Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/5993/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2024. Зареєстровано: 16.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 16.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/367/825/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023100130000158

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                      Справа № 367/5993/24 
		                           Провадження по справі № 1-кп/367/825/2024
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13листопада 2024року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62023100130000158 від 03.02.2023 відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Токмачка, Оріхівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
		Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та який діє до сьогоднішнього часу.
		Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації.
		16.06.2022 ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 7 від 16.06.2022 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-санітара першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти, зараховано на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
		Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
		Однак, під час дії воєнного стану військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 11 год. 00 хв. 18.12.2022 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби.
		28.05.2024 солдат ОСОБА_5 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за адресою: АДРЕСА_4 та заявив про себе.
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини скоєння ним злочину, викладені в обвинувальному акті. Зокрема зазначив, що з червня 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у грудні 2022 року перебував у шпиталі, зі шпиталю приїхав приблизно 16.12.2022, у подальшому без поважних причин та без дозволу командирів 18.12.2022 він самовільно залишив місце служби у АДРЕСА_3 , та поїхав додому в м. Запоріжжя, де перебував до отримання виклику з Територіального управління Державного бюро розслідувань, куди добровільно прибув 28.05.2024. Весь цей час з 18.12.2022 по 28.05.2024 він провів на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби. Обвинувачений ОСОБА_4 також пояснив, що так вчинив, піддавшись впливу емоцій, щиро розкаявся. Оскільки у жовтні він поховав рідного брата, який був навесні мобілізований та загинув під час участі у бойових діях, тому на даний час він не має можливості продовжувати військову службу. У скоєному щиро кається та просить суворо не карати за скоєне. 
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу, підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції. Також, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
		За таких обставин, суд вважає, що винуватість  ОСОБА_4 доведена повністю,оскільки він своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, має діагноз: складний прямий гіперметропічний астигматизм ступенем 3,0D правого ока, ступенем 2,0D лівого ока з гіперметропією ступенем 7,0D у горизонтальному меридіані обох очей при гостроті зору без корекції 0,1/0,3, з корекцією 0,6/0,6 (Н52.2), амбліопія середнього ступеня обох очей (Н53), консолідований перелом нижньої щелепи з наявністю металоконструкції з незначним порушенням функції (S02.6), на час вчинення злочину негативно характеризувався за місцем проходження служби.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Тому, на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суспільну небезпеку вчиненого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		За приписами ст. 75 КК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення і яка застосовується судом в силу приписів ст. 5 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. З урахуванням наведених обставин, суд, керуючись положеннями ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
		Отже, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, враховуючи вказані вище характеризуючі обвинуваченого обставини, його ставлення до скоєного, визнання обвинуваченим своєї провини та щире каяття, обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, усвідомлення обвинуваченим протизаконності своїх дій та спроможність самокритично оцінити їх і не допускати подібного в майбутньому, а також враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, суд вважає, що його виправлення можливе без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, його критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
		На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Таким чином, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, на підставі ст. 75 КК України, у зв`язку з чим звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покладає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Речові докази та процесуальні витрати в даному провадженні відсутні.
		Цивільний позов не заявлений.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався, а тому суд не вбачає необхідності у його застосуванні до набрання вироком законної сили.
		На підставівикладеного такеруючись ст.ст.368-371,373-374,376КПК України, 50, 65, 75, 76, ч. 5 ст. 407 КК України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
		Покласти на  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...