Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11185/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 51-6187км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100000000329

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 759/11185/22
		провадження № 51-6187 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,
		засудженого                                                           ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12022100000000329  за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 
		2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
		На підставі положень ст. 75 КК України  ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених положеннями ст. 76 КК України.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 03 червня 2022 року о 08:27, керуючи автомобілем «Opel Combo», рухався у четвертій (крайній лівій) смузі проїзної частини просп. Палладіна в м. Києві зі швидкістю не меншою ніж 74.69 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на цій ділянці дороги швидкість 50 км/год; порушуючи вимоги п. 1.5, п. 1.7, підпункту «б» п. 2.3 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, і в момент виникнення небезпеки для руху, а саме появи в полі зору пішохода ОСОБА_7 , яка наближалась до його смуги руху, перебуваючи в потоці попутних транспортних засобів, яку він був спроможній завчасно виявити,  вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, але внаслідок перевищення максимально дозволеної швидкості руху не зміг зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішохода, внаслідок чого скоїв наїзд на потерпілу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
		Спершу ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року вказаний вирок місцевого суду було залишено без зміни.
		Однак постановою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Надалі ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2024 року вирок місцевого суду також було залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженого та призначення основного покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з установленим іспитовим строком, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвели до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. 
		Вказує, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України не врахував вказівки суду касаційної інстанції щодо необхідності застосування до засудженого додаткового виду покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
		Зазначає, що апеляційний суд, погоджуючись із вироком суду першої інстанції в частині незастосування указаного додаткового виду покарання, не врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставин його вчинення та наслідки, що настали.
		Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України, оскільки доводи прокурора про те, що призначене покарання судом першої інстанції без додаткового покарання не сприятиме недопущенню вчинення засудженим кримінальних правопорушень проти безпеки руху, не були належним чином перевірені, а в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не наведено належних і достатніх мотивів ухваленого рішення.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити. 
		Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до змісту ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 , правильність кваліфікації дій засудженого та призначення основного покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням зі встановленим іспитовим строком, в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
		Доводи прокурора щодо необхідності застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк вбачаються обґрунтованими.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 судом першої інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами, зі звільненням на підставі положень ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
		Свій висновок щодо не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд першої інстанції  мотивував тим, що діяльність та повсякденне життя обвинуваченого ОСОБА_6 , його сім`ї тісно пов`язані з необхідністю використання транспортного засобу, і з позбавленням цього права він втратить роботу, заробіток, можливість швидко і зручно перевозити членів сім`ї, що є особливо важливим в той час, коли в Україні введено воєнний стан. 
		Прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій наводив аргументи щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в частині не призначення додаткового покарання, однак ухвалою Київського апеляційного суду від  17 липня 2023 року вирок місцевого суду було залишено без зміни.
		Зокрема, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що діяльність та повсякдення засудженого, його сім`ї тісно пов`язані з необхідністю використання транспортного засобу.
		До того ж при вирішенні питання щодо призначення чи не призначення засудженому додаткового покарання апеляційний суд зважив на поведінку потерпілої, яка згідно з встановленими обставинами провадження перетинала проїзну частину дороги з порушенням вимог п. 4.7, підпунктів "а" та "г" п. 4.14 Правил дорожнього руху, що, окрім іншого, стало підставою для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а тому не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування вироку в частині не призначення додаткового виду покарання.
		Постановою від 13 лютого 2024 року Верховний Суд вказану ухвалу апеляційного суду скасував у зв`язку зістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й даними про його особу через м`якість, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		При цьому Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд залишив поза увагою та не проаналізував характер дій засудженого, які призвели до непоправних наслідків - смерті потерпілої, а тому призначене засудженому покарання без застосування додаткового покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, не є співмірним протиправному діянню.
		При новому розгляді Київський апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2024 року вирок суду першої інстанції знову залишив без зміни.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження.
		Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущені судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні. Дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією за законністю та обґрунтованістю рішень судів попередніх інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому.
		Наведених вимог закону під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при новому розгляді                           в суді апеляційної інстанції 07 червня 2024 року апеляційний суд знову дійшов висновку, що доводи прокурора щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в частині не призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є необґрунтованими.
		При цьому апеляційним судом також враховано поведінку потерпілої особи, яка згідно з встановленими обставинами провадження перетинала проїзну частину дороги з порушенням вимог п. 4.7, підпунктів "а" та "г" п. 4.14 Правил дорожнього руху України.
		Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.
		Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.
		Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПКУкраїни,які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Згідно з положеннями ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) КК України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Однак суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого суду в частині не призначення додаткового виду покарання, в повній мірі не врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що внаслідок порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху було здійснено ним наїзд на пішохода, у зв`язку з чим потерпіла від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла.
		Висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для не застосування до  ОСОБА_6 додаткового виду покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк вбачається необґрунтованим, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		З огляду на це під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, що згідно з вимогами                ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування цього рішення з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. 
		При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. 
		При цьому, у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, даних про особу винного та обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, призначене ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами потрібно вважати неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
		Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,                                            є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...