Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/1359/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 51-4045км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170010000202

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 536/1359/23
		провадження № 51-4045км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                     ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                         ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції
		захисника                                         ОСОБА_6 ,
		засудженого                                   ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170010000202, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вступ
		Молодший сержант ОСОБА_7 , - будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді командира відділення управління командира мінометної батареї 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин в умовах воєнного стану залишив військову частину.
		Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2024 року вирок районного суду залишено без змін.
		Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій порушив питання про скасування судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Так, за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2023 року № 44, молодший сержант ОСОБА_7 , командир відділення зв`язку мінометної батареї 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , призначений згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 лютого 2023 року № 27-РС на посаду командира відділення управління командира мінометної батареї 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , вважався таким, що з 25 лютого 2023 року справи та посаду здав, нову посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою «молодший сержант».
		08 квітня 2023 року приблизно о 20:00, під час шикування особовому складу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася поблизу АДРЕСА_2 , було доведено наказ командування щодо переміщення з метою виконання завдань за призначенням до Миколаївської області. Переміщення мало було відбутися 09 квітня 2023 року о 04:00. Про вказаний наказ також було відомо командиру відділення управління командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_7 .
		Однак молодший сержант ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді командира відділення управління командира мінометної батареї 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, порушуючи вимоги статей 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 09 квітня 2023 року о 04:00 не прибувши на ранкове шикування, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалася поблизу АДРЕСА_2 , після чого попрямував додому за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцеперебування до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
		Надалі, 27 червня 2023 року молодший сержант ОСОБА_7 , усвідомивши протиправність і помилковість своїх дій щодо ухилення від військової служби, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до ТУ ДБР у м. Полтаві за адресою: АДРЕСА_3 , де заявив про себе як військовослужбовця та скоєний ним злочин.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у районному суді.
		При цьому вказує, що районний суд, розглянувши кримінальне провадження в порядку, визначеному положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не повністю установив усіх обставин, які підлягають доказуванню (місце, час і спосіб вчинення кримінального правопорушення).
		Стверджує, що в матеріалах провадження відсутні відео та аудіозаписи декількох судових засідань, у тому числі того, у якому проводився допит ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, та під час якого йому було роз`яснено суть наведених норм процесуального закону, з`ясовано добровільність його позицій, а також роз`яснено право на оскарження рішення.
		Відсутність у матеріалах провадження носія інформації зі згаданим записом судового засідання, на думку захисника, не дає можливості повноцінно встановити, чи розумів ОСОБА_7 суть обставин, за яких проводився розгляд кримінального провадження, чи була його згода добровільною, чи усвідомлював він наслідки судового розгляду без дослідження доказів та чи були вони роз`яснені підзахисному взагалі.
		Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на відсутність технічних носіїв інформації судових засідань, що в силу положень ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому ухвалу апеляційного суду також необхідно скасувати.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		У судовому засіданні захисник і засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Мотиви Суду
		Щодо доводів захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому приписами ч. 3 ст. 349 КПК
		Положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Це означає, що суд, перш ніж ухвалити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а в доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Водночас суд має упевнитися в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно, та переконатися в добровільності їх позицій.
		Визнання вини, згода з фактичними обставинами кримінального провадження та кваліфікацією дій, правильне розуміння й усвідомлення змісту обставин злочину, у якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження в межах висунутого йому обвинувачення надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його скоєння та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Водночас суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_7 змісту обвинувачення, добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження, у тому числі захисника ОСОБА_7 , і роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. При цьому варто зазначити, що судом роз`яснено суть даної норми в доступній, чіткій та конкретизованій формі. 
		Таким чином, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували викладених в обвинувальному акті обставин, суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Зазначене вище підтверджується як журналом судового засідання від 04 жовтня 2023 року, так і технічним носієм інформації із зафіксованим на ньому судовим процесом у суді першої інстанції, який наданий районним судом на запит Верховного Суду.
		При цьому, зі змісту вироку районного суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
		Наведене свідчить, що суд першої інстанції під час судового розгляду дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Верховний Суд зауважує, що під час розгляду кримінального провадження сторона захисту жодним чином не була обмежена в можливості реалізувати її процесуальні права, у тому числі мала можливість подавати відповідні клопотання про отримання згідно з ч. 5 ст. 107 КПК України копії записів судових засідань, зроблених за допомогою технічного засобу.
		Що стосується апеляційного розгляду, то колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не оскаржувала вироку суду першої інстанції з підстав порушення районним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ч. 3 ст. 349 КПК України , а лише щодо несправедливості призначеного покарання та необхідності застосування до засудженого приписів ст. 75 КК України. Тому апеляційний суд керуючись нормами ч. 1 ст. 404 КПК України переглянув вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, підстав для скасування судових рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є  остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                                ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...