Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/805/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-8162ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 641/805/21
		провадження № 61-8162св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивачка -   ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої
		діє адвокат Жарова-Тітарьова Лариса Михайлівна, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Курганникової О.А., від 20 лютого
		2023 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яцини В.Б., Бурлаки І.В., Мальованого Ю.М., від 24 квітня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У лютому 2021 року  ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до 
		акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про скасування запису про право власності.
		2.           Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 10 липня 2008 року між нею та банком було укладено кредитний договір № HAL5GA00000021, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 18 457, 52 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів 11 липня 2015 року.
		3.           З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, між нею та банком 10 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № HAL5GA00000021, за яким, вона передала в іпотеку своє житло за адресою: АДРЕСА_1 .
		4.           Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2016 року у справі № 641/13090/14-ц відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління служби у справах дітей, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
		5.           Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада
		2016 року, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2016 року скасовано  та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року в розмірі 60 194,27 доларів США, яка складається із: 16 161,40 доларів США заборгованість за кредитом;7,839,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 077,19 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 31 231,69 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 18,71 доларів США штраф (фіксована частина); 2 865,50 доларів штраф (процентна складова) звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 61,20 кв.м, шляхом її продажу АТ КБ «ПриватБанк» за ціною не нижче 664 221 грн і укладання від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з можливістю здійснення АТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмолено.
		6.           22 лютого 2018 року при ознайомленні в Комінтернівському районному суді м. Харкова з матеріалами справи № 641/5870/17 вона дізналася, що на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. від 27 жовтня 2016 року її право власності як іпотекодавця на квартиру АДРЕСА_2 , припинено, натомість зареєстровано право власності на вказану квартиру за АТ КБ «ПриватБанк» на підставі іпотечного договору (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32086869 від 27 жовтня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067843963101, номер запису про право власності 17134581 від 24 жовтня 2016 року).
		7.           Вважала, що в порушення рішення Апеляційного суду Харківської області 
		від 02 листопада 2016 року, АТ КБ «ПриватБанк» звернув стягнення на квартиру в позасудовому порядку, шляхом реєстрації за собою права власності.
		8.           Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати запис про право власності номер 17134581 від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_2 , здійснений на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. від 27 жовтня 2016 року, індексний номер 32086869, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067843963101. 
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
		9.           Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено. 
		10.        Суди попередніх інстанцій вказали, що позивачка заявила вимогу, яка не відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та просила захистити право неефективним способом, оскільки у зв`язку з набранням чинності 16 січня 2020 року Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такого способу захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права не передбачено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.        У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Жарова-Тітарьова Л. М., просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду
		м. Харкова від 20 лютого 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.        У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жарова-Тітарьова Л. М., подала касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.
		13.        Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 641/805/21, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		14.        Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, 
		від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 201/161/18, від 06 листопада 2020 року у справі № 524/10011/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 638/16569/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 489/10298/20, від
		17 листопада 2021 року у справі № 754/5329/19, від 12 січня 2022 року у справі № 757/38146/19, від 19 січня 2022 року у справі № 753/14586/19, 
		від 09 лютого 2022 року у справі № 464/6174/18, від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 758/168/18 (пункт 1 
		частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.        Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.        Зазначає, що пунктом 22 договору іпотеки від 10 липня 2008 року 
		№ НАЕ50А00000021 було передбачено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.
		18.        Пунктом 27 зазначеного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
		19.        Звертає увагу, що в наданих приватним нотаріусом Бакумовою А. В. документах, на підставі яких 24 жовтня 2016 року була проведена державна реєстрація права власності спірної квартири за відповідачем, наявні копія повідомлення на ім`я ОСОБА_1 , копія поштового конверту із зазначенням адресата ОСОБА_1 та інформацією, що зазначений лист адресату не вручений. Опис до листа відсутній, тому неможливо зрозуміти, що саме було надіслано цим листом.
		20.        Вважає, що ці документи підтверджують, що ОСОБА_1 не отримувала від банку вимогу про виконання порушеного зобов`язання, як це передбачено частиною третьою статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 25 грудня 2015 року № 1127.
		21.        Приватний нотаріус не перевірила безспірність заборгованості
		ОСОБА_1 перед банком за наданими документами, а тому, як реєстратор, не мала права здійснювати перереєстрацію права власності квартири на іпотекодержателя.
		22.        Вказує на помилковість висновків судів про те, що на правовідносини між сторонами не поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		23.        Зазначає, що позивачкою були надані достатні докази на підтвердження заявлених нею вимог, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.
		Інформація про інші процесуальні звернення у касаційному провадженні
		24.        10 липня 2024 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» - адвокат 
		Христян О. М. подала клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		25.        10 липня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAL5GA00000021, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18 457,52 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 липня 2015 року.
		26.        10 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки 
		№ HAL5GA00000021, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності.
		27.        Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2016 року у справі № 641/13090/14-ц відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління служби у справах дітей, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
		28.        Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 листопада
		2016 року, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення  Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року в розміри 60 194,27 доларів США,
		яка складається з: 16 161,40 доларів США заборгованість за кредитом;
		7,839,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;
		2 077,19 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;
		31 231,69 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 18,71 доларів США штраф (фіксована частина); 2 865,50 доларів штраф (процента складова) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 61,20 кв.м, шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» за ціною не нижче 664 221 грн, укладання від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмолено.
		29.        24 жовтня 2016 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Лобейко А. С. звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В. із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за банком.
		30.        Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32086869 від 27 жовтня 2016 року, прийнятим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А. В. та внесеним в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - запис про право власності: 71626153 від 27 жовтня 2016 року 18:27:10, право власності на квартиру   АДРЕСА_2 , загальною площею 61,2 кв.м, житлова площа 41,9 кв.м, зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк».
		 
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		31.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		32.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		33.        Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		34.        Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу 
		(частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		35.        Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		36.        У постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 462/4050/19-ц зазначено, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України 
		(у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		37.        У розглядуваній справі позивачкою заявлено вимогу про скасування запису про право власності відповідача на предмет іпотеки, на що звернули уваги суди відмовляючи у задоволенні позову через неправильно обраний спосіб захисту.
		38.        Водночас суди не врахували сукупності обставин, які передували зверненню ОСОБА_1 із розглядуваним позовом до суду та на які звертала увагу, її представник, зокрема в апеляційній скарзі на рішення суду (а.с. 144-147).
		39.        Так, у січні 2020 року ОСОБА_1 у справі № 641/209/20 зверталась до Комінтернівського районного суду м. Харкова із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Бакумової А. В. про скасування рішення, в якому просила скасувати рішення приватного нотаріуса Бакумової А.В. від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію за АТ КБ «ПриватБанк» прав та їх обтяжень 
		(з відкриттям розділу), індексний номер 32086869 від 27 жовтня 2016 року 18:16:42, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності №17134581.
		40.        Однак рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова 
		від 23 грудня 2020 року у справі № 641/209/20 у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 до банку відмовлено з посиланням зокрема на те, що «…після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права…»
		41.        Після набрання законної сили вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , фактично дотримуючись роз`яснень наданих їй у рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року у справі № 641/209/20, звернулась до того ж суду із розглядуваним позовом про скасування запису про державну реєстрацію права.
		42.        Отже склалася ситуація, коли суд у справі № 641/209/20 відмовив у позові ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, через те що належним способом захисту є скасування запису про державну реєстрацію права, а у справі № 641/805/21 той же суд відмовив у позові ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права, через те, що належним способом є скасування рішення державного реєстратора.
		43.        При цьому судові рішення в обох справах (№ 641/209/20, № 641/805/21) ухвалені після 16 січня 2020 року, тобто після набрання чинності змінами до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		44.        Верховний Суд не може ігнорувати вказані обставини, оскільки фактично заявлений ОСОБА_1 спір залишається невирішеним по суті, а повторне подання нею позову про скасування рішення державного реєстратора неможливе, в силу імперативних приписів пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
		45.        Вказане не узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом особи на справедливий суд, яке передбачає зокрема вирішення судом спору щодо цивільних прав та обов`язків, і може мати наслідком позбавлення особи права на доступ до суду.
		46.        В ситуації, коли національні суди надавали заявникам суперечливі роз`яснення, зокрема щодо юрисдикції, ЄСПЛ неодноразово констатував порушення статті 6 (право на доступ до суду) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справах «Мосендз проти України», «Андрієвська проти України», «Шестопалова проти України та інші). 
		47.        З огляду на винятковість обставин що склалися, у тому числі внаслідок суперечливих роз`яснень, які надавав суд першої інстанції позивачці щодо належного способу захисту прав, які вона вважає порушеними, Верховний Суд з урахуванням положень Конвенції, практики ЄСПЛ, приписів частин першої та другої статті 2 ЦПК України, дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 спір має знайти своє вирішення по суті в національних судах. 
		48.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.
		Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).
		49.        У розглядуваній справі очевидним як для судів так і відповідача мало бути те, що метою обох позовів ОСОБА_1 у справах № 641/209/20 та № 641/805/21 є відновлення становища, яке існувало до допущеного, на її думку порушення, під час звернення банком стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
		50.        Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 
		частини другої статті 389 цього Кодексу.
		51.        Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, на підставі чого вирішити по суті спір, який виник між сторонами.
		52.        Додатково колегія суддів звертає увагу, що посилання апеляційного суду в оскарженій постанові на те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.
		Керуючись статтями 2, 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жарова-Тітарьова Лариса Михайлівна, задовольнити частково.
		2.                 Постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...