Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/21887/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 14.11.2024. Зареєстровано: 14.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/202/1021/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023052720000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		202/21887/23
		1-кп/202/1021/2024
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2024 року                                     м. Дніпро
		 
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: 
		головуючого  судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря             ОСОБА_2 ,
		прокурора                  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого         ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Індустріальногорайонного судуміста Дніпропетровська в порядкуспеціальногосудового провадженнязавідсутності обвинуваченого(inabsentia),кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052720000021 від 16 травня 2023 року відносно:
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Лиман Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.111-1КК України-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Статтями 1  2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132  134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) представники влади Російської Федерації спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої окупації.
		При цьому, з метою спроби виправдання агресії перед громадянами України, Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» (створені за підтримки Російської Федерації навесні 2014 року на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей) незалежними державами та 22 лютого 2022 року президентом Російської Федерації направлено до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил її межами, яке задоволено.
		На виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва Російської Федерації, 24.02.2022 військовослужбовці країни-агресора  Російської Федерації із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення. 
		24 лютого 2022 року указом президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на цей час.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частину території України, зокрема частину Донецької області.
		Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Відповідно до п.п.6,7 ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації  сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія  це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Так, з 25.05.2022 до 30.09.2022 Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Лиман Донецької області.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року» Лиманська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
		Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
		При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
		12.06.2022 указом т.зв. «главы ДНР» № НОМЕР_1 » на тимчасово окупованій території м.Лиман Донецької області створена не передбачена законодавством України т.зв. «местная администрация Донецкой Народной Республики  администрация города Красный Лиман», розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та на яку незаконно покладено здійснення функцій, властивих міській раді України.
		Наприкінці серпня 2022 року під час окупації м. Лиман Краматорського району Донецької області у громадянина України ОСОБА_5 , який був обізнаний про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, невизнання державою-агресором поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, з корисливих мотивів виник умисел на співпрацю з представниками держави-агресора.
		При цьому, наприкінці серпня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме у м. Лиман, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, з метою співпраці з державою-агресором та окупаційною адміністрацією надав згоду і добровільно зайняв посаду «начальника административно-хозяйственного отдела» так званої «администрации города Красный Лиман Донецкой народной республики», тобто посаду, пов`язану звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій,в окупаційнійадміністрації держави-агресора.
		Під час зайняття вказаної посади до обов`язків ОСОБА_5 входили наступні функції: контроль робочого часу та повноважень працівників відділу так званого «административно  хозяйственного отдела»; організація роботи відділу так званого «административно  хозяйственного отдела», вжиття заходів до своєчасного вирішення поставлених у ньому питань, організація перевірок стану цієї роботи; закупівля господарських товарів та паливо  мастильних матеріалів для потреб так званої «администрации города Красный Лиман Донецкой народной республики».
		Після деокупації м.Лиман ОСОБА_5 , продовжуючи займати вказану посаду, евакуювався на тимчасово окуповану територію Донецької області у місто Єнакієве.
		Відповідно до положень ч.5 ст.374КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Відповідно до ч.2 ст.7КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		З 24.02.2022 року АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території.
		Відповідно до ч.4 ст.548КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.
		Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5КПК України направлялись захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченої на адресу суду не надходили.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області адвоката ОСОБА_4 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченої.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Після постановлення ухвали слідчого Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, згідно з ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_4 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах, в яких просив суд визнати ОСОБА_5 невинуватим у вчиненні інкримінуємого злочину. 
		Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		За таких обставин, відповідно до вимог ст.323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
		Також прокурором долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами. 
		Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що є мешканкою м.Лиман. З травня по вересень 2022 року м.Лиман було окуповано. Під час окупації, а саме з серпня по вересень, окупаційною владою була створена адміністрація міста. Свідок приходила до вищезазначеної адміністрації та вела чергу людей, які записувались на матеріальну допомогу. ОСОБА_5 постійно перебував у будівлі адміністрації та займав посаду начальника адміністративно-господарчого відділу. На досудовому розслідуванні зі свідком проводилась так слідча дія як впізнання особи за фотознімкам, під час якої вона впізнала ОСОБА_5 як особу, який займав посаду начальника адміністративно-господарчого відділу. Після деокупації м.Лиман, ОСОБА_5 не бачила.
		Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що є мешканкою м.Лиман. З травня по вересень 2022 року м.Лиман було окуповано. Під час окупації, окупаційною владою була створена адміністрація міста. Свідок працевлаштувалась у вище створену адміністрацію прибиральницею. Свідку повідомили, що ОСОБА_5 був відповідальним за видачу побутової хімії та всі робочі питання вирішувались саме ним. Нарад та зборів за участю ОСОБА_5 свідок не бачила, однак бачила накази за підписом останнього. ОСОБА_5 свідок впізнавала за фотознімками під час проведення досудового розслідування. 
		Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що є мешканкою м.Лиман. З травня по вересень 2022 року м.Лиман було окуповано. Під час окупації окупаційною владою була створена адміністрація міста. Свідок працевлаштувалась у вище створену адміністрацію прибиральницею. ОСОБА_5 , який займав посаду начальника адміністративно-господарчого відділу, був її безпосереднім начальником та давав розпорядження де прибирати, куди розставляти папір. Нарад зі свідком ОСОБА_5 не проводив. Після деокупації м.Лиман, ОСОБА_5 не бачила.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 суду пояснив, що є мешканцем м.Лиман. З травня по вересень 2022 року м.Лиман було окуповано. Під час окупації окупаційною владою була створена адміністрація міста. Свідок працевлаштувався у вище створену адміністрацію охоронцем та охороняв територію адміністрації та її будівлю. Його безпосереднім начальником був ОСОБА_5 , який займав посаду начальника адміністративно-господарчого відділу, давав свідку завдання та вів облік робочого часу. Накази свідку ОСОБА_5 давав в усній формі. Нарад зі свідком ОСОБА_5 не проводив. Після деокупації м.Лиман, ОСОБА_5 не бачив.
		Крім того покази свідків підтверджуються письмовими доказами, а саме:
		Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 18.07.2023 начальника Слов`янського РВ2 управління (з дислокацією у АДРЕСА_3 ) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях;
		Копією «табеля учета рабочего времени», «расчетной ведомости» із зазначенням особи ОСОБА_5 та його посади «начальника административно-хозяйственного отдела» так званої «администрации города Красный Лиман Донецкой народной республики»;
		Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052720000021від 16травня 2023року провнесення відомостейвідносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ч.5 ст.111-1 КК України;
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 від 17.08.2023, в ході якого остання на фото №2 впізнала ОСОБА_5 , який займав посаду «начальника адміністративно-господарського відділу т.зв.адміністрації Красний Лиман т.зв.днр»;
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 19.08.2023, в ході якого останній на фото №2 впізнав ОСОБА_5 , який займав посаду «начальника адміністративно-господарського відділу т.зв.адміністрації Красний Лиман т.зв.днр»;
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 від 19.08.2023, в ході якого остання на фото №2 впізнала ОСОБА_5 , який займав посаду «начальника адміністративно-господарського відділу т.зв.адміністрації Красний Лиман т.зв.днр»;
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 21.08.2023, в ході якого остання на фото №2 впізнала ОСОБА_5 , який займав посаду «начальника адміністративно-господарського відділу т.зв.адміністрації Красний Лиман т.зв.днр»;
		Протоколом огляду інтернет-ресурсу інтернет-сайту днр від 30.11.2023, де міститься текст «Указа Главы Донецкой Народной Республики №285 от ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
		Протоколом огляду інтернет-ресурсу інтернет-сайту днр від 04.12.2023, де розміщено текст «главы донецкой народной республики» «о принятии временного (типового) положения о местных администрациях днр» №13 від 19.01.2015.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
		Відповідно до ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		В судових дебатах захисник обвинуваченого зазначив, що зайняття ОСОБА_5 посади «начальника адміністративно-господарського відділу т.зв. адміністрації Красний Лиман т.зв.днр» має формальний характер, оскільки відсутні суспільно-небезпечні наслідки зайняття обвинуваченим такої посади. Захисник також зазначив, що судом не було перевірено можливість дій обвинуваченого у стані крайньої необхідності та зайняття посади поза його волею.
		Щодо формального зайняття ОСОБА_5 посади «начальника адміністративно-господарськоговідділу т.зв.адміністраціїКрасний Лимант.зв.днр» суд зазначає, що ч.5 ст.111-1 КК України передбачає відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Таким чином сам факт добровільного зайняття такої посади (навіть якщо обвинувачений не здійснював виконання покладених на нього обов`язків) є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.5 ст.111-1 КК України.
		З приводу призначення обвинуваченого на посаду «начальника адміністративно-господарськоговідділу т.зв.адміністраціїКрасний Лимант.зв.днр» поза його волею або застосування до останнього психологічного або фізичного примусу, суд зазначає, що в ході судового розгляду такі обставини не були встановлені та будь-якими доказами не доведені.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікуєза ч.5 ст.111-1 КК України, а саме у колабораційній діяльності, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. 
		Згідно зі ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, на утриманні нікого не має.
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені. 
		Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		При цьому, підстав для застосування положень статті 69КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 суд не вбачає.
		Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371,373,374 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленнямправа обійматипосади ворганах державноївлади,державного управління,місцевого самоврядування,пов`язанихіз наданнямпублічних послуг,виконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій,строком на15(п`ятнадцять)років,з конфіскацієювсього належногойого направі власностімайнана користь держави.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, рахувати з моменту відбуття основного покарання. 
		Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...