Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/410/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 61-10233ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 462/410/22
		провадження № 61-10233св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Дуда Ірина Петрівна, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року у складі судді Пилип`юк Г. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 :
		- квартиру АДРЕСА_1 ;
		- квартиру АДРЕСА_2 ;
		- квартиру АДРЕСА_3 ;
		- квартиру АДРЕСА_4 ;
		Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 .
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року провадження у цій справі закрито.
		 
		Установивши, що позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть ОСОБА_1 від 17 листопада 2022 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі, передбачених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки настала смерть позивача.
		Також суд першої інстанції зазначив, що представник позивача не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є обов`язковим для вирішення питання про зупинення провадження та залучення правонаступника, 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 помер до відкриття провадження у справі та набуття статусу сторони у судовому процесі, внаслідок чого підстави для процесуального правонаступництва відсутні. Оскільки процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе шляхом залучення правонаступників лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження                  у справі, суд дійшов висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У липні 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Дуда І. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати вказані судові рішення.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статті 255 ЦПК України, що призвело до помилкового їх ухвалення. Висновки апеляційного суду суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи не містять свідоцтва про смерть ОСОБА_1 і в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 протягом 2019-              2022 років був живим, яким суди не надали належної правової оцінки.
		ОСОБА_1 після введення воєнного стану в України час від часу їздив на схід країни як волонтер Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор».
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 прибув у м. Львів, 21 вересня 2022 року склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л. (зареєстровано у реєстрі № 429), згідно з яким заповів ОСОБА_4 все належне йому майно. Наприкінці вересня                    ОСОБА_1 поїхав зі Львова і останній раз виходив на телефонний зв`язок наприкінці жовтня 2022 року, після чого комунікація з ним припинилася.
		Згідно з відповіддю Шабельківської селищної ради Краматорського району Донецької області, яка надана на адвокатський запит, ОСОБА_1 загинув              ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Згідно з актовим записом про смерть ОСОБА_1 від 17 листопада                 2022 року, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті: фіброзно-кавернозний туберкульоз, у віці 56 років, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть, замість остаточного № 774 від 07 жовтня 2022 року, виданого Головною паталогоанатомічною лабораторією КНП ЛОР «Львівське обласне паталогоанатомічне бюро».
		Водночас згідно з відповіддю Личаківського районного суду м. Львова                       від 22 квітня 2022 року, наданої на адвокатський запит, за період з 2011 року до 2022 року на адресу Личаківського районного суду м. Львова не надходили заяви щодо визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим ОСОБА_1 ,         ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У серпні 2021 року Личаківський районний суд м. Львова розглядав справу за заявою ЛКП «Львівводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та, відповідно, мав звіряти дані з демографічним реєстром.
		Згідно з листом Головного управління державної міграційної служби України              у Львівській області від 02 лютого 2023 року № 4601.11.1-1270/4601.8-23 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 04 вересня 2000 року Личаківським РВ УМВС України                     у Львівській області, стан паспорта - діючий.
		Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 червня 2015 року                 у справі № 463/1276/15-ц ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно молодшої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачка ОСОБА_6 , заручившись підтримкою ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_1 не спілкувався майже двадцять років, за заявою своєї тещі ОСОБА_2 подали недостовірні дані, на підставі яких Личаківський ВДРАЦС у м. Львові ЗМУ МЮ          м. Львів провів державну реєстрацію факту смерті ОСОБА_1 , використавши підроблені документи із медичних установ.
		Згідно з відповіддю КНП ЛОР «Львівське обласне патологоанатомічне бюро»                  від 02 лютого 2023 року № 21/01, наданою на адвокатський запит, ініціатором внесення змін у лікарське свідоцтво про смерть № 187 від 01 липня 2019 року була ОСОБА_2 , а не спадкоємці ОСОБА_1 . У вказаному листі зазначено, що лікарю-патологоанатому надано паспорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак в актовому записі про смерть зазначено, що паспорт померлого не здано.
		27 січня 2023 року на адресу Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові адвокат Дуда І. П. направив адвокатський запит                   № 27/01-23 щодо надання інформації: на підставі яких документів вчинено актовий запис № 03 від 17 листопада 2022 року про смерть ОСОБА_1 ,             ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чому не видано свідоцтво про смерть, однак відповіді на вказаний запит не надано.
		Згідно з листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові від 06 липня 2023 року № 875/32.28-108 державна реєстрація актового запису про смерть проведена з пропуском строку. Заявниками при подачі документів для реєстрації факту смерті у 2022 році не надано підтвердження того, що патологоанатомічним бюро оглядався труп або ж проводилась констатація факту смерті ОСОБА_1 при певних обставинах.
		Відповідно до відповідей КНП ЛОР Львівський регіональний фтизіо-пульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», наданих 28 лютого 2023 року та 20 квітня 2023 року на адвокатські запити, Центр легеневого здоров`я не здійснює видачі лікарських свідоцтв про смерть. Медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_1 вилучена, хоча насправді ОСОБА_1 на лікуванні у закладі не перебував.
		Отже, на час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 був живим, а тому суд помилково не зупинив провадження у справі до залучення у справі правонаступника позивача та закрив провадження у справі.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		26 січня 2022 року до суду надійшла позовна заява від імені ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухомого майна.
		 
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		10 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дуда І. П. подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України до залучення до участі у справі правонаступника позивача - ОСОБА_4 , посилаючись на те, що згідно                         з відповіддю, отриманою на запит адвоката від Шабельківської селищної ради Краматорського району Донецької області, позивач ОСОБА_1 загинув             ІНФОРМАЦІЯ_2 , з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 звернулася ОСОБА_4 
		 
		23 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат     Микита Т. В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду                     в порядку цивільного судочинства, оскільки позов у цій справі пред`явлений після смерті позивача ОСОБА_1 .
		 
		Відповідно до копії актового запису про смерть № 03 від 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: фіброзно-кавернозний туберкульоз, у віці 56 років, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть, замість остаточного № 774 від 07 жовтня 2022 року, виданого Головною паталогоанатомічною лабораторією КНП ЛОР «Львівське обласне паталогоанатомічне бюро» (а. с. 13, 137, т. 2).
		 
		Згідно з копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, сформованого 01 травня 2023 року, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 17 листопада 2022 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складено актовий запис № 03 (а. с. 167, т. 2).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                  у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним           і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		 
		Відповідно до частини першої статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
		 
		У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
		 
		Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
		 
		Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
		 
		Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		 
		Отже, процесуальне правонаступництво, у справах, де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
		 
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження                    у справі.
		 
		У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
		 
		Відповідно до положень статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
		 
		Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Разом із тим незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
		 
		Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи              в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження                 у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.
		 
		Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постановах              від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23),     від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24).
		 
		Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що факт смерті позивача до відкриття провадження у справі підтверджується прямими доказами, а саме актовим записом про смерть ОСОБА_1 від 17 листопада 2022 року,                    в якому дата смерті зазначена ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повним витягом                           з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, в якому вказана дата смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших прямих доказів про факт смерті позивача в інший час, які б суперечили наведеним, матеріали справи не містять.
		 
		Отже, позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття провадження у справі, і на момент смерті ОСОБА_1 не набув статус учасника справи.
		 
		За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі (січень-березень 2022 року) ОСОБА_1 був живим є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, актовим записом про смерть                  ОСОБА_1 від 17 листопада 2022 року, в якому дата смерті зазначена                         ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, у якому вказана аналогічна дата смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 49 ЦК України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Згідно із нормами статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
		 
		Відповідно до положень Наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня      2000 року N 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» підставою для державної реєстрації смерті є:                                    а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;                        г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на відсутність у матеріалах справи свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , а також на те, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 протягом 2019 - 2022 років був живим, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Факт смерті ОСОБА_1 29 червня 2019 року підтверджується актовим записом про смерть, виданим на підставі лікарського свідоцтва про смерть, та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, які є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту смерті фізичної особи та безспірними доказами факту, реєстрація якого посвідчена у встановленому законом порядку.
		 
		Матеріали справи не містять доказів того, що актовий запис про смерть ОСОБА_1 від 17 листопада   2022 року був анульований. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 помер саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не 29 червня 2019 року.
		 
		Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження     № 61-13667сво21)).
		 
		Помилкове посилання суду першої інстанції на положення пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України не вплинуло на правильність висновку суду про закриття провадження у справі.
		 
		Водночас апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, правильно керувався тим, що на момент смерті ОСОБА_1 не набув статусу сторони у справі, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що у цьому випадку провадження у справі підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		 
		Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                       від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Дуда Ірина Петрівна, залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                      О. М. Осіян
		                                                                                              
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...