Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/23037/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 51-1389км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021221170002986

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 643/23037/21
		провадження № 51-1389 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від  06  грудня 2023  року в  кримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.  Новоукраїнка Кіровоградської області, який проживає за  адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Остаточне покарання визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, приєднано за правилами ч. 1 ст. 72 КК України до призначеного покарання за цим вироком частину не відбутого покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за  попереднім вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову та речових доказів.
		Відповідно до обставин, детально викладених у вироку, 01 червня 2021 року приблизно о 20:30 ОСОБА_7 , перебуваючи в службовому приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу належний ТОВ «РОДОНІТ-Р» робочий мобільний телефон «Nokia 105 TA», вартістю 499 грн, спричинивши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.
		ОСОБА_7 , перебуваючи 02 вересня 2021 року на прибудинковій території в   АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 5; 06 вересня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 2; 08 вересня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 12; 10 вересня 2021  в  АДРЕСА_6 , біля під`їзду № 4; 12 вересня 2021 року в АДРЕСА_7 , біля під`їзду № 9; 14 вересня 2021 року в  АДРЕСА_7 , біля під`їзду № 1; 16 вересня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 7; 17 вересня 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 1; 19 вересня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 6; 21 вересня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 7; 22 вересня 2021 року в  АДРЕСА_6 , біля під`їзду № 2; 24 вересня 2021 року в  АДРЕСА_8 , біля під`їзду № 10; 28 вересня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 4; 30 вересня 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 7; 01 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 1; 04 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 5; 05 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 8; 06 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 4; 08 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 10; 10 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_6 , біля під`їзду № 5; 12 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_8 , біля під`їзду № 9; 14 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 6; 16 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_7 , біля під`їзду № 6; 18 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_4 , біля під`їзду № 3; 19 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 1; 20 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 2; 22 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 4; 23 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_7 , біля під`їзду № 4; 25 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_5 , біля під`їзду № 8; 28 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_8 , біля під`їзду № 5; 29 жовтня 2021 року в  АДРЕСА_6 , біля під`їзду № 6; 01 листопада 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 3; 03 листопада 2021 року в АДРЕСА_7 , біля під`їзду № 3; 06 листопада 2021 року в  АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 2, в нічний час доби та  09  листопада 2021 року о 14:30 в АДРЕСА_3 , біля під`їзду № 4, скориставшись в кожному випадку тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, таємно за кожним разом викрав металеву урну для сміття, яка була вмонтована в ґрунт, шляхом її демонтування, вартістю по  504,05 грн кожна, спричинивши потерпілому КП «Жилкомсервіс» матеріального збитку на загальну суму 17 641,75 грн.
		Полтавський апеляційний суд вироком від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив, вирок Октябрського районного суду м. Полтава від  05  травня 2023  року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасував. Ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі статей 71, 72 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від  06 квітня 2021 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. У іншій частині вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить переглянути вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, захисник зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишись обставини, які пом`якшують покарання, цим судом неповністю з`ясовані дані про особу обвинуваченого, не враховано визнання ним винуватості, наявність щирого каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також те, що останній вчинив кримінальні правопорушення, які не є тяжкими. 
		Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. 
		Інших учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися, про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до положень ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не  були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Як убачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, у касаційному порядку не  оспорюються, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту з призначеним покаранням.
		Так, 18 липня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та  деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон України № 3886-IX), який набув чинності 09  серпня 2024 року.
		Згідно з Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) викладена в новій редакції, відповідно до якої встановлені санкції за: 1) дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 2) дії, передбачені ч.  1 вказаної статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; 4) дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
		Вказаними змінами, зокрема, збільшено ціну (з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) предмету дрібної крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, яка є визначальною для розмежування кваліфікації дії між дрібною крадіжкою, передбаченої ст. 51 КУпАП, та, зокрема, крадіжкою, передбаченою ст.  185 КК України.
		Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
		З огляду на викладене, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
		Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом України № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		За приписами ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Водночас статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. 
		Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до  набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Тож, фактична декриміналізація викраденого майна, вартість якого не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, має зворотню дію у часі та «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.
		Такі висновки узгоджується з позицією об`єднаної палати, викладеною у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
		Варто зауважити, що відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
		Відповідно у 2021 році 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачені ст. 51 КУпАП, становило 2270 грн.
		За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 засуджений за вчинення 36 епізодів крадіжки, кожен з яких має кваліфікуючу ознаку «повторність», які вчинені у 2021 році. Водночас вартість викраденого майна за першим епізодом становить 499 грн, а за кожним наступним - 504,05 грн.
		Отже, за наведених обставин, а також з урахуванням положень 58 Конституції України та ст. 5 КК України, ОСОБА_7 вчинив 36 дрібних крадіжок, за що ст.  51 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
		За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. 
		Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
		За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. 
		Частиною 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
		На адресу Верховного Суду від засудженого  ОСОБА_7  надійшла згода на закриття кримінального провадження стосовно нього за ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Ґрунтуючись на положенні ч. 1 ст. 434 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з  урахуванням особливостей, передбачених гл. 32 вказаного Кодексу. При цьому суд касаційної інстанції має керуватися ст. 440 КПК України.
		За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і  закриває кримінальне провадження.
		Отже, узявши до уваги позицію засудженого, який не заперечував щодо закриття кримінального провадженні у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України з огляду на приписи п. 4-1 ч. 1 ст.  284 КПК України - закриттю. 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2023 року в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та вирок Полтавського апеляційного суду від  06  грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.
		Кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221170001262 від 08 червня 2021 року та № 12021221170002986 від  10  листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у  вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і  оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...