Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/1949/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 61-7023ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 299/1949/21
		провадження № 61-7023св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,                   Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:            
		позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 , 
		третя особа - приватний нотаріус Виноградівського нотаріального округу Гонтар Людмила Іванівна,  
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду                             від 22 січня 2024 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А.,                      Джуга С. Д., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними відмов від прийняття спадщини та визначення тримісячного додаткового строку з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .  
		Ухвалою Виноградівського районного суду від 07 грудня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову і закрито провадження у справі в частині заявлених ним позовних вимог.
		Свої вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх та відповідачки мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина, зокрема на земельну ділянку та частину житлового будинку  АДРЕСА_1 . 
		Вони,  як спадкоємці першої черги за законом, досягли домовленості про те, що земельний пай, який належав їх матері, площею 0,30 га, успадковує ОСОБА_3 та на неї оформлюється частина земельної ділянки, яка належала батьку ОСОБА_6 , площею 0,05 га. При цьому, ОСОБА_3 у подальшому не буде мати претензій до належного батьку будинку  АДРЕСА_1 , який він вирішив подарувати ОСОБА_1 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернулись до приватного нотаріуса Виноградівського нотаріального округу Гонтар Л. І. з метою оформлення спадщини, а саме: земельного паю. Нотаріус роз`яснив про необхідність оформлення заяв про відмову від успадкування земельного паю на користь відповідачки. Не знаючи, що у склад спадщини входить частина житлового будинку  АДРЕСА_1 , і, маючи намір відмовитись лише від земельного паю,  11 січня 2021 року ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_4 підписали заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 04 грудня 2020 року ОСОБА_2 , у свою чергу, оформила заяву про відмову від прийняття спадщини в Великоком`ятській сільській раді. При цьому, в заяві чітко вказали, що на день смерті ОСОБА_5 залишився державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №002568 від 06 червня 2003 року № 289, виданий Виноградівською державною адміністрацією.
		02 квітня 2021 року вони ( ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) звернулися до приватного нотаріуса з метою оформлення договору дарування житлового будинку  АДРЕСА_1 , проте нотаріус їм повідомив, що 1/2 цього будинку прийнята у спадщину ОСОБА_3 , тому укладення договору дарування всього житлового будинку є неможливим. 
		Зазначали, що не розуміли, що їх відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, що вони позбавляють себе права розпоряджатись у подальшому частиною житлового будинку. Вважали, що їх заяви стосуються виключно права на земельний пай, не розуміли природу та наслідки вчинення ними одностороннього правочину - відмову від спадщини.
		Посилаючись на наведене, просили суд подані ними відмови від прийняття спадщини визнати недійсними і, враховуючи, що в їх діях при оформленні заяв про відмовлення від спадщини мала місце помилка, просили визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 в 3 (три) місяці з моменту набрання рішенням законної сили. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Виноградівський районний суд рішенням від 30 листопада 2022 року у складі судді Левко Т. Ю. позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив.
		Визнав недійсною відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини після  смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживала та була зареєстрована у будинку  АДРЕСА_1 .
		Визнав недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 .
		Визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживала та була зареєстрована у будинку                  АДРЕСА_1 , в 3 місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
		Визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживала та була зареєстрована у будинку                  АДРЕСА_1 , в 3 місяці з моменту набрання рішенням законної сили. 
		Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		Свій висновок суд першої інстанції аргументував тим, що позивачі не розуміли, що їх відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, що вони позбавляють себе права розпоряджатись у подальшому частиною житлового будинку, вважали, що їх заяви стосуються виключно права на земельний пай. Оскільки на момент звернення до нотаріуса, сільської ради позивачі не розуміли природу та наслідки вчинення ними одностороннього правочину - відмови від спадщини, та має місце помилка спадкоємця щодо обставин, які мають істотне значення (щодо прав та обов`язків спадкоємця), суд першої інстанції визнав недійсними заяви позивачів про відмову від прийняття спадщини недійсними та визначив їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .
		Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Виноградівського районного суду від 30 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.
		Апеляційний суд, виходячи з того, що встановлені у справі обставини свідчать про обізнаність позивачів зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї, і правом відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини не скористалися, дійшов висновку про те, що подальша зміна думки щодо відмови від спадщини не може бути підставою для визнання такої відмови недійсною.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Естінко Т. Е. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня                     2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі                                   № 569/17272/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
		Зазначає, що нотаріус не роз`яснив, що входить у спадкову масу, тобто позивачам не було відомо, від прав на яке саме майно вони відмовляються, підписуючи оскаржувані заяви про відмову від спадщини.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.                          
		Витребувано з Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 299/1949/21 за позовом ОСОБА_1 та                   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Виноградівського нотаріального округу Гонтар Людмила Іванівна, про визнання недійсним відмов від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		У липні 2024 року матеріали справи № 299/1949/21 надійшли до Верховного Суду.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів та відповідачки ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку та частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
		11 січня 2021 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Виноградівського районного нотаріального округу Гонтар Л. І. заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , де б вона не була та з чого б вона не складалась, на користь сестри ОСОБА_3 .
		Відповідно до змісту цієї заяви нотаріус роз`яснив, що його відмова від прийняття спадщини за законом є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття                     (до 14 лютого 2021 року). Йому ( ОСОБА_1 ) відомо, що відмова від спадщини стосується всього спадкового майна, з правовими наслідками неприйняття спадщини обізнаний, правові наслідки подання цієї заяви йому відомі та зрозумілі. Також роз`яснено зміст статей 225, 229-231, 233, 1273, 1274, 1275 ЦК України.
		04 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Великом`ятівської сільської ради з заявою про  відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 .
		Відповідно до змісту цієї заяви на день її ( ОСОБА_5 ) смерті залишився державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №002568 від 06 червня 2003 року № 289, виданий Виноградівською державною адміністрацією. Повідомляє, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею цією заявою відмовляється від прийняття спадщини, що залишилися після смерті її матері - ОСОБА_5 за законом на користь її сестри ОСОБА_3 .  Позивачці роз`яснено, що її заява про відмову може бути відкликана нею протягом строку, встановленого для її прийняття, а також роз`яснено зміст статті 27 Закону України «Про нотаріат», статей 1268-1275 ЦК України.
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня                    2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі                                   № 569/17272/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність Крім висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За змістом частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
		Стаття 1274 ЦК України регламентує особливості відмови від прийняття спадщини на користь іншої особи і спрямована, насамперед, на визначення кола тих спадкоємців, на користь яких може бути заявлена відмова.
		Ця стаття не містить жодної норми, яка б змінювала (уточнювала) правило частин п`ятої, шостої статті 1273 ЦК України щодо права на відкликання заяви про відмову.
		Це право є універсальним і не залежить від виду відмови.
		Отже, у межах строку для прийняття спадщини спадкоємець, який подав заяву про відмову на користь іншого спадкоємця, має право відкликати її так само, як і спадкоємець, який заявив про відмову без зазначення особи, на користь якої вона зроблена.
		Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).
		Звернувшись до суду з позовом, позивачі, посилаючись на вчинення                     04 грудня 2020 року та 11 січня 2021 року відмови від прийняття спадщини під впливом помилки, визначили правовою підставою позову правила статті 229 ЦК України.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
		Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня               2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
		Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
		суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
		такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження                                     № 61-14297сво23)).
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.
		Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі.
		Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного правочину та роз`яснення нотаріусом суті правочину не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього правочину недійсним.
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що відповідно до заяв ОСОБА_2 від 04 грудня 2020 року, поданої до органів нотаріату (Великом`ятівської сільської ради) та ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року., поданої приватному нотаріусу Виноградівського районного нотаріального округу Гонтар Л. І., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовилися від прийняття спадщини відповідно до частини другої статті 1274 ЦК України на користь іншого спадкоємця за законом - своєї сестри та доньки померлої                      ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та їм було роз`яснено право відкликати цю заяву у строк, встановлений статтею 1273 ЦК України.
		При прийнятті цих заяв секретар Великом`ятівської сільської ради та приватний нотаріус Гопнтар Л. І., відповідно, роз`яснили позивачам юридичні наслідки такої відмови.
		Окрім того, у поданій до нотаріальної контори заяві ОСОБА_1 зазначала, що їй відомо, що відмова від спадщини стосується всього спадкового майна, з правовими наслідками неприйняття спадщини обізнана.
		Правом на відкликання заяв про відмову від прийняття спадщини позивачі не скористалися.
		Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачі, у розумінні положень статті 229 ЦК України, не довели належними та допустимими доказами наявність у їх діях помилки при вчиненні односторонніх правочинів. Позивачі не довели, що при вчиненні одностороннього правочину про відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця,  вони помилялись щодо природи такої відмови,  своїх прав та обов`язків. Помилка щодо мотивів правочину, а саме що вони розраховували на певний розподіл спадщини,  не має істотного значення. 
		Висновок апеляційного суду узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі                                 № 754/3307/21, від 14 червня 2023 року у справі № 466/5298/19.
		Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
		Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведене посилання на постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих  справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року                                             у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. 
		Керуючись статтями  400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та  оскарженню не підлягає.                                                                        
		         Судді:                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		 В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...