Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2975/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-9676ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 521/2975/23
		провадження № 61-9676св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - професійна спілка робітників морського транспорту України,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Сегеди О. М., від 22 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П., від 25 червня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (далі - ДП «АМПУ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           Позовна заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала в 
		ДП «АМПУ» на посаді провідного бухгалтера сектору розрахунків з працівниками бухгалтерії.
		3.           29 грудня 2022 року на підставі наказу № 338-К від 28 грудня 2022 року вона була звільнена з роботи за пунктом 6 частини першої статті 41 
		КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15 грудня 
		2022 року № 53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».
		4.           Вважає своє звільнення незаконним, оскільки роботодавець не забезпечив можливість її переведення на іншу роботу та у день звільнення не видав їй належним чином копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
		5.           Стверджує, що від переведення на іншу роботу не відмовлялася.
		6.           Вказує, що оскільки вона є членом профспілки робітників морського транспорту України, тому роботодавець, який планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, повинен був завчасно надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Вказаного відповідач не виконав.
		7.           Зазначає, що у даному випадку обов`язковою умовою для звільнення є обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Водночас у відповідача була відсутня обґрунтована неможливість забезпечити її в подальшому роботою.
		8.           На дату звільнення дія трудового договору з нею була призупинена, що свідчить про відсутність обов`язку роботодавця забезпечувати працівника роботою і виключає можливість звільнення працівників за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України - без належних обґрунтувань та доказів об`єктивної неможливості забезпечити в подальшому працівника роботою, у зв`язку з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		9.           Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2012 року по дату ухвалення рішення. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		10.        Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера сектору розрахунків з працівниками бухгалтерії 
		ДП «АМПУ». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		11.        Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси 
		від 05 лютого 2024 року доповнено рішення Малиновського районного суду 
		м. Одеси від 22 січня 2023 року наступним абзацом: «Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню».
		12.        Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про поновлення позивачки на роботі, вказав, що її звільнення є незаконним, оскільки проведено без достатніх на те правових підстав та із порушенням процедури вивільнення, зокрема:
		-                     відповідачем не надано доказів неможливості забезпечення позивачки роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення позивачки;
		-                     позивачці не були запропоновані вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення вона не відмовлялася;
		-                     повідомлення про наступне вивільнення було надіслано позивачу у неузгоджений із нею спосіб месенджером VIBER;
		-                     відповідач не проводив консультації з профспілковою стороною за визначеною законодавством процедурою;
		-                     відповідач не надав доказів видачі позивачці у день звільнення копії наказу (розпорядження) про звільнення, письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні.
		13.        Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки на час її звільнення вона не працювала та не отримувала заробітну плату, наказ відповідача про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками не оскаржила, та з ним погодилася. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
		14.        Постановою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2022 року по 22 січня 
		2024 року у розмірі 423 455,44 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 29 810,04 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		15.        Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки є незаконним. Проте апеляційний суд вважав помилковими висновки районного суду в частині наявності підстав для відмови у задоволенні вимог  ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки дія наказу про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками зупинилась у день звільнення позивачки - 29 грудня 2022 року. У зв`язку із поновленням позивачки на роботі на її користь належить стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		16.        Щодо періоду, за який має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу, то апеляційний суд врахував, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не було виконаним, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з 30 грудня 
		2022 року по 22 січня 2024 року, як того просить позивачка.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		17.        У касаційній скарзі ДП «АМПУ» просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року скасувати в частині задоволення позову, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		18.        05 липня 2024 року ДП «АМПУ» подало касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у цивільній справі № 521/2975/23.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині стягнення з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, що перевищує заробітну плату ОСОБА_1 за один місяць.
		20.        У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		22.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22, від 04 жовтня 2023 року у справі № 750/1146/22, 
		від 27 березня 2024 року у справі № 753/12518/22, від 22 грудня 2021 року 
		у справі № 303/798/17, від 16 липня 2020 року у справі № 805/2562/16-а 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		23.        Зауважує, що оскільки Херсонська філія ДП «АПМУ» створена з метою забезпечення функціонування морського порту Херсон, який закрито відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 
		2022 року № 256, роботодавець не може забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов та засобів виробництва.
		24.        Стверджує, що діюче на момент звільнення позивачки законодавство України не забороняло роботодавцю поряд з традиційним поштовим зв`язком використовувати для персонального повідомлення працівника про заплановане вивільнення засоби електронної комунікації, які на той час були фактично єдиним механізмом обміну інформації між сторонами.
		25.        Вказує, що позивачка згоди на переведення на інші вакантні посади не надала.
		26.        Вважає, що для застосування пункту 6 частини першої статті 41 
		КЗпП України має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, яка викликана або знищенням майна, або відсутністю відповідних умов внаслідок бойових дій. При цьому зазначені умови не обов`язково повинні виконуватися одночасно, достатньо лише однієї умови (знищення майна чи відсутність умов) для застосування пункту 6 частини першої 
		статті 41 КЗпП України, а обов`язковою вимогою є саме те, що згадані умови виникли в наслідок бойових дій.
		27.        Звертає увагу, що навіть у разі поновлення позивачки на роботі, вона має повернутися у попередній стан, тобто у стан призупинення дії трудового договору, а тому відшкодування їй заробітної плати за період з 30 грудня 
		2022 року по дату ухвалення судового рішення має бути проведено відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		28.        Наголошує, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу мав бути здійсненний з посадового окладу, оскільки позивачка протягом останніх чотирьох місяців до звільнення не відпрацювала жодного робочого дня. Також апеляційним судом було помилково враховано виплачену у лютому 2022 року позичці премію за сумлінну працюю, яка носить одноразовий характер та не належить до періодичних премій.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		29.        У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Компанієць А. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зауважує, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки проведено без достатніх на те правових підстав та із порушенням процедури вивільнення працівника. Стверджує, що відповідач не довів неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення позивачки. Наголошує, що підставою зупинення трудових відносин стали ті самі обставини, за існування яких припинено трудові відносини. Вважає, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а отже позивачка має права на гарантовану державою виплату середнього заробітку, закріпленого у статті 235 КЗпП України. Погоджується з визначеним апеляційним судом розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		30.        На підставі наказу № 24/к від 13 червня 2013 року ОСОБА_1 була зарахована з 13 червня 2013 року за переводом з ДП ХМТП бухгалтером 
		1 категорії бухгалтерії.
		31.        Наказом № 554-к від 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 була переведена на посаду провідного бухгалтера сектору розрахунків з працівниками бухгалтерії Херсонської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).
		32.        Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» було встановлено початок простою для працівників філії (включаючи позивачку та самого керівника філії) з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		33.        Наказом ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками філії» у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11 травня 2022 року була призупинена дія трудових договорів з працівниками філії (за переліком до наказу, включаючи позивачку) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		34.        Наказом ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року № 53-ОП на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Херсонської філії ДП «АМПУ», з виведенням філії з 01 березня 2022 року у простій, з призупиненням дії трудових договорів з працівниками філії під час воєнного стану, враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806, у зв`язку з розташуванням філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, вирішено припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками філії, в тому числі і з ОСОБА_1 .
		35.        Фотозображення наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15 грудня 2022 року № 53-ОП, повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 57, перелік вакантних посад від 12 грудня 2022 року надіслані позивачці роботодавцем месенджером Viber на її номер 20 грудня 2022 року.
		36.        Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 51 позивачці запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад від 12 грудня 2022 року в ДП «АМПУ» та у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду або у разі відмови від переведення - протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію філії.
		37.        21 грудня 2022 року ОСОБА_1 направила на ДП «АМПУ» заяву про надання дозволу на залишення її на призупиненні дії трудового договору на посаді провідного бухгалтера сектору розрахунків з працівниками бухгалтерії Херсонської філії ДП «АМПУ».
		38.        Відповідно до листа Одеського обласного центру зайнятості від 20 січня 2023 року № 296/06-01-20/42-23, станом на 05 грудня 2022 року 
		(дата формування переліку з вакансіями), станом на 12 грудня 2022 року, станом на 22 грудня 2022 року позивачці не були запропоновані вакантні посади в ДП «АМПУ», а саме у філії «Усть-Дунайськ» ДП«АМПУ» була наявна вакансія бухгалтера, яка відповідає посаді, займаній позивачкою.
		39.        На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського МТП та була членом професійної спілки робітників морського транспорту України.
		40.        19 грудня 2022 року ДП «АМПУ» повідомило первинну профспілкову організацію Херсонського МП про заплановане звільнення працівників.
		41.        Листом від 21 грудня 2023 року відповідач звернувся до професійної спілки робітників морського транспорту України з проханням надати згоду на звільнення членів профкому первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту.
		42.        Постановою Президії Центральної Ради Професійної спілки робітників морського транспорту України від 26 грудня 2022 року було відмовлено в надані згоди на це.
		43.        Відповідно до пояснень представників позивачки та третьої особи, роботодавцем не проведено консультації з профспілковою стороною відповідно до частини сьомої статті 492 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», пункту 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.
		44.        Листами № 28/09-25 від 12 грудня 2022 року та № 01-135 від 28 грудня 2022 року профспілкова сторона висувала вимогу відповідачу припинити та скасувати заходи, пов`язані з вивільненням працівників за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України з огляду на відсутність обґрунтованих підстав для вивільнення працівників, а також ненадання раніше витребуваних документів і інформації, що підтверджували б дотримання роботодавцем процедури вивільнення працівників для проведення предметних консультацій.
		45.        На виконання вимог статті 492 КЗпП України ДП «АМПУ» направило до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці» (лист відповідача № 439/26-01-07/Вих.).
		46.        Зі змісту листа Херсонського обласного центру зайнятості 
		від 23 березня 2023 року вбачається, що у період 2022 року повідомлення про заплановане вивільнення працівників ДП «АМПУ» до Херсонського обласного центру зайнятості не надходило.
		47.        29 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного бухгалтера сектору розрахунків з працівниками бухгалтерії ДП «АМПУ» за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій (наказ № 338-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня 2022 року).
		48.        Наказ № 338-К від 28 грудня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 був направлений відповідачем засобами поштового зв`язку, проте доказів дійсного отримання позивачкою копії означеного наказу (так само як і повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні) суду не надано.
		49.        Згідно з довідки ДП «АМПУ» про нараховані та виплачені суми заробітної плати за 2022 рік, заробітна плата ОСОБА_1 в січні 2022 року становила 28 797,53 грн, в лютому 2022 року - 30 822,50 грн.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		50.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		51.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		52.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		53.        Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		54.        Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		55.        В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		56.        Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		57.        Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України 
		№ 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		58.        Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		59.        15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		60.        Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		61.        У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. 
		62.        Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		63.        Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		64.        Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		65.        Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		66.        Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		67.        Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
		68.        Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		69.        При цьому на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		70.        Статтею 40 КЗпП України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
		71.        Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 КЗпП України.
		72.        Крім підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).
		73.        Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 КЗпП України).
		74.        Частиною сьомою статті 492 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:
		-                  про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;
		-                  не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
		75.        Враховуючи зміст вказаних норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		76.        Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22, від 17 липня 2024 року 
		у справі № 521/2212/23.
		77.        Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наказів філії від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками філії» трудові відносини з працівниками були зупинені.
		78.        У законодавстві відсутня заборона щодо припинення трудових відносин під час призупинення дії трудового договору. Тому, у працівника є можливість звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити працівника за іншими підставами, передбаченими КЗпП України, зокрема за угодою сторін.
		79.        З огляду на вказане, колегія суддів в цілому погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що звільнення позивачки проведено без достатніх на те правових підстав та із порушенням процедури, а тому є незаконним.
		80.        Водночас колегія суддів наголошує, що відповідачем не дотримано вимог частини першої статті 47 КЗпП України, частини сьомої статті 492 
		КЗпП України про вивільнення працівника відповідно до пункту 6 
		частини першої статті 41 цього Кодексу, зокрема звільнення ОСОБА_1  відбулось в період дії наказу про зупинення з нею трудових відносин та, як встановлено судами попередніх інстанцій, за відсутності належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів повного знищення (відсутності) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		81.        За вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивачки на підставі пункту 6 частини першої статті 41 
		КЗпП України.
		82.        Вирішуючи в цій частині спір, суди обґрунтовано відхилили надані відповідачем докази на підтвердження унеможливлення забезпечення позивачки роботою, оскільки такі є підтвердженням унеможливлення виконання ним своїх трудових функцій, однак не є підтвердженням факту повного знищення виробничих, організаційних та технічних умов, тобто настання таких обставин, що мають незворотний характер і свідчать про те, що згодом робота порту не може бути відновленою.
		83.        Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення ОСОБА_1  та необхідність поновлення її на роботі.
		84.        Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки з урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.
		85.        Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами в частині вирішення позовної вимоги про поновлення позивачки на роботі норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		86.        Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначав, що трудові відносини з  ОСОБА_1  на час видачі наказу про звільнення були зупинені, тому вона не працювала не з вини роботодавця, а всі компенсаційні збитки за таких обставин покладаються на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		87.        Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи нове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважав, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив працівника, тому працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання середньої заробітної плати.
		88.        Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.
		89.        Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		90.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин…
		Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
		Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
		Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».
		91.        У розглядуваній справі встановлено, що відповідно до наказів філії 
		від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками філії» трудові відносини з  ОСОБА_1 були призупинені.
		92.        Наказ про призупинення дії трудового договору позивачкою не оскаржувався та був чинний на момент її звільнення.
		93.        З наведеного вбачається, що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між  ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати.
		94.         ОСОБА_1  в силу приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не позбавлена можливості отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі за рахунок держави, що здійснює збройну агресію проти України, про що правильно вказав суд першої інстанції.
		95.        Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені 
		у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 521/8323/23 (справи за позовами працівників до ДП «АМПУ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), які відповідно до приписів частини третьої статті 400 ЦПК України підлягають врахуванню.
		96.        Отже, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає вимогам закону.
		97.        Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		98.        За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог  ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
		99.        Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		100.     Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		101.     Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		102.     Оскільки на підставі Закону України «Про судовий збір»  ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а касаційну скаргу задоволено частково, то понесені ДП «АМПУ» судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 469,10 грн (за майновими вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) необхідно компенсувати за рахунок держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).
		103.     З огляду на скасування постанови апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, її виконання в цій частині не може бути поновлене.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.
		2.           Постанову Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року.
		3.           В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси 
		від 22 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду 
		від 25 червня 2024 року залишити без змін.
		4.           Компенсувати державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 
		8 469,10 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...