Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/13101/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2024. Зареєстровано: 16.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  200/13101/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
		за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.
		представників учасників справи:
		позивача - Бондаренко О. Д., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 
		(суддя Красота О. І.)
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024
		(судді Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А., Іванов О.Г.)
		у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"
		до Дніпровської міської ради
		про зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" (далі - ОСББ, позивач) звернулось до Бабушкінського районного суду м.  Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Міськрада, відповідач), в якому просило суд зобов`язати відповідача передати на баланс позивача багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул.   Робоча, буд. 65.
		1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.06.2016 р. співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.   Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, було створене та зареєстроване ОСББ, яке з вказаної дати здійснює управління вказаним житловим будинком відповідно до вимог законодавства та положень Статуту Об`єднання. Загальними зборами Об`єднання було прийняте рішення про прийняття зазначеного будинку на баланс Об`єднання. Втім, не зважаючи на неодноразові звернення, Міськрада не вчинила дій щодо передання будинку на баланс ОСББ і не здійснює жодних дій з передачі будинку на баланс позивача.
		2. Короткий зміст судових рішень
		2.1. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017, з урахуванням ухвали від 11.04.2018 про роз`яснення ухвали від 25.10.2017 та ухвали від 14.05.2018 про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 11.04.2018, заяву позивача про забезпечення позову задоволено; до вирішення спору по суті заборонено Дніпровській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в лізинг, оренду, позичку тощо нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, стосовно окремих приміщень цього будинку. До вирішення спору заборонено державним реєстраторам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65.
		2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 залишено без змін.
		2.3. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2018 ухвалу Бабушкінського районного суду м.   Дніпропетровська від 25.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 залишено без змін.
		2.4. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 позовні вимоги задоволено; зобов`язано Дніпровську міську раду прийняти рішення про списання з балансу балансоутримувача багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.    Дніпро, вул. Робоча, буд. 65 та передачу його на баланс позивача; стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1  600,00 грн.
		2.5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково; рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29.05.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 скасовано. Закрито провадження у справі № 200/13101/17 (2-а/200/1072/17). Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		2.6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.03.2023 заяву ОСББ про направлення за встановленою юрисдикцією справи №  200/13101/17 (2-а/200/1072/17) задоволено; справу №  200/13101/17 (2-а/200/1072/17) передано до Господарського суду Дніпропетровської області.
		2.7. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.02.2024 залишив без розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову від 29.02.2024. У задоволенні позову відмовив в повному обсязі. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.10.2017, з урахуванням ухвали від 11.04.2018 про роз`яснення ухвали від 25.10.2017 та ухвали від 14.05.2018 про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 11.04.2018.
		2.8. Суд виходив з того, що:
		- позовні вимоги про зобов`язання відповідача передати на баланс позивача багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд.   65, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства;
		-  посилання позивача на пункт 2 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №  1521, є безпідставним з огляду на те, що вказана постанова на час розгляду справи втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 711;
		-  порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301, на який посилається позивач, передбачає саме списання багатоквартирного будинку з балансу балансоутримувача, а не передачу на баланс позивача багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65;
		-  порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 не стосується предмету спору у цій справі;
		- внаслідок змін, які відбулись у законодавстві, що регулює особливості діяльності об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, необхідність, а відтак і правові підстави для здійснення передачі житлового будинку на баланс об`єднання відпала, оскільки законодавець обмежив здійснення такої передачі обов`язком замовника будівництва або колишнього балансоутримувача будинку передати технічну та іншу документацію на багатоквартирний будинок;
		-  оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд скасовував заходи забезпечення позову.
		2.9. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 24.07.2024 апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
		3.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		3.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
		3.3. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій застосували статті 1, 5, 6, 9 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
		- від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 щодо особливого правового статусу допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, який виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав;
		- від 05.07.2017 у справі № 911/3285/14 щодо способу захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про визнання рішення суб`єкта владних повноважень незаконним;
		-  від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 щодо способів судового захисту порушених прав та інтересів ОСББ;
		- від 22.01.2020 у справі № 461/4181/18 щодо реєстрації права комунальної власності на нежитлові приміщення, які є допоміжними у багатоквартирному будинку;
		- від 23.06.2020 у справі № 906/150/19, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 щодо способу захисту цивільних прав та інтересів особи шляхом визнання незаконними (протиправними) рішень суб`єкта владних повноважень;
		- від 05.07.2019 у справі №  910/6167/18, від  12.03.2020 у справі № 904/1878/19, від 05.07.2019 у справі №  910/6167/18, від 12.03.2020 у справі № 904/1878/19, від 21.04.2021 у справі №  904/1653/20, від 02.11.2022 у справі  № 925/253/21;
		- від 23.02.2023 у справі № 200/13101/17 (2-а/200/1072/17) (у цій же справі);
		- Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а, від 09.11.2021 у справі №  542/1403/17.
		3.4. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:
		- суди залишили поза увагою той факт, що Дніпровська міська рада виступає у цій справі як власник частини приміщень у будинку 65 по вул. Робоча, право на які зареєстровано саме за нею на підставі актів приймання-передачі з балансу, тому даний спір є спором про майнові права, що спростовує висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо неналежності Відповідача, зміни підзаконних актів, що регламентують процедуру передачі житлового будинку ОСББ та прийняття Рішення ДМР як вичерпну підставу задоволеності позову та поновлення оспорених прав Позивача.
		- суди попередніх інстанцій не врахували особливого правового статусу спірного майна та дійшли помилкового висновку про те, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки не призведуть до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку зазначеним майном;
		- розгляд справи у суді першої інстанції проведено фактично у одне судове засідання, у якому позивач участі не брав, клопотав про відкладення розгляду справи, проте Господарський суд Дніпропетровської області розглянув справу за участі адвоката Хандога В.В., який не представляє ОСББ, а лише надає правову допомогу за адвокатським ордером;
		-  суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у відповідача нормативно-правових підстав, на яких ведеться/запроваджено реєстр об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та підстави/порядок надання витягів з реєстру об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
		-  суд апеляційної інстанції залишив без розгляду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2024 щодо 6 об`єктів та лист ДП ВО "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" від 31.05.2024 №  186/157 з додатком (пункт 4 частини другої статті 287, пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
		4. Позиція інших учасників справи
		4.1. Міськрада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін.
		4.2. Звертає увагу, що змінами до Закону України від 29.11.2001 № 2866 "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", внесеними відповідно до Закону від 14.05.2015 №  417, статтю 11 "Утримання житлового комплексу на балансі", яка передбачала здійснення передачі будинку на баланс ОСББ, а також проведення попередньо капітального ремонту цього будинку, виключено. Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №  301 затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, який передбачає, що списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється саме його балансоутримувачем, яким Міськрада не є.
		5. Позиція Верховного Суду
		5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		5.2. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, для ефективного управління спільним майном співвласників та виконання інших цілей і завдань, передбачених майном об`єднання, Міськрада як балансоутримувач зобов`язана передати на баланс ОСББ багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, натомість не здійснює жодних законних дій та не дотримує порядку списання з балансу багатоквартирних будинків..
		5.3. Суди у цій справі встановили, що 30.06.2016 співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, створили та зареєстрували ОСББ.
		5.4. Статтею 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
		5.5. Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
		5.6. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регламентовані Законом України від 14.05.2015 №  417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон №  417-VIII).
		5.7. Відповідно до пунктів 1, 7 та 8 частини першої статті 1 Закону №  417-VIII багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
		5.8. Частиною першою статті 9 Закону №  417-VIII передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
		5.9. Згідно з частиною першою статті 10 Закону №  417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.
		5.10. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866 (далі - Закон №  2866-III).
		5.11. Частинами вісімнадцятою, дев`ятнадцятою статті 6 Закону №  2866-III визначено, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.
		5.12. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об`єднання відновлює її за власний рахунок.
		5.13. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №  30 затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків (далі - Порядок №  30), який визначає механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.
		5.14. Пунктами 3, 4 цього Порядку передбачено, що списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку. У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади. Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності. Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності. У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 цього Порядку. Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа. Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, відповідного оголошення. Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п`яти осіб.
		5.15. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 №13 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Правила) для приймання-передачі об`єкта в управління утворюється відповідна комісія у складі представників попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, власників, співвласників та особи, що буде здійснювати управління будинком. Комісію очолює представник сторони, яка приймає. Комісія визначає технічний стан об`єкта відповідно до вимог законодавства та складає акт приймання-передачі об`єкта в управління (з управління) (далі - акт приймання-передачі об`єкта). Кожній із сторін, що бере участь у прийманні-передачі об`єкта, надається примірник акта приймання-передачі, підписаний членами комісії та затверджений керівництвом кожної сторони - юридичної особи. При передачі об`єкта в управління попередній балансоутримувач чи особа, що здійснювала управління будинком, надає замовнику, а замовник передає особі, що буде здійснювати управління будинком, оригінали або належним чином завірені копії документів.
		5.16. Відповідно до пункту 1.2 цих Правил управління будинком - дії, спрямовані на забезпечення сталого функціонування будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, а також на організацію забезпечення потреби мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Функції з управління будинком та забезпечення його належної експлуатації власники, співвласники або за їх дорученням балансоутримувач здійснюють самостійно чи через особу, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком (далі - управитель).
		5.17. Отже, сукупність вказаних норм права встановлюють порядок та умови списання з балансу балансоутримувача об`єкта нерухомості (житлового будинку) та передачу його в управління ОСББ.
		5.18. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що поняття "передача на баланс" і "передача в управління" не є тотожними. У зв`язку з тим, що на момент звернення з позовом у цій справі стаття 11 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", яка передбачала утримання багатоквартирного будинку на балансі ОСББ, була виключена із Закону на підставі Закону № 417-VIII від 14.05.2015, та з урахуванням того, що Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та чинна редакція Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачають необхідності прийняття багатоквартирного будинку на баланс ОСББ, відповідно до статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення щодо передання управителю усіх або частини функцій з управління багатоквартирним будинком або всіх функцій ОСББ є достатньою підставою для здійснення ОСББ функцій управителя будинку.
		5.19. Отже, закон усунув необхідність передачі житлового комплексу на баланс ОСББ для виконання останнім функцій з управління багатоквартирним будинком. Водночас відсутність такого факту як "прийняття на баланс" не перешкоджає ОСББ здійснювати функції управителя будинку.
		5.20. Стверджуючи про наявність між ним та відповідачем спору про право, позивач залишив поза увагою, що перебування майна на балансі не є ознакою та не вирішує спору про право (власне, про це стверджує і сам позивач в абз 2 статті 6 своїх додаткових пояснень (т.2, а.с.169, зворотня сторона). 
		5.21. Тобто, для ефективного управління спільним майном співвласників та виконання інших цілей і завдань, передбачених майном об`єднання, вирішення питання перебування на балансі майна не є необхідним, а спору про речове право (у разі його наявності) така вимога не вирішує.
		Щодо підстав касаційного оскарження
		5.22. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
		5.23. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		5.24. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		5.25. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.
		5.26. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
		5.27. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
		5.28. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
		5.29. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
		5.30. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
		5.31. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		5.32. Як вже зазначалось, позивач у цій справі просить зобов`язати відповідача передати на баланс позивача багатоквартирний будинок.
		5.33. У наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а та від 09.11.2021 у справі №  542/1403/17 розглядалось питання юрисдикції спорів, за участю органів місцевого самоврядування з приводу порушення цивільних прав осіб, пов`язаних з неправомірними діями таких органів. При цьому ані предмет, ані підстави позовів у зазначених справах не були подібними до справи, що розглядається.
		5.34. У постанові ж від 23.02.2023 № 200/13101/17 (2-а/200/1072/17) (у цій же справі) Касаційний адміністративний суд, вирішуючи питання щодо юрисдикції, виснував, що спір між сторонами виник щодо майнових прав на спірний будинок і відповідач у розрізі спірних правовідносинах діє не як суб`єкт владних повноважень, а тому розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції. Водночас жодних висновків по суті заявлених позовних вимог Касаційний адміністративний суд не робив.
		5.35. У постановах від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18, від 12.03.2020 у справі №  904/1878/19, від 21.04.2021 у справі №  904/1653/20, від 02.11.2022 у справі №  925/253/21, на які також посилається скаржник, Верховний Суд сформулював висновки про те, що визначений законодавством обов`язок відповідача як колишнього балансоутримувача багатоквартирним будинком передати технічну документацію є безумовним та не ставиться у залежність від того, чи є у нього відповідні документи в наявності. У свою чергу невиконання ним такого обов`язку унеможливлює здійснення позивачем функцій з утримання житлового будинку. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що предметом розгляду у зазначених справах були вимоги про зобов`язання передати саме технічну документацію, необхідну для управління будинком, а не прийняття будинку на баланс ОСББ.
		5.36. Висновки, зроблені судами попередніх інстанцій у цій справі жодним чином не суперечать висновкам, викладеним в наведених вище постановах.
		5.37. Посилання ж скаржника на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах у справах № 914/554/19, № 911/3285/14, № 906/516/19, №  916/2464/19, №  461/4181/18, № 906/150/19, № 914/554/19 відхиляються касаційним судом, оскільки правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, що виключає подібність спірних правовідносин. 
		5.38. Загалом скаржник послався на висновки Верховного Суду, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору. 
		5.39. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
		5.40. Колегія суддів зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).
		5.41. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
		5.42. Так, скаржник покликається на те, що розгляд справи у суді першої інстанції було проведено фактично у одне судове засідання, у якому позивач участі не брав, клопотав про відкладення розгляду справи, проте Господарський суд Дніпропетровської області розглянув справу за участі адвоката Хандога В. В., який не представляє ОСББ, а лише надає правову допомогу за адвокатським ордером. 
		- під час апеляційного розгляду позивач наголошував на цьому та подав клопотання про витребування доказів.
		-  суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у відповідача нормативно-правових підстав, на яких ведеться/запроваджено реєстр об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та підстави/порядок надання витягів з реєстру об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
		-  суд апеляційної інстанції залишив без розгляду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2024 щодо 6 об`єктів та лист ДП ВО "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" від 31.05.2024 №  186/157 з додатком.  
		5.43. Розглянувши наведені доводи, колегія суддів установила таке.
		5.44. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.04.2023 прийняв справу до свого розгляду, призначив підготовче засідання на 09.05.2023 об 11:00 год., запропонував учасникам справи подати до суду: відповідачу  - відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 ГПК України,  протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали; позивачу  - відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 ГПК України,  протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву; відповідачу  - заперечення, які мають відповідати вимогам статті 167 ГПК України,  протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив. Роз`яснив учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі;
		- ухвалою від 09.05.2023 відклав  підготовче  засідання  на 08.06.2023. В судовому засіданні були присутні представник позивача Хандога В.В. за ордером серія АЕ №1197650 від 08.05.2023, а також голова правління ОСББ Бондаренко О.  Д.; представники сторін у підготовчому засіданні 09.05.2023 надали пояснення щодо позовних вимог;
		- ухвалою від 08.06.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду  по суті  на 13.07.2023 о 10:00 год; в судовому засіданні були присутні представник позивача Хандога В. В. та голова правління ОСББ Бондаренко  О. Д.; представники сторін у засіданні надали пояснення щодо позовних вимог; 
		- ухвалою від 13.07.2023 повернувся до стадії підготовчого провадження, клопотання  позивача про зупинення провадження у справі  задовольнив; зупинив  провадження  у справі № 200/13101/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2636/19. В судовому засіданні 13.07.2023 також були присутні як представник позивача Хандога В. В., так і голова правління ОСББ Бондаренко О. Д.; 
		- ухвалою від 11.12.2023 призначив розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову у судовому засіданні  на 15.12.2023 о 14:00 год.;
		- ухвалою від 15.12.2023 у задоволенні клопотання Відповідача про скасування заходів забезпечення позову відмовив. В судовому засіданні 15.12.2023 знову були присутні як представник позивача Хандога В. В., так і голова правління ОСББ Бондаренко О. Д.;
		- в той же день ухвалою від 15.12.2023 поновив  провадження у справі №200/13101/17 з 01.02.2024 та призначити підготовче засідання  до розгляду на 01.02.24  о 10:00 год.
		- ухвалою від 01.02.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду  по суті  на 29.02.2024 о 10:00 год. 
		- 28.02.2024 від голови ОСББ Позивача Бондаренка О.Д. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав його хвороби. Суд відхилив клопотання голови ОСББ Позивача Бондаренка О.Д. про відкладення розгляду справи є безпідставним з огляду на те, що в судовому засіданні 29.02.2024 був присутній його представник - адвокат Хандога В. В., який брав участь у всіх судових засіданнях.
		5.45. Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
		5.46. За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
		5.47. За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
		5.48. Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		5.49. При цьому колегія суддів враховує, що: 
		- голова правління ОСББ Бондаренко О. Д. був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань; 
		- брав участь принаймні у чотирьох судових засіданнях та надавав пояснення;
		- заперечень щодо повноважень представника  Хандоги В. В. не заявляв;
		- повноваження представника   Хандоги В. В. були підтверджені належним чином, а саме ордером, що відповідає положенням частини четвертої статті 60 ГПК України.
		5.50. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		5.51. У статті 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК).
		5.52. За статтями 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
		5.53. У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №  913/20/21.
		5.54. Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		5.55. Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.
		5.56. У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		5.57. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача).
		5.58. При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
		5.59. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		5.60. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
		5.61. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність
		5.62. Звідси колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання позивача про витребування та долучення нових доказів.
		5.63. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не встановила неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		6. Висновки Верховного Суду
		6.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		6.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		6.4. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, а тому касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		7. Судові витрати 
		7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 200/13101/17 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
		2. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 200/13101/17 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення. 
		3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 200/13101/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                          Л. Рогач
		 
		Судді                                                                                                    Є. Краснов
		 
		                                                                                                    Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...