законної сили постановою суду про закриття провадження з реабілітуючих підстав), та до                                       21 березня 2018 року (до остаточного судового розгляду правомірності винесеної відносно ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності), тобто 305 днів. Дії працівників патрульної поліції щодо  ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Наголошено, що відшкодування завданої шкоди здійснюється незалежно від вини. 
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		9.           Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційні скарги ГУНП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та                  ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2022 року залишено без змін.
		10.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив період перебування позивача у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності, за який він має право на відшкодування моральної шкоди, правильно визначив розмір відшкодування такої шкоди та стягнув компенсацію у розмірі, який не може бути меншим відповідно до норм закону. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до адміністративної відповідальності на позивача, глибину переживань у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності, зміни у житті, а також засади розумності, виваженості та справедливості.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.        У липні 2022 року ГУНП в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволених вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.
		12.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ГУНП в Дніпропетровській області зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 335/5271/17
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		13.        ГУНП в Дніпропетровській області вважає, що частиною першою               статті 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди внаслідок закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено.
		14.        Згідно з доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено якими доказами підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків. Судами не наведено обґрунтованості розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн.
		15.        У липні 2022 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволених вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в позові.
		16.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Департамент патрульної поліції зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, від 29 травня 2020 року у справі № 686/4413/18, від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої діями поліцейських патрульної поліції (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.        Департамент патрульної поліції вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та безпідставно розповсюджено на наявні між сторонами правовідносини положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з огляду на ту обставину, що Департамент патрульної поліції відповідно до своїх функцій не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратури або суду, а також зважаючи на те, що позивач не притягався поліцейськими патрульної поліції до адміністративної відповідальності, щодо нього не приймалося жодних рішень та до нього не застосовувалося будь-яких заходів адміністративного примусу.
		18.        Згідно з доводами касаційної скарги, під час виявлення правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за результатами такого розгляду працівники поліції діяли в межах своєї компетенції, стягнення накладено в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за виявлене правопорушення, жодних вимог чинного законодавства порушено не було. Отже, за такі дії не можуть бути визнані незаконними. Протокол про адміністративне правопорушення, складання якого є компетенцією поліцейських, є одним з можливих доказів по справі про адміністративне правопорушення, який поряд з іншими доказами. Адміністративний матеріал підлягає подальшому розгляду та оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. За результатами об`єктивного дослідження обставин справи суд приймає рішення щодо наявності та відсутності в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності інкримінованого адміністративного правопорушення. 
		19.        Департамент патрульної поліції вважає, що будь-яких доказів заподіяння моральної шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями певних службових осіб й заподіянням такої шкоди позивачем надано не було. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 199/5940/20.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відзив на касаційні скарги не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		22.         ОСОБА_1 з 29 грудня 1997 року по 07 листопада 2015 року проходив службу в органах МВС України. З 07 листопада 2015 року він був прийнятий на службу до Національної поліції України та з 09 грудня 2016 року призначений на посаду начальника відділення поліції у метрополітені Дніпровського ВП ГУНП. 
		23.        Відповідно до наказу ГУ Національної поліції № 207 о/с від 26 червня            2017 року позивач був звільнений з посади начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП на підставі пункту 6 частини першої  статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі наказу ГУНП від 07 червня 2017 року № 2338, відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. 
		24.        Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став висновок службового розслідування від 07 червня 2017 року, проведеного на підставі наказу ГУНП від 22 травня 2017 року № 2087 за фактом порушення транспортної дисципліни начальником відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП підполковником поліції Гораном В. М.
		25.        Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду               від 13 грудня 2017 року у справі № 804/4480/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ                                            ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» № 2338                                 від 07 червня 2017 року в частині накладення на начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 207 о/с від 26 червня 2017 року в частині звільнення начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського ВП ГУНП 
		ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції в метрополітені Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції, стягнуто з ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2017 року                              по 13 грудня 2017 року у розмірі 44 519, 67 грн.
		26.        Зазначена постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		27.        Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року залишено без змін.
		28.        Вказаним подіям передувало складання протоколу про адміністративне правопорушення від 21 травня 2017 року за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який розглянутий Амур-Нижньодніпровським районним судом 
		м. Дніпропетровська, та постановою від 07 червня 2017 року у справі 
		№ 199/3634/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. 
		29.        Постанова від 21 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП була скасована  постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року у справі № 199/4690/17. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду                  від 21 березня 2018 року у відкритті касаційного провадження у цій справі відмовлено.
		30.        Одночасно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 804/4480/17, окремою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року доведено до відома керівництва Управління патрульної поліції                            у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції обставини, викладені в окремій ухвалі обставини задля недопущення в подальшому подібних порушень норм законодавства та сприяння якісній підготовці кадрів Національної поліції України.
		31.        В окремій ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року звернуто увагу на порушення співробітниками патрульної поліції норм чинного законодавства при адміністративному затриманні та встановленні особи позивача, наголошено, що вчинені дії суперечать Правилам етичної поведінки поліцейських, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		32.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		33.        Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		34.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		35.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		36.        Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		37.        Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		38.        У статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		39.        Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		40.        За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		41.        Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
		42.        Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
		43.        У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не перебуває у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
		44.        У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі 
		№ 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. 
		45.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зазначено, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. 
		46.        Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
		47.        При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
		48.        У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною першою статті 126 КУпАП та ініціювання процедури притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою           статті 130 КУпАП позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду                   м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року у справі № 199/4690/17 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 
		від 01 лютого 2018 року.
		49.        При зверненні до суду з цим позовом позивач посилався й на те, що у зв`язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності його було звільнено з роботи. 
		50.        Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі 
		№ 804/4480/17, погоджуючись з висновком Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову до 
		ГУ НП в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, зауважив, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи. Самі по собі постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року у справі №199/3634/17                            від 24 жовтня 2017 року у справі № 199/4690/17 та у справі № 199/2554/17 не мають преюдиційного значення під час розгляду адміністративної справи. Питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не було предметом дослідження у вищезазначених справах про адміністративне правопорушення, а непритягнення позивача до адміністративної відповідальності не є підставою для задоволення його позову про скасування оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення. Наказами № 2338 від 07 червня 2017 року, № 207 о/с від 26 червня 2017 року позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності не з підстав вчинення адміністративного правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком.
		51.        Поряд з цим, окремою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року доведено до відома керівництва Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції обставини, викладені в окремій ухвалі, задля недопущення в подальшому подібних порушень норм законодавства та сприяння якісній підготовці кадрів Національної поліції України.
		52.        Суд першої інстанції при вирішення спору у цій справі правильно виходив з того, що період незаконного перебування позивача під адміністративним переслідуванням внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності складає 10 місяців, тобто з 21 травня 2017 року (дня складення протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу) до 21 березня 2018 року (до набрання законної сили судовим рішення про скасування винесеної відносно ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу).
		53.        Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		54.        При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що перевищує мінімальний розмір, встановлений Законом, суд першої інстанції, з висновком якого погодися й апеляційний суд, виходив з доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності. 
		55.        Суди виходили з того, що розмір відшкодування позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 65 000,00 грн (10 місяців х 6 500,00), водночас суди не навели вагомих аргументів, враховуючи встановленні обставини цієї справи, що розмір відшкодування позивачу моральної шкоди має бути більшим за мінімальний, зокрема не врахували, що звільнення позивача із займаної посади в органах Національної поліції України безпосередньо не пов`язано з притягненням його до адміністративної відповідальності.
		56.        З урахуванням зазначеного слід зробити висновок, що задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не в повній мірі врахував принципи пропорційності, розумності та справедливості. 
		57.        Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та розгляду адміністративних справ протягом 10 місяців, глибину фізичних та душевних страждань, Верховний Суд, виходячи з вимог співмірності, розумності та справедливості, беручи до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави, дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна на користь позивача, слід визначити у розмірі 65 000 грн. 
		58.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		59.        Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано приписи статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у сукупності з статтею 23 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, зменшення цієї суми з 100 000 грн до 65 000 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
		2.            Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська                                від 12 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду                        від 06 червня 2023 року у частині стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає до стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у розмірі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...