Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/4096/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2024. Зареєстровано: 12.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2024.
Дата набрання законної сили: 28.10.2024
Номер судового провадження: 33/4809/485/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кропивницький апеляційний суд 
		 
		№ провадження 33/4809/485/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В. В. 
		Категорія - 172-6  Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.10.2024 року м. Кропивницький 
		 
		Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бутельської Г.В., прокурора Зінов`єва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Бутельської Г.В. на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2024 року в справі про притягнення:
		 
		ОСОБА_1 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, депутата Кропивницької міської 
		ради, проживаючої за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
		        
		ВСТАНОВИВ:
		 
		З протоколу про адміністративне правопорушення, оформленого 06.06.2024 року оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України в Кіровоградській області Ротарь К.В. вбачається, що  ОСОБА_1 , будучи депутатом Кропивницької міської ради та суб`єктом декларування, в порушення вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подала, без поважних причин, щорічну декларацію за 2021 рік.
		При цьому у протоколі вказано, що вказану декларацію ОСОБА_1 подала 05.02.2024 року о 19.35 год. за місцем розташування Кропивницької міської ради Кіровоградській області, розташованої по вул. Великій Перспективній, 41 м. Кропивницький.
		У запереченнях до протоколу, ОСОБА_1 несвоєчасну подачу декларації за 2021 рік пояснює тим, що після введення в Україні військового стану декларування державних службовців та депутатів було призупинено.
		Разом з цим, декларацію за 2021 рік вона сформувала 22.03.2022 року у особистому електронному кабінеті та зберегла на відправку, однак через погану роботу сайту НАЗК її декларація залишилася не відправленою, про що вона повідомила НАЗК.
		При таких обставинах, постановою Ленінського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2024 року  ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.00 коп. 
		Рішення суду мотивовано тим, що  ОСОБА_1 будучи обізнаною з алгоритмом та процедурою декларування, мала фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію за 2021 рік, однак проігнорувала вимоги закону, не вжила необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі. 
		Крім суд зазначив про те, що ОСОБА_1 під час судового розгляду не представила документи, які підтверджували б наявність поважних причин несвоєчасної подачі декларації, ОСОБА_1 також не надала суду дані про технічну несправність сайту НАЗК та докази поважних причин щодо невиконання вимог фінансового контролю. 
		Суд погодився з усіма доводами прокурора про те, що ОСОБА_1 подаючи декларацію за 2022 рік ще у травні 2023 року мала можливість в особистому кабінеті самостійно перевірити чи було нею подано декларацію за 2021 рік. Так само, у листі про НАЗК до ОСОБА_1 про збереження нею чернетки було наголошено на тому, що декларація нею ще не подана, а збереження чернетки не прирівнюється до її подання, так як суб`єкт декларування має змогу змінити її зміст.
		Даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1 суд зазначив, що з суб`єктивної сторони дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, оскільки ОСОБА_1 , яка не вперше подавала декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, усвідомлювала суспільну небезпечність своїх дій, передбачала суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Бутельська Г.В. просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2024 року скасувати, як незаконну та необгрунтовану, а провадження у справі закрити, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
		Свої вимоги адвокат обґрунтовує тим, що у діях її підзахисної з об`єктивної та суб`єктивної сторони відсутні кваліфікуючи ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зокрема умисел та мотив, оскільки ОСОБА_1 , після виявлення помилки, сама 06 лютого 2024 року офіційно звернулася до НАЗК з відповідними поясненнями про причини несвоєчасної подачі декларації за 2021 рік.
		Таким чином, захисник вважає, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата повідомлення ОСОБА_1 - НАЗК про помилку у відправленні декларації, а саме 06 лютого 2024 року.
		При цьому, 26 березня 2024 року у розпорядженні уповноваженого представника Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України була вся необхідна для прийняття процесуального рішення інформація, витребуванні всі необхідні документи.
		Захисник ОСОБА_2 стверджує, що оскільки з 26 березня по 06 червня 2024 року жодних процесуальних дій працівником УСР не проводилось, а рішення не приймались, то протокол стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУПАП оформлений незаконно, з порушенням строків передбачених ч.2 ст. 254 КУпАП.
		Адвокат вважає, що на момент розгляду справи в місцевому суді, а саме станом на 05 вересня 2024 року строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП закінчились, що було підставою для закриття провадження у справі.
		   Окрім того, в апеляційній скарзі захисник Зарічної А.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2024 року, вказуючи на те, що рішення суду по закінченню судового засідання не проголошувалось і копія не вручалась, лише 17 вересня 2024 року захисник отримала його копію і пропустила строк на апеляційне оскарження з поважних, незалежних від неї причин, який підлягає поновленню.
		В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови захиснику  ОСОБА_1 - адвокату Бутельській Г.В. слід поновити.
		 З`ясувавши обставини справи, зваживши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Бутельську Г.В., які підтримали апеляційну скаргу, прокурора Зінов`єва М.В., який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Бутельської Г.В. в інтересах  ОСОБА_1  підлягає задоволенню за таких підстав. 
		За змістом положень ст. ст. 245, 251 та 252 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. 
		В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Однак суддя місцевого суду, при розгляді справи про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб. 
		Крім того, корупційні правопорушення характеризуються умисною формою вини.
		Згідно диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення, пов`язаного з корупцією настає у разі умисного діяння у формі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 з 04 грудня 2020 року є депутатом Кропивницької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності.
		Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Разом з цим, 12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-IX від 20.09.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким було внесено зміни до п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» , і встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.
		Таким чином, граничний термін подачі декларації ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік становить до 01 квітня 2022 року або після відновлення декларування до 31 січня 2024 року. 
		За даними Реєстру щорічна декларація ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, була опублікована (подана) шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі 05.02.2024 року о 19.35 год.
		При цьому, у матеріалах справи є дані з НАЗК про те, що 22 березня 2022 року ОСОБА_1 заповнила текст декларації і успішно зберегла файл в особистому кабінеті в статусі «чернетки» для відправлення до Єдиного державного реєстру декларацій.
		У своїх поясненнях від 06 лютого 2023 року, ОСОБА_1 повідомила НАЗК про те, що не змогла відправити електронний документ (декларацію), у зв`язку з поганою роботою сайту під час повномасштабного вторгнення, вказала, що у 2021 році нічого не придбала та не продавала, декларацію за 2022 рік подала 01 травня 2023 року, умислу на приховування будь-якої інформації та несвоєчасної подачі декларації не мала, запевнила, що вона відповідальний декларант. 
		Апеляційний суд вважає, що при таких обставинах однозначно стверджувати про те, що ОСОБА_1 , яка думала, що декларація за 2021 рік нею подана і пропустила 3 робочих дні після відновлення всієї системи декларування, діяла в умовах воєнного стану та військової агресії рф з непрямим умислом не можливо, версія ОСОБА_1 про недоліки або неполадки у роботі сайту НАЗК на початку повномасштабного вторгнення, залишилась не спростованою, а доводи прокурора та висновки суду про те, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність своїх дій, передбачала суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання є лише нічим непідтвердженим припущенням.
		Більш того, апеляційний суд відмічає, що висновки суду про те, що ОСОБА_1 будучи обізнаною з алгоритмом та процедурою, мала фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію за 2021 рік, однак проігнорувала вимоги закону, не вжила необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі, з урахуванням розвитку подій, які відбувались у березні 2022 року взагалі абстрактні, а по суті некоректні.
		            В даному випадку, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що фабула обвинувачення, яка викладена у протоколі від 06 червня 2024 року стосовно  ОСОБА_1 не відображає всіх істотних кваліфікуючих ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, по формі та змісту протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, обставини справи дата, час та місце вчинення правопорушення конкретно не визначені. 
		Не має чіткої визначеності предмету доказування й у вступній частині оскаржуваної постанови. 
		Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
		Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
		З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
		Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
		У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
		Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ. Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією. 
		У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. 
		Замість того щоб розібратися у деталях, з`ясувати суб`єктивну сторону поведінки ОСОБА_1 , перевірити та відреагувати на невідповідність протоколу вимогам Кодексу, формальне, неконкретизоване у протоколі формулювання обвинувачення стосовно  ОСОБА_1 , суддя місцевого перебрав на себе не притаманну незалежному органу правосуддя функцію обвинувачення, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені апеляційним судом обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного діяння у формі несвоєчасного подання без поважних причин декларації, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню. 
		Пунктом 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Датою виявлення адміністративного правопорушення є дата зібрання матеріалів та закінчення проведення повної перевірки обставин несвоєчасного подання декларації, в тому числі і поважності причин пропуску встановленого законом строку.
		З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 повідомила НАЗК про те, що не змогла відправити електронний документ (декларацію) у зв`язку з поганою роботою сайту під час повномасштабного вторгнення.
		14 лютого 2024 року управлінням Кропивницької міської ради направлено повідомлення до НАЗК про факт несвоєчасне подання депутатом ОСОБА_1 декларації за 2021 рік.
		04 березня 2024 року Управлінням стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України секретарю Кропивницької міської ради направлено запит про витребування документів ОСОБА_1 , у зв`язку з проведенням перевірки щодо вчинення депутатом корупційного правопорушення. 
		Тобто, як вважає захисник  ОСОБА_1 станом на 04 березня 2024 року правопорушення уже було виявлено, а 13 березня 2024 року у розпорядженні Управління стратегічних розслідувань знаходились витребувані з Кропивницької міської ради документи стосовно ОСОБА_1 . 
		Крім того, 26 березня 2024 року працівником Управління ОСОБА_3 було допитано ОСОБА_1 з приводу несвоєчасного подання декларації за 2021 рік і лише 06 червня 2024 року працівником Управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Ротарь К.В. стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в якому вказано, що датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є дата складання адміністративного протоколу, а саме 06 червня 2024 року.
		Матеріалами справи підтверджується і ніким з учасників судового розгляду не оспорюється факт того, що з 26 березня 2024 року до дня оформлення протоколу, а саме до 06 червня 2024 року, працівниками Управління стратегічних розслідувань будь-які процесуальні або інші дії по збиранню доказів або з`ясування інших причин несвоєчасної подачі ОСОБА_1 декларації ( перебої або неполадки у роботі сайту НАЗК) не проводились.
		     Справа про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної  відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП разом з висновком прокурора ОСОБА_4 без дати, майже 3 місяці знаходилась без руху, при тому, що відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне  правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що з урахування неоднозначної судової практики та плюралізму думок, правильним та об`єктивним слід вважати дату виявлення правопорушення у цій справі 26 березня 2024 року.
		Оформлення 06 червня 2024 року протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто майже через 3 місяці з моменту виявлення явно не відповідає процесуальним строкам та принципам законності. 
		Підсумовуючи вищевказане, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Бутельської Г.В. підлягає задоволенню, постанова місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
		 
		Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Бутельській Г.В. строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2024 року.
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бутельської Г.В. - задовольнити.
		Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП - скасувати, а провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. 
		Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя Кропивницького
		апеляційного суду Д.Л. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...