Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/5630/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 51-5006км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030580000272

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 161/5630/21
		провадження № 51-5006км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,                          
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,                                               у режимі відеоконференції:
		захисника                                                                 ОСОБА_6 та                 
		засудженого                                                            ОСОБА_7                                                 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого           ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від                 01 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада    2023 року укримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Актау Мангістауської області Республіки Казахстан, громадянина України, жителя                  АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2018 року за ч. 2 ст.  190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 11 місяців, звільненого 13 жовтня 2020 року по відбуттю строку покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Вирішено питання щодо цивільного позову, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		Суд визнав ОСОБА_7 винним у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло, за обставин детально викладених у вироку.
		Як установив суд, ОСОБА_7 04 лютого 2021 року близько 03:00, умисно, з метою заволодіння чужим майном, через незачинені вхідні двері проник до будинку АДРЕСА_2 , де вчинив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_8 , який виразився у демонстрації ножа та газового балончика, а також висловленні погрози застосування їх та пістолета, під час якого відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 1050 євро, що, відповідно до курсу НБУ на момент вчинення злочину, становило 35 319, 27 грн та 500 грн, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 35 819,27 грн.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року щодо нього без змін. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 440 КПК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указує на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо його винуватості ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема: протоколі слідчого експерименту від 10 лютого 2021 року, протоколі пред`явлення речей для впізнання від 04 лютого 2021 року та протоколі пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом від 04 лютого 2021 року, а також на недостовірних показаннях потерпілої ОСОБА_8 та свідків сторони обвинувачення, які фактично не були очевидцями подій. Зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду його апеляційної скарги з доповненнями не заслухав його думку та позбавив права висловити доводи і заперечення проти вироку місцевого суду, та окрім цього не дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином доводів скарги не перевірив та не проаналізував, вичерпних відповідей не надав. 
		У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, прокурор указує на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив зазначені судові рішення залишити без зміни.  
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, позицію прокурора та перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише у тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		У поданій касаційній скарзі засуджений ставить питання щодо його безпідставного засудження за ч. 3 ст. 187 КК України.
		Відповідно до ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
		У касаційній скарзі засуджений, у числі іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечує, по суті, достовірність фактичних даних, а також повноту судового розгляду, тоді як їх перевірка в силу закону (статті 433, 438 КПК України) до повноважень суду касаційної інстанції не віднесена. 
		Натомість, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, перевіривши зібрані під час досудового розслідування фактичні дані, на підставі яких  ОСОБА_7  було пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК України, суд з додержанням вимог ст. 23 КПК України у вироку навів детальний аналіз усіх безпосередньо сприйнятих і досліджених під час судового розгляду доказів і, керуючись ст. 94 цього Кодексу, дав оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності у своїй сукупності та взаємозв`язку. 
		Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
		Виконуючи законодавчі приписи, суд допитав ОСОБА_7 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній вину не визнав та виклав свою версію подій, що у ніч з 03 на 04 лютого 2021 року після 01 год він разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який просив повернути йому 800  євро, передані йому на початку року на зберігання, а також ОСОБА_11 на таксі їздили до обмінника на заправці « UPG », де він ( ОСОБА_7 ) віддав Єгору 400  євро, з яких 200 євро останній передав йому за зберігання. Єгор двічі ходив до обмінника міняти по 200 євро.
		Дослідивши показання ОСОБА_7 , надавши оцінку іншим, дослідженим у судовому засіданні доказам, суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість останнього у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти власності.
		Так, за матеріалами кримінального провадження, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що  в ніч з 03 на 04 лютого 2021 року, близько 03 год, за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 , почула як по дерев`яних сходах хтось піднімається на другий поверх будинку, при цьому подумала що це її чоловік, але присівши на ліжку, побачила чоловічу статуру, по якій відразу зрозуміла, що це не він. Обличчя невідомого чоловіка прикривала маска. У лівій руці цього чоловіка був ніж, а в правій - газовий балончик. Ствердила, що бачила це чітко, оскільки з дахів сусідніх будинків у вікно відбивався сніг, а тому у кімнаті не було абсолютно темно. Невідомий чоловік повідомив їй, що він 17 років відбував покарання у місцях позбавлення волі, а тому може розпилити перед її очима газ з балончику (демонструючи при цьому ніж та балончик, які були у нього в руках). Після цього він (з кишені брюк , у яких було багато різних кишень) витягнув «кнопочний» телефон і ніби-то говорив з кимось, уточнював суму боргу. Під час цієї розмови вона почула знайомий голос та відповідний «сленг», запитала в останнього, чи він не є « ОСОБА_13 », на що той дуже розгубився та після паузи сказав - «ні, ОСОБА_14 ». Вона (потерпіла) від сильного хвилювання, почала вести якийсь діалог з ним. На що останній сказав їй повернутись до вікна обличчям, включив ліхтар у телефоні та почав шукати гроші скрізь по кімнаті. У сумці знайшов гаманець та забрав звідти 1050 євро і 500 грн, які вона заощадила, щоб перекрити дах будинку. Водив її з кімнати у кімнату та шукав гроші, ретельно витираючи після себе всі можливі відбитки рушником, а в одній із кімнат у нього впав сенсорний телефон, вдарився об підлогу та розбилося скло на екрані. Потім знову піднялись у спальну кімнату, де він піднімав матраци, але при цьому нічого більше не знайшов. Надалі сказав їй зайти у кладову і голосно рахувати до 50, коли вона вийшла - засудженого вже не було, а двері - відчинені навстіж. Вона відразу ж викликала працівників поліції. По приїзду яких, повідомила про обставини, та відразу зазначила, що у скоєному підозрює сусіда ОСОБА_13 , оскільки в останнього досить специфічна поведінка, тому його манера і голос їй були знайомі. Додатково зазначила, що її чоловік виставив на продаж будинок і приходили люди його дивитись, про що ОСОБА_7 було відомо. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що на той час він працював водієм таксі «579», автомобіль був «Опель Астра» синього кольору. Взимку 2021 року, близько 06:00 поступило замовлення на послуги таксі по місту, він прийняв виклик. Заїхавши у двір будинку по пр. Волі, напроти 4 школи, забрав ОСОБА_7 з яким поїхали до найближчого обмінника по вул. Яровиця, проте останній не працював. Після цього, ОСОБА_7 попросив поїхати до іншого обмінника, що на заправці «UPG», а по дорозі, біля 5 школи забрали його друзів. На заправці «UPG» вони обміняли гроші, з розмов, які чоловіки вели між собою в його автомобілі, він зрозумів, що мова йшла про обмін євро. Коли вони зупинилися біля магазину, до них підійшли працівники поліції у цивільному одязі. ОСОБА_7 намагався втекти, проте працівники поліції його наздогнали. 
		Свідок ОСОБА_16 показала суду, що працює в обмінному пункті, що по АДРЕСА_3 . В лютому 2021 року вона була на роботі, де в період між 06:00 - 06:20, невідомий їй чоловік обмінював євро на національну валюту. Він підходив тричі: перший раз запитав курс валюти і повернувся до автомобіля, другий і третій рази обміняв по 200 євро щоразу.
		Крім цього, винуватість ОСОБА_7 підтверджується дослідженими у судовому засіданні іншими письмовими доказами, яким судом першої інстанції надано належної оцінки, зокрема:
		- даними протоколу огляду місця події з фототаблицею від 04 лютого 2021 року, згідно якого у період з 06:40 по 09:00 було оглянуто місце події, за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому було виявлено сліди низу взуття, сліди рук, фрагменти латексу, рушник та гаманець (т. 1 а. п. 3-24);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 10  лютого 2021 року за участі потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до якого, з метою перевірки і уточнення відомостей потерпіла відтворювала обстановку та обставини вчиненого щодо неї суспільно небезпечного діяння (т. 1 а. п. 69-87);
		- даними протоколу пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом від 04 лютого 2021 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 серед пред`явлених їй осіб, впізнала голос особи, яка проговорювала текст першою (тобто, ОСОБА_7 ), який близько 03:00 04 лютого 2021 року вчинив щодо неї напад, поєднаний з проникненням у житло. ОСОБА_7 упізнала за інтонацією, тембром голосу та характерними ознаками вимови слів, оскільки останній під час нападу неодноразово вступав з нею у діалог (т. 1 а. п. 39-46);
		- даними протоколу пред`явлення речей для впізнання з фототаблицею від 04  лютого 2021 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 серед пред`явлених до впізнання речей вказала на ніж під № 4 - ніж розкладний із коричневою ручкою із наявною насічкою на клинку, яким 04 лютого 2021 року їй погрожувала особа чоловічої статі (т. 1 а. п. 35-38);
		- даними протоколу огляду місця події від 12 лютого 2021 року, згідно з яким під час огляду квартири за адресою: АДРЕСА_4 ), за місцем проживання ОСОБА_17 , було виявлено та вилучено два поліетиленові пакети в яких знаходились: одяг, взуття, два ліхтарики чорного кольору, 3 патрони з гумовими кулями, один патрон ззовні схожий на бойовий. Зі слів останнього вказане належить ОСОБА_7 , який залишив ці речі у ніч з 03 на 04 лютого 2021  року (т. 1 а. п. 88-92);
		- даними протоколу огляду предмету з додатком від 20 лютого 2021 року з якого вбачається, що 04 лютого 2021 року о 06:20:52 на заправку « UPG » по АДРЕСА_3 , заїхав автомобіль темного кольору з іноземними номерами, з якого вийшла особа чоловічої статі, підійшла до обмінника валют та обміняла євро. О 06:23 та ж особа знову підійшла до каси, обміняла кошти та повернулась до автомобіля. О 06:32 автомобіль марки «Опель» синього кольору від`їхав у невідомому напрямку (т. 1 а. п. 104-118);
		- даними протоколу затримання ОСОБА_7 від 04 лютого 2021 року та дослідженим безпосередньо в судовому засіданні відеозаписом (додаток до вказаного протоколу) встановлено, що під час його затримання та особистого обшуку було вилучено: мобільний телефон марки "Max com HM 814", ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім - картками "ВФ Україна" та "Київстар", мобільний телефон марки «Neffos», тримач із сім-картками № НОМЕР_3 , фіскальний чек із рукописними написами, кросівки, ніж із дерев`яним руків`ям, грошові купюри (з  відповідними серіями та номерами). Окрім того, у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено 12 958 грн та 10 євро (т. 1 а. п. 28-34);
		- даними протоколу огляду предмету від 08 лютого 2021 року, а саме двох мобільних телефонів марки "Max com" чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім - картками "ВФ Україна" та "Київстар", та марки «Neffos», чорного кольору із сім-картою Лайфсел» із номером НОМЕР_4 , який має пошкодження у вигляді розбитого скла на екрані (т. 1 а. п. 54-58).
		Зіставивши ці докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу як і дані, що містяться у протоколах слідчих дій, у силу ст. 84 КПК України, є процесуальними джерелами які правомірно було покладено в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 .
		Отже, як слідує з вироку, в ході розгляду провадження в суді першої інстанції на підставі досліджених доказів установлено, що засуджений ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів учинив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, який виразився у демонстрації ножа та газового балончика, а також висловленні погрози застосування їх та пістолета, під час якого відкрито заволодів грошовими коштами, які належать потерпілій, після чого з місця злочину зник та в подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд. 
		Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що погроза засудженого ОСОБА_7 застосувати до потерпілої насильство з метою заволодіння її майном, небезпечне для її життя та здоров`я, яке вона сприймала як реальне, утворює розбій. 
		Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст.  337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду у межах висунутого обвинувачення.
		Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у касаційній скарзі засудженого не міститься.
		Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Доводи касаційної скарги сторони захисту про безпідставність посилання у вироку, в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на показання свідків ОСОБА_15 та               ОСОБА_16 , не є слушними, оскільки, як правильно зазначив суд, указані свідки дали показання про обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, які вони сприймали особисто. 
		Підстав вважати ці показання свідків такими, що не відповідають дійсності у суду не було і засудженим у касаційній скарзі таких даних не наведено.
		Крім того, показання вказаних свідків узгоджуються з іншими доказами у цьому провадженні. 
		Твердження ОСОБА_7 про те, що протокол слідчого експерименту від 10 лютого 2021 року, протокол пред`явлення речей для впізнання від 04 лютого 2021 року та протокол пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом від 04  лютого 2021 рокує недопустимими доказами, на думку колегії суддів не є спроможними. 
		Зазначені доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі засудженого, ретельно були перевірені судом апеляційної інстанції, який в ухвалі навів докладні мотиви визнання їх необгрунтованими.
		Так, що стосується доводів скарги про проведення слідчого експерименту в умовах, які не відповідають тим, що склались на момент учинення розбійного нападу, колегія суддів зазначає, що сам факт проведення цієї слідчої дії не в той час доби, коли було вчинено кримінальне правопорушення, як про це зазначає засуджений, не може бути достатньою підставою не брати цей доказ до уваги. 
		Стаття 240 КПК України не передбачає обов`язку відтворювати всі умови, які існували на час події. У деяких випадках така вимога може поставити перед слідчими органами нездійсненне завдання. Проведення експерименту вимагає моделювання умов, максимально наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту.
		Отже, перевіркою даних, що містяться у вказаному протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 установлено, що під час проведення цієї слідчої дії було дотримано вимог ч. 1 ст. 240 КПК України щодо мети, якою є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та способу її проведення - шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події.
		Таким чином, проведення слідчого експерименту з потерпілою не у той час доби не ставить під сумнів результати отриманні під час проведення зазначених слідчих дій. При цьому, засуджений у своїй касаційній скарзі не навів належного обґрунтування того, як саме проведення слідчого експерименту в денний час доби впливає на достовірність отриманих даних під час його проведення.  
		Щодо твердження засудженого про те, що протокол пред`явлення речей для впізнання від 04 лютого 2021 року є також недопустимим доказом, оскільки дану слідчу дію було проведено з порушенням норм КПК України, то колегія суддів їх вважає безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до частин 1 та 2 ст. 229 КПК України, перед тим, як пред`явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
		Як слідує з протоколу пред`явлення речей для впізнання потерпіла ОСОБА_8 упізнала ніж під № 4, яким 04 лютого 2021 року їй погрожувала особа чоловічої статі. При цьому, даний протокол у відповідності до ст. 229 КПК України, має відомості про те, за якими ознаками остання впізнала ніж. Окрім того, в судовому засіданні місцевого суду при дослідженні речового доказу (ножа) потерпіла ствердила, що це саме той ніж, якого вона впізнала та який був у нападника.
		Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено порушень під час проведення зазначеної слідчої дії.
		Також, у касаційній скарзі засуджений наголошує про недопустимість доказу - протоколу пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом від 04 лютого 2021 року, оскільки ця процесуальна дія не була зафіксована на відеозапис, то колегія суддів уважає, що вони не ґрунтуються на вимогах процесуального Закону.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. 
		Згідно з ч. 9 ст. 228 цього Кодексу за правилами цієї статті може здійснюватися пред`явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися позавізуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред`явлені для впізнання.
		Як вбачається з протоколу про пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом потерпіла ОСОБА_8 попередньо повідомивши, що зможе опізнати особу за голосом, за умови проговорення особами певних фраз, які нападник казав їй під час цих подій (російською мовою). Після чого, у відсутності особи, яка мала впізнавати (за участю понятих) ОСОБА_7 обрав порядковий номер за яким він буде проговорювати фрази - № 1. Після проговорення усіма учасниками фраз, потерпіла впевнено заявила, що серед пред`явлених їй осіб, упізнала голос особи, яка проговорювала текст першою (тобто, ОСОБА_7 ), як особу, яка вчинила щодо неї розбійний напад. Вказану особу впізнала за інтонацією, тембром голосу та характерними ознаками вимови слів, оскільки дана особа під час нападу неодноразово вступала з нею у діалог. 
		Колегія суддів зазначає, що вказана процесуальна дія, як убачається з матеріалів кримінального провадження, була виконана відповідно до вимог КПК. Крім того, чинний Закон не передбачає обов`язкового здійснення відеозапису проведення вказаної слідчої дії, тому протокол пред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом від  04 лютого 2021 року є допустимим доказом та у сукупності з іншими доказами у справі підтверджує вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
		З урахуванням наведеного, вказані вище слідчі дії, а саме: слідчий експеримент, пред`явлення речей для впізнання тапред`явлення особи для позавізуального впізнання за голосом, були проведені у відповідності до вимог КПК України, будь-яких заперечень чи зауважень від учасників зазначених слідчих дії не надходило.
		Доводи засудженого про те, що при розгляді його скарги в суді апеляційної інстанції його було позбавлено можливості висловити доводи і заперечення проти вироку місцевого суду, є надуманими.
		Так, згідно із звукозаписом та журналом судового засідання від 29 листопада 2023  року, порушень вимог ст. 7 КПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів не вбачає. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 351 КПК України, головуючий у судовому засіданні має право протягом усього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей, що ніяким чином не позбавило ОСОБА_7 можливості висловити свої доводи та заперечення на вирок місцевого суду.
		Апеляційний суд у межах, передбачених ст. 404 КПК України та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглядаючи вирок місцевого суду, встановив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України підтверджується зібраними у встановленому порядку і дослідженими у судовому засіданні доказами, яким у вироку дана належна оцінка. Крім того, доводи у касаційній скарзі про незаконність його засудження у вчиненні цього злочину, аналогічні доводам, що викладені в його апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог.
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
		Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оспорюваних вироку й ухвали, про що йдеться у касаційній скарзі під час розгляду кримінального провадження у порядку касаційної процедури не встановлено. Зазначені у касаційній скарзі доводи не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування. Тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року щодо  ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...