Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2030/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній.
Надіслано судом: 11.11.2024. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 04.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/991/31/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000000522

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/2030/22
		Провадження № 1-кп/991/31/22
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		про відмову у задоволенні заяви про самовідвід судді 
		та заяв про відвід суддів
		  4 листопада 2024 року   місто Київ
		 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,  ОСОБА_22 , ОСОБА_23 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,
		розглянув у судовому засіданні заяву судді  ОСОБА_3  про самовідвід та заяви обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_22 , ОСОБА_18 ,  ОСОБА_19  про відвід колегії суддів, обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_15 , захисника  ОСОБА_17  про відвід суддів  ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_9 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 за обвинуваченням:
		ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України; 
		ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України; 
		ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України; 
		ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; 
		ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 351-2 КК України.
		 
		(1)Зміст поданих заяв
		Зі змісту заяви судді ОСОБА_3 вбачається, що протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи замість судді ОСОБА_36 його було визначено новим суддею-членом колегії у справі.
		Ознайомившись з обвинувальним актом, суддя вбачає наявність такої підстави для свого відводу.
		Перед призначенням суддею Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) у 2019 році останній обіймав посаду завідувача кафедри у Національному технічному університеті України « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
		До цього у 2017- 2018 роках на цій же кафедрі в його безпосередньому підпорядкуванні на посаді доцента за сумісництвом працював обвинувачений у цьому провадженні -  ОСОБА_37 .
		Крім того, він приймав рішення щодо прийняття ОСОБА_15 на вказану посаду та під час спільної роботи - інші службові рішення відносно нього.
		Також заявник як завідувач випускової кафедри неодноразово запрошував ОСОБА_15 як практикуючого суддю для проведення гостьових відкритих лекцій та зустрічей зі студентами.
		Тобто, за твердженнями судді, на попередньому місці роботи в нього існували тривалі, не пов`язані з розглядом цього провадження, відносини з обвинуваченим, внаслідок чого йому відома інформація про особисті та ділові якості ОСОБА_15 з позасудових джерел.
		До того ж події, викладені в формулюванні обвинувачення обвинувального акта, частково хронологічно стосуються періоду їх спільної роботи в 2017 - 2018 роках.
		Отож, на переконання судді, ці обставини створюють сумніви в його неупередженості та унеможливлюють участь у кримінальному провадженні.
		До суду також надійшли заяви сторони захисту про відвід колегії суддів та окремих членів колегії.
		В обґрунтування своїх заяв останні зазначили про існування обставин, передбачених статтями 75 та 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що виключають участь суддів колегії у цьому провадженні.
		Так, зі змісту заяви обвинуваченого  ОСОБА_7 вбачається, що ухвалою ВАКС від 14.10.2022 у цій справі на нього накладено грошове стягнення та визнано причини неприбуття в судове засідання неповажними.
		Водночас, на переконання заявника, він не набув статусу обвинуваченого, а отже, на нього не можуть бути покладені жодні обов`язки, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України.
		До того ж в останнього виникли об`єктивні сумніви у безсторонності та неупередженості окремих суддів колегії: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони у своїх рішеннях передчасно дійшли висновків щодо кваліфікації його дій та вказали про природну зацікавленість обвинуваченого рухом кримінального провадження в зазначеній ухвалі.
		Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви захисниці про накладення грошового стягнення на потерпілих за неявку в судове засідання, обґрунтовуючи це тим, що їх участь не є обов`язковою.
		Тож, на переконання заявника, окремі судді колегії протиправно надали перевагу потерпілим у цьому провадженні, зокрема у питанні явки в судове засідання.
		Іншою підставою для відводу суддів колегії, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на яку посилалися заявники ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та ОСОБА_37 було те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування (незалежно від суті розглянутих ним питань), за виключенням випадків, чітко визначених в цій же частині статті, не має права брати участь під час розгляду справи у суді першої інстанції.
		Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень зазначені судді ВАКС вже брали участь в цьому провадженні під час досудового розслідування.
		Зокрема слідчий суддя ОСОБА_45 15.01.2021 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід іншого слідчого судді ВАКС від розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні (справа № 991/138/21).
		Також 15.03.2021 останній постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід іншого слідчого судді ВАКС від розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні (справа № 991/1761/21).
		17.11.2021 ОСОБА_45 як слідчий суддя своєю ухвалою відмовив у задоволенні заяви слідчого судді ОСОБА_2 про самовідвід від розгляду заяви адвоката ОСОБА_17 про перегляд ухвали слідчої судді ВАКС від 13.10.2021 за нововиявленими обставинами (справа № 991/5826/21).
		Зі свого боку слідчий суддя ОСОБА_46 14.01.2021 розглянув заяву підозрюваного ОСОБА_10 про відвід слідчого судді ВАКС та залишив її без задоволення (справа № 991/138/21).
		Також 14.01.2021 своєю ухвалою останній залишив без задоволення заяву адвоката ОСОБА_47 про відвід слідчого судді ВАКС (справа № 991/138/21).
		05.02.2021 він дослідив заяву адвоката ОСОБА_47 про відвід слідчого судді ВАКС та постановив ухвалу про закриття провадження у справі (справа № 991/8516/20).
		Надалі, 18.11.2021 той дослідив заяву адвоката ОСОБА_17 про перегляд ухвали слідчого судді ВАКС за нововиявленими обставинами та відмовив у відкритті провадження (справа № 991/5826/21).
		До того ж захисник ОСОБА_44 у своїй заяві наголосив, що згідно з рішенням Конституційного Суду України N 5-р(II)/2024 від 10 квітня 2024 відмови судів у перегляді за нововиявленими обставинами рішень слідчих суддів протирічать Конституції України, а тому принцип, за яким будь-які рішення, що набули законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами є конституційним.
		У зв`язку з викладеним, існують обґрунтовані підстави для відводу зазначених суддів, оскільки вони брали участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
		Крім того, з огляду на зазначене, на переконання заявників, автоматизований розподіл відповідно було проведено із порушенням ст. 35 КПК України. Тобто зазначені члени колегії не мали навіть включатися до автоматизованої системи розподілу справ, оскільки ними розглядалися поєднані справи.
		Також відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду справи.
		Згідно з ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенням зборів суддів ВАКС N?1 «Про утворення судових палат та визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ» від 16.12.2021 (далі - Рішення № 1) у першій інстанції ВАКС уторено дві судові палати для розгляду окремих категорій справ.
		При цьому, відповідно до п. 2 Рішення № 1 «Про утворення судових палат та визначення особливостей автоматизованого розподілу справ» у разі надходження обвинувального акта щодо сукупності злочинів за статтями, розподіл яких передбачений на Першу та Другу судову палату ВАКС, розподіл здійснюється на Другу судову палату ВАКС.
		В п. 4 цього ж Рішення № 1 вказано, що у разі неможливості визначення судді-доповідача з числа суддів Другої судової палати або у разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів Другої судової палати для розгляду судової справи з підстав, визначених ст.76 КПК України (недопустимість повторної участі суду в кримінальному провадженні), автоматизований розподіл такої судової справи здійснюється на суддів Першої судової палати шляхом встановлення відповідної спеціалізації.
		Так, першочергово розподіл обвинувального акту за сукупністю злочинів відбувається в Другій судовій палаті ВАКС, і надалі розподіл такого обвинувального акта в Першій судовій палаті здійснюється за виключної умови - коли в Другій судовій палаті неможливо визначити склад колегії.
		04.08.2022 цю справу повторно було передано до Першої судової палати ВАКС для визначення колегії по справі, оскільки на думку працівників апарату ВАКС, в Другій судовій палаті вже не було жодного судді, який би не брав повторної участі в кримінальному провадженні.
		Як вбачається зі звіту про автоматизований розподіл по справі N?991/2030/22 від 20.06.2022, проведеного 04.08.2022, із розподілу було виключено низку суддів Другої судової палати, серед яких і суддів: ОСОБА_49 та ОСОБА_50 .
		Як наслідок, враховуючи правову позицію суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладену в ухвалі ВАКС від 14.10.2022, судді ОСОБА_49 та ОСОБА_50 , які входить до Другої судової палати ВАКС, повинні були бути включені 04.08.2022 до автоматизованого розподілу по справі N?991/2030/22, і відповідно, автоматизований розподіл міг бути проведений в Другій судовій палаті.
		В результаті, справу безпідставно передано із Другої судової палати до Першої, до якої рішенням зборів суддів ВАКС N?4 «Про визначення кількісного складу слідчих суддів та спеціалізації суддів» від 26.05.2022 року включено: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Ще однією підставою, на яку посилалися ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 у своїх заявах про відвід, та яка, на їх переконання, виключає участь колегії суддів у цьому провадженні - наявність невирішеного конфлікту інтересів із учасниками провадження.
		Як вбачається з обвинувального акта потерпілими у цьому провадженні є, зокрема: ОСОБА_51 (станом на 2019 рік - Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ), ОСОБА_75 (станом на 2019 рік - заступник Голови ВККСУ), члени ВККСУ: ОСОБА_53 та ОСОБА_54 .
		Зазначені особи приймали рішення про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантної посади судді ВАКС; щодо затвердження рейтингів кандидатів на зайняття 39 вакантних посад суддів ВАКС в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККСУ від 02.08.2018; внесення рекомендацій Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) щодо призначення на посаду судді щодо, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Вказані вище обставини можуть свідчити про те, що в якості «подяки» за обрання на посади суддів ВАКС, колегія суддів буде ухвалювати рішення на користь потерпілих.
		Зі змісту обвинувального акта вбачається, що сторона обвинувачення інкримінує суддям Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК), адвокатам та Голові Державної судової адміністрації України вчинення дій, направлених на визнання того, що у окремих членів ВККСУ закінчились повноваження в 2018-2019 роках. При цьому, в обвинувальному акті одним із аргументів є те, що, на переконання обвинувачення, члени ВККС мали 6-річні повноваження.
		Тож, окрім того, судді колегії в межах цього провадження будуть зобов`язані надавати оцінку доводам сторони обвинувачення щодо наявності або відсутності повноважень у членів ВККСУ в 2018-2019 роках, що безпосередньо пов`язано з предметом розслідування у кримінальному провадженні, а відтак, така обставина впливатиме на їх об`єктивність та неупередженість через наявність реального конфлікту інтересів при вирішенні зазначеного питання.
		Вказане свідчить про наявність обґрунтованого сумніву в існуванні приватного інтересу в суддів, що полягає в підтвердженні правомірності їх призначення на посаду суддів ВАКС та законності проведених щодо нього конкурсних процедур членами ВККСУ, строк повноважень яких поставлено під сумнів.
		Також заявники зазначили про існування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2020 справа № 757/32221/20-к, в якій чітко визначено наявність конфлікту інтересів між суддями ВАКС та суддями ОАСК. Вказана ухвала набрала законної сили та є обов`язковою до виконання на території України.
		Обвинувачені ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та захисник ОСОБА_41 в обґрунтування своїх заяв також зазначили про існування приятельських відносин у одного з членів колегії суддів ВАКС ОСОБА_2 з потерпілим у цьому провадженні ОСОБА_55 , що прямо свідчить про наявний конфлікт інтересів та упередженість судді.
		Рішенням ВККСУ від 22.01.2019 року № 67/вс-19 було задоволено заяву на той час члена ВККСУ ОСОБА_56 про самовідвід щодо розгляду питання про відповідність ОСОБА_2 критеріям, передбаченим ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
		У згаданому рішенні зазначається, що є обставини, що можуть викликати сумніви у його безсторонності, оскільки під час Революції Гідності у громадському секторі Євромайдану між ним і ОСОБА_57 виникли приятельські стосунки, а тому, ставлення останнього має виражене позитивне спрямування, що виходить за межі нейтральності.
		Водночас до цього часу ні потерпілим ОСОБА_55 , ні суддею ОСОБА_57 не було заявлено відвід або самовідвід в цьому провадженні.
		Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що суддя ОСОБА_46 здійснює судовий розгляд кримінального провадження у якому потерпілим є його приятель ОСОБА_53 , що обґрунтовано викликає сумнів в його неупередженості.
		Окрім цього, заявники ОСОБА_38 та ОСОБА_39 наголосили, що останній відкрито та публічно підтримував заяву Пленуму Верховного Суду щодо «записів ОАСК», що може свідчити про наперед сформовану та висловлену ним правову позицію у кримінальному провадженні, в якому він здійснює судовий розгляд.
		Суддя ОСОБА_46 також є членом громадської організації, яка неодноразово публічно критикувала суддів ОАСК, вимагала їх звільнення та публічно заявляла про незаконність звільнення члена ВККСУ ОСОБА_56 , який визнаний потерпілим у справі.
		Обвинувачені ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_43 також вказали, що суддя є експертом коаліції громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ», який систематично та наполегливо лобіює «ліквідацію ОАСК».
		З заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вбачається, що  ОСОБА_46 до призначення на посаду судді ВАКС, в складі ГО «Адвокатська дорадча група», будучи адвокатом, здійснював представництво потерпілих у справах «Майдану». Зокрема, родини загиблого під час подій на Майдані Незалежності у 2013 році.
		Як вбачається з матеріалів цього провадження, воно є виділеною частиною кримінального провадження № 42014100020000046 від 25.02.2014, що пов`язано з розслідуванням кримінальних правопорушень, вчинених під час Революції Гідності у 2013-2014 роках.
		Так, саме в кримінальному провадженні № 42014100020000046 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_59 17.06.2020 року було складено письмові повідомлення про підозру суддям ОАСК.
		При цьому, складання обвинувального акта у цьому провадженні ґрунтувалося на доказах, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій·щодо суддів ОАСК у справах «Майдану», у яких брав участь, як представник потерпілих і адвокат ОСОБА_46 , а матеріали провадження №52019000000000522 є частиною матеріалів провадження №42014100020000046.
		Також, як зазначили у своїх заявах обвинувачений ОСОБА_39 та захисник ОСОБА_40 , ОСОБА_46 спільно із потерпілим ОСОБА_75 обіймав посаду члена Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК), яку було утворено при Вищій раді юстиції.
		24.09.2014 Тимчасова спеціальна комісія, серед членів якої були останні, прийняли Висновок, в якому в діях судді ОАСК ОСОБА_12 визнали наявність ознак порушення присяги та направили висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для розгляду і прийняття рішення.
		Окрім того, екс-член Тимчасової спеціальної комісії ОСОБА_46 неодноразово публічно критикував рішення Вищої ради юстиції щодо відмови у внесенні подання про звільнення ОСОБА_12 з посади.
		На переконання заявника ОСОБА_7 , судді ОСОБА_45 , ОСОБА_61 та ОСОБА_62 (яка раніше брала участь у розгляді цього провадження) достовірно знали про існування потенційного конфлікту інтересів, про який йшлося в заявах про їх відвід та, відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» були зобов`язані повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).
		У зв`язку з чим 11.01.2023 він направив до НАЗК лист, в якому повідомив про те, що колегія суддів ВАКС здійснює розгляд провадження та приймає судові рішення в умовах реального та потенційного конфліктів інтересів.
		Листом НАЗК від 27.01.2023 відмовлено у вчиненні будь-яких дій з огляду на те, що наведені обставини не свідчать про наявність у діях суддів конфлікту інтересів.
		Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, заявник звернувся до Київського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. За наслідками цього, ухвалою суду від 05.07.2023 в адміністративній справі № 320/21398/23 було відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання, та в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено зазначених суддів ВАКС.
		Отже, на думку обвинуваченого, факт залучення суддів до участі у розгляді адміністративної справи, де він є позивачем, в якості третіх осіб, свідчить про те, що судове рішення у ній вплине на їх права та обов`язки, а відтак, вони вочевидь є зацікавленими в результатах її розгляду. Наразі розгляд справи не завершено та рішення у ній не прийнято.
		Зі змісту заяв ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_18  та ОСОБА_17 вбачається, що 15 квітня 2024, під головуванням судді ОСОБА_1 та за участі судді ОСОБА_2 у цьому провадженні було проведено підготовче засідання. Таке засідання було проведено за відсутності захисника  ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_14 , потерпілих та їх представників.
		У цьому ж засіданні постановлено ухвалу про завершення підготовчого провадження, водночас суд не розглянув клопотання про здійснення розгляду справи в закритому судовому засіданні, клопотань про виклик свідків та відповідні скарги сторони захисту.
		При цьому, перед постановленням ухвали суд, та, зокрема, головуючий у справі ОСОБА_45 , проявляючи власну зацікавленість в розгляді вказаної справи, в порушення вимог ч. 2 ст. 314 КПК України, не надав можливості учасникам судового провадження висловитися щодо призначення справи до судового розгляду.
		Надалі, під час короткого викладу прокурором обвинувального акту, що відбулося в судових засіданнях 27 травня та 3 червня 2024, останнім було проголошено не короткий виклад обвинувального акту, а перелік статей Кримінального кодексу України (далі - КК), за якими було висунуто обвинувачення, та оголошено частину клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні, яка явно не відповідає змісту обвинувального акта.
		До того ж заяви учасників щодо забезпечення дотримання прокурором вимог ч. 2 ст. 347 КПК України було проігноровано головуючим у справі, а в подальшому, в судових засіданнях, що відбулися 3, 10, 17 червня 2024, головуючим суддею фактично, замість прокурора, було оголошено короткий виклад обвинувального акта щодо кожного обвинуваченого. Однак дії останнього зводились не до роз`яснення суті обвинувачення, а до цитування витягів з обвинувального акта.
		Отож, наведене свідчить, що під час виконання повноважень головуючого у справі, суддя ОСОБА_45 перебрав на себе функцію сторони обвинувачення, не вжив відповідних заходів щодо здійснення учасниками провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, чим поставив під сумнів незалежність та неупередженість суду, що здійснює відповідне судове провадження.
		Крім того, 3 липня 2024 в судовому засіданні головуючий наголосив обвинуваченим на необхідності доведення ними своєї невинуватості. Все це свідчить про наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості головуючого судді у справі.
		Також обвинувачений ОСОБА_39 у своїй заяві наголосив, що колегія суддів створює не рівні умови для сторони захисту та обвинувачення, зокрема не надає захисту право репліки, обґрунтовуючи це дотриманням розумності строків кримінального провадження.
		Окрім цього, суд постановив протокольну ухвалу про здійснення трансляції судових засідань у мережі «YouTube» та свідомо розголошував конфіденційну інформацію щодо стану здоров`я учасників провадження.
		Головуючий у справі також допустився висловлювання щодо адвоката  ОСОБА_21  про недовіру будь-яким його діям, що об`єктивно викликає сумнів у неупередженості судді. Водночас член колегії ОСОБА_46 жодним чином не відреагував на таку позицію ОСОБА_1 , чим фактично погодився із нею.
		Також ОСОБА_39 у своїй заяві згадав про публічне визнання прокурором у цьому провадженні факту здійснення тиску на колегію суддів, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Зі свого богу захисник ОСОБА_63 в обґрунтування своєї заяви зазначив, що під час попередніх судових засідань, зокрема одразу після початку судового розгляду справи, всі клопотання та заяви про відвід, колегія суддів залишає без розгляду, у зв`язку з тим, що такі заяви спрямовані на затягування судового розгляду.
		У своїй заяві захисник ОСОБА_40 наголосив, що згідно з ч. 3 ст. 81 КПК України питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів. Наведена норма не допускає вирішення відводів (у множині), а вказує на відвід (в однині) та вирішення окремо кожного у нарадчій кімнаті. Натомість одночасне вирішення декількох заяв про відвід в нарадчій кімнаті може мати наслідком задоволення судом однієї заяви та відмову в задоволення іншої, висновок про що відображається судом в одній ухвалі.
		Відтак, на думку заявника, в такому випадку можна дійти висновку про постановлення ухвали, прийнятої за наслідками розгляду заяв про відвід, зокрема в частині відмови в задоволенні однієї з заяв неповноваженим складом суду через відвід або всього складу суду, або одного чи декількох його членів. Вказане свідчить про заздалегідь сформовану правову позицію, спрямовану на відмову в задоволенні таких заяв, та протиправне прийняття такого рішення судом ще до виходу в нарадчу кімнату, тобто про упередженість такого суду.
		У своїй заяві обвинувачений ОСОБА_42 зазначив, що ухвалою від 06.12.2023 судом було вирішено залучити до участі в його захисті адвоката з Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві (далі - БВПД).
		Надалі ним було заявлено клопотання про заміну раніше призначеного адвоката у зв`язку з відсутністю довіри обвинуваченого до такого адвоката з огляду на об`єктивні обставини, а саме оголошення адвокату підозри за фактом вчинення корупційного злочину.
		Водночас у задоволені такого клопотання було відмовлено, чим порушено безпосередньо його право на захист, що свідчить про упередженість суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Також заявник зазначив про існуючий конфлікту інтересів між членом колегії ОСОБА_57 та членом ВРП ОСОБА_64 .
		Так, до порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП 04.09.2024 було включено питання про розгляд заяви члена Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_65 про самовідвід від розгляду дисциплінарної скарги адвоката щодо судді ОСОБА_2 та іншої дисциплінарної скарги адвоката щодо суддів, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		При цьому він зазначив, що особисто знайомий із суддею, оскільки до призначення останнього на посаду судді, вони разом входили до складу засновників ГО « ІНФОРМАЦІЯ_12 ».
		Крім того, ОСОБА_66 товаришує із сестрою судді ОСОБА_2 , хоча зі слів самого члена ВРП, із самим суддею вже тривалий час жодних відносин не підтримує.
		Водночас заявник ОСОБА_42 має особистий тривалий конфлікт з членом ВРП, отож, наявні безспірні факти про можливу упередженість з боку судді ОСОБА_2 .
		Крім того, обвинувачений також у своїй заяві зазначив, що ОСОБА_46 до проходження конкурсу на посаду судді ВАКС тривалий час був адвокатом ОСОБА_67 .
		Так, у провадженні ОСОБА_14 , як судді ОАСК, перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_67 , при цьому, позовну заяву від нього подавали його уповноважені представники. В рамках цієї адміністративної справи ним надавалась оцінка доказам у справі, включаючи факт незаконного перетину кордону ОСОБА_68 та його соратниками, одним з яких був член колегії суддів - ОСОБА_46 .
		Відтак, на переконання заявника, між ним та суддею ОСОБА_57 наявний конфлікт інтересів.
		Також обвинувачений зазначив про факт існування дружніх відносин між особою, пов`язаною з ОСОБА_57 та його двоюрідним братом.
		Зі змісту заяви вбачається, що його брат здійснює адвокатську діяльність. Тривалий час останній разом з іншою адвокаткою здійснювали захист інтересів одного й того ж підзахисного, згодом їх відносини стали дружніми.
		Однак у соціальних мережаж було виявлено інформацію, яка свідчила про наявність зв`язків між зазначеною особою та суддею ОСОБА_57 . Крім того, є підстави вважати, що зазначені особи спільно проживають.
		Отож, вказане безумовно свідчить про можливе позапроцесуальне спілкування родичів учасників провадження з членами колегії суддів, що можуть вказувати на сумніви щодо неупередженості судді при розгляді цієї справи.
		Іншою підставою на яку посилався заявник, було те, що 23.09.2024 ним було подано клопотання про роз`яснення рішення суду, яким було залишено без розгляду його заяву про відвід судді ОСОБА_2 .
		Заразом, вже через 2 дні суд прийняв рішення про передачу справи на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з відпусткою одного з членів колегії суддів - судді ОСОБА_36 , так і не розглянувши питання про роз`яснення судового рішення.
		Водночас 24, 26, 27 вересня 2024 суддя ОСОБА_62 була відкликана з відпустки за власною заявою, відтак мала змогу здійснювати правосуддя.
		Згідно зі ст. 380 КПК України роз`яснення рішення суду повинно відбуватися тим самим складом суду, що його виніс. У цьому випадку склад суду був чинний на момент подання заяви про роз`яснення рішення, проте суд не виконав свого обов`язку і не розглянув це питання.
		Крім того, передача справи на автоматизований розподіл відбулася за ініціативи головуючого судді, хоча останній мав ще достатньо часу до початку відпустки зазначеної судді, що дозволяло йому розглянути подані заяви та виконати свої обов`язки в рамках чинного процесуального законодавства.
		Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_9 вбачається, що підставою для відводу також є обставина розгляду головуючим суддею поданого його захисником клопотання про закриття кримінального провадження, яке мотивоване пропуском строку досудового розслідування та необхідністю застосування вимог п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, згідно з якими кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу.
		Водночас суддя ОСОБА_45 під час розгляду клопотання про закриття провадження за цими ж підставами в іншому провадженні сформував окрему думку, в якій зазначив про відсутність у суду права на закриття провадження з цих підстав. У зв`язку з чим, захист тоді звернувся із заявою про відвід, проте за наслідками його розгляду, відмовляючи у ньому, суд вказував, що позиція головуючого судді могла змінитись. Надалі судом все ж таки постановлено ухвалу про відмову у закритті провадження.
		Тобто, на час вирішення клопотання у одного з членів колегії - головуючого судді вже була сформована правова позиція.
		Крім цього, ОСОБА_43 зазначив, що зміст Засад використання автоматизованої системи документообігу ВАКС і Положення про автоматизовану систему документообігу суду передбачають головну умову для повторного перерозподілу справи - неможливість продовження розгляду справи у передбачені Законом строки для розгляду справи.
		Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу цієї судової справи між суддями такою підставою визначено: «перебування судді у відпустці» та розпорядження керівника апарату від 25.09.2024 № 108.
		Тобто з 25.09.2024 та станом на час повторного розподілу суддя ОСОБА_62 перебувала чи мала перебувати у відпустці. Матеріали провадження містять єдине посилання щодо відпустки судді, а саме довідка секретаря судового засідання про зняття з розгляду справи, засідання у якій призначено на 23.09.2024, як зазначено - «оскільки суддя ОСОБА_62 перебуває у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами відповідно до наказу № 5115/к від 23.09.2024».
		Тому, очевидним є те, що після надання відпуски судді ОСОБА_69 , на підстави вимог Положення головуючий у справі мав скласти службову записку про необхідність здійснення повторного автоматизованого розподілу справи з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи, що було підставою для прийняття 25.09.2024 розпорядження керівника апарату суду про здійснення повторного розподілу.
		Проте згодом стало відомо про інші обставини відпустки судді ОСОБА_36 . Так, в ухвалі ВАКС від 27.09.2024 у справі № 991/1329/22 зазначено, що судді була надана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами з 23 вересня 2024 до 26 січня 2025 наказом голови ВАКС № 515/к від 23 вересня 2024 року.
		Однак за заявою судді ОСОБА_36 надана їй відпустка була припинена 24, 26 та 27 вересня 2024 року.
		Отож, навіть одного факту таких припинень достатньо аби зробити висновки, що суддя ОСОБА_62 перебувала у відпустці лише 23.09.2024 (один день) та 25.09.2024 (один день). Фактично, безперервна відпустка судді мала розпочатись з 28.09.2024 й тривати до 26.01.2025 (близько 4-х місяців).
		Факту перебування судді у відпустці протягом одного календарного дня не достатньо для висновку про неможливість продовження суддею розгляду справи у передбачені Законом строки для розгляду справи та за змістом вимог Засад та Положення про АСДС не є підставою для повторного розподілу справи.
		Про такі обставини не міг не знати головуючий у справі, подаючи службову записку про необхідність повторного розподілу справи керівнику апарату суду.
		До того ж термін наданої відпустки судді складає близько 4-х місяців. З 26.01.2025 року суддя ОСОБА_62 має продовжити виконання обов`язків за посадою судді, що не є перешкодою для можливості нею здійснювати розгляд цієї справи у складі колегії суддів після цієї дати.
		(2)Позиції сторін
		Обвинувачені ОСОБА_70 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_42 та захисник ОСОБА_41 підтримали заяву судді ОСОБА_3 , оскільки останній сам вказав у своїй заяві про існування сумнівів в своїй неупередженості.
		Зі свого боку обвинувачений ОСОБА_37 зазначив, що він дійсно за сумісництвом працював на одній кафедрі разом із ОСОБА_71 , водночас це не було безпосереднє підпорядкування. У них не сформувалися дружні відносини, а саме спілкування припинилося після призначення останнього суддею ВАКС. У зв`язку з чим, підстави для відведення члена колегії суддів - ОСОБА_3 відсутні.
		На переконання захисника ОСОБА_17 та його підзахисного ОСОБА_10 , підстав для відводу судді ОСОБА_3 нема, оскільки в ОСОБА_15 та вказаного судді колегії відсутній, зокрема, приватний інтерес.
		Прокурор ОСОБА_72 також заперечувала проти відведення судді, оскільки факт спільної праці у минулому - не є підставою вважати суддю упередженим.
		Щодо відводів, які заявила сторона захисту колегії суддів та окремим суддям колегії, учасники провадження зазначили таке.
		На думку обвинуваченого ОСОБА_10 та захисників ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , зазначені заяви про відвід є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Водночас прокурор заперечувала проти задоволення цих заяв та наголосила, що суд вже неодноразово надавав оцінку, зазначеним у заявах захисту підставам.
		Також вказала, що участь суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як повторна, виключається, оскільки вони постановляли відповідні ухвали, як судді, а не слідчі судді.
		Заміна члена колегії суддів також була обґрунтована та вимушена, оскільки за участі судді ОСОБА_62 колегія суддів не змогла б завершити розгляд справи, бо її відпустка є довготривалою.
		Крім того, відповідно до вимог ст. 348 КПК України саме суд роз`яснює обвинуваченому суть обвинувачення, що спростовує доводи захисту.
		(3) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяви про самовідвід судді
		Заслухавши заявника та думку інших осіб, які беруть участь у цьому провадженні, суд дійшов висновку, що у заяві про самовідвід судді слід відмовити.
		Відповідно до частини першої статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
		Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).
		Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
		Так, зі змісту заяви судді ОСОБА_3 вбачається, що його попередня робота в одному структурному підрозділі разом з обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_73 , де останній працював під безпосереднім підпорядкуванням заявника, може створювати сумнів в його неупередженості.
		Процесуальне законодавство не містить визначення поняття «упередженість». Однак прикметник «упереджений» має значення такого, який має обманну, необ`єктивну, заздалегідь сформовану думку, упереджений проти кого-,чого-небудь. Тобто це поняття є цілком оціночним та не може містити вичерпних ознак.
		На переконання суду, підстави для самовідводу мають бути достатньо обґрунтовані та базуватися на об`єктивних фактах, що можуть свідчити про можливу упередженість судді, водночас таких підстав судом не встановлено.
		Суд констатував, що суддя та обвинувачений не мали приятельських чи дружніх позапрофесійних стосунків або конфліктів особистісного характеру. Між ними склалися суто робочі відносини.
		Факт того, що ОСОБА_37 за сумісництвом працював доцентом на кафедрі, де ОСОБА_74 обіймав посаду завідувача, не може створювати упереджене ставлення судді до теперішнього обвинуваченого.
		Спільна професійна викладацька діяльність, яка до того ж була понад 6 років тому, є звичайним робочим процесом, який не може впливати на безсторонність та незалежність судді під час розгляду цього кримінального провадження.
		Окрім цього, їх спільна робота була досить короткочасною, оскільки тривала лише рік протягом 2017-2018 років.
		До того ж сам обвинувачений заперечував проти задоволення відповідної заяви, оскільки він не працював безпосередньо під підпорядкуванням ОСОБА_3 . Також вони не мають дружніх відносин, а своє спілкування припинили після призначення останнього на посаду судді ВАКС.
		Отож, у зв`язку з викладеним, судом не встановлено реальних, об`єктивних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 , оскільки викладені ним в заяві доводи та реальні факти не створюють сумнівів в його особистій незацікавленості або неупередженості.
		(4) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяв про відвід
		Заслухавши заявників та думку сторін, суд дійшов висновку, що у заявах про відвід колегії суддів та окремих суддів колегії також слід відмовити.
		Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 76 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
		Як вже було зазначено у попередньому розділі ухвали відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні - є наявність будь-яких обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
		Водночас згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про існування обставин, що викликають сумніви у неупередженості членів колегії, зокрема суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через безпідставне накладення на нього грошового стягнення та надання «переваги» потерпілим у цьому провадженні, шляхом відмови у накладенні на них такого стягнення, фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням.
		Щодо твердження про відсутність у заявника статусу обвинуваченого варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 46 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.
		Обвинувальний акт, що розглядається, містить інформацію про ОСОБА_7 , як про обвинуваченого.
		Як передбачено ч. 2 ст. 318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 2 ст. 134 КПК України суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов`язковою. При цьому, обвинувачений є стороною кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
		Згідно з ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), потерпілого, його представника, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
		Отже, за правилами судового розгляду участь обвинувачених у підготовчому судовому засіданні є обов`язковою, тому суд здійснює їх судовий виклик.
		При цьому, питання обов`язковості участі потерпілого в судовому засіданні та проведення такого засідання без нього вирішується судом і залежить від можливості з`ясувати всі обставини за його відсутності (ст. 134, 325 КПК України).
		Якщо обвинувачений чи потерпілий, будучи належним чином викликаними, не з`явилися або не повідомили про причини неприбуття, на них може бути накладено грошове стягнення.
		Так, ухвало суду від 14.10.2022, зокрема, на обвинуваченого ОСОБА_7 дійсно було накладеного грошове стягнення.
		Колегія суддів констатувала, що він не виконав свого процесуального обов`язку щодо прибуття до суду за викликом, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений судом завчасно та належним чином.
		Водночас суд не приймав рішення про обов`язкову участь потерпілих у підготовчому судовому засіданні, а отже, відповідно до норм кримінального процесуального закону їх участь не є обов`язковою.
		У зв`язку з викладеним, незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
		Отож, незгода учасника провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суддів, а тому не може бути підставою для їх відводу.
		Твердження захисту про неможливість повторної участі членів колегії суддів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цьому провадженні, а також порушення автоматизованого розподілу є хибними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції.
		Зазначена правова норма забороняє повторну участь судді у кримінальному провадженні та спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаним з тим, що під час своєї попередньої участі у провадженні він прямо чи побічно висловив свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого (засудженого, виправданого) у вчиненні кримінального правопорушення.
		Суддя ОСОБА_45 дійсно під час досудового розслідування у цьому провадженні 15.01.2021 розглянув заяву адвоката ОСОБА_17 про відвід слідчого судді у справі № 991/138/21, 15.03.2021 - заяву про відвід слідчого судді у справі № 991/1761/21, 17.11.2021 - заяву про самовідвід слідчого судді у справі № 991/5826/21.
		Крім того, суддя ОСОБА_46 під час досудового розслідування у цьому провадженні 14.01.2021 розглянув дві окремі заяви про відвід слідчого судді у справі № 991/138/21, 05.02.2021 - заяву про відвід слідчого судді у справі № 991/8516/20, 18.11.2021 - заяву адвоката ОСОБА_17 про перегляд за нововиявленими обставинами у справі № 991/5826/21.
		Розглядаючи заяви про відвід вони перевіряли лише наявність обставин, що виключають участь слідчого судді у судовому провадженні та мотиви заявлених відводів. При цьому розгляд таких заяв згідно з вимогами КПК здійснюють судді, а не слідчі судді.
		Зазначені судді не брали участі у розгляді клопотань, які стосуються обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, клопотань про проведення негласних (слідчих) розшукових дій, тимчасового доступу до речей і документів, обшуку, арешту майна, обрання запобіжного заходу, зміни запобіжного заходу, скасування арешту майна, тощо як слідчі судді.
		Отож, на стадії досудового розслідування, останні не здійснювали оцінку обґрунтованості підозри будь-кого із обвинувачених, не перевіряли достатність підстав для висновку про вчинення кримінального правопорушення, не досліджували будь-яких матеріалів за наслідками судового контролю під час досудового розслідування, не вдавалися в оцінку допустимості доказів та будь-яким обставинам цього кримінального провадження.
		При цьому, відсутня ймовірність того, що вони, як члени колегії, надаватимуть оцінку своїм же процесуальним рішенням, прийнятим на стадії досудового розслідування.
		Щодо розгляду суддею ОСОБА_57 заяви адвоката ОСОБА_17 про перегляд за нововиявленими обставинами у справі, то слід звернути увагу на таке.
		За результатами розгляду цієї заяви було відмовлено у відкритті провадження. Суддя дійшов висновку, що ухвала слідчого судді, постановлена на досудовому розслідуванні, про вирішення питання, яким не завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції, не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
		Тобто вказана заява адвоката не була розглянута по суті з постановленням остаточного рішення про її задоволення або ж відмову, а суд лише встановив факт неможливості її розгляду.
		Твердження захисника про те, що відмови судів у перегляді за нововиявленими обставинами рішень слідчих суддів протирічать Конституції України відповідно до рішення КСУ N 5-р(II)/2024 від 10.04.2024 не впливають на оцінку судом обставин, які безпосередньо виключають участь суддів у провадженні, зокрема таких як: повторна участь або упередженість.
		Отже, судді ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , розглядаючи заяви про відвід слідчих суддів у цьому провадженні на стадії досудового розслідування та заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, не могли сформувати власну думку або ж певну позицію щодо цього кримінального провадження. Такий розгляд не може позначитися на їх об`єктивності й неупередженості при розгляді справи по суті.
		Окрім того, зазначене також спростовує твердження захисту про існування порушень під час здійснення автоматизованого розподілу справи, оскільки зазначені члени колегії відповідно не розглядали поєднані справи.
		Щодо передачі справи між двома судовими палатами ВАКС слід зазначити таке.
		Як вже було вказано, у нашому випадку попередня участь суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на етапі досудового розслідування не могла вплинути на їх об`єктивність, оскільки вони не здійснювали судовий контроль у провадженні, а залучались лише для вирішення загальних процесуальних питань.
		Водночас, на відміну від них, судді ОСОБА_49 та ОСОБА_50 були задіяні на досудовому розслідуванні саме як слідчі судді. Зокрема, суддя ОСОБА_49 розглядала клопотання про проведення негласних слідчих розшукових дій.
		А, суддя ОСОБА_50 як слідча суддя розглядала скаргу адвоката ОСОБА_17 в порядку ст. 303 КПК України, за результатами чого відмовила у відкритті провадження за нею, а також клопотання про відсторонення підозрюваного від здійснення провадження, яке повернула прокурору. Хоча й слідча суддя не переходила у цих двох випадках до розгляду скарги та клопотання по суті заявлених вимог, втім вона ухвалювала відповідні рішення як слідча суддя, а отже здійснювала судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Така участь зумовлювала автоматичне виключення її Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою із переліку осіб, серед яких здійснювався автоматизований розподіл справи, оскільки така система не наділена функцією аналізу рішень на предмет їх характеру та обсягу. Несанкціоноване втручання ж у роботу такої системи осіб, які мають право доступу до неї, забороняється.
		Отже, відсутні будь-які підстави стверджувати про порушення під час здійснення авторозподілу справи чи наявність сумнівів у неупередженості складу суду, що визначений для її розгляду.
		Доводи заявників про існування невирішеного конфлікту інтересів між членами колегії суддів та потерпілими у цьому провадженні є невмотивованими.
		Зі змісту обвинувального акта вбачається, що потерпілі ОСОБА_51 , ОСОБА_75 , ОСОБА_53 та ОСОБА_54 на час інкримінованих обвинуваченим діянь були членами ВККСУ.
		ВККСУ є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України та складається з шістнадцяти членів (ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Згідно із ст. 93 цього Закону ВККСУ: проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; вносить до ВРП рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді.
		Відповідно до ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом.
		Зі змісту заяв вбачається, що потерпілі на різних етапах добору кандидатів на посади суддів ВАКС як члени ВККСУ колегіально приймали рішення про допуск кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання, про визначення його результатів, про затвердження рейтингів кандидатів та щодо внесення рекомендацій ВРП щодо призначення, серед інших, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на посаду суддів ВАКС.
		Отож, потерпілі дійсно брали участь у доборі всіх діючих суддів ВАКС та мали повноваження для його здійснення щодо всіх суддів України, окрім Конституційного суду України.
		Заразом, ВАКС підсудні зокрема кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
		Корупційним кримінальним правопорушенням зокрема є правопорушення, передбачене ст. 369-2 КК України (примітка до ст. 45 КК України).
		І такий злочин підсудний Вищому антикорупційному суду в разі його вчинення, серед інших, суддею (п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України).
		Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_70 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КУ України, який він вчинив будучи суддею ОАСК.
		Інші суди, визначені КПК України, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС (ч. 3 ст. 33-1 КПК України).
		Тобто, іншого суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд цього кримінального провадження законом не визначено.
		Так, у разі нерозгляду обвинувального акта у справі не будуть виконані завдання кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, а обвинувачені будуть позбавлені передбаченого ст. 6 Конвенції права на доступ до правосуддя, що є неприпустимим.
		Також суд бере до уваги роз`яснення, що міститься у рішенні Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 24, відповідно до якого при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді.
		За логікою заявників, всі судді в Україні не змогли б розглядати будь-які справи, де стороною були б члени ВККСУ, ВРП або ж Президент України. І відповідно всі судді ВАКС у цьому кримінальному провадженні теж підлягали б відводу.
		Саме з цих підстав відсутній і конфлікт інтересів, і відповідно обставини для відводу членів колегії у цій справі.
		Доводи про те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 757/32221/20-к визначено наявність конфлікту інтересів між суддями ВАКС та суддями ОАСК, спростовуються таким.
		Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Лише для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має преюдиціальне значення рішення національного суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами (ст. 90 КПК України).
		Вищевказаним рішенням суду слідчий суддя задовольнив скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_76 , зобов`язавши Генерального прокурора розглянути клопотання захисника про вирішення спору про підслідність та вирішити спір про підслідність, а також доручивши здійснення досудового розслідування у справі іншому органу досудового розслідування (не НАБУ).
		Мотивуючи таке рішення, слідчий суддя при розгляді вказаної скарги крім того, що дійшов висновку про можливу необ`єктивність органу досудового слідства у справі, ще й дійшов до висновків щодо існування конфлікту інтересів у суддів ВАКС та Апеляційної палати ВАКС.
		Не оцінюючи ні мотивувальної, ні резолютивної частини такого рішення, колегія лише констатує, що воно не має преюдиційного значення з двох причин: 1) колегія не вирішує питання про допустимість доказів, а відвід; 2) ним не встановлено порушення прав людини і її основоположних свобод.
		Щодо необхідності оцінки судом наявності чи відсутності повноважень членів ВВКС у потерпілих необхідно зазначати таке.
		З обвинувального акта вбачається, що на переконання обвинувачення, окремі обвинувачені не хотіли брати участь в оцінюванні, що проводилось ВККСУ, організували злочинну організацію, яка шляхом подання позовів до ОАСК мала визнати протиправним перебування певних членів ВККСУ на посадах, у зв`язку із закінченням їх строку повноважень. Вони скористалися колізією правових норм, пов`язаних із неодноразовим внесенням змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині строків повноважень членів ВККСУ.
		Проте одне з основних завдань, що вирішуватиметься судом у цьому провадженні, буде встановлення того, чи винні обвинувачені у інкримінованих їм злочинах.
		Встановлення у кінцевому судовому рішенні суду відсутності/наявності повноважень у потерпілих членів ВККСУ не буде нести жодних юридичних наслідків на прийняті ВККСУ рішення, зокрема, й на легітимність призначення суддів колегії, або ж всього суду.
		Також заявники у своїх заявах окремо стверджували про упередженість члена колегії суддів - ОСОБА_2 , посилаючись на безліч різних підстав.
		Крім цього, зазначали про те, що останній не може брати участь у кримінальному провадженні, оскільки він брав участь у цьому провадженні, зокрема, як представник.
		Щодо знайомства ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_55 , то колегія суддів бере до уваги надані колись пояснення судді, який повідомив, що їхнє спілкування відбувалося виключно в юридичній площині щодо тих справ, де вони були представниками. На суб`єктивне переконання судді, він не вважає ці відносини приятельськими або ж дружніми.
		Суб`єктивна оцінка члена ВККСУ ОСОБА_56 його особистого ставлення до кандидата на посаду судді ОСОБА_2 у 2019 році не вказує на тотожний характер ставлення ОСОБА_2 до нього, а отже не свідчить про сумніви у неупередженості судді під час розгляду цього кримінального провадження.
		Доводи заявників про те, що суддя ОСОБА_46 відкрито та публічно підтримав заяву Пленуму Верховного Суду щодо ситуації в ОАСК, в якій Пленум надав негативну оцінку можливих дій суддів ОАСК, є необґрунтованими зважаючи на таке.
		Як вбачається зі змісту цієї заяви, у ній йдеться лише про рекомендації суддям дотримуватися високих стандартів правосуддя та етичної поведінки, про незалежність і неупередженість у прийнятті рішень з тим, щоб затверджувати таким чином вірність присязі судді. Зазначено, що суддя може і повинен використовувати свої повноваження тільки для захисту прав і свобод людини. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення. Для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини.
		Щодо ситуації з публікацією НАБУ записів, зроблених, за їх інформацією, у кабінеті голови ОАСК, то Верховний Суд у заяві прямо вказав, що правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду.
		У цьому випадку, заява відповідає вимогам статті 62 Конституції України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Щодо підтримання ОСОБА_57 заяви Пленуму на офіційній сторінці Верховного Суду в соціальній мережі «Facebook». Відповідно до інформації, розміщеної на Інтернет-сторінці довідкового центру соціальної мережі «Facebook» вказано, що шляхом проставлення під дописом реакції « Like » користувач може як вподобати зміст допису, так і сприяти «підняттю» допису в стрічці новин його Facebook-друзів, а також для того, щоб алгоритм даної соціальної мережі в подальшому пропонував для перегляду схожий контент. Тобто «вподобайка» може використовуватися з різноманітною метою.
		Отже, дослідивши зміст заяви Пленуму Верховного Суду, колегія суддів не віднайшла того контексту, негативного забарвлення або оцінки дій суддів ОАСК, про які повідомляли заявники, а відтак наявність у соціальній мережі «підтримки» від судді ОСОБА_2 не можна витлумачити як його наперед сформовану упереджену правову позицію у цьому провадженні.
		Також заявники у своїх заявах вказували, що суддя ОСОБА_46 є засновником та діючим членом громадської організації «Адвокатська дорадча група», яка публічно критикувала діяльність ОАСК та у 2019 році оприлюднила спільну заяву про те, що члена ВККСУ ОСОБА_56 звільнено протиправно.
		Крім того, останній є експертом коаліції громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ», які систематично та наполегливо лобіюють ліквідацію ОАСК.
		На переконання суду, з цього приводу, слід звернути увагу, що сама по собі участь судді ОСОБА_2 в професійних заходах (круглих столах, конференціях, фахових дискусіях тощо), що їх організовують зазначені громадські організації, які висловлюють свою позицію з тих чи інших питань у межах своєї статутної діяльності, не свідчить про підтримку такої позиції безпосередньо самим суддею, а відтак про його можливу упередженість в цьому провадженні.
		Крім того, заявниками не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_46 особисто підтримував або долучався до наведених у заяві про відвід публічних звернень, зроблених від імені «Реанімаційного пакету реформ» та «Адвокатської дорадчої групи», особисто надавав коментарі або ж висловлював позиції, що могли б з огляду на розумну оцінку ситуації якимось чином вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливість судового процесу.
		Інформація щодо участі ОСОБА_2 у ГО «Адвокатська дорадча група» у якості засновника не свідчить про те, що він має вплив на діяльність членів цієї організації, адже відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про громадські об`єднання» повноваження засновника громадського об`єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об`єднання.
		Доводи ж заявників, що суддя ОСОБА_46 спільно із потерпілим ОСОБА_75, обіймаючи посади членів ТСК, приймали рішення щодо судді ОАСК ОСОБА_12 , також не свідчать про упередженість судді.
		Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
		Суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів визначених у цьому законі рішень (ст. 3 Закону).
		Відповідно до ст. 4 Закону ТСК утворюється у складі 15 членів, здійснює свою діяльність у формі засідань та приймає рішення шляхом голосування більшістю від присутніх на засіданні.
		Так, сама по собі участь судді ОСОБА_2 у колегіальному вирішенні та прийнятті висновку про наявність ознак порушення присяги судді ОСОБА_12 не може свідчити про упередженість в цьому випадку. Також це не свідчить про наявність певних домовленостей, особистісних зв`язків з іншими учасниками кримінального провадження.
		Крім того, відповідно до п. 6.8.2 регламенту ТСК голосування та процедура прийняття рішення проводиться Комісією за відсутності особи, щодо якої вирішувалося питання, і присутніх осіб. Заявник відводу не підтвердив результат особистого волевиявлення члена ТСК ОСОБА_2 під час ухвалення відповідного висновку ТСК.
		До того ж будь-яких рішень безпосередньо про притягнення ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності або ж звільнення його з посади у зв`язку з порушенням ним присяги, суддя ОСОБА_46 не приймав.
		Сам висновок № 4/02-14 стосувався обставин, які не інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_12 в цьому провадженні та мали місце задовго до відомостей, що згадуються в обвинувальному акті.
		Отож, такі обставини не зможуть вплинути на ухвалення законних та справедливих рішень у цьому кримінальному провадженні.
		Також обвинувачений  ОСОБА_42  у своїх заяві зазначив, що має особистий тривалий конфлікт з членом ВРП ОСОБА_64 , у якого, при цьому, існує конфлікт інтересів із суддею ОСОБА_57 . Отож, на думку заявника, наявні безспірні факти про можливу упередженість з боку судді ОСОБА_2 .
		Так, вказані у заяві обвинуваченого доводи, що свідчать про упередженість судді є необґрунтованими.
		Особистий конфлікт між ОСОБА_78 та зазначеним членом ВРП явно не свідчить, що суддя ОСОБА_46 може діяти упереджено. До того ж, як вказав сам заявник у своїй заяві, у судді та ОСОБА_65 відсутні будь-які прямі відносини.
		Крім того, саме член ВРП заявив про свій самовідвід від розгляду дисциплінарної скарги щодо судді, що свідчить про його суб`єктивне ставлення до судді, а не навпаки, та усуває ймовірність будь-якого впливу на розгляд справи.
		Орім цього, заявник також зазначив про наявний конфлікт інтересів між ним та суддею ОСОБА_57 через розгляд ОСОБА_78 як суддею ОАСК адміністративної справи за позовом ОСОБА_67 , зокрема, надання ним оцінки факту незаконного перетину кордону цією особою та іншими, одним з яких був член колегії - ОСОБА_46 .
		У цій ситуації слід зазначити, що попередня діяльність судді ОСОБА_2 , як адвоката зазначеної особи, взагалі не є підтвердженням його особистої зацікавленості у цьому провадженні.
		До того ж під час підготовчого судового засідання суддею не розкривалась інформація про можливий конфлікт інтересів та не заявлявся самовідвід. У свою чергу, сторона захисту неодноразово зверталася із заявами про відвід суддів, у тому числі у зв`язку з існуванням, на її думку, в їх діях конфлікту інтересів.
		Ще однією обставиною, на яку посилався заявник у своїй заяві, були дружні відносини між особою, за його твердженнями, наближеною до судді ОСОБА_2 та двоюрідним братом ОСОБА_14 , що може свідчити про можливе позапроцесуальне спілкування родичів учасників провадження з членами судової колегії, що, у свою чергу, може вказувати на сумніви щодо неупередженості судді при розгляді цієї справи.
		Водночас заявник не надав будь-яких доказів на підтвердження зазначених вище обставин.
		Тож, у зв`язку з викладеним, суд констатував, що одних лише припущень заявника недостатньо для обґрунтування відводу судді.
		Також заявники вказували на додаткову обставину для відводу судді за п. 2 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якої суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому провадженні, зокрема, як представник.
		Колегія суддів констатує, що, будь-яких доказів того, що ОСОБА_46 до його призначення на посаду судді був представником потерпілих у кримінальному провадженні № 42014100020000046 суду не надано.
		Натомість, у заяві міститься посилання на інтернет-статтю, в якій йдеться лише про факт вбивства учасника Революції Гідності ОСОБА_79 , що не є предметом кримінального провадження, яке розглядається ВАКС.
		На переконання заявників, у суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт інтересів з учасниками провадження.
		Згідно зі ст. 3 Закону України (далі - ЗУ) "Про запобігання корупції", судді є суб`єктами, на яких поширюються вимоги Закону, в тому числі щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
		Частина 1 статті 1 цього Закону визначає поняття потенційного та реального конфлікту інтересів.
		Так, потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		У той час як реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		В силу вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про запобігання корупції", судді зобов`язані:
		1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
		2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів - Національне агентство чи інший визначений законом орган;
		3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
		4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		У разі виникнення у судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом), реального чи потенційного конфлікту інтересів він зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це Раду суддів України (ч. 10 ст. 133 ЗУ "Про запобігання корупції").
		Отож, закон виділяє врегулювання конфлікту інтересів процесуальним способом.
		НАЗК у п. 6.4 Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень ЗУ "Про запобігання корупції" зазначило, що вирішення конфлікту інтересів у процесуальний спосіб визначається, зокрема, Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Зазначеним нормативно-правовими актом передбачено такий процесуальний інструмент врегулювання конфлікту інтересів як відвід або самовідвід. У разі виникнення конфлікту інтересів, який може бути врегульовано у процесуальний спосіб, суддя врегульовує його самостійно без повідомлення Ради суддів України.
		Водночас суддями не розкривалась інформація про можливий конфлікт інтересів та не заявлявся самовідвід. Однак захист неодноразово звертався із заявами про відвід суддів, у тому числі у зв`язку з існуванням, на його думку, в їх діях конфлікту інтересів.
		За результатами розгляду зазначених заяв судом було відмовлено у їх задоволенні.
		Отже, реальний чи потенційний, на думку сторони захисту, конфлікт інтересів підлягав вирішенню та його вирішено у процесуальний спосіб.
		Більше того, ухвалення рішення незаконним складом суду є підставою для скасування такого рішення (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України).
		Тобто, якщо апеляційна чи касаційна інстанція дійдуть висновку, що судді, яким заявлено відвід підлягали відводу, зокрема через конфлікт інтересів, такий конфлікт буде врегульовано, знову ж таки, у процесуальний спосіб, шляхом скасування відповідних рішень.
		ОСОБА_38 фактично не погоджувався з ухвалами колегії суддів про відмову у відводах.
		Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
		Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
		Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
		До того ж обвинувачений у своїх позовних вимогах просив суд визнати протиправним лист НАЗК та зобов`язати цю установу вчинити дії, передбачені ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції».
		Зокрема, згідно з частиною другою цієї норми у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, вчиненого суддею, протокол про таке правопорушення складає Голова Національного агентства або його заступник та направляє його до суду у визначеному законом порядку, а також інформує про це відповідно ВРП.
		Тобто, навіть у разі задоволення позову НАЗК буде лише виявляти ознаки правопорушення, а не складати протокол про таке правопорушення.
		Хоча, як вбачається із заяви про відвід та ухвали суду про відкриття провадження, НАЗК у листі вже повідомило, що не виявило у діях суддів конфлікту інтересів та відповідно ознак адміністративного правопорушення, фактично зробивши те, про що він просить у своїх позовних вимогах.
		На переконання колегії, такі дії вчинено обвинуваченим з метою створення штучних підстав для заявлення відводу колегії.
		Схожій практиці внесення сторонами відомостей до ЄРДР про нібито вчинення кримінального правопорушення суддею, звернення зі скаргами до Вищої ради правосуддя надавалась оцінка рішенням Ради суддів України № 34 від 08.06.17 та у судовій практиці.
		Зокрема ані Рада суддів України, ні суди усіх інстанцій у майже ідентичних ситуаціях не вбачали будь-якого реального або потенційного конфлікту інтересів та підстави для відводу судді.
		Будь-яких об`єктивних даних та обставин, які б свідчили про особисту зацікавленість суддів при розгляді цього кримінального провадження чи викликали обґрунтовані сумніви щодо їх неупередженості, не встановлено
		Зважаючи на вищевикладене, обставина залучення суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в адміністративному провадженні, не породжує будь-якого реального або потенційного конфлікту інтересів і, відповідно, не є підставою для їх відводу у цьому провадженні.
		Твердження заявників, що свідчать про упередженість суддів через проведення підготовчого судового засідання за відсутності деяких учасників провадження, є необґрунтованими.
		Так, колегією суддів було прийнято рішення продовжувати проведення підготовчого судового засідання у випадку відсутності когось з учасників провадження, з наданням можливості висловити свою думку або заперечення щодо вирішення будь-яких значимих клопотань у наступних засіданнях.
		Таке рішення обґрунтовано дотриманням розумності строків судового розгляду, зважаючи також на кількість учасників провадження, часу тривалості судових засідань (дві години на тиждень) та тривалість стадії підготовчого судового засідання (майже два роки).
		У зв`язку з викладеним, на переконання колегії суддів, в їх діях відсутня будь-яка упередженість або особиста зацікавленість, оскільки вони направлені виключно на розгляд справи у розумні строки, при цьому не порушуючи права обвинувачених на захист.
		У цьому кримінальному провадженні дати проведення судових засідань було погоджено з усіма учасниками заздалегідь.
		Доводи заявників про те, що суд діяв упереджено, не розглянувши клопотання сторони захисту про виклик свідків для допиту, розгляд справи у закритому судовому засіданні та скарги в порядку ст. 303, 309 КПК України на стадії підготовчого судового засідання не відповідають дійсності.
		Оцінку питанню розгляду зазначених скарг у підготовчому судовому засіданні суд вже надавав у своїй ухвалі про призначення судового розгляду. Колегія суддів дійшла висновку про те, що їхній розгляд під час підготовчого судового засідання є недоцільним, адже окреслені питання є предметом судового розгляду.
		Крім того, суд постановив проводити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні. Проте учасники не обмежені в тому, щоб знову звернутися з відповідним клопотанням, у випадку існування необхідності здійснення судового розгляду у закритому засіданні.
		Щодо нерозгляду клопотання сторони захисту про виклик та допит свідків, суд, встановлюючи порядок дослідження доказів, зокрема, вирішує питання допиту свідків захисту та обвинувачення.
		Отже, сторони можуть заявляти такі клопотання як на етапі встановлення порядку, так і безпосередньо перед початком етапу допиту свідків.
		У зв`язку з викладеним, в діях суду відсутня будь-яка упередженість або особиста зацікавленість, всі зазначені клопотання та скарги будуть розглянуті судом на стадії судового розгляду.
		Іншими підставами, на які посилалися заявники на підтвердження упередженості суддів, було оголошення головуючим суддею замість прокурора змісту обвинувального акта, обмеження сторони захисту в репліках, зазначення про необхідність доведення обвинуваченими своєї невинуватості, публічне розголошення суддею відомостей про стан здоров`я обвинувачених, висловлення недовіри захиснику та тиск на суддів ВАКС, про який зазначав прокурор в одному з засідань.
		Вказані твердження захисту є необґрунтованими та об`єктивно не свідчать про упередженість суддів.
		Так, головуючим суддею в одному з засідань на стадії судового розгляду було роз`яснено обвинуваченим зміст їх обвинувачення. А до цього прокурором було оголошено короткий зміст обвинувального акта відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Тож, зазначені заявником відомості є хибними.
		Доводи щодо ненадання захисту можливості зробити репліки також не відповідають вимогам КПК України.
		Проведення судових дебатів регламентує ст. 364 КПК України, у параграфі кодексу, що регламентує процедуру судового розгляду. У частині 7 цієї статті зазначено, що після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками.
		У зазначеному параграфі нормами КПК впорядковано процедуру початку судового розгляду, вирішення клопотань, дослідження доказів, закінчення з`ясування обставин справи, судових дебатів та виходу суду для ухвалення вироку.
		З аналізу цих норм, можна зробити висновок, що право реплік на думку іншого учасника щодо заявленого клопотання не передбачено. Вони нерозривно пов`язані з наданням обвинуваченому останнього слова та виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Отже, КПК встановлює обов`язок суду заслухати думку учасників судового провадження під час розгляду клопотань, а не надання можливості зробити репліки.
		Крім того, будь-які висловлення головуючого судді у бік сторони захисту не мають упередженого характеру, а лише спрямовані на забезпечення виконання вимог процесуального закону.
		Згадку про абстрактний "суспільний тиск" у промові прокурора під час висловлення думки щодо клопотань про закриття провадження колегія суддів оцінює як констатацію умов, в яких відбувалось досудове розслідування, про що власне неодноразово заявляла і сторона захисту.
		Отож, об`єктивно такі висловлювання не свідчать про необ`єктивність або упередженість суддів.
		Щодо розголошення головуючим суддею «чутливих» відомостей щодо стану здоров`я одного з обвинувачених, слід зазначити таке.
		Судом дійсно було постановлено протокольну ухвалу про здійснення трансляції засідань у цьому провадженні у мережі «YouTube» на каналі ВАКС.
		Водночас суд наголошував, що така трансляція буде припинятися, у випадку оголошення учасниками провадження будь-якої конфіденційної інформації, зокрема, яка стосується також їх стану здоров`я.
		Водночас суд зі свого боку не в змозі контролювати висловлення учасниками провадження. Отож, у випадку існування у сторін наміру оголошення відповідної інформації, учасник має попередити про це суд з метою зупинення трансляції засідання.
		У зв`язку з викладеним, в діях головуючого об`єктивно відсутня будь-яка упередженість, оскільки така інформація була оголошена без застереження з боку захисника.
		Також заявник ОСОБА_42 вказав у своїй заяві, що колегія суддів діяла упереджено, оскільки відмовила у заміні визначеного йому Центром безоплатної вторинної правової допомоги захисника.
		Так, 06.12.2023 колегія суддів постановила ухвалу про призначення обвинуваченому захисника з БВПД у м. Києві для здійснення захисту у цьому кримінальному провадженні.
		На підставі цієї ухвали уповноваженою особою зазначеного центру видано доручення адвокату для здійснення такого захисту.
		Водночас у підготовчому судовому засіданні обвинувачений просив замінити йому адвоката та призначити іншого. Однак у цьому клопотанні ОСОБА_80 судом відмовлено, оскільки суд вже постановляв ухвалу про призначення йому такого захисника.
		Водночас зазначений захисник сам звернувся з проханням його заміни до БВПД у м. Києві, після чого обвинувачений ОСОБА_42 одразу був забезпечений іншим захисником.
		Тож, будь-яка упередженість в діях суду відсутня, оскільки нормами законодавства не передбачено постановлення іншої додаткової ухвали про заміну захисника з БВПД.
		Щодо твердження заявника про існування в головуючого судді завідомо упередженої правової позиції в питанні закриття провадження за п. 10 ст. 284 КПК слід зазначити таке.
		Зважаючи на такі доводи, можна зробити висновок, що будь-який суддя, який хоч раз приймав процесуальне рішення або викладав свою правову позицію в окремій думці щодо того чи іншого питання, розглядаючи аналогічне питання в іншому провадженні, має вже сформовану наперед упереджену думку, у зв`язку з чим мусить заявити самовідвід або бути відведеним.
		Якщо застосовувати такий підхід, то будь-який суддя, який постановив рішення з певного питання, застосовуючи матеріальне або ж процесуальне право, в подальшому не вправі розглядати справу з подібних правовідносин.
		На переконання колегії суддів, існування таких обставин не свідчить про упередженість судді щодо розгляду подібних процесуальних питань.
		Отож, позиція судді ОСОБА_1 , викладена в окремій думці на ухвалу в іншому провадженні, не свідчить про його упередженість у цьому провадженні, а отже не може бути підставою для відводу.
		Також обвинувачений ОСОБА_42 у своїй заяві наголосив, що колегія суддів у попередньому складі із суддею ОСОБА_81 не розглянула його клопотання про роз`яснення рішення суду, яким було залишено без розгляду його заяву про відвід судді ОСОБА_2 через відпустку зазначеної судді та її заміну.
		До того ж заявники наголосили на передчасності перерозподілу справи та заміни судді ОСОБА_36 .
		Відповідно до п. 16.1.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів від 03.09.2019 (у редакції рішення від 24.09.2024 № 1), а також Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015  25, передбачено, що повторний розподіл судової справи можливий у випадку, зокрема, коли суддя з таких причин, як відпустка, відрядження, закінчення строку обрання слідчим суддею або з інших причин, не може продовжувати розгляд справи у встановлені законом строки.
		Так, відповідно до наказу голови Вищого антикорупційного суду № 515/к від 23 вересня 2024 року вказаній судді дійсно була надана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами з 23 вересня 2024 року до 26 січня 2025 року.
		Головуючим у справі 25.09.2024 було складено службову записку на ім`я керівника апарату ВАКС, в якій той просив здійснити заміну судді-члена колегії за допомогою автоматизованої системи діловодства суду на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи відповідно до пункту 6, 16.1.1 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу ВАКС, у зв`язку з неможливістю продовження розгляду цієї справи суддею-членом колегії ОСОБА_81 .
		Після чого 25.09.2024 було здійснено такий авторозподіл та визначено нового члена колегії суддів - суддю ОСОБА_3 .
		Зі змісту заяви обвинуваченого вбачається, що відпустку ОСОБА_36 було перервано 24, 26 та 27 вересня 2024 року за її власною заявою.
		Водночас, на переконання колегії суддів, наявність подібного короткочасного відкликання не скасовує основної мети відпустки судді - відсутності на робочому місці на період понад чотири місяці.
		За таких обставин розгляд справи у межах розумних строків стає неможливим, що підпадає під об`єктивну підставу для повторного розподілу справи відповідно до зазначених Засад та Положення.
		Крім того, зважаючи на передбачену законом необхідність дотримання строків розгляду справи, повторний розподіл був цілком обґрунтованим, оскільки дозволяє забезпечити безперервність розгляду.
		Отож, ураховуючи тривалість запланованої відпустки судді ОСОБА_36 та необхідність дотримання строків розгляду справи, рішення про заміну судді було цілком обґрунтованим і відповідало як вимогам Засад, так і Положення про АСДС. Доводи заявників щодо упередженості членів колегії суду не мають підстав, оскільки повторний автоматизований розподіл справи відбувся в межах вимог закону.
		Окрім того, заявники наголошували на існуванні заздалегідь сформованої думки щодо вирішення заявленого суддею ОСОБА_71 самовідводу, оскільки після оголошення такої заяви, колегія суддів не вийшла до нарадчої кімнати, чим порушили норми процесуального закону, а відповідно діяла упереджено.
		Однак ст. 81 КПК України не встановлено чіткого порядку вирішення питання про відвід.
		На переконання суду, якщо всі заяви про відвід стосувалися безпосередньо членів колегії суддів, а не інших учасників провадження, суд може розглянути ці клопотання в одній вмотивованій ухвалі суду.
		На підставі викладеного, суд постановив:
		 
		-у заяві судді  ОСОБА_3  про самовідвід у кримінальному провадженні та заявах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_12 захисників ОСОБА_22 , ОСОБА_18 ,  ОСОБА_19  про відвід колегії суддів, обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_15 , захисника  ОСОБА_17  про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_9 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		 
		ОСОБА_82

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...