Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/681/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-14611ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 354/681/15-ц
		провадження № 61-14611св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,
		відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В., від 30 серпня 2023  року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ №091809 від 12 вересня 2003 року та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611092001220069, розташовану в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство»).
		2.           Позов обґрунтовано тим, що за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної щодо посадових осіб Поляницької сільської ради за частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною п`ятою статті 191 КК України, встановлено, що рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12 серпня 2003 року, на підставі якого ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611092001220069, розташовану в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради, підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно складене сільським головою. 
		3.           Передана ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 24 виділ 4 Поляницького лісництва.
		4.           Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від  04 березня 2015 року (справа №1-6/11, провадження №1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_2 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради від  14  лютого 2002 року № 4, від 12 вересня 2002 року № 32, від 10 жовтня 2002 року № 36, від 15 листопада 2002 року № 40, від 13 лютого 2003 року № 6, від 10 липня 2003 року № 27 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».
		5.           В подальшому були підроблені рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення від 12 серпня 2003 року № 33 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду, серед яких відповідачці ОСОБА_1 .
		6.           Вищевказаною постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року (справа №1-6/11, провадження № 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.
		7.           Прокурор зазначив, що на момент подання цього позову (10 вересня 2015 року), ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до суду із відповідними позовами, а  пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів. Тому, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», прокурор звернувся до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.
		8.           З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт про право власності, встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
		9.           Після зміни 01 червня 2021 року позовних вимог в порядку статті 49 ЦПК України, перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091809 від 12 вересня 2003 року, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611092001220069, розташовану в урочищі «Щивки» у с. Поляниця Надвірнянського району, та витребувати вказану ділянку з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
		10.        Ухвалою Яремчанського міського суду від 06 серпня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області - Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Поляницька сільська рада) (т. 2, а. с. 138-139).
		11.        Ухвалами Яремчанського міського суду від 10 серпня 2022 року залучено ДП «Ворохтянське лісове господарство» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (т. 3, а. с. 2-3) та залишено без розгляду позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т. 3, а. с. 4-8).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		12.        Рішенням Яремчанського міського суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду, від  30  серпня 2023  року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611092001220020069, яка розташована в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України. У іншій частині позову - відмовлено.
		13.        Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави поза її волею доведений позивачем, а ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства. Відтак є правові підстави витребування від ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку суд дійшов висновку, що такі вимоги не є ефективним способом захисту, тому відмовив в їх задоволенні. Щодо клопотання про застосування строків позовної давності до вказаних позовних вимог суд зазначив, що 01 червня 2021 року прокурор у порядку статті 49 ЦПК України змінив позовні вимоги, і такі звернуті до відповідача ОСОБА_1 . У судовому засіданні 31 жовтня 2022 року представник Поляницької сільської ради заявив клопотання про застосування строків позовної давності до змінених позовних вимог. Суд не має підстав вирішувати питання стосовно застосування приписів про позовну давністю до вимог, заявлених до ОСОБА_1 , оскільки остання таку заяву не подавала.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		14.        У жовтні 2023 року Поляницька сільська рада направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 354/681/15-ц.
		15.        Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із Яремчанського міського суду Івано-Франківської області матеріали цивільної справи № 354/681/15-ц.
		16.        У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		17.        Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року, у зв`язку із відставкою судді 
		ОСОБА_4 , справу передано колегії суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19.        У касаційній скарзі Поляницька сільська рада просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у позові першого заступника прокурора.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		20.        Підставами касаційного оскарженнясудового рішення Поляницька сільська рада зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 369/3147/19, провадження № 61-897св23, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, провадження № 12-175гс19, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, провадження № 12-77гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		21.        Крім того вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		22.        Заявник зазначає, що судом проігноровано усталену практику розгляду подібних спорів Верховним Судом, яка полягає у відмові у позові неналежному позивачеві.
		23.        Положення ЗК України не наділяють Державне агентство лісових ресурсів України повноваженнями у сфері управління державної власності на землю.
		24.        Відсутність у Державного агентства лісових ресурсів України права розпорядження спірною земельною ділянкою прокурором не спростовано, а тому воно не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах.
		25.        Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		26.        Лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464 (про фізичних осіб, яким вже були виготовлені державні акти на право власності на землю з розбивкою на квартали та ділянки) є недопустимим доказом і не міг братись до уваги судом, оскільки був долучений прокурором без обґрунтування поважності причин його неподання у встановлений законом строк разом із позовною заявою.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		27.        У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у листопаді 2023  року, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратуризаперечує проти доводів Поляницької сільської ради, просить рішення Яремчанського міського суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від  30  серпня 2023  рокузалишити без змін, а  касаційну скаргу - без задоволення.
		28.        Відзив мотивовано необґрунтованістю доводів Поляницької сільської ради щодо відсутності у прокурора правових підстав для звернення до суду з указаним позовом в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, як таких, що не узгоджуються зі змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини другої статті 84 ЗК України.
		29.        Не відповідають дійсності посилання відповідача на недоведення факту перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Ворохтянського лісового господарства, оскільки такий факт безпосередньо встановлено у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, наявність якої і зумовили пред`явлення позову у цій справі.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		30.        У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства площею 4358,5 га, що підтверджується копією державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року (т. 1, а.  с. 26-28).
		31.        Наказом Державного комітету лісового господарства України № 87 від  03 квітня 2006 року Ворохтянський держлісгосп був перейменований на ДП  «Ворохтянське лісове господарство».
		32.        Згідно зі Статутом ДП «Ворохтянське лісове господарство», затвердженим наказом Державного комітету лісового господарства України 26 листопада 2007 року, у редакції, яка долучена прокурором до матеріалів справи (т. 2, а. с. 23), ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).
		33.        За змістом Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. До основних завдань Держлісагентства відноситься, зокрема, здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.
		34.        Рішенням Виконавчого комітету Поляницької сільської ради від  12  серпня 2003 року № 33 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель запасу в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради площею 0,10 га (т. 1, а. с. 21-23).
		35.        На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091809 площею 0,1000 га в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611092001220020069 (т. 1, а. с. 24-25).
		36.        Відповідно до копії листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464 земельна ділянка площею 0,1000 га, яка надана безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 , розташована у 24 кварталі 4 ділянки території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (т. 1, а. с. 47-50).
		37.        23 березня 2004 року слідчим прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові про порушення кримінальної справи йдеться про те, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40,69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т. 1, а. с. 140).
		38.        Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи від  11  березня 2005 року, проведеної у вказаній кримінальній справі, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, що переглядається, відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, у тому числі у кв. АДРЕСА_1 , де розташована земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 , - відсутні (т. 1, а. с. 128-135).
		39.        За результатами досудового розслідування у кримінальній справі № 248436 уповноваженою особою складено обвинувальний висновок, який 18 травня 2005 року затверджений прокурором Івано-Франківської області, про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_2 за частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 357, частиною другою статті 366 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_3 за частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_6 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремче ОСОБА_7 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364 КК України.
		40.        Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від  04 березня 2015 року у кримінальній справі №1-6/11 (провадження №1/341/6/15), що набрала законної сили, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1, а. с. 10-20).
		41.        Зі змісту вказаної постанови вбачається, що сільський голова ОСОБА_2 , інженер-землевпорядник ОСОБА_3 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, склали завідомо неправдиві офіційні листи Виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; склали завідомо неправдиві рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; склали завідомо неправдиві додатки до рішень Виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказані у постанові.
		Крім цього, упродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_2 , інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 , незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались, зокрема, ОСОБА_1 - 0,10 га. У результаті цих дій з державної власності незаконно вилучено 5,452 га земель державного лісового фонду вартістю 497 767,60 грн, а також завдано збитки від незаконного вилучення деревних та чагарникових насаджень на суму 133 591,49 грн та від несплати втрат лісогосподарського виробництва на суму 281 200 грн, а всього заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на суму 912 559,09 грн та спричинено тяжкі наслідки.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		42.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		43.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		44.        Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		45.        Постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023  року, якою залишено без змін рішення Яремчанського міського суду від  31 жовтня 2022 року, в частині відмови у позові щодо визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянкуПоляницькою сільською радоюне оскаржена, а тому в касаційному порядку не переглядається.
		46.        Крім того, ОСОБА_1 не скористалася правом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
		47.        Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		48.        Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		49.        Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		50.        Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		51.        Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісового фонду (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).
		52.        Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		53.        Згідно із частиною першою пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		54.        Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
		55.        Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
		56.        Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських  будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації,  подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської  державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
		57.        Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України).
		58.        Частинами першою, другою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		59.        Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		60.        Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (частина друга статті 3 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		61.        Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства (стаття 4 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		62.        Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого  впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України (частини перша, друга статті 85 ЛК України).
		63.        У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
		64.        Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5,0 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським  підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом. 
		65.        Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		66.        Таким чином, земельне законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяло органу місцевого самоврядування вилучати для суспільних та інших потреб земельні ділянки, надані у постійне користування, але при дотриманні чітко визначеної законодавством процедури. При цьому, законодавством чітко передбачалося, що при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, мають передувати рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.
		67.        Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		68.        Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		69.        За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		70.        Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		71.        За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
		72.        Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
		73.        Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
		74.        Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).
		75.        У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 354/618/15-ц (провадження № 61-16860св23) за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради,         ОСОБА_8 ,         ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, яка є подібною зі справою, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів виходила з того, що визнання недійсним та скасування державного акта не є належним способом захисту порушеного права.
		76.        Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягає встановленню, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
		77.        При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права, що були надалі відчужені.
		78.        Подібні за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21.
		79.        Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння позивач вправі доводити незаконність наказів про надання у власність земельної ділянки фізичній особі, без заявлення вимоги про визнання їх недійсними, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які вони спрямовані.
		80.        З огляду на це, у зазначеній категорії справ питання неправомірності вибуття майна з власності, зокрема, комунальної чи державної, є предметом доказування у справі, а тому відповідні доводи підлягають доведенню позивачем та спростуванню стороною, яка їх заперечує, на загальних підставах.
		81.        Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		82.        Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		83.        Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		84.        Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		85.        Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		86.        У справі, що переглядається, суди встановили порушення відповідачами порядку вилучення та отримання безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки лісового фонду. 
		87.        Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони підтверджуються наявністю кримінальної справи № 1-6/11, порушеної щодо посадових осіб Поляницької сільської ради за фактом підроблення рішень Виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення від 12 серпня 2003 року № 33 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, та постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у справі 
		№1-6/11 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, якою при цьому встановлено підроблення рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611092001220069, розташовану в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради.
		88.        Разом з цим матеріалами справи підтверджується, що передана ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 24, виділ 4, Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464).
		89.        Згідно з висновком комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення земельної ділянки лісового фонду у кв. 24 діл. 4 відсутні.
		90.        Таким чином, позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи, а відповідачами не спростовано, що спірна земельна ділянка у встановленому порядку органом місцевого самоврядування не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, а рішення Поляницької сільської ради № 33 від 12 серпня 2003  року та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №091809 не відповідають положенням законодавства.
		91.        Отже, надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га із земель лісового фонду, що перебували у користуванні Поляницького лісництва, без прийняття рішення про її вилучення у встановленому законом порядку, вказує на незаконне вибуття з державної власності спірної земельної ділянки. 
		92.        З огляду на це, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка, яка вибула з володіння держави поза її волею, підлягає витребуванню у її набувача у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів у порядку, визначеному статтею 388 ЦК України.
		93.        Посилання Поляницької сільської ради на те, що вона мала право вилучати землі у користувача та розпоряджатись ними у встановленому порядку є помилковими та спростовуються відсутністю відповідного рішення про вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва, про що вірно зазначив апеляційний суд.
		94.        Аргументи заявника про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів розташування спірної земельної ділянки на землях, що перебувають у постійному користуванні Держлісгоспу, спростовуються матеріалами справи, а також відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відповідачі, у свою чергу, не надали суду доказів дотримання вимог законодавства при передачі  ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність, зокрема, технічної документації по складанню державного акта на право власності на землю на ім`я ОСОБА_1 .
		95.        При цьому заявником не підтверджено недійсність державного акта серії ІІ-ІФ №002721 від 10 листопада 2001 року, виданого ДП «Ворохтянське лісове господарство» саме Поляницькою сільською радою, щодо користування землею у кварталі 24, виділ 4, Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу, до складу якої входить спірна земельна ділянка.
		96.        Безпідставними також є доводи касаційної скарги про те, що судом проігноровано усталену практику розгляду подібних спорів Верховним Судом, яка полягає у відмові у позові неналежному позивачеві, оскільки положення ЗК України не наділяють Державне агентство лісових ресурсів України повноваженнями у сфері управління державної власності на землю, а тому воно не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах.
		97.        Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
		98.        Частина перша цієї статті (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		99.        Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		100.     В судовому процесі, зокрема цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
		101.     Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
		102.     Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.
		103.     У справі, яка переглядається, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Таким чином, позивачем у зазначеній справі є держава, представництво інтересів якої в особі зазначеного вище органу державної влади здійснює прокурор. Прокурор обґрунтовував порушення прав держави як власника земельної спірної ділянки зокрема тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим просив витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0113, що розташована в урочищі «Щивки» у с. Поляниця Надвірнянського району.
		104.     Аналіз змісту обґрунтування заявлених у справі позовних вимог дає підстави для висновку, що прокурор заявив позов не в інтересах конкретного органу державної влади (Державного агентства лісових ресурсів України) чи державного підприємства (ДП «Ворохтянське лісове господарство»), а в інтересах держави, як матеріального позивача у справі.
		105.     Отже, вимоги прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» заявлені не в інтересах цього державного підприємства чи Державного агентства лісових ресурсів України, а в інтересах держави.
		106.     Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 619/77/15-ц (провадження № 61-9722св23), в якій суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні справи щодо захисту права власності держави на спірну земельну ділянку позов прокурора міг бути поданий виключно в інтересах держави в особі належних уповноважених державних органів, а Державне агентство лісових ресурсів України є неналежним позивачем.
		107.     Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464 є недопустимим доказом і не міг братись до уваги судом.
		108.     Указаний лист долучений як доказ у справі судом першої інстанції.
		109.     Натомість предметом касаційного перегляду заявником визначено постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023  року. Рішення Яремчанського міського суду від  31 жовтня 2022 року у касаційному порядку не оскаржується.
		110.     Крім того, обставини щодо фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_1 , яким були виготовлені державні акти на право власності на землю з розбивкою на квартали та ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», встановлені не лише на підставі листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464.
		111.     Так, зі змісту постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від  04 березня 2015 року (справа №1-6/11, провадження №1/341/6/15) вбачається, що упродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались, у тому числі ОСОБА_1 - 0,10 га, у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду.
		112.     Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 369/3147/19, провадження № 61-897св23, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, провадження № 12-175гс19, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, провадження № 12-77гс19, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції.
		113.     В цілому, доводи касаційної скарги висновків суду щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		114.     Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча  пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну  відповідь  на  кожний  аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
		115.     У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню законності вибуття спірної земельної ділянки з власності держави та можливість її витребування у незаконного власника. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
		116.     Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23  жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі №  610/1030/18, а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19).
		117.     Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.
		118.     У справі, що переглядається, з володіння ОСОБА_1 витребувано спірну земельну ділянку у власність держави, однак ОСОБА_1 не оскаржувала судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та не заявляла про надмірний тягар, пов`язаний з вилученням отриманої нею земельної ділянки.
		119.     Враховуючи положення статті 400 ЦПК України та конкретні обставини цієї справи, зокрема те, що рішення суду першої інстанції про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави спірної земельної ділянки оскаржено сільською радою, яка, власне, також звернулася з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, колегія суддів не надає оцінку підставам для втручання у володіння майном особи, виходячи з гарантій мирного володіння майном, а також оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		120.     В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд апеляційної інстанцій прийняв оскаржувану постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		121.     Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		122.     Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1            Касаційну скаргу Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області залишити без задоволення.
		2            Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2023  року, якою залишено без змін рішення Яремчанського міського суду від  31 жовтня 2022 року,залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...