Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4279/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2024. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/336/923/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100003586

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/4279/24
		                               Номер провадження: 1-кп/336/923/2024
		 
		ВИРОК
		іменем України
		13 листопада 2024 року                         м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024080100003586 від 23.04.2024 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чогодарівка Ширяївського району Одеської області, громадянина України, який має повну середню освіту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, військовослужбовця за мобілізацією,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 ККУкраїни,
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 160 від 07.06.2023 солдата за мобілізацією ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 200 від 17.07.2023 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове. зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституцій та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому і утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбаченим зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за таких обставин.
		19 жовтня 2023 року, не пізніше 18:00 години, солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби  дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами несення служби.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав частково. Пояснив, що він дійсно у другій половині жовтня 2023 року покинув розташування свого підрозділу військової частини та поїхав додому. Свої дії обумовлює тим, що він отримав наказ на штурмові дії із недосвідченим складом. Тому він відмовився від виконання наказу та, надалі, залишив розташовування частини. Підтверджує, що перебував удома до квітня 2024 року. Проте стверджує, що не мав наміру ухилятися від військової служби, а тому у квітні 2024 року самостійно звернувся на блокпост.
		Незважаючи на позицію обвинуваченого, дослідивши визначений сторонами кримінального проводжання обсяг доказів, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за вищенаведених обставин знайшла своє підтвердження.
		Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 № 160 ОСОБА_4 призначено на посаду солдату резерву 3 взводу 45 запасної роти. зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2023 № 200 від ОСОБА_4 призначено посаду навідника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с. 96, 97).
		Листом від 29.10.2023 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся, зокрема, до територіального управління Державного бюро розслідувань із повідомленням про те, що 6 військовослужбовців, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , 19.10.2023 залишили район зосередження 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
		14.02.2024 на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.02.2024 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100001354 від 14.02.2024 за вищевказаним фактом.
		Постановою прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 від 23.04.2024 з матеріалів вказаного кримінального провадження виділені матеріали відносно ОСОБА_4 . Відомості про що внесені до ЄРДР 23.04.2026, кримінальне провадження № 62024080100003586 (а.с. 61-67).
		Відповідно до рапорту ТВО командира 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 19.10.2023, близько 18:00 год., під час перевірки наявності особового складу роти в населеному пункті Комишуваха Запорізького району Запорізької області було виявлено факт відсутності шести військовослужбовців, у зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 Пошуки військовослужбовців в районі зосередження роти результатів не дали, на телефонні виклики військовослужбовців не відповідали, штатна зброя останніх перебуває в районі зосередження роти (а.с. 82).
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2023 № 2261 за фактом самовільного залишення частини вказаними військовослужбовцями призначено службове розслідування (а.с. 87-89).
		Актом службового розслідування від 01.11.2023 встановлено, що шестеро військовослужбовців 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зокрема обвинувачений, самовільно залишили район зосередження 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Станом на момент завершення службового розслідування вказані військовослужбовці до місця служби не з`явилися (а.с. 73-81).
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 № 3553 затверджені результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовцями, зокрема ОСОБА_4 (а.с. 68-72).
		За медичною характеристикою від 21.10.2023 ОСОБА_4 на момент мобілізації скарг на стан здоров`я не мав, документів щодо стану здоров`я не надавав. За час проводження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував (а.с. 99).
		Свідок ОСОБА_9 показав перед судом, що у жовтні 2023 року він обіймав посаду навідника 3 взводу тієї ж роти, що і обвинувачений. Він квартирувався в тій ж будівлі, що і ОСОБА_4 О 18:00 год. 19.10.2023 офіцери Кучер та ОСОБА_10 здійснювали перевірку та встановили відсутність обвинуваченого. Під час пошуку прилеглої території ОСОБА_4 відшукано не було, на телефонні дзвінки він не відповідав. Свідок уточнив, що проявив нестатутних відносин стосовно ОСОБА_4 не було, військовослужбовці забезпечені усім необхідним для виконання завдань. Чи отримував напередодні обвинувачений наказ на ведення бойових дій із недосвідченим чи недостатнім для виконання наказу складом, свідку не відомо.
		Свідок ОСОБА_11 показав, що у жовтні 2023 року був водієм у взводі вогневої підтримки 2 роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Йому відомо, що в той час під час перевірки було виявлено відсутність ОСОБА_4 у розташуванні, його пошуки не призвели до результату. Свідку також невідомо чи були прояви нестатутних відносин щодо обвинуваченого, у військовій частині до усіх однакове відношення, матеріально-технічне забезпечення є добрим.
		Обвинуваченим було заявлено клопотання про допит свідків, анкетних даних яких він не знає, лише позивні. В судовому засіданні 11.11.2024 сторона захисту відмовилася від даного клопотання.
		Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази у сукупності, суд дійшов висновку про те, що вони логічні, послідовні, за своїм змістом не містять протиріч. Підстав сумніватись в їх достовірності суд не встановив. За таких обставин, суд доходить висновку, що сукупність доказів є достатньою для висновку про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за описаних вище обставин.
		Водночас суд вважає, що час вчинення правопорушення, що зазначений в обвинувальному акті, не знайшов свого підтвердження дослідженими доказами, а тому відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України в цій частині фактичні обставини кримінального правопорушення можуть бути уточнені судом.
		Перевіряючи правильність кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України, суд зазначає таке.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
		У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій  коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі 336/5209/222, для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби,  безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Доводи обвинуваченого щодо самостійного звернення на блокпосту до правоохоронних органів з метою повернення до військової служби, суд відхиляє як такі, що не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Крім того, в судовому засіданні 18.09.2024 обвинувачений пояснив, що бажання продовжувати військову службу не має.
		Отже, враховуючи тривалість залишення військової частини, відсутність підтверджених матеріалами справи даних щодо вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на повернення до частини, висловлену в судовому засіданні позицію обвинуваченого щодо відсутності бажання продовжувати проходження військової служби, суд погоджується з кваліфікацією діянь ОСОБА_4 за ч.4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		В обвинувальному акті зазначено щире каяття як обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченому.
		Щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
		Як зазначив Верховний Суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
		Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Враховуючи, що обвинувачений визнавав свою вину частково, критично не оцінив свої діяння, не висловив осуд своєї протиправної поведінки, судом не встановлено наявність такої обставини, що пом`якшує покарання.
		Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, який віднесений законом до особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не був судимим, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем служби, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а тому суд доходить висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК України.
		Підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) суд не вбачає.
		Обвинувачений тримається під вартою з 15 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2024, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 242240 гривень. Відповідними судовими рішеннями вказаний запобіжний захід був продовжений. Тому, враховуючи призначення за цим вироком покарання, що належить відбувати реально, суд вважає за доцільне продовжити вказаний запобіжний захід.
		За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 15 квітня 2024 року.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 242240 гривень, що обраний відносно ОСОБА_4 , продовжити до набрання вироком законної сили.
		Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою,  протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...