Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/20348/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано судом: 13.11.2024. Зареєстровано: 13.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2024.
Дата набрання законної сили: 16.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/607/1959/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211040001681

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.11.2024  Справа №607/20348/24 Провадження №1-кп/607/1959/2024
		м. Тернопіль
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12024211040001681, відомості про яке 09.07.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020), 
		 
		за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИВ:
		09.07.2024, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вплив на посадових осіб регіонального сервісного центру головного сервісного центру МВС України в Тернопільській області (надалі - РСЦ ГСЦ МВС України в Тернопільській області) для вирішення питання щодо успішного складання іспиту з водіння та подальшого отримання ОСОБА_6 посвідчення водія.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 19.07.2024, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, залучив до даного злочину особу, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, та повідомив ОСОБА_6 про те, що грошові кошти в сумі 12000 гривень необхідно передати особі, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, які вона в подальшому має передати йому за сприяння в успішній здачі іспиту та отримання посвідчення водія ОСОБА_6 та вплив на посадових осіб РСЦ ГСЦ МВС України в Тернопільській області
		Діючи з єдиним умислом, особа, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, 22.07.2024 близько 17 год. 00 хв. під час зустрічі на автомобільній парковці, що знаходиться поблизу будинку, що по АДРЕСА_2 , повідомила ОСОБА_6 , котрий має намір успішно здати іспит з водіння та отримати посвідчення водія, що в силу становища та сприяння із сторони ОСОБА_3 на посадових осіб РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області, до повноважень яких входить прийняття рішень щодо отримання посвідчення водія, ОСОБА_3 може впливати на прийняття рішення посадовими особами щодо успішної здачі іспиту та отримання посвідчення водія ОСОБА_6 .
		 
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, перебуваючи на автомобільній парковці, що знаходиться поблизу будинку, що по АДРЕСА_2 , особа, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, діючи з єдиним умислом, здійснила дзвінок в присутності ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , який в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_6 , що за сприяння в успішній здачі іспиту та отримання посвідчення водія та вплив на посадових осіб РСЦ ГСЦ МВС України в Тернопільській області необхідно надати особі, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, неправомірну вигоду в сумі 12 000 гривень, для їх подальшої передачі ОСОБА_3 
		22.07.2024 близько 17 год. 00 хв. особа, щодо якої матеріали виділені у інше кримінальне провадження, за попередньою змовою із ОСОБА_3 , при зустрічі із ОСОБА_6 на автомобільній парковці, що знаходиться поблизу будинку, що по АДРЕСА_2 , в ході розмови, доводячи злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди до кінця, одержав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 12000 гривень, як неправомірну вигоду за вплив на посадових осіб РСЦ ГСЦ МВС України в Тернопільській області за вирішення питання щодо успішного складання іспиту з водіння та отримання посвідчення водія ОСОБА_6 .
		За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020), тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
		08.10.2024 між прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
		Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену в ній міру покарання.
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, щиро розкаявся у скоєному, також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, просив затвердити вказану угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене в ній сторонами покарання.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні також просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому обумовлену в ній міру покарання.
		Розглядаючи у підготовчому судовому засіданні питання в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить з наступного. 
		Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		За приписами ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
		У відповідності до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
		У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020), тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
		У відповідності до вимог пунктів 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
		Відповідно до умов угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.
		Згідно з угодою, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій. Обвинувачений в повному обсязі, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а також зобов`язався співпрацювати з правоохоронними органами у викритті осіб, які вчинили подібні кримінальні правопорушення. 
		У даній угоді сторони кримінального провадження також врахували дані про особу ОСОБА_3 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, стан здоров`я обвинуваченого, його процесуальну поведінку на стадії досудового розслідування кримінального провадження та судового провадження, ставлення останнього до вчиненого, обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність компрометуючих матеріалів, потерпілих, матеріальних збитків та тяжких наслідків від вчиненого ним правопорушення, наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_3 .
		Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020), у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень. 
		В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`ясненні обвинуваченому ОСОБА_3 .
		Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
		Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.
		Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався у можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, та встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
		Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
		Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020), як одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, враховуючи дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, беручи до уваги наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність передбачених положеннями ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, суд доходить висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020) у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.
		На думку суду, таке покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі корупційних кримінальних правопорушень, відповідатиме його меті та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Таким чином, за наслідками розгляду в підготовчому судовому засіданні у даному кримінальному провадженні угоди про визнання винуватості, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020) та ухвалення обвинувального вироку.
		Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
		Питання щодо майна, на яке накладено арешт у межах даного кримінального провадження, слід вирішити у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 314, 368, 369, 374, 475 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08.10.2024 між прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12024211040001681, відомості про яке 09.07.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 524-IX від 04.03.2020) та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
		На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі №607/16138/24 на 24 (двадцять чотири) купюри, номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна із наступною серією та номером: ЄГ7418515; мобільний телефон марки «Iphone» моделі «7» із сім-картою НОМЕР_1 та чохлом синього кольору.
		На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази: 
		- 24 (двадцять чотири) купюри, номіналом по 500 (п`ятсот) гривень, кожна із наступною серією та номером: ЄГ7418515, які згідно з актом прийому-передачі майна про його вилучення зі зберігання №237 від 15.08.2024 передані на зберігання в АТ КБ «ПриватБанк» - повернути ТУ ДВБ НП України;
		- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «7» із сім-картою НОМЕР_1 та чохлом синього кольору, який згідно з постановою слідчого від 14.08.2024 упаковано в сейф-пакет №WAR1231943 та згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №015926 передано на зберігання в кімнату речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - повернути його власнику (законному володільцю).
		На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів від 12.08.2024 №СЕ-19/120-24/8994-ДД в розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) гривню 84 копійки.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		  Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...