Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1042/12 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 61-17316ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                               
		 
		06 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 2-1042/12
		провадження № 61-17316св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,   
		учасники справи:
		заявниця - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович, 
		заінтересована особа - Державне підприємство «СЕТАМ», 
		особа, яка подала апеляційну скаргу, - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Печерського районного суду від 23 лютого 2022 року міста Києва у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року 
		у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог скарги
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. (далі - приватний виконавець Трофименко М. М.), заінтересована особа - Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»).
		Скарга обґрунтована тим, що постановою приватного виконавця 
		Трофименка М. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа № 2-1042/12, виданого 19 грудня 2014 року Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) заборгованості за договором кредиту від 29 квітня 2011 року 
		№ 12-ф/2011, яка станом на 23 квітня 2012 року становила 1 768 058,00 грн.
		25 березня 2019 року приватний виконавець Трофименко М. М. здійснив опис та наклав арешт на нерухоме майно, що належить їй на праві власності та використовується як постійне місце проживання, а саме садовий будинок, загальною площею 269,6 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: 
		АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, загальною площею 0,11220 га, розташовану за зазначеною адресою. 
		На порушення статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у описі не зазначено цільове призначення земельної ділянки, а також відомостей про наявність чи відсутність комунікацій на земельній ділянці. Крім того не зазначено кількість кімнат та поверхів у описаному будинку, їх призначення, наявність підсобних та допоміжних приміщень.
		Надалі з метою реалізації арештованого майна приватним виконавцем було здійснено оцінку майна боржника, про що Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» (далі - ТОВ «Приватна експертна служба») складено відповідний звіт від 29 жовтня 2019 року, який заявниці не направлявся, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості оскаржити його 
		у судовому порядку. 
		Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки з використанням порівняльного підходу у розпорядженні оцінювача мають бути відомості про умови угод купівлі-продажу подібних об`єктів оцінки, умови на ринку продажу подібного майна, 
		а також обов`язково мають бути характеристики об`єкта оцінки, що дозволить його порівняти з подібними об`єктами. 
		Водночас в описі майна боржника, складеному приватним виконавцем Трофименком М. М., відсутні необхідні характеристики об`єктів нерухомого майна, обстеження нерухомого майна ані приватним виконавцем, ані оцінювачем не здійснювалося. За таких обставин визначена у звіті вартість належного заявниці нерухомого майна у розмірі 2 632 420,00 грн не відповідає дійсності, а звіт 
		є незаконним.  
		Крім того, боржниці на праві власності належить 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та квартира, за адресою: АДРЕСА_3 , а тому саме на ці об`єкти нерухомого майна мало бути звернено стягнення.
		Звернення стягнення на садовий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, який є фактичним місцем проживання ОСОБА_1 із сім`єю, допускається в останню чергу. Однак приватний виконавець Трофименко М. М. проігнорував процедуру черговості звернення стягнення на майно боржника.
		Не звернув уваги на те, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2017 року (справа № 761/16505/17) у кримінальному провадженні 42016101100000073 від 12 березня 2016 року на садовий будинок, загальною площею 269,6 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,накладено арешт.
		На порушення частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець Трофименко М. М. здійснив реалізацію зазначеного нерухомого майна шляхом проведення електронних торгів. 
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною постанову приватного виконавця Трофименка М. М. від 25 березня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника; визнати неправомірним звіт від 29 жовтня 2019 року про оцінку садового будинку, загальною площею 269,6 кв. м, та земельної ділянки, загальною площею 0,1220 га, що знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 ; визнати неправомірним рішення приватного виконавця Трофименка М. М. про передачу садового будинку на реалізацію шляхом проведення електронних торгів.
		Короткий зміст судових рішень
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано неправомірною постанову приватного виконавця Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 березня 2019 року.
		Визнано неправомірним звіт про оцінку садового будинку, загальною площею 269,6 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки, загальною площею 0,1220 га, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Визнано неправомірним рішення приватного виконавця Трофименка М. М. про передачу на реалізацію будинку, загальною площею 269,6 кв. м., з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки, загальною площею 0,1220 га, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2019 року.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться під арештом, який накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року (справа № 761/16505/17) у кримінальному провадженні № 42016101100000073 
		від 12 березня 2016 року. Крім того, приватний виконавець Трофименко М. М. не врахував, що адресою фактичного проживання боржника є АДРЕСА_1 .
		Здійснений приватним виконавцем опис майна боржника не містить інформації про цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, а також з опису невідомо кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису), що є порушенням вимог, встановлених частиною третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника 
		від 25 березня 2019 року є незаконною.
		Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1. Так, згідно 
		з пунктами 50-51, 56 Національного стандарту № 1 та статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Проте приватним виконавцем не було забезпечено дотримання цієї процедури.
		Крім того, у звіті не зазначено про неможливість особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що 
		є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що звіт про оцінку від 29 жовтня 2019 року є незаконним, а визначена у ньому вартість нерухомого майна у розмірі - 2 632 420,00 грн такою, що не відповідає дійсності. 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.
		Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року в частині визнання неправомірною постанови приватного виконавця Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 березня 2019 року скасовано та увалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги. 
		В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 
		2022 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснений приватним виконавцем опис нерухомого майна боржника не містить інформації про цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, а також про кількість кімнат (приміщень), їх площу та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, відомостей про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису), а отже, складений з порушенням вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 березня 2019 року є незаконною.
		Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що визначена у звіті про оцінку від 29 жовтня 2019 року вартість об`єктів нерухомого майна у розмірі 2 632 420,00 грн не відповідає дійсності, а тому звіт є незаконним.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У квітні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Верховного Суду 
		з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва 
		від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що 23 лютого 2022 року у судовому засіданні 
		у Печерському районному суді міста Києва були присутні представник банку, приватний виконавець Трофименко М. М. та представник ОСОБА_1 . У цьому 
		ж судовому засіданні представник ПАТ АБ «Укргазбанк» заявив клопотання про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду, представник ОСОБА_1 - про оголошення перерви. Суддя Новак Р. В. видалився до нарадчої кімнати для вирішення зазначених клопотань, однак фактично їх не вирішив зазначивши, що про результат їх вирішення сторін повідомлять додатково. Проте, в матеріалах справи відсутній технічний запис судового засідання та протокол, натомість міститься довідка від 23 лютого 2022 року, складена секретарем судового засідання, у якій зазначено, що у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося. У оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції також зазначено, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, однак зазначене не відповідає дійсності та є грубим порушенням норм процесуального права. 
		На зазначене ПАТ АБ «Укргазбанк» посилалося в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції на такі доводи уваги не звернув, будь-яких мотивів їх прийняття чи відхилення не навів. 
		Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що посилаючись на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо 10 січня 2020 року, оскільки у виконавчому документі зазначена адреса: АДРЕСА_2 , однак вона за цією адресою ніколи не проживала, а лише там зареєстрована, заявниця не зазначила, за яких обставин вона дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження саме 10 січня 2020 року, будь-яких доказів не надала. 
		Суди не звернули уваги на те, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за адресами, зазначеними у виконавчому документі. 
		Постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2019 року була надіслана приватним виконавцем Трофименком М. М. боржниці на адресу, зазначену у виконавчому листі № 2-1042/12, що відповідає вимогам частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц.
		Крім того, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не звернули уваги на те, що арешт на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2017 року (справа № 761/16505/17), а ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 
		від 07 серпня 2019 року (справа № 761/30344/19) був скасований. 
		У мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що здійснений приватним виконавцем опис нерухомого майна боржника не містить інформації про цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, а також про кількість кімнат (приміщень), їх площу та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, відомостей про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису), а отже, складений з порушенням вимог частини третьої 
		статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 березня 2019 року є незаконною.
		Водночас надалі суд зробив висновок про наявність правових підстав для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 
		2022 року в частині визнання неправомірною постанови приватного виконавця Трофименка М. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 березня 
		2019 року та ухвалив у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . 
		Тобто у мотивувальній та резолютивній частинах постанови апеляційного суду містяться взаємовиключні висновки, що дає підстави для висновку про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи.
		Суди належно не дослідили зібрані у справі докази, а тому дійшли помилкового висновку про те, що звіт про оцінку нерухомого майна від 29 жовтня 2019 року, складений ТОВ «Приватна експертна служба», є незаконним, зокрема з тих підстав, що експерт не був ознайомлений з предметом оцінки, а у звіті не зазначено відповідне застереження.
		Так, у розділі 5 «Характеристика об`єкта оцінки» звіту про оцінку від 29 жовтня 2019 року зазначено, що огляд об`єкта оцінки проведено ззовні, оскільки до нього відсутній доступ. Також зазначено, що у випадку відмінності реального технічного стану, площі або інших припущень, розрахована вартість надалі підлягає обов`язковому коригуванню. 
		Зазначене спростовує висновки судів про те, що звіт про оцінку від 29 жовтня 
		2019 року складено з порушенням процедури незалежної оцінки майна. 
		Крім того, у випадку незгоди зі звітом про оцінку майна ОСОБА_1 мала можливість замовити рецензію, однак таких дій не вчинила.  
		За змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. 
		Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця 
		Трофименка М. М., суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі 
		№ 6-1655цс16 та постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 354/357/21, про те, що оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника могло бути лише пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.
		Так, однією з вимог ОСОБА_1 є визнання неправомірним рішення приватного виконавця Трофименка М. М. від 29 жовтня 2019 року про передачу на реалізацію садового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		Водночас 15 квітня 2021 року відбулися електронні торги з реалізації зазначеного нерухомого майна, переможцем яких став ОСОБА_4 . 
		Тобто рішення приватного виконавця Трофименка М. М. про передачу на реалізацію нерухомого майна боржниці пов`язане з виникненням цивільних прав та обов`язків інших осіб (які не є сторонами виконавчого провадження), а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову. Звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця є неефективним способом захисту. 
		Крім того, ОСОБА_1 реалізувала своє право на судовий захист у межах судової справи № 359/4138/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця Трофименка М. М.,   ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ АБ «Укргазбанк», 
		ТОВ «КАН-Стайл», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації садового будинку та земельної ділянки.
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 05 грудня 2023 року касаційну скаргу АБ «Укргазбанк» призначено судді-доповідачу Ступак О. В.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року № 37/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями 
		у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В .
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року касаційну скаргу АБ «Укргазбанк» призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: 
		Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.   
		Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» з підстав, визначених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 2-1042/12; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У січні 2024 року матеріали справи № 2-1042/12 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою 
		статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у 
		пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 березня 2014 року, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором кредиту від 29 квітня 2011 року № 12-Ф/2011, яка станом на 23 квітня 2012 року у загальному розмірі становить 1 768 058,88 грн. 
		19 грудня 2014 року на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва 
		від 31 липня 2012 року, що набрало законної сили 25 березня 2014 року, видано виконавчий лист № 2-1042/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 29 квітня 2011 року № 12-Ф/2011 у розмірі 1 768 058,88 грн. 
		Постановою приватного виконавця Трофименка М. М. від 07 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року.
		25 березня 2019 року приватний виконавець Трофименко М. М. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , якою наклав арешт на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: 
		АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, загальною площею 0,11220 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташовану за зазначеною адресою. 
		Згідно зі звітом про оцінку від 29 жовтня 2019 року, складеним ТОВ «Приватна експертна служба» ринкова вартість об`єкта оцінки - садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2 189 620,00 грн, а земельної ділянки - 442 800,00 грн. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
		Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення 
		є обов`язковими до виконання на всій території України.
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених 
		у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень 
		і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
		Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
		Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
		Виходячи з результату системного аналізу вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див. постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18).
		Звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця Трофименка М. М., ОСОБА_1 посилалась на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження їй стало відомо лише 10 січня 2020 року, крім того, 
		у виконавчому документі зазначено адресу божника: АДРЕСА_2 , що є місцем її реєстрації, однак фактично вона проживає за адресою:  АДРЕСА_1 . 
		У касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначає, що посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 не зазначила, за яких обставин вона дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження саме 10 січня 2020 року, будь-яких доказів не надала. 
		Суди не звернули уваги на те, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за адресами, зазначеними у виконавчому документі. 
		Постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2019 року була надіслана приватним виконавцем Трофименком М. М. боржниці на адресу, зазначену у виконавчому листі № 2-1042/12, що відповідає вимогам частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». 
		У постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8025/15, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
		Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
		Таким чином, виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечать положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Суд першої інстанції вважав доведеним посилання ОСОБА_1 на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження їй стало відомо лише 10 січня 
		2020 року, пославшись виключно на такі аргументи заявниці, викладені у скарзі на дії приватного виконавця Трофименка М. М. 
		Водночас суд першої інстанції не врахував, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 449 ЦПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у розділі VII«Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваному судовому рішенні достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання боржником цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 451 ЦПК України, оскільки нормами ЦПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади цивільного судочинства, а саме диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
		Залишаючи без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця Трофименка М. М., які є аналогічними тим, що зазначені у касаційній скарзі, не перевірив, істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушеного права не перевірив, відповідних висновків з цього питання не зробив.
		Крім того, обґрунтованими є доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що у мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначено про законність судового рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови приватного виконавця Трофименка М. М. від 25 березня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника. Водночас у резолютивній частині зазначено про скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року у зазначеній частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги. 
		Мотивів ухвалення такого судового рішення постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року не містить. 
		Зазначене дає підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		Аналізуючи наведене, ухвала Печерського районного суду міста Києва 
		від 23 лютого 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково. 
		Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу № 2-1042/12 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник    Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...