Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/4416/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 11.11.2024
Номер судового провадження: 61-2850ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 229/4416/21
		провадження № 61-2850св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Дружківського міського суду Донецької області, у складі судді Лебеженка В. О., присяжних: Дігун О. Ф., Свердло Л. В., від 13 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., 
		Бондар Я. М., Тимченко О. О., від 30 січня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
		2.           Заява обґрунтована тим, що 28 квітня 2007 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Із кінця 2007 року до початку 2009 року вони разом проживали за місцем реєстрації в селі Веселе Ясинуватського району Донецької області.
		3.           На початку 2009 року за сімейними обставинами він був змушений повернутися до м. Бобровиці Чернігівської області.
		4.           З дружиною ОСОБА_2 підтримував зв`язок, переважно по телефону.
		5.           В середині травня 2014 року зв`язок з дружиною обірвався. З цього часу місце її знаходження йому невідомо. Згідно з останньою інформацію, яку він отримав від дружини, вона проживала разом з донькою за місцем реєстрації в селі Веселе Ясинуватського району Донецької області та тимчасово не працювала.
		6.           Із лютого 2019 року він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою необхідно йому для оформлення шлюбу та проведення можливого усиновлення подружжям. 
		7.           Його звернення до органів внутрішніх справ результатів не дало. За даними адресно-довідкового бюро обліків Головного управління Національної поліції в Донецькій області інформація стосовно ОСОБА_2 відсутня. Також про відсутність інформації стосовно його дружини ОСОБА_2 зазначено в довідці, яку надав Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції від 18 червня 2020 року.
		8.           Згідно з повідомленням Краматорського районного управління поліції Відділу поліції №1 Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21 квітня 2021 року, розшуковими заходами місце знаходження його дружини ОСОБА_2 встановити не вдалося, на даний час триває досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12016050260000578 
		від 16 травня 2016 року за частиною першою статті 115 КК України. 
		9.           Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати безвісно відсутньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку села Веселе Ясинуватського району Донецької області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , та початком безвісної відсутності вважатиз 01 червня 2014 року.
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
		10.        Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
		від 30 січня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		11.        Суди вважали, що підстави для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою відсутні. Звертаючись до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, ОСОБА_1 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не вказав жодного свідка з кола близьких родичів, друзів, спільних знайомих, співробітників, сусідів, тощо, які б могли надати свідчення в суді з приводу місця знаходження його дружини ОСОБА_2 та їхньої спільної доньки, не довів факт відсутності відомостей про дійсне місце перебування його дружини та доньки і неможливість отримати такі відомості. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		12.        У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, ухваливши нове судове рішення щодо задоволення його заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		13.        28 лютого 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.
		14.        Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 229/4416/21, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.        Доводи касаційної скарги зводяться до того, що докази у справі базуються на показаннях свідка ОСОБА_4 , яка працювала слідчим СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області та нібито спілкувалась із ОСОБА_2 .. Однак верифікація особи, з якою спілкувалась ОСОБА_4 , здійснена не була, жодних доказів, які б підтверджували, що спілкування проходило безпосередньо з ОСОБА_2 надано не було. Тобто, такі докази не можуть слугувати належними та допустимими і, відповідно, такими, що містять релевантну інформацію щодо предмета доказування у розумінні статті 77 ЦПК України.
		17.        Вважає, що одиничний непрямий доказ є недостатнім, тому що дозволяє зробити лише можливий, а не достовірний висновок про факт, що доказується.
		18.        Недостатні докази не можуть бути покладені в основу судового рішення доти, доки цей їх недолік не буде усунутий шляхом збирання додаткових доказів. 
		19.        Крім того зазначає, що станом на 30 січня 2024 року (дату винесення оскарженої постанови) місцезнаходження ОСОБА_2 не було встановлено.
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		20.        28 квітня 2007 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ), актовий запис № 25.
		21.        Згідно з інформацією заступника начальника управління-начальника відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Донецькій області від 03 вересня 2021 року №229/4416/21/21105/2021 за наявними обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Донецькій області та згідно бази даних ЄІФС УМП ДМС України відомості щодо реєстрації\зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.
		22.        Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 16 травня 
		2016 року до ЄРДР внесені відомості за частиною першою статті 115 КК України, номер кримінального провадження 12016050260000578. Підставою для внесення відомостей стала заява ОСОБА_1 , в якій він просить встановити поштову адресу та теперішнє місце проживання його колишньої дружини ОСОБА_2 , 1988 року народження та дочки ОСОБА_7 , 2007 року народження.
		23.        Згідно з інформацією заступника начальника ВП начальника СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 08 червня 2023 року
		№ 2759/202/02-2023, в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 115 КК України, номер кримінального провадження № 12016050260000578, було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мешкають на території російської федерації. Досудове розслідування триває.
		24.        Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює слідчим СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області та здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016050260000578 де  заявник ОСОБА_1 визнаний потерпілим. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 на даний час є громадянкою рф та постійно мешкає на території російської федерації разом зі своєю донькою ОСОБА_3 . З нею був встановлений зв`язок через месенджер. В ході бесіди ОСОБА_2 пояснила, що раніше вона з донькою мешкала в м. Донецьку, а після окупації в 2014 році разом з дитиною нелегально виїхала до російської федерації, де отримала російське громадянство. Державний кордон України вона не перетинала, а потрапила до російської федерації через тимчасово окуповану територію Донецької області. На підтвердження цього факту ОСОБА_2 відправила фото, де вона зображена разом з донькою, тримаючи паспорт громадянки російської федерації. При цьому ОСОБА_2 повідомила, що не бажає спілкуватися зі своїм чоловіком і відмовилася назвати свою адресу проживання. Доручення до компетентного органу російської федерації, не було виконано, у зв`язку із розірванням дипломатичних відносин між Україною та рф.
		Крім того, в ході досудового розслідування був встановлений та допитаний свідок (родичка заявника), яка тривалий час підтримувала з ОСОБА_2 зв`язок та через месенджер періодично спілкувалася з останньою. Цей свідок в ході допиту повідомила, що ОСОБА_2 разом з донькою із 2014 року перебувають на території росії та упізнала їх по фотознімку, який надіслала ОСОБА_2 через месенджер.
		Також, згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування було встановлено, що батьки та близькі родичі ОСОБА_2 перебувають на тимчасово непідконтрольній Україні території, а тому допитати їх не є можливим. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		25.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		26.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		27.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		28.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		29.        Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		30.        Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.
		31.        Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		32.        Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).
		33.        Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою 
		або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, 
		яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель 
		від певного нещасного випадку.
		34.        Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).
		35.        Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).
		36.        Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. 
		За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці 
		її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
		Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник 
		для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання 
		про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для 
		її знаходження.
		Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
		Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня 
		2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі 
		№ 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц.
		37.        Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		38.        У розглядуваній справі суд першої інстанції, відкриваючи провадження за заявою ОСОБА_1 , звернувся до Державної прикордонної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області, територіального органу Пенсійного фонду України та центру зайнятості населення задля отримання інформації про ОСОБА_2 .
		39.        Крім того під час розгляду справи, суд запитав в органу досудового розслідування інформацію щодо результатів кримінального провадження № 12016050260000578 та допитав свідка, яка володіє інформацією щодо вказаного кримінального провадження.
		40.        Дослідивши наявні у справі письмові докази та заслухавши показання свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суди першої та апеляційної інстанції надали оцінку цим доказам в межах своїх повноважень відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
		41.        Посилання заявника на те, що відмова у задоволенні його заяви ґрунтується на показаннях одного свідка є помилковими, оскільки в матеріалах справи окрім показань свідка ОСОБА_4 , наявна відповідь на запит суду надана відділом поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області 
		від 08 червня 2023 року (а.с. 80) згідно з якою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016050260000578, було встановлено, що ОСОБА_2 мешкає на території російської федерації.
		42.        Підстав вважати, що показання свідка і письмові докази, на яких суди ґрунтували свої рішення, є недопустимими доказами, колегією суддів не встановлено.
		43.        Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		44.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		45.        Отже суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм оцінку в сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою. 
		46.        Колегія суддів погоджується із таким висновком судів і зауважує, що сам по собі факт втрати заявником зв`язку із ОСОБА_2 та/або її небажання спілкуватись із ним, не є підставою для визнання особи безвісно відсутньою.
		47.        Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм надано належну оцінку в сукупності з іншими доказами в справі, а при їх дослідженні 
		та встановленні дотримані норми матеріального і процесуального права.
		48.        Крім того Верховний Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою не є перешкодою для реалізації заявником права на шлюб, оскільки попередній шлюб між ОСОБА_1 і 
		ОСОБА_2 може бути розірвано в судовому порядку за відповідним позовом одного із подружжя.
		49.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 жовтня 
		2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...