Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/7236/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 51-3852км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022220000000698

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 638/7236/23
		провадження № 51- 3852 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника                                                               ОСОБА_6 ,
		засудженої (відеоконференція)                      ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                  № 12022220000000698, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 111-1 КК України.
		 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2024 року ОСОБА_8 засуджено: 
		за ч. 4 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю; 
		за ч. 6 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю. 
		На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 призначено остаточне  покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років і з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона, будучи громадянкою України, на початку червня 2022 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди державі Україна шляхом активної участі в заходах політичного характеру, спрямованих на підтримку окупаційної адміністрації держави-агресора, достовірно знаючи, що на території м. Ізюма Харківської області незаконно створено окупаційну адміністрацію держави-агресора під назвою «Військово-цивільна адміністрація Ізюмського району Харківської області», що є органом окупаційної влади, керівником якої призначено ОСОБА_9 , брала активну участь в організації та проведенні зборів громадян, на яких були присутні працівники                    AT «Укрпошта» та інші мешканці м. Ізюма, які проводилися біля будівлі «Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області», розташованої за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вул. Соборна, 37.
		При цьому ОСОБА_8 закликала учасників зборів до співпраці з окупаційною владою, переконувала в необхідності працювати та налагоджувати роботу новоствореної окупаційної адміністрації держави-агресора, тим самим сприяла утвердженню та створенню у громадян України хибного уявлення про нібито легітимність дій окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме так званого голови військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області ОСОБА_9 , який також був присутній під час цього заходу.
		Окрім того ОСОБА_8 у період часу з початку червня 2022 року до початку вересня 2022 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та з її окупаційною адміністрацією, спрямований на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, на уникнення ними відповідальності за збройну агресію проти України, обіймаючи посаду директора новоствореного окупаційною адміністрацією комунального підприємства «КП «Пошта Ізюма», фінансово та організаційно підзвітного окупаційній адміністрації, завданням якого, зокрема, було поширення серед населення пропагандистських газет окупаційної влади (мовою оригіналу) «Изюмский телеграфъ» і «Харьков Z», одержувала в окупаційній адміністрації та в подальшому зберігала і організовувала поширення серед населення АДРЕСА_2 ) через підпорядковані її відповідні відділення пропагандистські газети. 
		Текст публікацій в цих газетах містив висловлювання, у яких наявні лінгвістичні ознаки підтримки РФ та її окупаційних адміністрацій, а також заперечення збройної агресії РФ проти України шляхом представлення цієї агресії як внутрішнього громадянського конфлікту; заперечення тимчасової окупації частини території України, у тому числі і частини Харківської області; глорифікації учасників збройної агресії РФ проти України, психологічної підтримки, а також заперечення й виправдовування збройної агресії РФ проти України; схвалення і підтримки тимчасової окупації територій України, формування позитивного ставлення до збройних сил РФ і глорифікацію учасників збройної агресії РФ проти України; формування позитивного ставлення до представників самопроголошених органів, підконтрольних РФ, з метою уникнення державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та її збройними формуваннями відповідальності за збройну агресію проти України. 
		Окрім того ОСОБА_8 , маючи досвід роботи листоношою у відділенні поштового зв`язку № 9 м. Ізюма АТ ХД «Укрпошта», діючи умисно, добровільно, свідомо та без примусу, зі своїх особистих мотивів; усвідомлюючи, що її участь в організації роботи цих установ зв`язку буде сприяти роботі тимчасової окупаційної адміністрації в                   м. Ізюмі, створенню у населення хибного уявлення про законність та легітимність дій цієї адміністрації, погодилася на пропозицію так званого голови Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області та прийняла рішення добровільно зайняти посаду директора у новоствореному окупаційною адміністрацією держави-агресора комунальному підприємстві «КП «Пошта Ізюма», фінансово підзвітному окупаційній адміністрації.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на завдання шкоди інтересам держави Україна, шляхом підтримки та втілення рішень органів окупаційної адміністрації, підзвітних та підконтрольних державі-агресору,                    ОСОБА_8 в період часу з середини травня 2022 року до початку червня 2022 року, більш точну дату в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, очолила та організувала роботу новоствореного окупаційною адміністрацією держави-агресора комунального підприємства КП «Пошта Ізюма», для роботи якого склала штатний розклад, підібрала на відповідні посади співробітників з числа колишніх працівників                             AT «Укрпошта» та мешканців м. Ізюма, створила систему відділень, в які призначила керівників та уклала трудові договори з її працівниками. 
		Окрім того, при підготовці відділень зв`язку до роботи за вказівками ОСОБА_8 працівниками комунального підприємства КП «Пошта Ізюма» було обернено на користь КП «Пошта Ізюма» майно і техніка, що знаходиться у власності AT «Укрпошта».
		До того ж  ОСОБА_8 протягом червня-липня 2022 року як директор  КП «Пошта Ізюму» складала та підписувала фінансові документи, які направляла до окупаційної адміністрації, й відповідно до яких працівники КП «Пошта Ізюма» отримували від окупаційної адміністрації грошову допомогу та заробітну платню згідно штатного розкладу в російських рублях, а також продуктами харчування. Тим самим ОСОБА_8 вищезазначеними діями проваджувала господарську діяльність у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року вирок місцевого суду було залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Вказує, що подане клопотання до початку судового розгляду стороною захисту про колегіальний розгляд справи було незаконно відхилене судом, тому вирок ухвалений незаконним складом суду.
		Посилається на те, що ОСОБА_8  через окупацію військами РФ не мала доступного зв`язку, інтернету, радіо та телебачення України, що  унеможливлювало їй доступ до прийнятого 03.03.2022 Закону України № 2108-ІХ, яким було внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині доповнення його змісту положеннями ст. 111-1 КК України, тому, на думку сторони захисту, цей закон про кримінальну відповідальність не може бути застосовано до ОСОБА_8  в силу статей 57 та 58 Конституції України та висновків у рішенні ЄСПЛ у справі «Полторацький проти України».
		Вважає, що винуватість ОСОБА_8 не доведено, а в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують вину у вчинені  кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 111-1 КК України.
		Стверджує, що речові докази не були відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, а самі речові докази (друковані матеріали пропагандистського характеру) були отримані стороною обвинувачення з порушенням процедури доступу до речей та документів.
		Указує, що свідок ОСОБА_10 під час допиту у суді повідомив, що ці матеріали були легалізовані слідчим після їх тривалого перебування у нього, і йому не був відомий їх зміст, поки слідчий не склав документи про речові докази.
		Вважає, що всі документи, які вилучені під час оформлення протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 20.02.2023 з кримінального провадження №12022220000000616 від 14.10.2022, є недопустимими, оскільки суд позбавлений можливості перевірити безпосередньо, а стороні захисту взагалі не надано доступ до цього кримінального провадження, щоб пересвідчитись, що в тому провадженні ці документи були отримані у законний спосіб.
		Зазначає, що в основу обвинувачення ОСОБА_8 покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, а тому, на думку сторони захисту, вони є недопустимими доказами.
		Вбачає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги сторони захисту й безпідставно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
		Прокурор, не заперечуючи обґрунтованості вироку місцевого суду, частково підтримав касаційну скаргу захисника в частині необхідності скасування оскарженої ухвали апеляційного суду і призначення нового апеляційного розгляду. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України  суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник не погоджувався із висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_8  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 111-1 КК України. 
		Зокрема, захисник наводив свої аргументи щодо незгоди із кваліфікацією дій                     ОСОБА_8 за ч. ч. 4, 6 ст. 111-1 КК України, а також зазначав, що винуватість його підзахисної не доведено поза розумним сумнівом.
		Захисник стверджував, що ОСОБА_8 через окупацію військами РФ не мала доступного зв`язку, інтернету, радіо та телебачення України, що  унеможливлювало їй доступ до змісту ухваленого 03.03.2022 ЗаконуУкраїни № 2108-ІХ, яким було внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині доповнення його положеннями ст. 111-1 КК України, тому, на думку сторони захисту, цей закон про кримінальну відповідальність не може бути застосовано до   ОСОБА_8  в силу положень статей 57 та 58 Конституції України та окремих висновків рішення ЄСПЛ у справі «Полторацький проти України».
		Вказував, що речові докази не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, й стверджував, що речові докази та документи як докази обвинувачення були отримані у незаконний спосіб.
		Посилався на те, що суд не надав належного аналізу показанням свідка                     ОСОБА_10 про те, що друковані матеріали пропагандистського характеру він передавав поліції без опису, їх зміст йому не був відомий, й тільки на прохання слідчого ним була написана заява про передачу слідству якихось газет, які він не читав і не знає, що це за газети.
		Також у апеляційній скарзі захисник зазначав, що в основу обвинувачення ОСОБА_8 покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, а тому, на думку сторони захисту, вони є недопустимими доказами.
		Стверджував про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності об`єктивної сторони злочину та мети у обвинуваченої завдати шкоду Україні.
		Наголошував, що всі документи, які були вилучені під час оформлення протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 20.02.2023 з кримінального провадження № 12022220000000616 від 14.10.2022, є недопустимими, оскільки суд позбавлений можливості перевірити безпосередньо, а стороні захисту взагалі не було надано доступ до цього кримінального провадження, щоб пересвідчитись, що ці документи були отримані у законний спосіб.
		Вказував на аспекти незаконності складу суду в місцевому судді у зв`язку з відсутністю належної реакції на клопотання сторони захисту про колегіальний розгляд справи. 
		Однак суд апеляційної інстанції ці доводи в ухвалі апеляційного суду при викладені вимог апеляційної скарги не зазначив і, як наслідок, відповіді на більшість із них не надав, навівши лише окремі мотиви щодо відхилення доводу сторони захисту про незаконність складу суду в суді першої інстанції.
		Враховуючи це, колегія суддів вбачає, що апеляційний суд вимоги ст. 419 КПК України за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в повному обсязі не виконав, обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги не дав, що є істотним порушенням вимог КПК України, яке могло перешкодити ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
		За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Під час апеляційного перегляду потрібно усунути зазначені порушення й ухвалити рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України. 
		Крім цього, беручи до уваги, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, й відповідно вирок суду першої інстанції є таким, що не набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_8 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України,  обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Окрім того, як убачається із копії свідоцтва про шлюб серія I-B НОМЕР_1 від                          19 вересня 2024 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб, й своє прізвище після державної реєстрації шлюбу змінила на прізвище ОСОБА_11 . 
		Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_7  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04 січня  2025 року включно.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...