Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/10902/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано судом: 14.11.2024. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/127/308/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023020000000225

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/10902/24
		Провадження № 1-кп/127/308/24 
		 
		                           
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		13.11.2024 м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_4 ,
		за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2023 за № 22023020000000225, по обвинуваченню
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тула, РФ, громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, 436 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Громадянин РФ ОСОБА_5  художній директор Московського театру імені Олега Табакова, російський актор театру та кіно, суспільний діяч, будучи лідером суспільної думки, використовуючи при цьому механізм передачі інформації для широкого загалу через усвідомлення сприйняття його як впливової в російському суспільстві людини, здійснюючи при цьому свою діяльність у сфері театрального мистецтва, пов`язаного з авторськими та сценічними виступами для глядацької аудиторії, діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, з метою спонукання невизначеного кола осіб до змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, продовжив здійснювати свою протиправну діяльність проти основ національної безпеки України.
		Так, перебуваючи на території Російської Федерації, а саме на Манежній площі у м. Москва, 23.09.2022, ОСОБА_5 , здійснюючи свою протиправну діяльність, спрямовану на спонукання невизначеного кола осіб до змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, достовірно знаючи про здійснення прямої трансляції та її подальше збереження і розміщення на платформі відеохостингу «YouTube», яка, у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» №2657-XII, є засобом масової інформації, усвідомлюючи можливість вільного доступу до вказаного матеріалу, його запозичення (скачування), вільного сприйняття масовою аудиторією та вільного поширення серед невизначеного кола осіб, взяв участь у так званій патріотичній акції «Общероссийского народного фронта «Своих не бросаем», присвяченій проведенню незаконних референдумів на тимчасово окупованих РФ територіях України під назвою «Своих не бросаем», повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », діючи при цьому за попередньою змовою із іншими учасниками вказаної «патріотичної акції» та її організаторами.
		Зокрема, у даному відеозаписі, з 27 хв 30 с до 29 хв 05 с, ОСОБА_5 перед присутньою на вказаній вище локації аудиторією здійснив промову наступного змісту: «Вчера по телевидению как и каждый день показали чудовищные кадры обстрела Донецка. И среди растерзанных тел человек кричал «Россия матушка помоги». Видеть это невыносимо, но в этом аду живут люди. За годы издевательств киевского режима люди на этих территориях стали фаталистами, они не строят долгих планов, не знают будет ли завтра, но они такие же как мы с вами люди, они думают и говорят на Русском языке, они сделали свой выбор, они хотят воспитывать детей в своих родных городах вместе с Россией, и я горд, что наша страна и наши люди ни в каких обстоятельствах своих не бросают. Великий ОСОБА_7 Шукшин когда-то сказал: «Счастье - это когда ты прав и смел» и люди на этих территориях именно такие. И мы с ними, навсегда! Победа за нами!».
		У наведеному вище виступі ОСОБА_5 , останнім, також, використані такі мовленнєві засоби та лінгвістичні прийоми, як заклики-гасла, повторення, висловлювання звинувачувального та стверджувального характеру, зокрема, виражені у вигляді окличних речень «Za мир без нацизма! Za Россию! Za Президента!», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Мы победим!», « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «Мы за мир без нацизма!», «Мы за нашу армию!», які вміщують у собі накази до активного виконання тих дій, що зазначаються ОСОБА_5 у контексті всього повідомлення, а також спонукальні конструкції, які виражають значення публічних закликів до зміни, шляхом ведення війни (а отже із застосуванням насилля) та окупації частини території, меж державного кордону України.
		Відповідно до висновку експерта №293/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 19.01.2024, у наданих на дослідження матеріалах (публічних промовах і текстовій публікації), які зафіксовані на скріншотах і відеозаписах на оптичному диску (реєстр. #212-30нг від 08.12.2023) та в протоколі огляду від 07.12.2023 (реєстр. №53/Г/202-193ві) та розміщені на платформі відеохостингу « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - містяться висловлювання у формі публічних закликів до вчинення дій шляхом ведення війни (а отже із застосуванням насилля і, відповідно, на порушення порядку, встановленого Конституцією України) з метою зміни меж території та державного кордону України, а також висловлювання у формі публічних закликів, спрямованих на розпалювання національної ворожнечі та ненависті.
		Крім того, громадянин РФ ОСОБА_5 , перебуваючи на території Російської Федерації, а саме на Великій спортивній арені олімпійського комплексу «Лужнікі» у м. Москва, 18.03.2022, достовірно знаючи про здійснення прямої трансляції та її подальше збереження і розміщення на платформі відеохостингу «YouTube», усвідомлюючи можливість вільного доступу до вказаного матеріалу, його запозичення (скачування), вільного сприйняття масовою аудиторією та вільного поширення серед невизначеного кола осіб, взяв участь у концерті-мітингу на честь річниці анексії РФ території АР Крим під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 без нацизма» 18 марта 2022 ПОЛНАЯ ВЕРСИЯ КОНЦЕРТА».
		Зокрема, у даному відеозаписі, з 07 хв 00 с до 08 хв 30 с, ОСОБА_5 перед присутньою на стадіоні аудиторією здійснив промову наступного змісту: «Друзья, я хочу прочитать вам строки Фёдора Тютчева, которые были написаны 155 лет назад - «Напрасный труд  нет, их не вразумишь. Чем либеральней, тем они пошлее. Цивилизация  для них фетиш, но недоступна им ее идея. Как перед ней ни гнитесь, господа, Вам не снискать признанья от Европы. В ее глазах вы будете всегда не слуги просвещенья, а холопы». Эти строки написаны будто про сегодняшний день. Холопы те  кто пишет пасквили в спину нашей армии, те  кто пытается быть политкорректным перед Европой и Америкой погрязшей в ненависти. Мы русские люди! Мы любим нашу страну! Мы за мир без нацизма! Мы за нашу армию! За нашего президента! За нашу родину! За победу! Мы победим!».
		У наведеному вище виступі ОСОБА_5 , останнім використовувалися такі мовленнєві засоби та лінгвістичні прийоми, як заклики-гасла, повторення, висловлювання звинувачувального та стверджувального характеру, зокрема, виражені у вигляді окличних речень «Za мир без нацизма! Za Россию! Za Президента!», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Мы победим!», «Мы русские люди!», « ІНФОРМАЦІЯ_6 », «Мы за мир без нацизма!», «Мы за нашу армию!», які вміщують у собі накази до активного виконання тих дій, що зазначаються ОСОБА_5 у контексті всього повідомлення, а також спонукальні конструкції, які виражають значення публічних закликів до ведення агресивної війни проти України.
		Відповідно до висновку експерта № 293/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 19.01.2024, у наданих на дослідження матеріалах (публічних промовах і текстовій публікації), які зафіксовані на скріншотах і відеозаписах на оптичному диску (реєстр. № 212-30нг від 08.12.2023) та в протоколі огляду від 07.12.2023 (реєстр. № 53/Г/202-193ві) та розміщені на платформі відеохостингу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 с під назвою «Концерт митинг « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - містяться висловлювання у формі публічних закликів до агресивної війни.
		Крім того, перебуваючи на території Російської Федерації, а саме на Манежній площі у м. Москва, 23.09.2022, ОСОБА_5 , продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на спонукання невизначеного кола осіб до змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, достовірно знаючи про здійснення прямої трансляції та її подальше збереження і розміщення на платформі відеохостингу «YouTube», усвідомлюючи можливість вільного доступу до вказаного матеріалу, його запозичення (скачування), вільного сприйняття масовою аудиторією та вільного поширення серед невизначеного кола осіб, взяв участь у так званій патріотичній акції «Общероссийского народного фронта « ІНФОРМАЦІЯ_11 », присвяченій проведенню незаконних референдумів на тимчасово окупованих РФ територіях України під назвою «Своих не бросаем», повна відеоверсія якого розміщена на платформі відеохостингу « ОСОБА_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		Зокрема, у даному відеозаписі, з 27 хв 30 с до 29 хв 05 с ОСОБА_5 перед присутньою на вказаній вище локації аудиторією здійснив промову наступного змісту: «Вчера по телевидению как и каждый день показали чудовищные кадры обстрела Донецка. И среди растерзанных тел человек кричал «Россия матушка помоги». Видеть это невыносимо, но в этом аду живут люди. За годы издевательств киевского режима люди на этих территориях стали фаталистами, они не строят долгих планов, не знают будет ли завтра, но они такие же как мы с вами люди, они думают и говорят на русском языке, они сделали свой выбор, они хотят воспитывать детей в своих родных городах вместе с Россией, и я горд что наша страна и наши люди ни в каких обстоятельствах своих не бросают. Великий ОСОБА_7 Шукшин когда-то сказал: «Счастье это когда ты прав и смел» и люди на этих территориях именно такие. И мы с ними навсегда! Победа за нами!».
		У наведеному вище виступі ОСОБА_5 , останнім використовувалися такі мовленнєві засоби та лінгвістичні прийоми, як заклики-гасла, повторення, висловлювання звинувачувального та стверджувального характеру, зокрема, виражені у вигляді окличних речень «Zа мир без нацизма! Za Россию! Za Президента!» «За нашего президента! За нашу родину!», «Мы победим!», «Мы русские люди!», «Мы любим нашу страну!», «Мы за мир без нацизма!», «Мы за нашу армию!», які вміщують у собі накази до активного виконання тих дій, що зазначаються ОСОБА_5 у контексті всього повідомлення, а також спонукальні конструкції, які виражають значення публічних закликів до ведення агресивної війни проти України.
		Відповідно до висновку експерта № 293/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 19.01.2024, у наданих на дослідження матеріалах (публічних промовах і текстовій публікації), які зафіксовані на скріншотах і відеозаписах на оптичному диску (реєстр. № 212-30нг від 08.12.2023) та в протоколі огляду від 07.12.2023 (реєстр. № 53/Г/202-193ві) та розміщені на платформі відеохостингу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - містяться висловлювання у формі публічних закликів до агресивної війни.
		Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального досудового та судового провадження, що обумовлюється наступним. 
		У своїй постанові від 24.04.2019 в справі № 1-24/2009 Велика палата Верховного Суду зазначила про те, що принцип рівності сторін є одним із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
		У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності …».
		ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
		Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
		До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
		У даній справі суд встановив відмову обвинуваченого від особистої присутності під час її розгляду, адже є дійсним факт того, що у відношенні нього у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та установлено дані його інформування про цей процес у максимально можливі і доступні способи.
		Так, у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України 10.02.2024 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ст. 436 КК України, шляхом направлення повістки про виклик до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, однак останній не з`явився до слідчого без поважних причин.
		Крім того, у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повідомлення про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, проведення інших слідчих і процесуальних дій у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, однак останній не з`явився до слідчого відділу без поважних причин.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_5 також вручено захиснику підозрюваного  адвокату  ОСОБА_4 , про що свідчить розписка в матеріалах кримінального провадження.
		Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт оголошення підозрюваного в міжнародний розшук внаслідок ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду.
		Постановою слідчого від 28.02.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено оперативним підрозділам УСБУ у Вінницькій області.
		Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.03.2024 у справі № 127/7698/24 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 у справі № 127/7692/24 задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023020000000225 від 05.12.2023 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ст. 436 КК України.
		У газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повідомлення про здійснення стосовно підозрюваного ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.
		У подальшому, в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для проведення процесуальних дій з його участю, у тому числі: повідомлення про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, вручення копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак останній не з`явився без поважних причин.
		Факти численних викликів ОСОБА_5 у порядку ст. 135 КПК України підтверджуються відповідними матеріалами кримінального провадження.
		Також, з метою захисту та представлення у кримінальному процесі прав, свобод і законних інтересів підозрюваного ОСОБА_5 , у порядку ст. ст. 46, 48, 49, 52, 110 КПК України та п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», залучено захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Вінниці  адвоката  ОСОБА_4 ,якому відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручено всі копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному.
		Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Таким чином, під час досудового розслідування були вжиті всі доступні способи інформування для виклику на той час підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого/прокурора.
		Після надходження провадження до суду, обвинувачений ОСОБА_5 інформувався також у всі доступні процесуальні можливості для суду, передбачені ст. 323 КПК України. Зокрема, повідомлення про виклик до суду розміщувалися на офіційному веб-сайті суду   ІНФОРМАЦІЯ_12 а також публікувалися в газеті «Урядовий кур`єр». Крім того, про всі судові засідання інформувався захисник обвинуваченого  адвокат  ОСОБА_4 .
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2024 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та вирішено проводити спеціальне судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ст. 436 КК України. 
		У підсумку, суд констатує, що з наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження. Також обвинувачений отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, маючи можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; приймати участь в розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно для нього.
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та інші), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
		Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Також, суд зауважує, що згідно з рішенням Ради адвокатів України № 183 від 27.12.2022 (1) неможливість в таких ситуаціях (йдеться про in absentia) виконання адвокатом правил адвокатської етики (наприклад, інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи) не зумовлює обов`язкової неможливості здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення за її відсутності. Можливість надання правової (правничої) допомоги визначається адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів клієнта у ній; (2) адвокат, діючи як захисник відсутньої особи, самостійно визначає свою правову позицію у справі. Ця правова позиція включає в себе форму участі (не участі) в засіданні, заявлення (не заявлення) клопотань, надання (не надання) доказів суду, позицію по суті справи чи клопотання, позицію щодо оскарження судових рішень тощо.
		Отже, зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, констатує, що надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Прокурор у кримінальному провадженні  ОСОБА_3 у ходісудового розглядупідтримала висунутеобвинуваченому  ОСОБА_5 обвинувачення у повному обсязі.
		Захисник обвинуваченого  адвокат  ОСОБА_4 в судовому засіданні, посилаючись на відсутність можливості узгодити позицію захисту зі своїм підзахисним, просив суд вирішити справу на підставі зібраних по ній доказів, надати їм належну правову оцінку і ухвалити справедливе, законне та обґрунтоване рішення. 
		В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено докази надані стороною обвинувачення.
		Зокрема, на підставі матеріалів правоохоронних органів 05.12.2023 до ЄРДР за № 22023020000000225 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ст. 436 КК України. 
		Також судомдосліджено докази щодо інформування ОСОБА_5 з приводу наявного кримінального провадження та проведеного досудового розслідування, докази з яких встановлено інформацію щодо особи обвинуваченого та належного йому на праві власності майна. 
		Окрім того, судом досліджено протоколи оглядів відповідних Інтернет-сторінок зі зробленими з цих сторінок скріншотами та збереженими на оптичний диск від 07.12.2023, на яких зафіксовано факти інкримінованих ОСОБА_5 злочинів. 
		Висновок експерта №293/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 19.01.2024. 
		Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного в своїх висновках.
		Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Тобто, докази  це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані  це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
		Суд зауважує, що підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК України. 
		В даній справі в ході судового розгляду також встановлено наступне. 
		19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до складу РФ. 
		Одночасно з цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську  терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і до нині.
		Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (зокрема окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		Надалі, 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України. 3 цього моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Таким чином, суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за злочини, вчиненню яких послугувало прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Відтак, вина ОСОБА_5 у вчиненніінкримінованих йомузлочинів підтверджується протоколами оглядів відповідних Інтернет-сторінок зі зробленими з цих сторінок скріншотами та збереженими на оптичний диск від 07.12.2023, на яких зафіксовано факти інкримінованих ОСОБА_5 злочинів.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину  це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
		Об`єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК України є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією України, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.
		Державний кордон України  це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України «Про державний кордон України»). Ця лінія проходить: на суходолі  по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі по зовнішній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та інших водоймах, на мостах, греблях, інших спорудах, і позначається на місцевості чітко видимими прикордонними знаками (демаркація).
		Об`єктивна сторона злочину характеризується діями, які можуть виявитися у таких чотирьох формах: дії, спрямовані на зміну меж території України; дії, спрямовані на зміну меж державного кордону України; публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій.
		Перші дві форми дій можуть бути вчинені насильницьким (в тому числі і збройним) або іншим шляхом всупереч Конституції України або нормам міжнародного права (наприклад, спроба змінити межі території України на користь іншої держави; вчинення конфлікту на державному кордоні України, пов`язаного зі спробою змінити межі кордону, в тому числі шляхом збройного нападу на прикордонну заставу).
		Публічні заклики до вчинення вказаних дій означають усні (на мітингу, зборах, по радіо тощо) або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи людей). Заклики можуть бути пов`язані зі спробами схилити невизначену кількість людей або певні організації чи інші угруповання до виходу автономної республіки, області, району або міста зі складу України або до відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої держави.
		Розповсюдження матеріалів до вчинення вказаних дій  це ознайомлення різними способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змісту матеріалів до відома невизначеної кількості осіб. Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації листівки, плакати, газети тощо  тут виступають засобами вчинення злочину.
		Зміна території  це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.
		Зміна меж  створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через державний кордон тощо.
		Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.
		Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у частині першій статті 110 КК України дій.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети  змінити межі території або державного кордону України.
		Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (державного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов`язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.
		Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: вчинення його особою, яка є представником влади; вчинення його повторно; вчинення за попередньою змовою групою осіб; поєднання з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
		Особливою кваліфікуючою ознакою є настання в результаті його вчинення таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей (під загибеллю людей необхідно розуміти загибель хоча б однієї людини), або інших тяжких наслідків (настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних споруд чи інших важливих об`єктів, виникнення масових безпорядків, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень тощо).
		Під іншими тяжкими наслідками у злочині, передбаченому статтею 110 КК України, треба розуміти настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних споруд чи інших важливих об`єктів, виникнення масових безпорядків, розрив чи суттєве погіршення дипломатичних стосунків з іншою державою, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень тощо.
		Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 436 КК України, є мир між державами і народами. Генеральна Асамблея ООН ще в 1947 році засудила пропаганду війни, а в Декларації про право народів на мир від 12.11.1984 проголосила, що народи нашої планети мають священне право на НОМЕР_1 . Збереження цього права і сприяння його здійсненню визнається одним з основних обов`язків кожної держави.
		Предмет даного злочину  це матеріали із закликами до агресивної війни або до розв`язування воєнного конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски та інші матеріальні носії інформації).
		Об`єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії: публічні заклики до агресивної війни або розв`язування воєнного конфлікту; виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; 3) розповсюдження таких матеріалів. 
		Визначення агресії дається в резолюції ХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974. Під агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином, що несумісний зі Статутом ООН. Свідченням агресії, як правило, є таке застосування збройних сил державою першою. Встановлення наявності акту агресії входить до повноважень Ради Безпеки ООН.
		Актом агресії може визнаватися будь-яке із таких діянь: 1) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка воєнна окупація, яка є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; 2) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; 3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; 4) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; 5) застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, на порушення умов, передбачених угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди; 6) дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави; 7) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам, або її значна участь у них.
		Наведений перелік актів агресії, передбачений у резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 не є вичерпним. Рада Безпеки ООН може визначити, що інші акти є агресією відповідно до положень Статуту ООН.
		У Законі України «Про оборону України» збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України та наведено перелік актів збройної агресії, який є аналогічним названому.
		Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами агресії. Агресивна війна характеризується масштабністю дій, поєднанням використання збройних сил з іншими засобами боротьби (зокрема, економічними, дипломатичними, ідеологічними, інформаційними), постановкою та реалізацією певних політичних завдань: захоплення чужої території, поневолення, звернення в рабство чи пограбування іншого народу тощо. Воєнний конфлікт характеризується використанням збройних сил для вирішення певних спірних питань між державами, наприклад, щодо кордону між ними. 
		У статті 436 КК України йдеться про заклики до агресивної війни або до розв`язування воєнного конфлікту між Україною та іншою державою, або лише між третіми державами. Для кваліфікації цього злочину не має значення, яка саме держава закликається до вчинення акту агресії. Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам у їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).
		Поняттям виготовлення охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження.
		Розповсюдження матеріалів - будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).
		Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 436 КК України.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов`язковою є мета їх розповсюдження.
		Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що  ОСОБА_5 , будучи художнім директором Московського театру імені ОСОБА_8 , російським актором театру та кіно, суспільним діячем, відтак, будучи лідером суспільної думки, використовуючи при цьому механізм передачі інформації для широкого загалу через усвідомлення сприйняття його як впливової в російському суспільстві людини, здійснюючи при цьому свою діяльність у сфері театрального мистецтва, пов`язаного з авторськими та сценічними виступами для глядацької аудиторії, діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, здійснював, за попередньою змовою групою осіб, публічні заклики до умисних дій з метою спонукання невизначеного кола осіб до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі. Окрім того, з зазначених підстав ОСОБА_5 також здійснював публічні заклики до агресивної війни.
		Відтак, дії ОСОБА_5 по-першому епізоду суд кваліфікує за ч. 2 ст. 110 КК України як публічні заклики до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі. По-другому епізоду  за ст. 436 КК України як публічні заклики до агресивної війни. 
		Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. 
		Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
		Пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставини не встановлені.
		За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого висловлене у ЗМІ та зафіксоване у протоколах огляду, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування ним покарання. На переконання суду ОСОБА_5 доцільно призначити покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за ст. 436 КК України  у виді позбавлення волі на певний строк, з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного обвинуваченому на праві власності майна на користь держави.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Під час досудового розслідування М ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також його було оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України.
		Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Таким чином, застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
		При цьому, строк відбування основного покарання обвинуваченому необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду, а строк відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна  з дня набрання вироком суду законної сили.
		Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні. 
		Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи, а саме: № 293/24-21 від 19.01.2024 в розмірі 10980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 56 коп., оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєних ним злочинів. 
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання щодо наявних в кримінальному провадженні арештів. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 59, 65-67, 110, 436 КК України, ст. ст. 84-86, 124, 174, 371, 323, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України,суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винуватим  ОСОБА_5  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, 436 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 110 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ст. 436 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
		На підставіч.1ст.70КК Україниза сукупністюзлочинів шляхомпоглинення меншсуворого покараннябільш суворим,призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна на користь держави. 
		Строк відбування основного покарання  ОСОБА_5  рахувати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду. 
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до  ОСОБА_5 ухвалоюслідчого суддіВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від07.03.2024по справі№ 127/7698/24 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України  залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. 
		Дію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 по справі № 127/9729/24, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30278875, яка зареєстрована на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_5  залишити в силі.
		Стягнути з  ОСОБА_5 процесуальні витрати в розмірі 10980 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 56 коп. 
		Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі відсутності апеляційної скарги.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		Копію вироку, яка підлягає врученню  ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...