Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/3699/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 51-2399км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040030002254

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 203/3699/19
		провадження № 51-2399км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040030002254, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше судимого: останній раз вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_6  звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 28 вересня 2018 року, приблизно 04:20, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, за допомогою заздалегідь приготовлених інструментів проник у сховище - міський колектор, звідки таємно викрав кабель зв`язку типу ТПП 50*2*0,4 довжиною 112 метрів, чим завдав ДФ ПАТ «Укртелеком» матеріального збитку на суму 4530 гривень 40 копійок.
		Апеляційний суд вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_6 засудив за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду змінити та застосувати до нього положення ст. 75 КК України. 
		Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не навів вагомих і достатніх обґрунтувань, які б свідчили про необхідність призначення йому покарання, що належить відбувати реально.
		Вказує, що без належної оцінки залишилися усі обставини справи та характеризуючі його особу дані, які в своїй сукупності свідчать про його можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав подану касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Винуватість  ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
		Так,  ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо  ОСОБА_6 , дотримався наведених вимог матеріального права.
		Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного  ОСОБА_6 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України і вважав, що обвинуваченому слід призначити покарання, яке належить відбувати реально. 
		Апеляційний суд погодився із такими доводами прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині звільнення  ОСОБА_6  від відбування покарання з іспитовим строком та призначив йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		При цьому, призначаючи  ОСОБА_6  покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, узяв до уваги те, що останній раніше вже неодноразово був засуджений за злочини проти власності, відбував реальну міру покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин проти власності, маючи незняту і непогашену судимість.
		Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд зважив на обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки засуджений визнав вину повністю, а також обставину, що його обтяжує - рецидив.
		Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
		Призначене  ОСОБА_6 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість, колегія суддів не вбачає.
		За таких обставин, касаційна скарга засудженого  ОСОБА_6  не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Вирок Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_7                                   ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...