Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/1905/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2024. Зареєстровано: 16.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/9975/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/9975/24 Справа № 201/1905/23   Головуючий у першій інстанції:  Наумова О. С. Суддя-доповідач: Красвітна  Т. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 листопада 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого -                         Красвітної Т.П., 
		суддів:                                 Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
		за участю секретаря                 Сахарова Д.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 27 липня 2011 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договору виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.  ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не здійснила в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 18.01.2023 утворилась заборгованість у розмірі 58725,00 грн, з яких 48038,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10686,30 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 58725,00 грн. 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 липня 2011 року у розмірі 13621,72 грн (заборгованість за тілом кредиту). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з  ОСОБА_1  на користь АТ КБ «ПриватБанк»судові витрати у розмірі 622,57 грн.
		В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм процесуального права права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. 
		Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 27.07.2011 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я платіжну банківську карту з кредитним лімітом (а.с. 55 т.1). 
		Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії. 
		Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачкою не підписані (а.с. 62-74 т.1). 
		Зазначена вище анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. 
		На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.07.2011, згідно якого, станом на 18.01.2023 банком нарахована заборгованість у загальному розмірі 58725,00 грн, з яких 48038,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10686,30 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 6-27 т.1). 
		За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. 
		Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. 
		За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). 
		У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 27.07.2011 процентна ставка не зазначена (а.с. 55).
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. 
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.07.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину кредитного договору. 
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що позичальник розумів, ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. 
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.07.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.02.2023 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. 
		При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. 
		Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). 
		Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.
		Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачкою та не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.07.2011 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків. 
		За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками в сумі 10686,30 грн. 
		Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 1048 ЦК України позивач не пред`явив. 
		Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідачки заборгованості за відсотками. 
		Долучена до позовної заяви копія "паспорту споживчого кредиту" від 27.01.2022 року з використанням кредитних продуктів "картка універсальна", "картка універсальна Gold", "картка Platinum" та ін., не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (а.с. 56-60 т.1). У вказаному вище "паспорті споживчого кредиту" від 27.01.2022 року вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту (а.с. 59 зворот т.1). 
		Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. 
		Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
		Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.07.2011, у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. 
		Разом з тим, за твердженнями відповідачки ОСОБА_1 , 27.01.2022 в лікарні №9 у м. Дніпро її банківські карти та мобільний телефон було викрадено невідомими особами, про що вона у той же день повідомила позивача у відділенні банку по вул. Б. Хмельницького з проханням блокування викрадених карток. Однак, через деякий час розпочалися перекази з її карток, зняття готівки та інші дії третіми особами, тобто не з її волі. 
		Судом установлено, що станом на 00 год. 00 хв. 27.01.2023 року в АТ КБ «ПриватБанк» були активні наступні картки, відкриті на ім?я ОСОБА_1 : універсальна картка № НОМЕР_1 , карта для виплат № НОМЕР_2 , карта для виплат № НОМЕР_3 , інтернет картка № НОМЕР_4 (а.с. 9-11 т.2). 
		27 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування її банківських карток, у зв`язку з крадіжкою її платіжних карток та мобільного телефону невідомими особами. 
		Зазначене вище підтверджується, зокрема, листом АТ КБ «ПриватБанк» від 28.09.2023 №8029113-ВБ, відповідно до якого катки НОМЕР_6, НОМЕР_7 та НОМЕР_8 були заблоковані 27.01.2022 (а.с. 9-11 т.2). 
		Однак, цього ж дня вказані вище картки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , були розблоковані, а саме картка № НОМЕР_1 - 27.01.2022 об 11:21 год., картка № НОМЕР_2 - 27.01.2022 об 11:23 год., а картка № НОМЕР_3 - 27.01.2022 о 12:33 год.; також було змінено пін-код картки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 28.09.2023 №8029113-ВБ (а.с. 9-11 т.2). 
		Зі змісту вказаного вище листа банку вбачається, що заявки на зміну пін-коду та розблокування карток здійснювались через застосунок Приват24, а також з використанням фінансового номеру телефону - НОМЕР_5 (а.с. 9-11 т.2). 
		Після розблокування карток 27 січня 2022 року, починаючи з 14.06 год. з картки № НОМЕР_1 здійснювались наступні перекази на сторонні сервіси: 14:06 год. - 468,00грн, 14:08 год. - 832.00 грн, 14:09 год. - 1560,00 грн, 14:17 год. - 1472,07 грн оплата на ігрових сайтах www.binance.com, 14:21 год. - 1576,98 грн оплата на ігрових сайтах www.binance.com, 16:09 год. - 486,14 грн оплата на ігрових сайтах www.binance.com, 16:17 год. - 208,00 грн, 16:26 год. - 1265,34 грн оплата на ігрових сайтах Binance, 16:41 год. - 5200,00 грн, 16:44 год. - 208,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 28-52 т.1), а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 28.09.2023 №8029113-ВБ (а.с. 9-11 т.2). 
		Також 27 січня 2022 року з картки № НОМЕР_1 проведені зняття готівки в банкоматі по просп. Б. Хмельницького, 123 , а саме о 12:18 год. - 10000,00 грн (комісія 400,00 грн), о 12:19 год. -10000,00 грн (комісія 400,00 грн), о 16:41 год. - 10000,00 грн (комісія 400,00 грн), о 16:42 год. - 9000,00 грн (комісія 360,00 грн), а також перекази з цієї картки на суми (з урахуванням комісій): 6240,62 грн, 260,00 грн, 10000,00 грн, 10000,00 грн, 1500,00 грн, 5500,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2024 №8748529-ВБ (а.с. 28-52 т.1, 197 т.2). 
		Як видно із наданої банком виписці з особового рахунку за період з 27.01.2022 по 28.01.2022, баланс на початок періоду - 13621,72 грн., на кінець періоду - 44660,37 грн, усього витрат - 60338,65 грн, усього надходжень - 29300,00 грн., сума комісій - 2331,96 грн (а.с. 125 т.2). 
		28 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою за вхідним №612515, в якій просила підтвердити помилку оператора, який не зняв фінансову діяльність з її карток, коли позивачка звернулась за адресою по вул. Б. Хмельницького та повідомила, що у неї викрали телефон і гаманець з картками; зазначила також, що оператор її запевнила про блокування карток (а.с. 153 т.1). 
		02 лютого 2022 року позивачка звернулась до Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим до ЄРДР 03.02.2022 зареєстроване кримінальне провадження №12022046630000081 за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 148 т.1). 
		ОСОБА_1 також зверталась до позивача з відповідними заявами 31.01.2022 за вх.№663882 (том 1 а.с.154), 01.02.2022 за вх. №696449 (том 1, а.с.150), 02.02.2022 за вх. №712099 (том 1, а.с.152), 11.02.2022 за вх. №1025902-ВБ (том 1, а.с. 149) та 14.02.2022 за вх. №1050028 (том 1, а.с.151), стосовно викрадення банківських карток 27.01.2022, в яких зазначала, що вона 27.01.2022р. приблизно о 10 год. 00 хв. звернулася до відділення банку по вул. Богдана Хмельницького, з метою блокування викрадених карток, проте це не було зроблено банком. Зазначала також, що в цей же день відповідачка звернулася до іншого відділення банку з метою перевипуску карток, оскільки була впевнена, що викрадені картки були заблоковані працівниками банку, але з`ясувалося, що картки заблоковані не були і з них переводилися гроші на інші картки та знімалися готівкою в банкоматі, а також проводилися інші оплати. Тому відповідачка просила позивача компенсувати витрачені поза її волею кошти, виявити винних осіб, які не здійснили блокування карток, зупинити нарахування процентів по вказаній картці, здійснити реструктуризацію боргу. 
		АТ КБ «ПриватБанк» листами від 17.02.2022 №20.1.0.0.0/7-220214/15306 (том 1, а.с.155), від 17.02.2022 №20.1.0.0.0/7-220201/30997 (том 1, а.с.156), від 02.02.2022р. №20.1.0.0.0/7-220131/40349 (том 1, а.с.157), від 02.02.2022р. №20.1.0.0.0/7-220128/34305 (том 1, а.с.158), повідомив відповідачку, що порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників АТ КБ «ПриватБанк» не встановлено та факти, викладені в заявах відповідачки не знайшли свого підтвердження. 
		У провадженні сектору дізнання Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження №12022046630000081, внесеного до ЄРДР 03.02.2022р. за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України, розпочатого за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 02.02.2022р. до ВП №1 ДРУП надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що 27.01.2022р. приблизно о 09 год. 45 хв. невідома особа, перебуваючи за адресою: просп. Мануйлівський, 29, у лікарні №9 таємно шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон ОСОБА_1 марки Honor 7А з номером НОМЕР_9, за допомогою якого після викрадення здійснювала банківські операції на суму близько 60000,00 грн. (том 2, а.с. 206 - 239).
		Постановою відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 01.04.2022 кримінальне провадження №12022046630000081 від 03.02.2022, закрито у зв`язку з тим, що встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 227-228 том 2).
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час 27.01.2022) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		За положеннями вказаної вище статті, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. 
		Держателем електронного платіжного засобу - є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункті 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним по 01.08.2022 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. 
		Згідно з пунктом 1 розділу 6 Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. 
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення №705 емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу. 
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). 
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. 
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 29 серпня 2022 року у справі №532/1349/19, від 31 липня 2024 року у справі №953/5904/22. 
		Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що  ОСОБА_1  27 січня 2022 року негайно звернулась до відділення АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про крадіжку її платіжних карток і мобільного телефону невідомими особами, у зв`язку з чим картки були заблоковані; враховуючи, що перелічені вище зняття готівкових коштів та перерахування з банківського рахунку здійснювались після виконання (задоволення) банком заявки щодо розблокування картки  № НОМЕР_1  об 11:21 год. 27.01.2022, а саме зняття готівки в банкоматі з 12:18 год. по 16:42 год. 27.01.2022, перерахування коштів з14:06 год. по 16:44 год. 27.01.2022; приймаючи до уваги, що банком не представлено суду будь-яких належних та допустимих доказів факту сприяння (діями чи бездіяльністю)  ОСОБА_1  втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 34416,98 грн, яке фактично нею не використовувалось. 
		Посилання апелянта на те, що кримінальне провадження №12022046630000081 від 03.02.2022 закрите, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, не спростовує факту негайного повідомлення банку відповідачкою про крадіжку її платіжних карток і мобільного телефону (до здійснення несанкційованих списань та зняття коштів у банкоматах), а також відсутність доказів сприяння ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
		За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду оскаржене лише в частині залишених без задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки частини тіла кредиту в сумі 34416,98 грн та відсотків за користування кредитом на суму 10686,30 грн, а тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення на користь банку тіла кредиту в розмірі 13621,72 грн не переглядає, відповідно до вимог ч. 1 статті 367 ЦПК України. 
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий                                                                Т.П. Красвітна
		 
		Судді                                                                        В.С. Городнича
		                                                                               
		                                                                               М.Ю. Петешенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...