Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/2151/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-10269ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                      
		 
		06 листопада 2024 року                            
		м. Київ                                                            
		 
		справа № 161/2151/23
		 
		провадження № 61-10269св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 , 
		заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мохнюком Максимом Вікторовичем, на постанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану                 у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		Заява мотивована тим, що вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2013 року і до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Зазначала, що вони піклувалися один про одного, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, спільні витрати і спільне харчування. 
		 
		У них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня                          2022 року у справі № 161/9221/22 встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,                  та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Також встановлено, що ОСОБА_4 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 , вони спільно вели господарство, разом відвідували родичів. 
		ОСОБА_4 є батьком двох дітей ОСОБА_1 , приймав активну участь в утриманні та вихованні сина ОСОБА_7 , чекав на появу другої дитини. Діти заявниці визнаються та приймаються сім`єю загиблого як внуки та племінники відповідно. ОСОБА_4 приймав участь у вихованні першого сина, проживав спільно із ОСОБА_1 , забезпечував сім`ю фінансово, влітку 2022 року планував зареєструвати шлюб                       з цивільною дружиною. 
		ОСОБА_4 утримував сім`ю, проживав спільно із заявницею без реєстрації шлюбу. Дітей визнавав своїми, проводив багато часу із сином ОСОБА_7 , який називав його татом.
		 
		Вказувала, що ОСОБА_4 забезпечував її із сином фінансово, перебуваючи в зоні бойових дій, в той час як вона була вагітна другою дитиною та не могла працювати. Сповіщення про його смерть було адресоване їй, як його дружині.
		 
		При зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою отримання відомостей чи включено її до переліку осіб, які отримають одноразову грошову допомогу в порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в усному порядку, її було проінформовано, що таку допомогу вона не може отримати у зв`язку з тим, що не перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		 
		Встановлення такого факту має для неї юридичне значення, оскільки вплине на можливість отримання матеріальних виплат та гарантій.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 , який помер                                 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01 жовтня 2013 року до моменту смерті останнього.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року у складі судді Івасюти Л. І. заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу                           з 01 жовтня 2013 року до моменту смерті останнього.
		 
		Задовольняючи заяву, районний суд виходив із того, що юридичний факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 жовтня 2013 року до моменту смерті останнього є доведеним.
		 
		Суд першої інстанції взяв до уваги, що сповіщення про смерть (загибель)                                   від 22 червня 2022 року № 68/1 ОСОБА_4 було адресоване ОСОБА_1 , саме як його дружині, що свідчить про те, що заінтересованими особами визнавався її статус щодо ОСОБА_4 . Одноразова виплата у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 у розмірі п`ятнадцять мільйонів гривень була розділена та виплачена його батькам та синам в сумі по три мільйони гривень кожному в загальному дванадцять мільйонів гривень. Інші три мільйони гривень залишилися невиплаченими, що свідчить про те, що такими діями Міністерство оборони України визнало право ОСОБА_1 на їх одержання як дружини ОСОБА_4 , а саме залишивши таку суму для виплати їй                    у майбутньому попри відсутність будь-якої її заяви про це та відповідно не виплати її ні батькам, ні синам померлого.
		 
		 
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Волинського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року скасовано.
		Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої                                       статті 255 ЦПК України.
		Роз`яснено ОСОБА_1 право звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована порушенням судом першої інстанції правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, що                     є обов`язковою підставою для скасування рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.
		 
		Суд апеляційної інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладі у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 695/2011/22.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мохнюк М. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2023 року.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                     у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року зупинено касаційне провадження    у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/5972/22 за заявою ОСОБА_8 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , про встановлення факту самостійного виховання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Жовтневого районного суду                                             м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року (провадження № 14-132цс23).
		 
		Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року прийняла постанову у справі за позовом за заявою ОСОБА_8 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , про встановлення факту самостійного виховання дитини(№ 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі, з огляду на те, що усунуто обставини, які викликали необхідність зупинення провадження у справі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом                       Мохнюком М. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про підсудність цієї справи судам адміністративної юрисдикції та закриття провадження у справі, оскільки положеннями КАС України не передбачено захист порушеного права особи шляхом встановлення юридичного факту.
		 
		Посилається на те, що Міністерство оборони України не приймало рішень, не здійснювало дій та не чинило бездіяльність, якими було порушено права, свободи або законні інтереси заявника, та, відповідно, які можна було оскаржити в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав вважає помилковими висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення                                         представник ОСОБА_1 - адвокат Мохнюк М. В., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3                              частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		Відповідно до свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 від 21 грудня 2022 року та серія НОМЕР_2 від 21 грудня 2022 року, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4                      є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 14-15).
		 
		Факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_5 ,                     ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2022 року у справі № 161/9221/22 (а. с. 10-13).
		 
		Відповідно до сповіщення про смерть (загибель) № 68/1 від 22 червня 2022 року                ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік стрілець-помічник гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-шої механізованої роти                   1-го механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер о 13 год. 00 хв. 20 червня 2022 року у бою за Батьківщину східніше 3 км населеного пункту Мирна Долина Попаснянського району Луганської області в результаті обстрілу під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника (отримав поранення не сумісне з життям) (а. с. 17).
		 
		Факт смерті ОСОБА_4 , 20 червня 2022 року також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30 червня 2022 року (а. с. 16).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій            статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом                     Мохнюком М. В., підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                           з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                        і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                            у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня                2019 року у справі № 320/948/18).
		 
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів                у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		 
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
		 
		Ураховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень                 з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду                            з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
		 
		Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
		 
		Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом                             у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
		 
		Чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
		 
		Отже, відповідно до статті 6 Конвенції судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та статті 315 ЦПК України.
		 
		Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду                    від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
		 
		У вказаній справі ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту її проживання з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період часу з 01 жовтня 2013 року до моменту смерті останнього.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі                              № 290/289/22-ц, виходив із того, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		Разом з тим, у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених, зокрема,                                    у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, зазначила, що справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
		 
		Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
		 
		Ураховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі з підстав того, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу                              з ОСОБА_4 , необхідне заявниці для підтвердження її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах,                      є помилковим.
		 
		За таких обставин, закриваючи провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постановах                              від 28 лютого 2024 року у справі № 283/2558/22 та від 06 березня 2024 року у справі № 132/1967/23.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Отже, постанова Волинського апеляційного суду від 29 травня 2023 року не може вважатися законною та обґрунтованою.
		 
		Крім того, під час розгляду справи апеляційному суду слід урахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), до закінчення перегляду в касаційному порядку якої зупинялося касаційне провадження                                 у вказаній справі, та перевірити наявність або відсутність у поданій заяві спору про право та можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій                      і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Ураховуючи викладене, оскільки апеляційний суд не надавав оцінки вимогам заяви по суті, касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом                       Мохнюком М. В., підлягає частковому задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови та направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
		 
		Прохання касаційної скарги про залишення без змін рішення районного суду                                  є передчасним, оскільки апеляційний суд не перевірив законність й обґрунтованість судового рішення, а обмежився помилковими процесуальними підставами для скасування рішення суду й закриття провадження у справі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених                        у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мохнюком Максимом Вікторовичем, задовольнити частково.
		 
		Постанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...