Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 587/288/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 11.11.2024
Номер судового провадження: 51-3830км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017200260000602

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 587/288/18
		Провадження № 51-3830 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200260000602 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця  АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 248, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України,
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця  АДРЕСА_2 ,раніше не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України.
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Сумський районний суд Сумської області вироком від 20 жовтня 2021 року визнав  ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначив йому покарання: за ч. 2 ст. 248 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за  ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		ОСОБА_7 суд визнав винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив йому покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 248 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 263 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі положень ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
		Стягнув з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Лебідь» 120 000 грн завданої шкоди.
		Судові рішення в частині, яка стосується засудженого ОСОБА_7 , у касаційному порядку в межах указаної вище касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не оскаржуються.
		Згідно з вироком суду навесні 2017 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території Сумської області, без передбаченого законом дозволу придбав нарізний мисливський карабін «Сайга» калібру 7,62х39 мм та 8 мисливських патронів, які є бойовими припасами, призначеними для нарізної мисливської вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, які переніс та став зберігати за адресою: АДРЕСА_1 .
		13 жовтня 2017 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , взявши із собою два виготовлені саморобним способом ножі, які є холодною зброєю, а також нарізний мисливський карабін «Сайга» калібру 7,62х39 мм та 8 мисливських патронів калібру 7,62 мм, разом із ОСОБА_7 пішов в напрямку Низівського лісництва. У цей же день ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 один із ножів, який відноситься до холодної зброї, й тим самим збув його без передбаченого законом дозволу. 
		Близько 14:30 ОСОБА_6 , знаходячись разом із ОСОБА_7 на території кварталу № 52 Низівського лісництва Сумського району Сумської області, яка є ландшафтним заказником місцевого значення «Ворожбянським», реалізуючи умисел на незаконне полювання на диких звірів, що перебувають у стані природної волі у межах природно-заповідного фонду, з використанням указаного карабіну вполювали двох європейських оленів шляхом здійснення ОСОБА_6 трьох пострілів, чим спричинили майнову шкоду ТОВ СМГ «Лебідь» на суму 120 000 грн.
		Сумський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2024 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8  залишив без задоволення. 
		Вирок Сумського районного суду Сумської області від 20.10.2021 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінив. 
		На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
		На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. 
		В іншій частині вирок суду першої інстанції апеляційний суд залишив без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_6 , не оспорюючи висновки місцевого та апеляційного судів про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, але посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушеннята особі засудженого через суворість, а також на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржувані судові рішення і на підставі положень ст. 75 КК України звільнити йоговід відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
		На обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що суди не в повній мірі врахували дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, його позитивну характеристику за місцем проживання та за місцем роботи, інформацію досудової доповіді про те, що ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також небезпеки для суспільства, оцінюється як низький.
		Вказані обставини, на думку засудженого, є достатніми підставами для звільнення його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
		Мотиви суду
		Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду щодо доведеності винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кримінально-правова оцінка його дій за ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі засудженого не оспорюються. 
		Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотримались.
		Стосовно доводів засудженого про суворість призначеного йому за ч. 1 ст. 263 КК України покарання, та можливості його звільнення від відбування цього покарання на підставі положень ст. 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
		Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. 
		При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
		Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Вирішення судом питання про призначення  ОСОБА_6 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу винного, який характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею. Також суд врахував зміст досудової доповіді, відповідно до якої орган пробації вважає, що є обставини, які свідчать про середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав, те що ОСОБА_6 раніше не судимий.Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. За змістом вироку місцевого суду ОСОБА_6 свою вину не визнавав. 
		Суд першої інстанції, проаналізувавши та надавши оцінку указаним обставинам, зробив висновок про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, тому призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій ч. 2 ст. 248, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, й за правилами ст. 70 КК України визначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі. Таке своє рішення суд належним чином мотивував.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисника, які просили апеляційний суд скасувати вирок місцевого суду, виправдавши їх, й також указували на окремі порушення, на їх думку, положень КК і КПК України в ході досудового розслідування та судового розгляду.
		При цьому, оскільки на час апеляційного розгляду сплинуло понад 5 років з моменту вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України, й не було встановлено обставин, які є підставами для зупинення чи переривання перебігу строку давності, апеляційний суд правильно змінив вирок суду першої інстанції та звільнив ОСОБА_6 від призначеного судом першої інстанції покарання за ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Так само з аналогічних підстав апеляційний суд звільнив від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 263 КК України і ОСОБА_9 . В іншій частині вирок суду першої інстанції апеляційний суд залишив без зміни. 
		Колегія суддів убачає, що покарання засудженому ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації та справедливості покарання. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень з метою пом`якшення призначеного засудженому покарання у зв`язку з його явною несправедливістю через надмірну суворість, а також для звільнення засудженого від його відбування на підставі положень ст. 75 КК України.
		Під час розгляду кримінального провадження в межах поданої касаційної скарги явної несправедливості призначеного ОСОБА_6 покарання внаслідок надмірної суворості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Сумського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...