Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 30/319 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 30/31909.11.10  
				 
					 
				
				За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та 
			
			обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної 
			у м. Києві ради
			До Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»
			Про стягнення 5 104,63 грн.          
			 Суддя Ващенко Т.М. 
			 Представники сторін:
			Від позивача Малиш В.В. –представник за довіреністю № 17 від 12.07.10.;
			Панкова О.А. –представник за довіреністю № 16 від 12.07.10.
			Від відповідача не з’явився 
			 Обставини справи:
			 
			На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 340/З від 28.04.09. оренди нерухомого майна в сумі 5104,63 грн. (4563,38 грн. –заборгованість з орендної плати, 217,88 грн. –пеня, 323,37 грн. –компенсація видатків по сплаті земельного податку).
			Крім того, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно та рахунки відповідача.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням та компенсації видатків по сплаті земельного податку, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС» виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради в сумі 5104,63 грн.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.10. порушено провадження у справі № 30/319, розгляд справи призначено на 09.11.10. о 15-50.
			Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 30/319 шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача, викладеного у прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
			Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
			Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
			Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
			В судовому засіданні 09.11.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги.
			Представник відповідача в судове засідання 09.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.10. про порушення провадження у справі № 30/319 не виконав, письмовий відзив на позов та контррозрахунок суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
			Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
			Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.
			Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
			За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/319.
			 Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, - 
			 ВСТАНОВИВ:
			 Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
			Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
			28.04.09. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС» (далі –Орендар) було укладено Договір № 340/З від 28.04.09. оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі розпоряджень Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.07., № 492 від 28.04.09. передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 40, загальною площею 178,6 кв. м, у тому числі підвал –178,6 кв. м.
			Відповідно до п. 3.1 Договору, сторонами було погоджено, що за користування об’єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в м. Києві ради від 20.12.06. № 101.
			Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється в розмірі 8% від вартості майна і становить 4140,15 грн. на місяць.
			Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
			Згідно п. 3.3 Договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.
			У відповідності до п. 3.5 Договору, сторонами погоджено, що крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по платі за землю.
			Як встановлено пунктом 3.8 Договору, Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
			Умовами Договору визначено (п. 3.9), що орендна плата та інші, передбачені Договором платежі сплачуються Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:
			- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об’єкта оренди Орендодавцеві;
			- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.
			Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту прийому-передачі об’єкт оренди.
			Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.09. між сторонами було укладено акт прийому-передачі об’єкту оренди площею 178,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 40, який було підписано сторонами та скріплено їх печатками.
			Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
			Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
			Відповідно до п. 9.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії Договору з 28.04.09. по 28.03.12.
			Згідно акту державного виконавця від 30.08.10., відповідача було виселено із орендованого приміщення площею 178,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 40 при примусовому виконанні наказу № 51/95 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.10. у справі № 51/95.
			Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Орендар несвоєчасно проводив оплату передбачених Договором платежів, чим грубо порушував умови Договору, що призвело до виникнення заборгованості.
			Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по платі за оренду приміщення за частину травня 2010 року становить –4563,38 грн.
			Крім того, позивач вказує на те, що він є землекористувачем і сплачує земельний податок за прибудинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат позивача на утримання прибудинкової території, а тому згідно п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по сплаті земельного податку.
			Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
			За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
			Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
			Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
			Позивач вказує на те, що компенсація плати за землю становить 323,37 грн.
			Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
			Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
			Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
			Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 
			Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
			Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
			Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
			Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
			Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
			У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
			Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
			Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
			Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
			Відповідач мав сплатити позивачу за оренду приміщення за частину травня 2010 року –4563,38 грн.
			Відповідач мав сплатити позивачу компенсацію видатків по сплаті земельного податку за травень 2010 року – 323,37 грн.
			Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в сумі 4563,38 грн. та по компенсації сплати за землю в сумі 323,37 грн. не виконав, а тому позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС» 4563,38 грн. –орендної плати та 323,37 грн. –компенсації плати за землю слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
			 В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 217,88 грн. - пені.
			Відповідно до п. 6.2 Договору, сторонами було погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, передбачених п.п. 3.1, 3.6 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
			Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
			Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
			Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
			Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
			Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
			Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
			Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
			Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
			Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 217,88 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).
			 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
			Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
			На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 22, 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
			 В И Р І Ш И В:
			 1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради задовольнити повністю.
			2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 12, код ЄДРПОУ 34541061) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної в м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 4563 (чотири тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 38 коп. - заборгованості з орендної плати, 323 (триста двадцять три) грн. 37 коп. - компенсації плати за землю, 217 (двісті сімнадцять) грн. 88 коп. –пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
			4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
			 
				 Суддя Т.М. Ващенко
				 Повне рішення складено 16.11.10.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...