Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/17250/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 51-2390км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016040000000391

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 200/17250/16-к
		провадження № 51-2390 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                      ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		представників потерпілих                          ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпілої                                                              ОСОБА_9 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Дніпропетровська, мешканця 
		 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 30 січня 2024 року засудив ОСОБА_10 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції змінив у частині призначення покарання, визнав ОСОБА_10 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що 11 травня 2016 року приблизно о 23:10 він, керуючи автомобілем «NissanMaxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Січеславська Набережна, з боку вул. Половецької в напрямку вул. Воскресенської у м. Дніпрі, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху та допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини дороги праворуч з послідуючим наїздом на дерева. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці, потерпілий ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_10 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх змінити:
		- призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та застосувати до нього приписи ч. 2 ст. 84 КК, звільнивши від призначеного покарання з підстав встановлення у нього «іншої тяжкої хвороби»;
		- або призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК;
		або скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		            Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:
		- за результатом проведеної судово-психіатричної експертизи № 370 від 26 червня 2023 року у ОСОБА_10 виявлено «іншу тяжку хворобу», яка відповідно до переліку хвороб, зазначених у додатку № 13 до Наказу Міністерства юстиції від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» (далі - Перелік хвороб) є підставою для застосування до ОСОБА_10 положень ч. 2 ст. 84 КК та звільнення його від відбування покарання;
		- на думку сторони захисту, не дивлячись на законодавчий недолік, указаний Перелік хвороб має застосовуватись не тільки до осіб, які вже відбувають покарання;
		- суд першої інстанції висновок експерта № 370 від 26 червня 2023 року дослідив, однак у вироку не навів належного обґрунтування його неприйняття, неправильно трактував положення ст. 84 КК та безпідставно не застосував до ОСОБА_10 частину 2 зазначеної норми;
		- суд апеляційної інстанції погодився з помилковим висновком суду першої інстанції, не дослідив належним чином указаний висновок експерта, не надав оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи, не навів в ухвалі мотивів прийнятого рішення та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Також захисник зазначає про те, що суди обох інстанцій за наявності достатніх підстав неаргументовано відкинули можливість застосування до ОСОБА_10 ст. 75 КК.
		Від представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких він просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Представник потерпілого  ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 частково підтримала, вважала за можливе застосувати до засудженого ст. 75 КК.
		Прокурор, потерпіла  ОСОБА_9 та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_10 .
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК у касаційному порядку не оспорюються. 
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності й індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. 
		За приписами ч. 1 ст. 75 КК в редакції Закону на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У касаційній скарзі захисник стверджував про безпідставне незастосування до ОСОБА_10 приписів ч. 2 ст. 84 КК.
		За змістом ч. 2 ст. 84 КК особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 370 від 26 червня 2023 року ОСОБА_10 страждає на хронічне захворювання, яке, на думку захисника, є підставою для застосування зазначеної норми.
		Проте суди не знайшли підстав для звільнення ОСОБА_10 від покарання чи від подальшого його відбування за хворобою через те, що ні під час досудового розслідування, ні в ході судових розглядів не було отримано доказів того, що хвороба обвинуваченого може перешкоджати ОСОБА_10 відбувати покарання, що відбування ОСОБА_10 покарання загрожує його життю або може призвести до серйозного погіршення стану здоров`я чи інших тяжких наслідків. 
		В ході касаційного провадження сторона захисту також не надала Суду підтвердження своїх доводів у цій частині, хоча не була позбавлена такої процесуальної можливості.
		Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, ОСОБА_10 не позбавлений можливості ініціювати питання звільнення від відбування покарання за хворобою в порядку статей 537 - 539 КПК під час виконання вироку.
		Не знайшли суди підстав і для застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК та дійшли висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 покарання, пов`язаного з його ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК, врахувавши необережний характер та  тяжкість  вчиненого злочину,  дані про його особу  ( вперше  притягується  до 
		кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину), обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.
		Колегія суддів касаційного суду також не погодилась з доводами захисника про звільнення ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, позаяк він не повідомив нових обставин, які не були враховані судами.
		Захисник у своїй касаційній скарзі не навів переконливого обґрунтування і своїх вимог про скасування судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_10 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...