Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 190/1900/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-8624ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 190/1900/23
		провадження № 61-8624св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Вишнівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області,
		особа, яка звернулась до суду з касаційною скаргою - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильська А. П., Макаров М. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 , який за життя працював у КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області.
		2.                 Зазначала, що 17 травня 1995 року КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області отримало державний акт на право колективної власності на землю І-ДП №000040, розмір паю по КСП становив 5 423,2 умовних кадастрових гектарів. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_2 являвся членом КСП та працював на вказаному підприємстві, він був включений до списку осіб-членів КСП, що мають право на земельну частку (пай).
		3.                 Проте сертифікат з невідомих їй причин не виданий, що у подальшому унеможливило отримання відповідного державного акта на землю.
		4.                 Посилаючись на те, що після смерті сина вона звернулася у встановлений строк до ПН Криворізького РНО Дніпропетровської області ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса від 19 серпня 
		2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті сина ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю документу, який підтверджує право спадкодавця на земельну частку (пай), ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_2 в розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель, що перебували у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області, розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.                 Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області 
		від 06 грудня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Ю. В. в задоволенні позову відмовлено.
		6.                 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 (який на даний час є померлим) за життя не скористався своїм правом на отримання сертифікату та виділення в натурі земельної частки (паю), яке виникло у нього ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом, і за свого життя пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом про відновлення свого права, оскільки про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
		7.                 З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом у 2023 році, як спадкоємець померлого 
		ОСОБА_2 , не набула право на земельну частку (пай) замість сина, який за життя не скористався своїм правом, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		8.                 Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
		Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області, розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 
		Здійснено розподіл судових витрат.
		9.                 Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай) (у даному випадку це 18 травня 1995 року), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
		10.             18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП №000040. На час отримання державного акту на право колективної власності на землю син позивачки являвся членом КСП, працював в ньому та був включений до списку осіб-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) під номером 201. З цього часу вказане право 
		ОСОБА_4 не оспорювалось та припинено не було.
		11.             Наявне у ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю, що перебувала у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», є об`єктом спадкування після його смерті.
		12.             Позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті 
		ОСОБА_2 та у визначений законом строк зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		13.             Враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		14.             19 квітня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року.
		15.             Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року (провадження 
		№ 61-5764ск24) касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 
		2024 року повернуто.
		16.             14 червня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року.
		17.             Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 рокупоновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		18.             Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		19.             У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.
		20.             Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 401/971/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 403/402/19, від 21 липня 
		2021 року у справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року у справі № 686/6892/20, від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19, від 21 грудня 2022 року у справі 
		№ 654/2630/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 289/624/21, від 19 квітня 
		2023 року у справі № 188/1842/21, від 24 травня 2023 року у справі № 916/875/20, від 06 грудня 2023 року у справі № 190/391/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		21.             Касаційна скарга мотивована тим, що  ОСОБА_2 за життя з 1995 року по 2022 рік (протягом 26 років) жодним чином не реалізував своє право на отримання земельної частки (паю), до органів, уповноважених видати йому сертифікат, а в подальшому Державний акт про право власності на землю, не звертався; до суду з відповідним позовом також. Тобто за життя ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) не набув. Більш того, у разі звернення 
		ОСОБА_2 до суду обов`язковому застосуванню підлягали би строки позовної давності, а тому неіснуюче право не може входити до обсягу спадкового майна після його смерті.
		22.             В даній справі доведенню підлягав той факт, що саме спадкодавець ОСОБА_2 не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а не позивачка ОСОБА_1 , оскільки її права відповідачем взагалі не могли бути порушені. Позов про визнання права на земельну частку (пай) не є негаторним.
		23.             Також апеляційним судом не враховано, що якщо позовна давність сплинула до набрання чинності ЦК України, тому згідно зі статтею 75 ЦК УРСР суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки її спливу незалежно від подання відповідної заяви сторонами спору.
		24.             Оскільки розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, ОСОБА_2 міг знати про видачу державного акту на право колективної власності на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай).
		25.             Таким чином, враховуючи, що право на позов виникло у спадкодавця ОСОБА_2 ще в 1995 році, коли КСП «Лозуватка» було видано державний акт на право колективної власності на землю та в подальшому йому не було видано сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай), а трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року, нереалізоване право не могло підлягати спадкуванню. Позивачка взагалі не надала доказів поважності пропуску звернення до суду її сином за життя та не ставила питання про можливість їх поновлення.
		26.             Крім того зазначав, що суд апеляційної інстанції міг лише підтвердити в своєму рішенні право позивача на земельну частку (пай), а безпосереднє виділення в натурі землі здійснюється вже Вишнівською селищною радою відповідно до вимог закону в межах її дискреційних повноважень і саме селищна рада повинна визначати, з яких саме земель буде проходити виділення, оскільки на теперішній час залишаються ще невитребувані паї, державний резервний фонд та окремо землі запасу КСП «Лозуватка». І лише у випадку невиконання своїх обов`язків селищною радою щодо виділення земельної ділянки позивач в майбутньому набуває права на їх оскарження в адміністративному судочинстві, оскільки лише тоді виникне юридичний спір про право між сторонами.
		27.             Подання Дніпропетровською обласною прокуратурою касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що орган місцевого самоврядування був обізнаний про факт перебування у провадженні суду першої інстанції вказаної справи, проте неналежно виконував покладені на нього повноваження щодо захисту інтересів держави, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість оскаржити постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у цій справі.
		28.                   Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		29.                   Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з копією державного акта на право колективної власності на землю серії І-ДП №000040, який видано КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області, місцезнаходження Лозуватська сільська рада П`ятихатського району, вказаному власнику землі передається у колективну власність 5 423,2 гектарів землі в межах згідно з планом, землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Лозуватської сільської ради народних депутатів від 17 травня 1995 року.
		30.                   Згідно з копії додатку №1 до державного акту в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства під номером 201 вказаний (російською мовою) ОСОБА_2 .
		31.                   Згідно з архівною довідкою №526 від 23 червня 2022 року, виданою комунальною архівною установою «П`ятихатський трудовий архів» П`ятихатської міської ради, в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. ХХІІ партз`їзду, з 1992 року колгоспу Лозувавтський, з 1993 року КСП «Лозуватський», з 2000 року ПП «Лозуватка» значиться ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ім`я ОСОБА_6 , по батькові не вказано, в листопаді, грудні 1993 року, 1994 році, 1995 році, січні, лютому 1996 року, 2001 році, 2002 році - Викт.,Викторов.,Викторович, Виктор. (так у документах).
		32.                   В листі Управління з надання адміністративних послуг Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено згідно додатку 1 списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є невід`ємною частиною до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Лозуватка» серії І-ДП №000040 від 18 травня 1995 року на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області « ОСОБА_2 » значиться під номером 201. Згідно книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області сертифікат на ім`я ОСОБА_2 відсутній.
		33.                   Згідно з копією архівного витягу протоколу №1 (вказано рос. мовою) «собрания уполномоченных членов колективного сельскохозяйственного предприятия «Лозуватка» от 02 февраля 1993 года - ОСОБА_2 принят в члены колхоза».
		34.                   Відповідно до копії архівного витягу протоколу №1 (вказано рос. мовою) «собрания уполномоченных членов колективного сельскохозяйственного предприятия «Лозуватка» от 01 февраля 2000 года - ОСОБА_2 исключен из членов КСП».
		35.                   З довідки виконавчого комітету Вишнівської селищної ради Дніпропетровської області вбачається, що при розпаюванні КСП «Лозуватка» середній розмір земельної частки (пай) складав 7,63 умовних кадастрових гектарів.
		36.                   Згідно з копією розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 квітня 2000 року №107-р - надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) членам КСП району, які були пропущені в основних списках та ксп «Дружба» в зв`язку із зменшенням розміру земельної частки (паю).
		37.                    ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		38.                   Згідно з копією спадкової справи №47/2023 до майна померлого 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася мати - ОСОБА_1 .
		39.                   Відповідно до постанови від 19 серпня 2023 року ПН Криворізького РНО Дніпропетровської області ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відмовлено у видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, розташовану на території Вишнівської ТГ Кам`янського району Дніпропетровської області, оскільки не надано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка належить померлому ОСОБА_2 . Інформація в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		40.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		41.             Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		42.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		43.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		44.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		45.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		46.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		47.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		48.             Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
		Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави та неналежне здійснення повноважень органом місцевого самоврядування
		49.             Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		50.             Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		51.             У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19).
		52.             Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		53.             Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
		54.             З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
		55.             Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
		56.             Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		57.             Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		58.             Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.
		59.             Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.
		60.             Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		61.             Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження 
		№ 12-194гс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження 
		№ 12-20гс21).
		62.             У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21 (провадження № К/9901/48346/21) указано про те, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		63.             Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
		64.              «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		65.             В силу положень пункту 3 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі і у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
		66.             У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор посилався у поданій ним касаційній скарзі на те, що компетентний орган самоусунувся від захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.Так, Дніпропетровською обласною прокуратурою листом № 15/1-658вих-24 від 27 березня 2024 року повідомлено Вишнівську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області про прийняту Дніпровським апеляційним судом постанову, яка зачіпає права та інтереси держави.
		67.             Листом від 03 квітня 2024 року № 524 селищна рада повідомила прокурора, що заходи щодо касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 190/1900/23 не вживалися, оскільки  вказана постанова апеляційного суду селищною радою не отримувалася.
		68.             Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що станом на час подання касаційної скарги прокурором, уповноваженим органом не вжито заходів щодо оскарження постанови апеляційного суду і зайнято пасивну позицію, незважаючи на повідомлені прокуратурою порушення інтересів держави, що свідчить про бездіяльність Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури, зокрема й шляхом звернення до суду із касаційною скаргою.
		Щодо суті заявлених позовних вимог
		69.             Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		70.             Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		71.             Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
		72.             При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК.
		73.             Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року 
		№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		74.             Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		75.             При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		76.             Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
		77.             З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 
		3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
		78.             Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року в справі № 573/813/19 (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року в справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року в справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року в справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року в справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року в справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року в справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року в справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).
		79.             Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		80.             При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		81.             Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		82.             Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. 
		83.             За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив 
		до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.
		84.             З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.
		85.             Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
		86.             Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
		87.             Статтями 71, 75 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
		88.             Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		89.             Судами попередніх інстанцій установлено, що на момент отримання 
		18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» Державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 був членом цього КСП, був включений до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) і мав правові підстави для отримання відповідного сертифікату.
		90.             Згідно з вказаними вище нормами ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
		91.             Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що  ОСОБА_2 (який на даний час є померлим) за життя не скористався своїм правом на отримання сертифікату та виділення в натурі земельної частки (паю), яке виникло у нього ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом, і за свого життя пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом про відновлення свого права, оскільки про порушення своїх прав дізнався, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
		92.             При цьому позовна давність сплинула до набрання чинності ЦК України, тому згідно зі статтею 75 ЦК УРСР суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки її спливу незалежно від подання відповідної заяви сторонами спору.
		93.             Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 
		2022 року у справі № 654/2630/20 (провадження № 61-21385св21).
		94.             У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
		95.             Апеляційний суд вказаного вище не врахував, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що право особи на земельну частку (пай) підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
		96.             Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що з моменту порушення прав ОСОБА_2  (до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пройшло більше трьох років, а саме - понад 27 років, ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець померлого, звернулась до суду з цим позовом у 2023 році, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, не надано. 
		97.             Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду 
		від 06 грудня 2023 року у справі № 190/391/22 (провадження № 61-9705св23), на який, зокрема, посилався й прокурор у касаційній скарзі.
		98.             Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, з висновком якого погоджується й суд касаційної інстанції.
		99.             Зважаючи на вищевикладене у сукупності, Верховний Суд дійшов переконання, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		100.        За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		101.        Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Щодо судових витрат
		102.        Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		103.        Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений прокурором за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 4 851,72 грн підлягає стягненню з  ОСОБА_1 на його користь.
		Керуючись статтями 400, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
		2.                 Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокускасувати, а рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2023 року залишити в силі.
		3.                 Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р  НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 4 851,72 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...