Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11260/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2024.
Дата набрання законної сили: 22.08.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                     
		 
		                                  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		 
		 
		22 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		     головуючого судді                                                   ОСОБА_1 ,             
		 
		     суддів                                                        ОСОБА_2 ,
		                                                                       ОСОБА_3 ,
		     при секретарі                                             ОСОБА_4 ,            
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5  на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року, 
		                          
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня                   2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5  запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.10.2024 включно.
		 
		Таке рішення суд, врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України,                            є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також особу обвинуваченого, який суспільно-корисною працею не займається, міцних соціальних зв`язків не має, джерела його доходів невідомі, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його вини, та ризик щодо можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки за матеріалами обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, які не зменшились та не перестали існувати, і тому визнав необхідним продовжити обвинуваченому  запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , просить переглянути __________________________________________________________
		Справа №11-кп/824/5053/2024                  Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_6 
		Категорія: ч. 2 ст. 111 КК України          Доповідач ОСОБА_1 
		ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою. 
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вже більше ніж 7 місяців, починаючи з 24.01.2024, йому постійно обирається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, незважаючи на те, що сторона обвинувачення кожного разу обґрунтовуючи ризики, будує їх лише на домислах і ймовірностях,                        а то і взагалі на аргументах, які суперечать наявним фактичним обставинам. 
		         Зокрема, зазначає, що обґрунтовуючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1                     ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вказує на ймовірність тиску на свідків при тому, що у справі їх взагалі не існує, і сам прокурор їх заперечує.
		         Також неможливий і тиск на експерта, оскільки він вже виніс своє рішення. 
		         Крім того, враховуючи той факт, що він не має ні документів для виїзду за кордон, ні фінансової можливості, ні родичів чи друзів за межами України,                а також через поганий стан його здоров`я, та відсутність притягнень до адміністративної чи кримінальної відповідальності в минулому, хоча у першому клопотанні прокурор вказав, що він був судимий, що є неправдою, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не існує. Проте, суд не взяв до уваги вказані факти. 
		Вказує й на те, що у не існуючому ризику сторона обвинувачення безпідставно та бездоказово стверджує, що він може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом зловживання своїми процесуальними правами, хоча не наводиться жодних аргументів чи доказів, чому законослухняна, раніше не судима особа, якою він є, буде це робити.
		Також невідомо, на підставі чого сторона обвинувачення робить висновки, що будь-яких гарантій явки його на судові засідання не має. 
		Крім того, сторона обвинувачення стверджує, що існує ризик вчинення ним інших правопорушень, оскільки він немає сталого джерела доходів. Разом з тим, до вчинення злочину він працював різноробочим за щоденну оплату та забезпечував себе сам. 
		Також вказує на порушення його конституційних прав (право на таємницю переписки та його викрадення, тобто його арешт, оскільки ніхто на волі не знає, де він перебуває).
		Окрім цього, зазначає, що він має діагноз ВІЛ-інфекція, 4 клінічна стадія, та у результаті більш ніж 7-ми місячного перебування під вартою в СІЗО, стан його здоров`я серйозно погіршився, який підтримувати в умовах медсанчастини СІЗО неможливо, оскільки там відсутні потрібні види обладнання та ліки. Проте суд ці обставини не прийняв до уваги, вимагаючи від нього якихось доказів, які він, перебуваючи під арештом, надати не може.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
		 
		         З огляду на вказані вимоги закону апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження, оскільки відсутні клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд                       за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю               ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд                під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		         Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,               які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
		         За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків,  які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді  тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
		Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання  колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого     ОСОБА_7  в апеляційній скарзі про відсутність підстав               для продовження йомустроку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
		Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого     ОСОБА_7 , Святошинським районним судом                                м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження                                              № 22024000000000442 по обвинуваченню  ОСОБА_5                       увчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України. 
		Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином,                  за яке передбачено покарання на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також особу обвинуваченого, який суспільно-корисною працею не займається, міцних соціальних зв`язків не має, джерела його доходів невідомі, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, і тому визнав необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
		 
		З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом  об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до нього жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними. 
		Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. 
		Враховуючи характер та конкретні обставини висунутогоОСОБА_5                      обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого,який суспільно-корисною працею не займається, міцних соціальних зв`язків не має, джерела його доходів невідомі, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений,усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ОСОБА_5 декількох епізодів державної зради шляхом надання представнику іноземної держави (держави РФ) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, зважаючи на введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила. 
		Твердження обвинуваченого  ОСОБА_5 про те, що ризик переховування від суду не існує, оскільки він не має ні документів для виїзду за кордон, ні фінансової можливості, ні родичів чи друзів за межами України, має поганий стан здоров`я, та до адміністративної чи кримінальної відповідальності в минулому не притягався, жодним чином не спростовують обґрунтованість ризиків та доцільність продовження строку тримання під вартою, а також не дають достатніх підстав вважати, що обвинувачений не зможе здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Що стосується посилань обвинуваченого  ОСОБА_5 на те, що сторона обвинувачення безпідставно та бездоказово стверджує, що він може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом зловживання своїми процесуальними правами, хоча не наводиться жодних аргументів чи доказів, чому законослухняна, раніше не судима особа, якою він є, буде це робити,                          а такожне відомо на підставі чого сторона обвинувачення робить висновки, що будь-яких гарантій явки його на судові засідання не має, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини жодним чином не вказують на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діяння, яке йому інкримінується, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні.     
		Також не заслуговують на увагу і посилання обвинуваченого                   ОСОБА_5 щодо безпідставності тверджень сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення ним інших правопорушень через відсутність у нього сталого джерела доходів, так як до вчинення злочину він працював різноробочим за щоденну оплату та забезпечував себе сам, оскільки вказані обставини жодним чином не нівелюють існування вищевказаних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
		Щодо доводів обвинуваченого  ОСОБА_5 про відсутність ризику тиску на свідків, оскільки їх у справі взагалі не існує, а також експерта, оскільки він вже виніс своє рішення, то вони колегією суддів не перевіряється, оскільки такий ризик не було встановлено судом першої інстанції.
		 
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на порушення його конституційних прав (право на таємницю переписки та його викрадення, тобто його арешт, оскільки ніхто на волі не знає де він перебуває), не заслуговують  на увагу, оскільки не є предметом апеляційного розгляду.
		 
		          Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він має діагноз ВІЛ-інфекція, 4 клінічна стадія, та у результаті перебування під вартою в СІЗО, стан його здоров`я серйозно погіршився, який підтримувати в умовах медсанчастини СІЗО неможливо, оскільки там відсутні потрібні види обладнання та ліки, то вони нічим не підтверджені, оскільки суду не були надані жодні відомості про те, що за станом здоров`я ОСОБА_5 не може утримуватися під вартою, не було долучено таких відомостей і до апеляційної скарги.  
		 
		Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги обвинуваченого, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає. 
		За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року є законною                      та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
		         На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня                   2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5  запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.10.2024 включно, - без змін.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		                                                Судді:
		 
		_____________________       ____________________       ____________________
		           ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...