Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/5773/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Надіслано судом: 15.11.2024. Зареєстровано: 16.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/82/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000003653

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 756/5773/19
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"15" листопада 2024 р.        м. Київ
		Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		при секретарях                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003653 від 13.11.2017 року, за обвинуваченням:
		-  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Старобільськ Луганської області, українки, громадянки України, не працюючої, з вищою освітою, вдови, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України,
		-  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ревбинці Чорнобаївського районну Черкаської області, українця, громадянина України, працюючого офіційно на посаді начальника відділення № 1 (з обслуговування с. Пуща Водиця) слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві майор поліції, учасника бойових дій, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 396 КК України,
		-  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Косенів Новоград-Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_4 , померлого 11.02.2019 року,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України,
		 
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурорів                                                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисників                                                         ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,                                                                                 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,                                                                                 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,        
		особи, яка ставить питання 
		про реабілітацію обвинуваченого ОСОБА_6 ,                 ОСОБА_15 ,
		обвинувачених                                                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до обвинувального акту органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, а саме в завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, службовому підробленні, тобто складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою, за попередньою змовою групою осіб.                                                        За сформульованою версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:                        Статтею 2 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.                                        Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.                                Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                                                Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.                                Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві». Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.                                                Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.                                                Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 20.01.2014) міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.                                                                                                Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 20.01.2014 року) працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.                                Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.01.2014 року) діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.                                        Прокурор у відповідності до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.01.2014 року) здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, забезпечує охорону прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження, запобігає незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.                                                                                Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.                                Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості, яка полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.                                                                                                Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.                                                Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.                                                                                                         Прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.                                                                                У ст. 39 КПК України зазначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування, з цією метою він визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, відсторонювати слідчого від досудового розслідування за власною ініціативою або ініціативою прокурора, ознайомлюватись з матеріалами досудового розслідування, вживати заходів щодо усунення порушень законодавства у випадках їх допущення слідчим, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                                                        Згідно із положеннями ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.                                                         Відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий, зокрема, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих ( розшукових ) дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру .                                                                                                        Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.                                                                Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, повідомляти особі про підозру.                                        Статтею 131 КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема п. 8) затримання особи, п. 9) запобіжні заходи.                                                Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.                                                                У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. У ч. 2 ст. 176 КПК України передбачено, що тимчасовим запобіжним заходом є також затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку визначеному Кодексом.                                                                                                                У ч. 4 ст. 176 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погоджених з прокурором, або за клопотанням прокурора.                                                                                        Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:                                                                                                1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;                                        2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;                                        3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;                                                        4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;                                                5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.                                                                        Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, окрім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі даних сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.                                                                                        Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.                        Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять сторони надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.                                                        Згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:                                                1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;                        2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.                                                                                                        Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                        Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:                                                 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;                                                                                                         2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;                         3)наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 277 КПК України повідомлення має містити, зокрема, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.                                                                        Згідно ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.                                                                                                                Приписами ч. 1 ст. 214 КПК України, п. 1 , п.п. 2.1., п. 2, п.п. 1, п.п. 3.1., п. 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України 17.08.2012 № 69 за погодженням з Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державної податкової служби України, контроль за виконанням якого здійснювався по відомствах та чинного станом на 20.01.2014, слідчого зобов`язано невідкладно, але не пізніше 24 годин після … самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язано внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.                                                                                Пунктом 1.1 частини 1 Розділу І зазначеного Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, передбачено, що це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього.                        Пунктом 1.10 частини 1 Розділу І цього ж Положення передбачено, що реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань є, у тому числі … прокурори.                                        Відповідно до частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.                        У відповідності з п. 2 примітки до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є … прокурори і слідчі.                                                        Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції станом на 20.01.2014 року) термін «прокурор» означає - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори областей, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.                                                Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року номер 3781-XII органи прокуратури та органи внутрішніх справ України належать до правоохоронних органів, а працівники органів прокуратури та органів внутрішніх справ України - до працівників правоохоронних органів.                У Україні право громадян на свободу мирних зібрань гарантується
		та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію.                                Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.                                                                                        Зокрема, Законом України від 17 липня 1997 року номер 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також Перший протокол та протоколи за номерами 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції.                                                Відповідно до статті 11 вказаної Конвенції кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.                                                                                        Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.                                                                                        Крім того, статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19 жовтня 1973 року номер 2148-VIII, також визнається право на мирні збори.                                                                Згідно з положеннями цієї статті користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.                                Статтею 39 Конституції України передбачено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.                        Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.                                                                                                                Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов`язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.                                                                        Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.                                                                        Конституційні права і свободи людини і громадянина відповідно до положень статті 64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.                                                                                                                Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.                                                                                                Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.                                        Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом прокурора міста Києва від 31.01.2012 року № 169к радника юстиції ОСОБА_4 переведено на посаду заступника прокурора Оболонського району міста Києва з посади старшого помічника прокурора Оболонського району міста Києва. Наказом Генерального прокурора України від 02.02.2012 року № 370к ОСОБА_4 присвоєно в порядку заохочення класний чин старшого радника юстиції.                                         ОСОБА_4 , обіймаючи посаду старшого помічника прокурора Оболонського району м. Києва, 09.02.2011 року склала Присягу працівника прокуратури, відповідно до якої, вступаючи на службу в прокуратуру, вона присвячує свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягає: неухильно додержуватись Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповою, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури, а також усвідомлює, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури.                                        Згідно розподілу обов`язків, затвердженого прокурором Оболонського району м. Києва на ОСОБА_4 , крім іншого, покладено обов`язок з організації нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням слідчими СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві у кримінальних провадженнях про злочини в сфері господарської та службової діяльності, а також у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення та вчинені неповнолітніми чи за їх участі, контроль за якістю процесуального керівництва на стадії досудового розслідування, участі у судовому провадженні та оскарження судових рішень у кримінальних провадженнях зазначеної категорії, контроль за законністю застосування заходів кримінального провадження, організація нагляду за додержанням законів при затриманні громадян у порядку ст.ст. 207, 208 КПК України слідчими СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, здійснення належного керівництва підпорядкованими працівникам, спрямування їх діяльності на ефективне виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій, приділення постійної уваги удосконаленню організації роботи і контролю виконання.                                        Прокурор ОСОБА_4 , здійснюючи свої повноваження відповідно до ст. 36 КПК України, є самостійною у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.                                                                                        Крім того, прокурор ОСОБА_4 уповноважена мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, у випадках передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.                                                                        У відповідності до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів.                                                                        Відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України 4гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», на процесуальних керівників у кримінальному провадженні покладається обов`язок забезпечити швидке, всебічне, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, обов`язкову участь прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування в їх судовому розгляді (у визначених законом випадках), поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.                                                                                Таким чином, перелік службових обов`язків та повноважень прокурора ОСОБА_4 свідчить про те, що остання є представником влади, наділена правом пред`являти вимоги та приймати рішення, які є обов`язковими для виконання, а також маючи класний чин старший радник юстиції є службовою особою, що займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями у кримінальному провадженні.        Незважаючи на викладені вимоги законів України та службових обов`язків, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника прокурора Оболонського району міста Києва та користуючись владними повноваженнями, діючи за попередньої змовою, у групі осіб, у тому числі з працівниками органів внутрішніх справ, вчинила умисні дії, що дають підстави для повідомлення їй про підозру у вчиненні протиправного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 371 КПК України, яке мало на меті протидію масовим акціям протесту, що відбувались в Україні, зокрема у м. Києві, у період з листопада 2013 року до лютого 2014 року, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності учасників таких акцій, у тому числі завдяки штучному створенню доказів обвинувачення та іншої фальсифікації, після чого безпідставно ініціювати перед судом обрання завідомо невинним учасникам мирних акцій протесту та іншим громадянам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                                Так, починаючи з 22.11.2013 року у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.                                                                                        З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України та органів прокуратури України, будучи вертикально підпорядкованими державними структурами, у період січня - лютого 2014 року неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів, у першу чергу особам, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві.                                                                                        Так, бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, незаконному притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях та обранні підозрюваним найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                                З метою безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також органи судової влади.                                                                                                        Зокрема, у січні 2014 року в місті Києві не встановленими слідством службовими особами із числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка оперативним працівникам ГУ МВС України в м. Києві, спецпідрозділу ПМОП «Беркут», військовослужбовцям внутрішніх військ та співробітникам іншим правоохоронних органів, затримувати громадян, які можуть бути причетні до участі у масових мирних акціях протесту, примусово доставляти їх до районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві.                                                                                Слідчі районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві та їх керівники отримали усну вказівку незаконно затримувати осіб, які могли брати або брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, після чого безпідставно ініціювати перед судом обрання завідомо невинним учасникам мирних акцій протесту запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                        Прокурори - процесуальні керівники отримали вказівку складати (або самостійно або разом зі слідчим) повідомлення про підозру та погоджувати складені слідчими завідомо безпідставні та необґрунтовані письмові повідомлення про підозру завідомо невинних затриманих осіб із числа учасників мирних акцій протесту у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, ініціювати, шляхом внесення або погодження клопотань, застосування до них виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.                                                        Такі дії правоохоронців, на думку організаторів, повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитися від участі в них.                                                        У такий спосіб у січні 2014 року був задіяний злочинний механізм силового придушення будь-яких зборів, мітингів та інших мирних акцій протесту громадян.                                                На виконання незаконної вказівки невстановлених осіб з числа керівництва правоохоронних органів, 19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 .                        Постановою заступника прокурора м. Києва того ж дня визначено групу прокурорів для здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, до складу якої був включений старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , а з 23.01.2014 року, після виділення матеріалів в окреме провадження, за постановою прокурора Оболонського району міста Києва ОСОБА_16 процесуальне керівництво здійснювалося групою прокурорів прокуратури Оболонського району міста Києва, під керівництвом заступника прокурора Оболонського району міста Київ ОСОБА_4                                                                 Тоді ж, у січні 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами доведено до відома слідчих і прокурорів, які брали участь у розслідуванні вказаного кримінального провадження, явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                                                                                                Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , заступник прокурора Оболонського району міста Київ ОСОБА_4 погодилися вчинити такі незаконні дії.                                                                                                 При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.                Так, 22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, на виконання незаконної вказівки невстановленої особи з числа керівництва ГУМВС України в місті Києві, до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень , які відбувалися на АДРЕСА_5 хоча вони жодної участі у масових заворушеннях не брали, а перебували неподалік, кожен з різних підстав, що не було заборонено у спосіб, передбачений законом.                                                                                        На виконання згаданого плану невстановлені службові особи ГУМВС України в місті Києві, з метою перешкоджання проведенню подальших акцій протесту та їх припинення шляхом залякування їхніх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від подальшої участі в них, надали керівництву територіальних слідчих підрозділів міліції, у тому числі Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві, завідомо незаконну вказівку про необхідність забезпечення затримання таких осіб в порядку ст. 208 КПК України, складення повідомлення про підозру затриманим в місті Києві особам та вручення їх після погодження прокурорами, якими буде здійснюватися нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також складення клопотань про обрання щодо цих підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України.                                                                                                        У свою чергу, невстановлені службові особи прокуратури міста Києва, з цією ж метою, надали вказівку підлеглим керівникам структурних підрозділів, а також територіальних прокуратур, у тому числі прокуратури Оболонського району міста Києва, забезпечити погодження письмових повідомлень про підозру затриманим в місті Києві особам та клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також підтримати ці клопотання під час розгляду слідчим суддею, умисно створивши процесуальні передумови для їх задоволення слідчими суддями.                                                                                        Так, проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5 а здійснення процесуального керівництва в даному кримінальному провадженні - старшому прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6                 Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав, а прибув до Києва 22.01.2014 року для відзначення Дня Соборності України, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, погодився незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                При цьому, маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_23 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, ОСОБА_5 , з метою створення штучних доказів вини ОСОБА_23 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи в порушення вимог ст.ст. 104-106, 223, 234-237, 245 КПК України, якими чітко регламентовані випадки та підстави проведення обшуку та огляду особи, за відсутності рішення слідчого судді та згоди ОСОБА_23 , в період з 20:45 по 21:00 22.01.2014 року незаконно провів обшук ОСОБА_23 та вилучив його особистий одяг і взуття, а саме куртку, штани сорочку та черевики. Документально ОСОБА_5 оформив свої незаконні дії як огляд місця події, про що склав завідомо неправдивий документ - протокол огляду місця події, об`єктом якого нібито був службовий кабінет НОМЕР_8, на четвертому поверсі Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_8 , в я кому на момент огляду знаходився громадянин, який назвався ОСОБА_23 .                 На виконання протиправної вказівки невстановлених осіб з керівництва правоохоронних органів міста Києва, 22.01.2014 року о 21:47 ОСОБА_5 безпідставно склав протокол про затримання ОСОБА_23 на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12014100000000179 як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про його причетність до вчинення кримінального правопорушення.                        У подальшому 23.01.2014 року ОСОБА_5 склав повідомлення про підозру ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України, яке незаконно погодив процесуальний керівник - старший прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , після чого цього ж дня вручив указане повідомлення про підозру ОСОБА_23 , тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, чим створив умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_23 .                Надалі ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.01.2014 року близько 9 год., зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, склав та підписав клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке подав для підписання і погодження заступнику прокурора Оболонського району м Києва ОСОБА_4 .                 При цьому вніс до клопотання завідомо неправдиві відомості щодо нібито активної участі ОСОБА_23 22.01.2014 року у період час з 11:00 до 12:25 спільно з іншими невстановленими особами на АДРЕСА_5 у масових заворушеннях, а також нібито наявності передбачених законом підстав і ризиків для застосування ОСОБА_23 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                У свою чергу заступник прокурора Оболонського району міста Києва ОСОБА_4 , отримавши зазначене клопотання, перебуваючи в своєму робочому кабінеті в прокуратурі Оболонського району міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Маліновського, 10, в період часу з 09:00 до 15:00, діючи умисно, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності будь-яких обставин щодо наявності ризиків, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, та відповідно підстав для погодження клопотання, грубо порушуючи вимоги національного законодавства, зокрема ст. 62 Конституції України, ст.ст. 4, 29 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.01.2014), ст.ст. 9, 12, 17, 36, 183, 177, 194 КПК України, погодила (підписала) клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримати яке в суді доручила своїм підлеглим працівникам, прокурорам прокуратури Оболонського району міста Києва.                                                         У матеріалах кримінального провадження на той час містились лише рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, протокол огляду речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявлено, а також пояснення останнього, який категорично заперечував свою причетність до участі в масових акціях протесту, вказуючи він приїхав до міста Київ 22.01.2014 року на відзначення Дня Соборності та мав при собі квиток на зворотній рейс на 22.01.2014 року, брати активну участь у масових заворушеннях не мав фізичної змоги через похилий вік та стан здоров`я.                                                                Під час цього ОСОБА_4 умисно проігнорувала очевидні порушення вимог кримінального процесуального кодексу України, допущені слідчим ОСОБА_5 і прокурором ОСОБА_6 з якими складені зазначені документи, а також пояснення і показання ОСОБА_24 про непричетність до злочину, обставини, що характеризують особу ОСОБА_23 , зокрема його вік та стан здоров`я.                                                                                                        Погоджуючи вказане клопотання, до якого були внесені неправдиві відомості про вчинення злочину, заступник прокурора Оболонського району ОСОБА_4 чітко усвідомлювала, що ініціює застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особі щодо якої відсутні докази причетності до злочину, а також відсутні будь-які законні підстави і ризики, передбачені ст. 177 КПК України для застосування запобіжного заходу.                                При цьому вона достеменно знала, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях ОСОБА_23 не вчиняв, оскільки матеріалами кримінального провадження його участь у скоєнні цього злочину не підтверджено.                Крім того, ОСОБА_4 при прийнятті цього рішення розуміла і усвідомлювала безпідставність та очевидну незаконність застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування не було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе (буде недостатнім) запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України.                У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, подав клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                У свою чергу слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва, за участю прокурорів прокуратури Оболонського району м. Києва, які за вказівкою ОСОБА_4 підтримали клопотання слідчого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , 25.01.2014 року розглянула його в судовому засіданні та задовольнила, незаконно обравши затриманому ОСОБА_23 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.                За наслідками розслідування кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року за підозрою ОСОБА_23 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, прокуратурою Оболонського району міста Києва 26.02.2014 року указане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_23 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаної особи до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        У результаті сукупних злочинних дій, у тому числі ОСОБА_4 , пов`язаних із незаконним затриманням, притягненням завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, ОСОБА_23 незаконно утримувався під вартою упродовж 5 діб - з 22.01.2014 року по 27.01.2014 року до зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт. Зазначеними діями завдано ОСОБА_23 істотної шкоди, яка виразилась у заподіянні наслідків нематеріального характеру у вигляді суттєвого обмеження конституційних прав, порушення гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_23 як громадянина України, а також у заподіянні істотної шкоди державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України у вигляді підриву авторитету державних органів та судової влади, оскільки такі дії правоохоронців і судді викликали глибоке обурення усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства до правоохоронних інституцій держави та судової гілки влади.                                                        Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.                                                                Крім того, ОСОБА_4 , як заступник прокурора Оболонського району міста Київ та службова особа вчинила службове підроблення за таких обставин.                                                Так, 19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління ОСОБА_25 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                                                                                                                 22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5                         Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав та проігнорувавши клопотання захисника - адвоката ОСОБА_23 про закриття кримінального провадження, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, слідчий Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, вирішив незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати                                                                                                                 ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                        Продовжуючи свій злочинний намір, слідчий ОСОБА_5 , 22.01.2014 року о 21:47, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по АДРЕСА_8 , діючи умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_23 уповноваженою службовою особою, зокрема, що останнього застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також за відсутності безпосередньо після вчинення злочину очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_23 щойно вчинив злочин, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 ч. 2 КК України.                                        При цьому ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, в протоколі про затримання ОСОБА_23 вказав про те, що нібито він затриманий під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України по АДРЕСА_5 , очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.                                                                                        Підписавши завідомо неправдивий документ - протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, слідчий ОСОБА_5 надав йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, і змінив правовідносини, оскільки з моменту затримання громадянин ОСОБА_23 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, і став учасником кримінального провадження.                У такий спосіб слідчий ОСОБА_5 створив штучні докази вини ОСОБА_23 у вчиненні особливо тяжкого злочину, які необхідні були для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності.                                                                                        Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий ОСОБА_5 , на виконання явно незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, діючи умисно, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 безпідставно затримано 22.01.2014 року о 12:30 на АДРЕСА_5 , у матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази щодо його участі у вчиненні протиправних дій, ніхто із затриманих не вказував на нього як учасника акцій протесту, незважаючи на показання підозрюваного ОСОБА_23 про те, що участі у масових заворушеннях по вул. Грушевського у м. Києві він не брав, 23.01.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_8 , ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обов`язку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                         При цьому слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою штучного створення доказів причетності ОСОБА_23 до інкримінованого злочину, безпідставно та надумано особисто вніс до повідомлення про підозру завідомо неправдиві відомості про обставини вчинення злочину.                                                                        Склавши повідомлення про підозру, слідчий ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_23 за вчинення закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                         Також ОСОБА_5 достеменно знав, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, ОСОБА_23 не вчиняв і вчинити не міг, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджена участь ОСОБА_23 у скоєнні масових заворушень. Ніхто із затриманих, яким інкримінувалося вчинення злочину у групі осіб, не вказував на ОСОБА_23 як учасника акцій протесту і взагалі його не знав. Будь-яких заборонених речей при ньому не виявлено. За таких обставин слідчий не мав жодного доказу для обґрунтування підозри ОСОБА_23 .                                        Однак, бажаючи виконання свого злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, слідчий ОСОБА_5 підписав завідомо неправдивий документ - повідомлення про підозру, надавши йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, а саме притягнення ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, якого останній не вчиняв, після чого 23.01.2014 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва раднику юстиції ОСОБА_6 який у свою чергу незаконно погодив його, після чого він його вручив ОСОБА_23 .                                                        Не припиняючи своїх злочинних дій спрямованих на переслідування учасників мирної громадської акції «Євромайдан», слідчий ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що у матеріалах провадження відсутні будь-які підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , вирішив незаконно ініціювати застосування затриманому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом службового підроблення.                                                                 Перебуваючи у приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.01.2014 року близько 9 год., діючи умисно, з метою обрання завідомо невинним учасникам мирної громадської акції « Євромайдан » запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та незаконно повідомлений про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, використовуючи протокол про затримання та повідомлення про підозру як штучно створені докази його вини, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, склав та підписав клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про обрання завідомо невинному ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                При цьому слідчий ОСОБА_5 безпідставно та надумано вніс до клопотання наступні завідомо неправдиві відомості про обставини вчинення злочину: «В період часу приблизно з 11 години 00 хвилин по 12 годин 25 хвилин 22.01.2014 ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули на АДРЕСА_9 , з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над представниками влади, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.        Крім того, з метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 22.01.2014, в період часу з 11.00 год. по 12.25 год., перебуваючи по АДРЕСА_9 та вчинив активні дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети, шляхом вчинення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме насильства над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, шляхом кидання в бік працівників органів внутрішніх справ, що виконували свої службові обов`язки по охороні громадського порядку, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо).                                Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив опір представникам влади, а саме працівникам міліції, які намагалися припинити злочинні дії вищевказаних осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, дерев`яних палиць, біт, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо), каміння та інших підручних предметів.                                Після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_23 в числі інших осіб були затримані працівниками міліції.                                                                                        В ході протиправних дій працівникам міліції та іншим особам завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості…».                                                                        Також вніс завідомо неправдиві відомості щодо нібито наявності ризиків, передбачених ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, зокрема: «… підозрюваний ОСОБА_23 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування, також може продовжити свою протиправну діяльність, вчиняючи кримінальні правопорушення, знову приймати участь, або організовувати масові заворушення на території м. Києва, крім того, перебуваючи на волі матиме можливість, та ймовірно стане впливати на свідків, а також обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке набуло великого суспільного резонансу, і відноситься до категорії особливо тяжких злочинів за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.»                                                                                                                Підписавши клопотання про застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке містило завідомо неправдиві відомості ОСОБА_5 таким чином надав йому статусу офіційного документа, який засвідчив факти, що мають юридичне значення, після чого передав вказане клопотання для погодження процесуальному керівнику - заступнику прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_4 .                                                У свою чергу заступник прокурора Оболонського району міста Києва ОСОБА_4 , отримавши зазначене клопотання, перебуваючи в своєму робочому кабінеті в прокуратурі Оболонського району міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Маліновського, 10, в період часу з 09:00 до 15:00, діючи умисно, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, погодила клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримати яке в суді доручила прокурорам прокуратури Оболонського району міста Києва та передала його слідчому СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_5 для вручення його копії підозрюваному ОСОБА_23 і його захиснику та подальшої передачі до Оболонського районного суду у місті Києві для організації його розгляду.                                                        Особисто підписавши (погодивши) клопотання про застосування відносно ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заступник прокурора Оболонського району міста Києва ОСОБА_4 надала, таким чином зазначеному документу статус офіційного, тобто такого, який спричиняє наслідки правового характеру, чим завершила процес повного виготовлення (складання) завідомо неправдивого офіційного документу. Продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним умислом, та передаючи зазначене клопотання слідчому для виконання процесуальних дій з ОСОБА_23 та його захисником і забезпечення надходження цього клопотання до Оболонського районного суду міста Києва для розгляду, ОСОБА_4 видала завідомо неправдивий офіційний документ.                                                                         При цьому у матеріалах кримінального провадження на той час містились лише рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх справ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, протокол огляду речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявлено, а також пояснення останнього, який категорично заперечував свою причетність до участі в масових акціях протесту, вказуючи він приїхав до міста Київ 22.01.2014 року на відзначення Дня Соборності та мав при собі квиток на зворотній рейс на 22.01.2014 року, брати активну участь у масових заворушеннях не мав фізичної змоги через похилий вік та стан здоров`я.                                                        Під час цього ОСОБА_4 умисно проігнорувала очевидні порушення вимог КПК України, з якими складені зазначені документи, пояснення і показання ОСОБА_24 про непричетність до злочину, а також обставини, що характеризують особу ОСОБА_23 , зокрема його вік та стан здоров`я.                                                                                                                 Погоджуючи вказане клопотання, до якого були внесені завідомо неправдиві відомості про вчинення злочину, заступник прокурора Оболонського району ОСОБА_4 чітко усвідомлювала, що ініціює застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особі щодо якої відсутні докази причетності до злочину, а також відсутні будь-які законні підстави і ризики, передбачені ст. 177 КПК України для застосування запобіжного заходу.                        При цьому вона достеменно знала, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях ОСОБА_23 не вчиняв, оскільки матеріалами кримінального провадження його участь у скоєнні цього злочину не підтверджено.                Крім того, ОСОБА_4 при прийнятті цього рішення розуміла і усвідомлювала безпідставність та очевидну незаконність застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування не було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе (буде недостатнім) запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України.                У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання завідомо невинному ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, передав вказане клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                                                                                        Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.                                                        Також, ОСОБА_4 як заступник прокурора Оболонського району міста Києва та службова особа, за вказаних обставин незаконно перешкоджала, за попередньою змовою групою осіб, проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.                                                Так, достовірно знаючи та усвідомлюючи, про злочинні наміри вищих посадових осіб держави, а також керівників правоохоронних та судових органів, зокрема керівництва прокуратури міста Києва, у протиправний спосіб протидіяти протестним акціям, які відбувались в місті Києві та інших регіонах України, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щоб залякати їх учасників та інших громадян і в такий спосіб змусити відмовитись надалі брати в них участь, ОСОБА_4 , перебуваючи 24 січня 2014 року в приміщенні прокуратури Оболонського району за адресою: АДРЕСА_10 , діючи умисно, із кар`єрних спонукань, тобто в інших особистих інтересах, вирішила вчинити умисні дії, спрямовані на перешкоджання проведенню подальших мирних акцій протесту в місті Києві та їх припинення шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, а саме незаконно погодити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_23 , якому незаконно повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України, тобто в його активній участі в масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, та потягла за собою тяжкі наслідки.                Тим самим, за вказаних обставин та в зазначений спосіб ОСОБА_4 свідомо вступила у змову з невстановленими особами із числа керівництва прокуратури міста Києва щодо вчинення умисних дій, спрямованих на перешкоджання проведенню подальших мирних зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві та їх припинення шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, бажаючи досягнення поставленої цілі.                Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_4 24.01.2014 року в приміщенні прокуратури Оболонського району суду, що за адресою: АДРЕСА_10 , виконуючи свою частину злочинного плану, діючи в групі осіб, за попередньою змовою, 24.01.2014 року у період з 09:00 по 15:00 погодила та підписала клопотання про обрання затриманому ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.                                                                                                                         При цьому ОСОБА_4 достовірно знала, що будь-які докази вчинення ОСОБА_23 злочину, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України, відсутні, як і відсутні встановлені статтею 177 КПК України ризики для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте вона вчинила такі злочинні дії в інтересах вищих посадових осіб держави, керівництва прокуратури міста Києва з метою протиправного переслідування учасників протестних акцій та перешкоджання організації та проведенню громадянами зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві.                                                                        У подальшому слідчий ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, подав клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                У свою чергу слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва, за участю прокурорів прокуратури Оболонського району м. Києва, які за вказівкою ОСОБА_4 підтримали клопотання слідчого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , 25.01.2014 року розглянула його в судовому засіданні та задовольнила, незаконно обравши затриманому ОСОБА_23 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.                Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні за вказаних обставин незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 Кримінального кодексу України.                                                                                                        Загалом  ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 та ст. 340 КК України.                Крім того, відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України, а саме в зловживанні службовою особою владою та службовим становищем, тобто, умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам, незаконному затриманні і триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також поєднаному зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією, службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, заздалегідь не обіцяному приховуванню тяжкого злочину.                                                                                                        За сформульованою версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:                        Статтею 2 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.                                        Відповідно до ст. 3  Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.        Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.        Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.        Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.                                                                                Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві». Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.                                                Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.                                                                                                Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.                                                                        Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.                                Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.                                                                                                        Слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.                                                                                Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.                                                Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості, яка полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.                                                                                                Приписами ч. 1 ст. 214 КПК України, п. 1 , п.п. 2.1., п. 2, п.п. 1, п.п. 3.1., п. 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України 17.08.2012 року № 69 за погодженням з Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державної податкової служби України, контроль за виконанням якого здійснювався по відомствах, слідчого зобов`язано невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання … самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.                                                                                                Пунктом 1.1 частини 1 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого передбачено, що це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього.                                                                                                                        Пунктом 1.10 частини 1 Розділу І Положення передбачено, що реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань є, у тому числі … слідчі органів внутрішніх справ.                                Згідно із положеннями ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий, зокрема, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.                                                                                                        Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.                                                                Статтею 131 КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема п. 8) - затримання особи, п. 9) запобіжні заходи.                                        Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.                                                                Згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:                                                1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;                        2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.                                                                                                        Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                        Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:                                                1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;                                                                                                        2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;                        3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 277 КПК України повідомлення має містити, зокрема, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.                                                                        Згідно ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання.                                                        У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.                                                                Відповідно до положень ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.                                                                                                        Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_5 виконував функції офіційного представника державного збройного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, у взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт.                                                                                                        Також, у відповідності з приміткою 2 до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі статтею 2, 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.                                                                                                Згідно функціональних обов`язків, з якими слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 ознайомлений під підпис, останній, як слідчий, мав статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», являвся службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави.                Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_5 , як слідчий, зобов`язаний був дотримуватися вимог Конституції та Законів України при розслідуванні кримінальних проваджень, забезпечувати повне, усебічне та об`єктивне розслідування кримінальних проваджень, забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав та законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, самостійно приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора, і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.                                        При виконанні своїх службових обов`язків ОСОБА_5 , як слідчий, також зобов`язаний: забезпечувати права та законні інтереси громадян та у відповідності до ч. 1 ст. 40 КПК України уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України, проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                                Незважаючи на вищевикладені вимоги законів України та службових обов`язків, обіймаючи посаду слідчого СВ Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві, будучи службовою особою та представником влади, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, ОСОБА_5 використав владу та своє службове становище всупереч інтересам служби для вчинення кримінальних правопорушень.                                                        Так, починаючи з 22.11.2013 року, у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.                                                                                        З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України та органів прокуратури України у період січня - лютого 2014 року неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів, у першу чергу особам, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві.                                                                        Зокрема, у цей період часу органи прокуратури України під керівництвом ОСОБА_27 , підрозділи МВС України під керівництвом ОСОБА_28 (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) стали масово порушувати встановлений законом порядок притягнення осіб до кримінальної відповідальності та обрання запобіжних заходів, у першу чергу найбільш суворого - тримання під вартою, арештовувати учасників протестних акцій з метою їх залякування та придушення мирних акцій.                                                                        Так, бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях та обранні підозрюваним найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                З метою безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також органи судової влади.                                                                                                        Зокрема, у січні 2014 року в місті Києві не встановленими слідством службовими особами із числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка оперативним працівникам ГУ МВС України в м. Києві, спецпідрозділу ПМОП «Беркут», військовослужбовцям внутрішніх військ та іншим, затримувати громадян, які можуть бути причетні до участі у масових мирних акціях протесту, примусово доставляти їх до районних управлінь ГУМВС України в м. Києві.                Слідчі районних управлінь ГУМВС України в м. Києві за невстановлених обставин отримали усну вказівку незаконно затримувати осіб, які могли брати або брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, після чого безпідставно ініціювати перед судом обрання завідомо невинним учасникам мирних акцій протесту запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                        Прокурори - процесуальні керівники за невстановлених обставин отримали вказівку складати та надавати слідчим проекти повідомлень про підозру та погоджувати складені слідчими завідомо безпідставні та необґрунтовані письмові повідомлення про підозру завідомо невинних затриманих осіб із числа учасників мирних акцій протесту у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, ініціювати застосування до них виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.                                                                                        Слідчі судді районних судів міста Києва, в свою чергу, за невстановлених обставин отримали злочинну вказівку обирати завідомо невинним затриманим учасникам мирних акцій протесту за відсутності передбачених КПК України підстав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.                                                                                                                Такі дії правоохоронців і суддів, на думку організаторів, повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитися від участі в них.                                                У такий спосіб у січні 2014 року був задіяний злочинний механізм силового придушення будь-яких зборів, мітингів та інших мирних акцій протесту громадян проти існуючої на той час влади під керівництвом екс-президента ОСОБА_29 (щодо якого здійснюється окреме кримінальне провадження).                                                                                                Тоді ж, у січні-лютому 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) доведено до відома слідчих і прокурорів, які брали участь у розслідуванні кримінальних проваджень цієї категорії, явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема керівники слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві та слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 погодилися вчинити такі незаконні дії.                                                        При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.                 19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                 Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                        22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5                        Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав та проігнорувавши клопотання захисника - адвоката ОСОБА_23 - про закриття кримінального провадження, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, слідчий Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, вирішив незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                 Маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_23 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, ОСОБА_5 , з метою створення штучних доказів вини ОСОБА_23 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи в порушення вимог ст.ст. 104-106, 223, 234-237, 245 КПК України, якими чітко регламентовані випадки та підстави проведення обшуку та огляду особи, за відсутності рішення слідчого судді та згоди ОСОБА_23 , в період з 20:45 по 21:00 22.01.2014 року незаконно провів обшук ОСОБА_23 та вилучив його особистий одяг і взуття, а саме куртку, штани сорочку та черевики. Документально ОСОБА_5 оформив свої незаконні дії як огляд місця події, про що склав завідомо неправдивий документ - протокол огляду місця події, об`єктом якого був службовий кабінет НОМЕР_8, на четвертому поверсі Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_8 , в я кому на момент огляду знаходився громадянин, який назвався ОСОБА_23 . Своїми діями ОСОБА_5 порушив передбачені Конституцією та чинним кримінальним процесуальним законодавством права ОСОБА_23 на свободу, особисту недоторканність та повагу до своєї гідності, завдавши істотної шкоди його правам та інтересам.                                                                                Продовжуючи свій злочинний намір, слідчий ОСОБА_5 , 22.01.2014 року о 21:47, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по АДРЕСА_8 , діючи умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_23 уповноваженою службовою особою, зокрема, що останнього застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також за відсутності безпосередньо після вчинення злочину очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_23 щойно вчинив злочин, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 ч. 2 КК України.                                        Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий ОСОБА_5 , на виконання явно незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, діючи в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 безпідставно затримано 22.01.2014 року о 12:30 на АДРЕСА_5 , у матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази щодо його участі у вчиненні протиправних дій, ніхто із затриманих не вказував на нього як учасника акцій протесту, незважаючи на показання підозрюваного ОСОБА_23 про те, що участі у масових заворушеннях по АДРЕСА_5 він не брав, прийняв рішення притягнути завідомо невинну особу до кримінальної відповідальності.                                                                                                        Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_5 23.01.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_8 , діючи умисно, з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обов`язку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                         Склавши повідомлення про підозру, слідчий ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_23 за вчинення закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                        З метою реалізації свого злочинного умислу слідчий ОСОБА_5 23.01.2014 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва раднику юстиції ОСОБА_6 який у свою чергу незаконно погодив його.                                Після цього слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 23.01.2014 року о 12:20 у приміщенні службового кабінету Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, що у АДРЕСА_8 , доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручив останньому завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, чим створив умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_23 .                                                        Постановою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 23.01.2014 року з матеріалів кримінального провадження № 12014100000000179 виділено окреме кримінальне провадження № 12014100000000262 за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, розслідування якого керівником органу прокуратури доручено слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.                                                                                                                        Не припиняючи своїх злочинних дій спрямованих на переслідування учасників мирної громадської акції «Євромайдан», слідчий ОСОБА_5 , будучи включеним до складу слідчих у кримінальному провадженні № 12014100000000262, діючи умисно, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи про те, що у матеріалах провадження відсутні будь-які підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , без наявності для цього підстав, вирішив незаконно, в межах наданих йому законодавством повноважень, ініціювати застосування затриманому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                Перебуваючи у приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.01.2014 року близько 9 год., зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, склав та підписав клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                Після цього слідчий ОСОБА_5 надав вказане клопотання для погодження процесуальному керівнику - заступнику прокурора Оболонського району м. Києва старшому раднику юстиції ОСОБА_4 , яке остання незаконно погодила.                                                        У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, подав клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                У свою чергу слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва, 25.01.2014 року розглянула в судовому засіданні клопотання слідчого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 та задовольнила його, незаконно обравши затриманому ОСОБА_23 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.                                За наслідками розслідування кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року за підозрою ОСОБА_23 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, прокуратурою Оболонського району міста Києва 26.02.2014 року указане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_23 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаної особи до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        У результаті сукупних злочинних дій, у тому числі ОСОБА_5 пов`язаних із незаконним затриманням, притягненням завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, ОСОБА_23 незаконно утримувався під вартою упродовж 5 діб - з 22.01.2014 року по 27.01.2014 року до зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт. Зазначеними діями завдано ОСОБА_23 істотної шкоди, яка виразилась у заподіянні наслідків нематеріального характеру у вигляді суттєвого обмеження конституційних прав, порушення гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_23 як громадянина України, а також у заподіянні істотної шкоди державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України у вигляді підриву авторитету державних органів, оскільки такі дії правоохоронців викликали глибоке обурення усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства до правоохоронних інституцій держави.                                                                                                                Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у зловживанні службовою особою владою та службовим становищем, тобто, умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.                Крім того, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, якого наказом від 15.06.2013 року № 438о/с начальника Головного управління МВС України в м. Києві призначено на посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, в січні 2014 року завідомо незаконно затримав особу і тримав її під вартою за таких обставин.                                Відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_5 виконував функції офіційного представника державного збройного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, у взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт.                                                                                                        Згідно функціональних обов`язків, з якими слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 ознайомлений під підпис, останній, як слідчий, мав статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», являвся службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави.                Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_5 , як слідчий, зобов`язаний був дотримуватися вимог Конституції та Законів України при розслідуванні кримінальних проваджень, забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне розслідування кримінальних проваджень, забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав та законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, самостійно приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора, і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.                                        При виконанні своїх службових обов`язків ОСОБА_5 , як слідчий, також був зобов`язаний забезпечувати права та законні інтереси громадян та у відповідності до ч. 1 ст. 40 КПК України уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                Незважаючи на вищевикладені вимоги законів України та службових обов`язків, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві, будучи службовою особою та представником влади, вчинив умисні дії спрямовані на завідомо незаконне затримання особи і тримання її під вартою.                                 У січні-лютому 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами доведено до відома слідчих і прокурорів явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема керівники слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві та слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 погодилися вчинити такі незаконні дії.                                                        При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.                19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                        22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5                        Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав та проігнорувавши клопотання захисника-адвоката ОСОБА_23 про закриття кримінального провадження, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, слідчий Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, вирішив незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                Продовжуючи свій злочинний намір, слідчий ОСОБА_5 , 22.01.2014 року о 21:47, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по АДРЕСА_8 , діючи умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_23 уповноваженою службовою особою, зокрема, що останнього застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також за відсутності безпосередньо після вчинення злочину очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_23 щойно вчинив злочин, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 ч. 2 КК України.                                        При цьому ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, в протоколі про затримання ОСОБА_23 вказав про те, що нібито він затриманий під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України по АДРЕСА_5 , очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.                                                                                        Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий ОСОБА_5 , на виконання явно незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, діючи в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 безпідставно затримано 22.01.2014 року о 12:30 на АДРЕСА_5 , у матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази щодо його участі у вчиненні протиправних дій, ніхто із затриманих не вказував на нього як учасника акцій протесту, незважаючи на показання підозрюваного ОСОБА_23 про те, що участі у масових заворушеннях по АДРЕСА_5 він не брав, прийняв рішення притягнути завідомо невинну особу до кримінальної відповідальності.                                                                                                        Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_5 23.01.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_8 , діючи умисно, з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обов`язку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        Склавши повідомлення про підозру, слідчий ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_23 за вчинення закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                        З метою реалізації свого злочинного умислу слідчий ОСОБА_5 23.01.2014 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва раднику юстиції ОСОБА_6 який у свою чергу незаконно погодив його.                                Після цього слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 23.01.2014 року о 12:20 у приміщенні службового кабінету Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, що у АДРЕСА_8 , доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручив останньому завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, чим створив умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_23 .                                                        Постановою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 23.01.2014 року з матеріалів кримінального провадження № 12014100000000179 виділено окреме кримінальне провадження № 12014100000000262 за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, розслідування якого керівником органу прокуратури доручено слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.                                                                                                                        Не припиняючи своїх злочинних дій спрямованих на переслідування учасників мирної громадської акції «Євромайдан», слідчий ОСОБА_5 , будучи включеним до складу слідчих у кримінальному провадженні № 12014100000000262, діючи умисно, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи про те, що у матеріалах провадження відсутні будь-які підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , без наявності для цього підстав, вирішив незаконно, в межах наданих йому законодавством повноважень, ініціювати застосування затриманому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                 Перебуваючи у приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.01.2014 року близько 9 год., зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, склав та підписав клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                Після цього слідчий ОСОБА_5 надав вказане клопотання для погодження процесуальному керівнику - заступнику прокурора Оболонського району м. Києва старшому раднику юстиції ОСОБА_4 , яке остання незаконно погодила.                                                         У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, подав клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                У свою чергу слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва, 25.01.2014 року розглянула в судовому засіданні клопотання слідчого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 та задовольнила його, незаконно обравши затриманому ОСОБА_23 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.                                За наслідками розслідування кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року за підозрою ОСОБА_23 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, прокуратурою Оболонського району міста Києва 26.02.2014 року указане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_23 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаної особи до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        У результаті сукупних злочинних дій, у тому числі ОСОБА_5 пов`язаних із незаконним затриманням, притягненням завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, ОСОБА_23 незаконно утримувався під вартою упродовж 5 діб - з 22.01.2014 року по 27.01.2014 року до зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.                                        Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у завідомо незаконному затриманні і триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.                                                                                Крім того, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, якого наказом від 15.06.2013 № 438о/с начальника Головного управління МВС України в м. Києві призначено на посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, в січні 2014 року притягнув завідомо невинного до кримінальної відповідальності за таких обставин.                                Відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_5 виконував функції офіційного представника державного збройного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, у взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт.                                                                                                        Згідно функціональних обов`язків, з якими слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 ознайомлений під підпис, останній, як слідчий, мав статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», являвся службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави.                Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_5 , як слідчий, зобов`язаний був дотримуватися вимог Конституції та Законів України при розслідуванні кримінальних проваджень, забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне розслідування кримінальних проваджень, забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав та законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, самостійно приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора, і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.                                        При виконанні своїх службових обов`язків ОСОБА_5 , як слідчий, також був зобов`язаний забезпечувати права та законні інтереси громадян та у відповідності до ч. 1 ст. 40 КПК України уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                Незважаючи на вищевикладені вимоги законів України та службових обов`язків, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві, будучи службовою особою та представником влади, вчинив умисні дії спрямовані притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.                                У січні-лютому 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами доведено до відома слідчих і прокурорів явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема керівники слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві та слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 погодилися вчинити такі незаконні дії.                                                        При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.                19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління ОСОБА_25 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                                                                                                                22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5                        Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав та проігнорувавши клопотання захисника ОСОБА_23 - адвоката ОСОБА_30 про закриття кримінального провадження, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, слідчий Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, вирішив незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                Продовжуючи свій злочинний намір, слідчий ОСОБА_5 , 22.01.2014 року о 21:47, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по АДРЕСА_8 , діючи умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_23 уповноваженою службовою особою, зокрема, що останнього застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також за відсутності безпосередньо після вчинення злочину очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_23 щойно вчинив злочин, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 ч. 2 КК України.                                        При цьому ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, в протоколі про затримання ОСОБА_23 вказав про те, що нібито він затриманий під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України по АДРЕСА_5 , очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.                                                                                        Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий ОСОБА_5 , на виконання явно незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, діючи в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 безпідставно затримано 22.01.2014 року о 12:30 на АДРЕСА_5 , у матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази щодо його участі у вчиненні протиправних дій, ніхто із затриманих не вказував на нього як учасника акцій протесту, незважаючи на показання підозрюваного ОСОБА_23 про те, що участі у масових заворушеннях по АДРЕСА_5 він не брав, прийняв рішення притягнути завідомо невинну особу до кримінальної відповідальності.                                                                                                        Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_5 23.01.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_8 , діючи умисно, з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обов`язку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        При цьому слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою штучного створення доказів причетності ОСОБА_23 до інкримінованого злочину, особисто вніс до повідомлення про підозру вигадані ним завідомо неправдиві відомості про те, що «22.01.2014 ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами організували натовп для вчинення масових заворушень.        В період часу приблизно з 11 години 00 хвилин по 12 годин 25 хвилин 22.01.2014 ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над представниками влади, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.                                                                        Крім того, з метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 22.01.2014, в період часу з 11.00 год. по 12.25 год., перебуваючи по АДРЕСА_9 та вчинив активні дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети, шляхом вчинення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме насильства над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, шляхом кидання в бік працівників органів внутрішніх справ, що виконували свої службові обов`язки по охороні громадського порядку, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо).                Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив опір представникам влади, а саме працівникам міліції, які намагалися припинити злочинні дії вищевказаних осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, дерев`яних палиць, біт, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо), каміння та інших підручних предметів.                                Після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_23 в числі інших осіб були затримані працівниками міліції.                                                                                        В ході протиправних дій працівникам міліції та іншим особам завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.                                                                                Таким чином, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своїми умисними діями, які виразились в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, та потягла за собою тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 294 КК України».                                                                                                                Склавши повідомлення про підозру, слідчий ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_23 за вчинення закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                        Також ОСОБА_5 достеменно знав, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, ОСОБА_23 не вчиняв і вчинити не міг, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджена участь ОСОБА_23 у скоєнні масових заворушень. Ніхто із затриманих, яким інкримінувалося вчинення злочину у групі осіб, не вказував на ОСОБА_23 як учасника акцій протесту і взагалі його не знав. Будь-яких заборонених речей при ньому не виявлено. За таких обставин слідчий не мав жодного доказу для обґрунтування підозри ОСОБА_23 .                                        При цьому у матеріалах кримінального провадження на той час містились лише рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, протокол огляду речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявлено, пояснення останнього який категорично заперечував свою причетність до участі в масових акціях протесту.                Бажаючи виконання свого злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, слідчий ОСОБА_5 23.01.2014 року особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва раднику юстиції ОСОБА_6 який у свою чергу незаконно погодив його.                                                                                                                Після цього слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 23.01.2014 року о 12:20 у приміщенні службового кабінету Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, що у АДРЕСА_8 , доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручив останньому завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув його до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднане зі штучним створенням доказів та фальсифікацією.                                                                                                         Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.                Крім того, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, якого наказом від 15.06.2013 року № 438о/с начальника Головного управління МВС України в м. Києві призначено на посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, в січні 2014 року вчинив службове підроблення за таких обставин.                                                                Так, 19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління ОСОБА_25 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                                                                                                                22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5                        Використовуючи рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, також використовуючи завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, провівши у службовому кабінеті огляд речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявив, отримавши пояснення від нього про те, що жодної участі в акціях протесту на АДРЕСА_7 він не брав та проігнорувавши клопотання захисника - адвоката ОСОБА_23 про закриття кримінального провадження, не зважаючи на те, що жодних доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_23 у вчиненні злочину, пов`язаного із масовими заворушеннями у місті Києві, у матеріалах провадження не було, слідчий Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , виконуючи явно незаконні вказівки керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, який наділений повноваженнями слідчого, в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, вирішив незаконно, використовуючи повноваження, надані слідчому ст. 208 КПК України, затримати ОСОБА_23 в рамках кримінального провадження № 12014100000000179 за фактом вчинення масових заворушень у м. Києві за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                 Маючи умисел на незаконне затримання ОСОБА_23 , подальше притягнення його до кримінальної відповідальності та взяття під варту, ОСОБА_5 , з метою створення штучних доказів вини ОСОБА_23 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи в порушення вимог ст.ст. 104-106, 223, 234-237, 241, 245 КПК України, якими чітко регламентовані випадки та підстави проведення обшуку та огляду особи за відсутності рішення слідчого судді та згоди ОСОБА_23 , в період з 20:45 по 21:00 22.01.2014 року незаконно провів обшук ОСОБА_23 та вилучив його особистий одяг і речі, а саме куртку, штани, сорочку та черевики. Документально ОСОБА_5 оформив свої незаконні дії як огляд місця події, про що склав завідомо неправдивий документ - протокол огляду місця події, об`єктом якого був службовий кабінет НОМЕР_8, на четвертому поверсі Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_8 , в якому на момент огляду знаходився громадянин, який назвався ОСОБА_23 .                                                У вказаному протоколі ОСОБА_5 зазначив «місцем проведення ОМП є приміщення службового кабінету НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_2 , який розташований на 4 поверсі 6 - ти поверхової будівлі. В приміщенні кабінету знаходиться ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у якого у ході огляду було вилучено курточку чорного кольору, штани чорного кольору, сорочка клітчата байкова, ботинки чорні шкіряні. Марлева пов`язка білого кольору.        На цьому огляд було завершено.»                                                                        Таким чином, слідчий ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 104-106, 223, 234-237, 241, 245 КПК України, якими чітко регламентовані випадки та підстави проведення обшуку та огляду особи, зловживаючи своїм службовим становищем, без ухвали слідчого судді та без згоди ОСОБА_23 , маючи на меті виявити на одязі ОСОБА_23 сліди кримінального правопорушення, 22.01.2014 року у своєму службовому кабінеті фактично провів обшук ОСОБА_23 , з метою приховання якого ОСОБА_5 , склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол огляду місця події від 22.01.2014 року приміщення свого службового кабінету НОМЕР_8.                                                                                                        Продовжуючи свій злочинний намір, слідчий ОСОБА_5 , 22.01.2014 року о 21:47, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, розташованому по АДРЕСА_8 , діючи умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, використовуючи владу і своє службове становище всупереч інтересам служби , достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_23 уповноваженою службовою особою, зокрема, що останнього застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а також за відсутності безпосередньо після вчинення злочину очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_23 щойно вчинив злочин, діючи всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 208 КПК України, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 ч. 2 КК України.                                        При цьому ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, в протоколі про затримання ОСОБА_23 вказав про те, що нібито він затриманий під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України по АДРЕСА_5 , очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, хоча будь-яких фактичних даних про причетність його до організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.                                                                                        Підписавши завідомо неправдивий документ - протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, слідчий ОСОБА_5 надав йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, і змінив правовідносини, оскільки з моменту затримання громадянин ОСОБА_23 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, і став учасником кримінального провадження.                У такий спосіб слідчий ОСОБА_5 створив штучні докази вини ОСОБА_23 у вчиненні особливо тяжкого злочину, які необхідні були для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності.                                                                                        Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий ОСОБА_5 , на виконання явно незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, діючи в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 безпідставно затримано 22.01.2014 року о 12:30 на АДРЕСА_5 , у матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази щодо його участі у вчиненні протиправних дій, ніхто із затриманих не вказував на нього як учасника акцій протесту, незважаючи на показання підозрюваного ОСОБА_23 про те, що участі у масових заворушеннях по АДРЕСА_5 він не брав, прийняв рішення притягнути завідомо невинну особу до кримінальної відповідальності.                                                                                                        Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_5 23.01.2014 року, перебуваючи в службовому кабінеті, який знаходиться в приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в АДРЕСА_8 , діючи умисно, з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обов`язку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        При цьому слідчий ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою штучного створення доказів причетності ОСОБА_23 до інкримінованого злочину, особисто вніс до повідомлення про підозру вигадані ним завідомо неправдиві відомості про те, що «22.01.2014 ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами організували натовп для вчинення масових заворушень.        В період часу приблизно з 11 години 00 хвилин по 12 годин 25 хвилин 22.01.2014 ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над представниками влади, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.                                                                        Крім того, з метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 22.01.2014, в період часу з 11.00 год. по 12.25 год., перебуваючи по АДРЕСА_9 та вчинив активні дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети, шляхом вчинення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме насильства над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, шляхом кидання в бік працівників органів внутрішніх справ, що виконували свої службові обов`язки по охороні громадського порядку, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо).                Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив опір представникам влади, а саме працівникам міліції, які намагалися припинити злочинні дії вищевказаних осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, дерев`яних палиць, біт, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо), каміння та інших підручних предметів.                                Після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_23 в числі інших осіб були затримані працівниками міліції.                                                                                        В ході протиправних дій працівникам міліції та іншим особам завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.                                                                                Таким чином, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своїми умисними діями, які виразились в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, та потягла за собою тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 294 КК України».                                                                                                                Склавши повідомлення про підозру, слідчий ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_23 за вчинення закінченого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                        Також ОСОБА_5 достеменно знав, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях, ОСОБА_23 не вчиняв і вчинити не міг, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджена участь ОСОБА_23 у скоєнні масових заворушень. Ніхто із затриманих, яким інкримінувалося вчинення злочину у групі осіб, не вказував на ОСОБА_23 як учасника акцій протесту і взагалі його не знав. Будь-яких заборонених речей при ньому не виявлено. За таких обставин слідчий не мав жодного доказу для обґрунтування підозри ОСОБА_23 .                                        Однак, бажаючи виконання свого злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, слідчий ОСОБА_5 підписав завідомо неправдивий документ - повідомлення про підозру, надавши йому статусу офіційного документа, який засвідчив факт, що має юридичне значення, а саме притягнення ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, якого останній не вчиняв, після чого 23.01.2014 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику - старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва раднику юстиції ОСОБА_6 який у свою чергу незаконно погодив його.                                                                                                                Не припиняючи своїх злочинних дій спрямованих на переслідування учасників мирної громадської акції «Євромайдан», слідчий ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що у матеріалах провадження відсутні будь-які підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , вирішив незаконно ініціювати застосування затриманому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом службового підроблення.                                                                Перебуваючи у приміщенні Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.01.2014 року близько 9 год., діючи умисно, з метою обрання завідомо невинним учасникам мирної громадської акції « Євромайдан » запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та незаконно повідомлений про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, використовуючи протокол про затримання та повідомлення про підозру як штучно створені докази його вини, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, склав та підписав клопотання до Оболонського районного суду м. Києва про обрання завідомо невинному ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                При цьому слідчий ОСОБА_5 безпідставно та надумано вніс до клопотання завідомо неправдиві відомості про обставини вчинення злочину, а також дані про те, що вина ОСОБА_23 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, те що ОСОБА_23 може переховуватися від органів досудового розслідування, може впливати на свідків, може вчинити інше правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких злочинів, і менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.                                                        Підписавши клопотання про застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке містило завідомо неправдиві відомості ОСОБА_5 таким чином надав йому статусу офіційного документа, який засвідчив факти, що мають юридичне значення, після чого передав вказане клопотання для погодження процесуальному керівнику - заступнику прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_4 , яке остання незаконно погодила.                                                                                                                У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання завідомо невинному ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, передав вказане клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                                                                                        Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.                                                                                Крім того, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, якого наказом від 15.06.2013 року № 438о/с начальника Головного управління МВС України в м. Києві призначено на посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, під час скоєння указаних злочинних дій в січні 2014 року вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину таких обставин.                                                                                        Відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_5 виконував функції офіційного представника державного збройного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, у взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт.                                                                                                        Згідно функціональних обов`язків, з якими слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 ознайомлений під підпис, останній, як слідчий, мав статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», являвся службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави.                Приписами ч. 1 ст. 214 КПК України, п.п. 1, п.п. 2.1., п. 2, п.п. 1, п.п. 3.1., п. 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України 17.08.2012 року № 69 за погодженням з Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державної податкової служби України, контроль за виконанням якого здійснювався по відомствах, слідчого зобов`язано невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання … самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.                                                                                                Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_5 , як слідчий, зобов`язаний був дотримуватися вимог Конституції та Законів України при розслідуванні кримінальних проваджень, забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне розслідування кримінальних проваджень, забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав та законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, самостійно приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора, і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.                                        При виконанні своїх службових обов`язків ОСОБА_5 , як слідчий, також зобов`язаний: забезпечувати права та законні інтереси громадян та у відповідності до ч. 1 ст. 40 КПК України уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України, проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                                Незважаючи на вищевикладені вимоги законів України та службових обов`язків, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду слідчого слідчого відділу Оболонського районного управління ГУ МВС України в м. Києві, будучи службовою особою та представником влади, вчинив умисні дії спрямовані на завідомо незаконне затримання особи і тримання її під вартою.                                У січні-лютому 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами доведено до відома слідчих і прокурорів явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема керівники слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві та слідчий СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 погодилися вчинити такі незаконні дії.                                                        При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них як про сумлінних працівників та прихильників існуючої на той час влади.                19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5                        22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2-А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Проведення слідчих дій з доставленим ОСОБА_23 , який був з явними тілесними ушкодженнями, спричиненими йому працівниками правоохоронних органів та потребував медичної допомоги, доручено слідчому слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанту міліції ОСОБА_5 .                                                                                Під час проведення з ОСОБА_23 слідчих та процесуальних дій, слідчий ОСОБА_5 в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, безпосередньо та самостійно у ході здійснення своїх професійних повноважень, виявивши, що у ОСОБА_23 наявні тілесні ушкодження, спричинені йому співробітниками правоохоронних органів, усвідомлюючи фактичні обставини вчиненого відносно ОСОБА_23 діяння, яке за законом визнається тяжким злочином, тобто що відносно останнього вчинено тяжкий злочин, діючи протиправно, з прямим умислом на заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочин, відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вніс та досудове розслідування за вказаним фактом не розпочав.                                                                                        Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.                                                                                                                Загалом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 396 КК України.                                                                                                                Крім того, відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, а саме в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, зі штучним створенням доказів та фальсифікацією, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.                                                За сформульованою версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:                        Статтею 2 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.                                        Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.                                Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                                                Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.                                Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві». Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.                                                Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.                                                Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 20.01.2014 року) міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.                                                                                                Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про міліцію» (в редакції станом на 20.01.2014 року) працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.                                Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.01.2014 року) діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.                                        Прокурор у відповідності до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.01.2014 року) здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, забезпечує охорону прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження, запобігає незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.                                                                                Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.                                Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості, яка полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.                                                                                                Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.                                                Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.                                                                                                        Прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.                                                                                У ст. 39 КПК України зазначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування, з цією метою він визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, відсторонювати слідчого від досудового розслідування за власною ініціативою або ініціативою прокурора, ознайомлюватись з матеріалами досудового розслідування, вживати заходів щодо усунення порушень законодавства у випадках їх допущення слідчим, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.                                                                        Згідно із положеннями ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий, зокрема, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих ( розшукових ) дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.                                                                                                        Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.                                                                Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, повідомляти особі про підозру.                                        Статтею 131 КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема п. 8) затримання особи, п. 9) запобіжні заходи.                                                Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.                                                                У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. У ч. 2 ст. 176 КПК України передбачено, що тимчасовим запобіжним заходом є також затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку визначеному Кодексом.                                                                                                                У ч. 4 ст. 176 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погоджених з прокурором, або за клопотанням прокурора.                                                                                        Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:                                                                                                1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;                                        2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;                                        3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;                                                        4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;                                                5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.                                                                        Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, окрім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі даних сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.                                                                                        Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.                        Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять сторони надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.                                                        Згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:                                                1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;                        2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.                                                                                                        Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                        Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:                                                1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;                                                                                                        2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;                        3)наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 277 КПК України повідомлення має містити, зокрема, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.                                                                        Згідно ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.                                                                                                                Приписами ч. 1 ст. 214 КПК України, п. 1 , п.п. 2.1., п. 2, п.п. 1, п.п. 3.1., п. 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України 17.08.2012 року № 69 за погодженням з Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державної податкової служби України, контроль за виконанням якого здійснювався по відомствах та чинного станом на 20.01.2014 року, слідчого зобов`язано невідкладно, але не пізніше 24 годин після … самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язано внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.                                                                                Пунктом 1.1 частини 1 Розділу І зазначеного Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, передбачено, що це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього.                        Пунктом 1.10 частини 1 Розділу І цього ж Положення передбачено, що реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань є, у тому числі … прокурори.                                        У відповідності з п. 2 примітки до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є … прокурори і слідчі.                                                        Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва від 18.07.2013 року № 1915к радника юстиції ОСОБА_6 переведено на посаду старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва з посади старшого слідчого прокуратури Голосіївського району міста Києва.                                                 ОСОБА_6 , обіймаючи посаду старшого слідчого прокуратури Голосіївського району міста Києва, прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до якої, вступаючи на службу в прокуратуру, він присвячує свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягає: неухильно додержуватись Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури, а також усвідомлює, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури.                                        Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції станом на 20.01.2014 року) термін «прокурор» означає - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори областей, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.                                                Згідно розподілу обов`язків, затвердженого заступником прокурора м. Києва 27.08.2013 року, на ОСОБА_6 покладено обов`язок виконувати завдання та доручення керівництва; здійснювати процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях та підтримувати державне обвинувачення в судах; вивчати кримінальні провадження; за погодженням з керівництвом скасовувати незаконні процесуальні рішення в кримінальних провадженнях та інше.                        Прокурор ОСОБА_6 , здійснюючи свої повноваження відповідно до ст. 36 КПК України, є самостійний у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.                                                                Крім того, прокурор ОСОБА_6 уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, у випадках передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.                                                                        У відповідності до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів.                                                                        Відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України 4гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», на процесуальних керівників у кримінальному провадженні покладається обов`язок забезпечити швидке, всебічне, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, обов`язкову участь прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування в їх судовому розгляді (у визначених законом випадках), поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.                                                                                Таким чином, перелік службових обов`язків та повноважень прокурора ОСОБА_6 свідчить про те, що останній є представником влади, наділений правом пред`являти вимоги та приймати рішення, які є обов`язковими для виконання, а також маючи класний чин радник юстиції є службовою особою, що займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділений спеціальними повноваженнями у кримінальному провадженні.                                Незважаючи на викладені вимоги законів України та службових обов`язків , ОСОБА_6 , обіймаючи посаду старшого прокурора відділу прокуратури міста Києва та користуючись владними повноваженнями, діючи за попередньої змовою, у групі осіб, у тому числі з працівниками органів внутрішніх справ, вчинив умисні дії, що дають підстави для повідомлення йому про підозру у вчиненні протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 372 Кримінального кодексу України, яке мало на меті протидію масовим акціям протесту, що відбувались в Україні, зокрема у м. Києві, у період з листопада 2013 року до лютого 2014 року, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності учасників таких акцій, у тому числі завдяки штучному створенню доказів обвинувачення та іншої фальсифікації.                                                Так, починаючи з 22.11.2013 року у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.                                                                                        З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України та органів прокуратури України, будучи вертикально підпорядкованими державними структурами, у період січня - лютого 2014 року неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів, у першу чергу особам, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві.                                                                                        Так, бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави (щодо яких здійснюється окреме кримінальне провадження) розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, незаконному притягненні значної кількості осіб до кримінальної відповідальності за участь у масових акціях та обранні підозрюваним найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                                З метою безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також органи судової влади.                                                                                                        Зокрема, у січні 2014 року в місті Києві не встановленими слідством службовими особами із числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка оперативним працівникам ГУ МВС України в м. Києві, спецпідрозділу ПМОП «Беркут», військовослужбовцям внутрішніх військ та співробітникам іншим правоохоронних органів, затримувати громадян, які можуть бути причетні до участі у масових мирних акціях протесту, примусово доставляти їх до районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві.                                                                                Слідчі районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві та їх керівники отримали усну вказівку незаконно затримувати осіб, які могли брати або брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, після чого безпідставно ініціювати перед судом обрання завідомо невинним учасникам мирних акцій протесту запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                        Прокурори - процесуальні керівники отримали вказівку складати (або самостійно або разом зі слідчим) повідомлення про підозру та погоджувати складені слідчими завідомо безпідставні та необґрунтовані письмові повідомлення про підозру завідомо невинних затриманих осіб із числа учасників мирних акцій протесту у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, ініціювати, шляхом внесення або погодження клопотань, застосування до них виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.                                                        Такі дії правоохоронців, на думку організаторів, повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитися від участі в них.                                                        У такий спосіб у січні 2014 року був задіяний злочинний механізм силового придушення будь-яких зборів, мітингів та інших мирних акцій протесту громадян.                                                На виконання незаконної вказівки невстановленого керівництва, 19.01.2014 року Головним слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                        Першим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві - начальником слідчого управління 19.01.2014 року у вказаному провадженні створено слідчу групу до якої включено слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві, а також слідчих районних управлінь міліції міста Києва, у тому числі слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 .                         Заступником прокурора міста Києва 19.01.2014 року та 21.01.2014 року у вказаному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів та керівників відділів прокуратури міста Києва, у тому числі прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6                                                                                 22.01.2014 року о 19:30 співробітниками конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві, на виконання незаконної вказівки невстановленої особи з числа керівництва ГУМВС України в місті Києві, до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2А, доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_23 , як осіб, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .                                                                                        Крім того, співробітникам слідчого відділу Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві невстановленими особами з числа керівництва ГУ МВС України в м. Києві надано усну вказівку в межах розслідування кримінального провадження № 12014100000000179 організувати затримання вищевказаних осіб, фальсифікацію доказів, притягнення їх до кримінальної відповідальності, а також ініціювання перед слідчими суддями застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                                Тоді ж, у січні-лютому 2014 року в місті Києві, не встановленими слідством особами, з числа керівництва прокуратури, доведено до відома старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 явно незаконну вказівку вищих посадових осіб держави про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції Євромайдан до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.                                                                                                                Старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , який здійснював повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12014100000000179, враховуючи наявні у нього службові та процесуальні повноваження, погодився вчинити такі незаконні дії.                За для досягнення злочинного результату прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 22.01.2014 року упродовж часу з 20:22, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури АДРЕСА_11 , домовився про спільне вчинення кримінальних правопорушень із невстановленими слідством особами з числа співробітників Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.                                                        При цьому, ОСОБА_6 розраховував одержати для себе та третіх осіб вигоду у вигляді подальшого сприяння з боку керівництва у кар`єрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про нього, як про сумлінного працівника та прихильника існуючої на той час влади.                Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 спільно із іншими учасниками групи розробив план злочинних дій відповідно до якого, слідчі, використовуючи процесуальні повноваження, шляхом проведення слідчих та процесуальних дій повинні були штучно створити докази винуватості осіб - учасників акцій протесту, провести в приміщенні райуправління міліції їх особисті обшуки і освідування під виглядом огляду місця події, затримати осіб за підозрою у вчиненні злочину, скласти за розробленим ОСОБА_6 шаблоном (зразком) письмові повідомлення про підозру затриманим особам, після підписання (погодження) прокурором, вручити їх, а також скласти клопотання про обрання стосовно осіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та, після погодження прокурором, звернутись з ними до суду.                                Старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 за попередньою змовою із співробітниками СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та іншими учасниками, використовуючи процесуальні повноваження всупереч інтересам служби повинен був складати (або самостійно чи разом зі слідчим) повідомлення про підозру та підписувати (погоджувати) їх, а інші прокурори прокуратури Оболонського району міста Києва, використовуючи службові та процесуальні повноваження всупереч інтересам служби, повинні були погоджувати клопотання про обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та забезпечувати підтримання позиції прокурора під час судових засідань щодо їх розгляду.                                        Після чого, старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , зловживаючи владою та своїм службовим становищем, на виконання розробленого плану та досягнутої домовленості своєю присутністю як процесуальний керівник органу прокуратури вищого рівня, діючи всупереч ст.ст. 36, 276, 277, 278 КПК України, знаючи про непричетність затриманих до будь-яких злочинів і безпосередньо до масових заворушень, за відсутності жодного достовірного, належного та допустимого доказу особисто розробив шаблон (зразок) тексту підозри затриманим із завідомо неправдивими відомостями про нібито вчинення ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України (участь у масових заворушеннях), який через невстановлених осіб з числа керівництва СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві надав слідчим, зокрема і слідчому ОСОБА_5 , для складання підозри кожному затриманому.                                        Продовжуючи вчиняти дії, відповідно до розробленого невстановленими слідством співробітниками СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві прокурором ОСОБА_6 злочинного плану дій, 22.01.2014 року, перебуваючи в службових кабінетах Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Маршала Малиновського, 2А, діючи всупереч вимог ст. 9 КПК України та ч. 1 ст. 276 КПК України слідчий ОСОБА_5 , склав письмове повідомлення про підозру затриманому ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, умисно вказавши вигадані завідомо неправдиві відомості відповідно до тексту (шаблону), який розробив ОСОБА_6 , підписав та надав ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику ОСОБА_6 .                                При цьому слідчий ОСОБА_5 , використовуючи текст (шаблон), який розробив ОСОБА_6 , вніс до повідомлення про підозру погоджені з ОСОБА_6 вигадані завідомо неправдиві відомості.                                                                                                                Так, слідчий ОСОБА_5 , використовуючи текст (шаблон), який розробив ОСОБА_6 , вніс до повідомлення про підозру ОСОБА_23 . погоджені з ОСОБА_6 вигадані завідомо неправдиві відомості про те, що «22.01.2014 ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами організували натовп для вчинення масових заворушень.                                В період часу приблизно з 11 години 00 хвилин по 12 годин 25 хвилин 22.01.2014 ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули на вул. Грушевського поряд зі стадіоном «Динамо» з метою активної участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над представниками влади, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.                Крім того, з метою досягнення свого злочинного умислу, ОСОБА_23 , діючи спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 22.01.2014, в період часу з 11.00 год. по 12.25 год., перебуваючи по АДРЕСА_9 та вчинив активні дії, направлені на досягнення своєї злочинної мети, шляхом вчинення насильства над особами, які намагались їм завадити, а саме насильства над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, шляхом кидання в бік працівників органів внутрішніх справ, що виконували свої службові обов`язки по охороні громадського порядку, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо).                Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_23 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив опір представникам влади, а саме працівникам міліції, які намагалися припинити злочинні дії вищевказаних осіб, шляхом застосування проти працівників міліції предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме ножів, дерев`яних палиць, біт, саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту, тощо), каміння та інших підручних предметів.                                Після вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_23 в числі інших осіб були затримані працівниками міліції.                                                                                        В ході протиправних дій працівникам міліції та іншим особам завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.                                                                                Таким чином, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своїми умисними діями, які виразились в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, та потягла за собою тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 294 КК України».                                                                                                                При цьому у матеріалах кримінального провадження на той час містились лише рапорт військовослужбовця внутрішніх військ (в/ч НОМЕР_1 ) АДРЕСА_6 молодшого сержанта, який не відповідав вимогам п. 138 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС від 28.07.1994 року № 404, не містив всіх необхідних відомостей та з якого, як наслідок, не вбачалося жодних достовірних даних про вчинення ОСОБА_23 будь-якого злочину, завідомо недопустимі та отримані з порушенням вимог ст.ст. 84, 86, 104, 214, 223, 237 КПК України протокол огляду місця події від 22.01.2014 року та протокол допиту як свідка військовослужбовця внутрішніх військ від 22.01.2014 року, складені відповідно слідчими СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві , протокол огляду речей ОСОБА_23 , серед яких заборонених предметів не виявлено, пояснення останнього який категорично заперечував свою причетність до участі в масових акціях протесту.                 Перебуваючи у приміщенні прокуратури міста Києва в АДРЕСА_11 , 22.01.2014 року, прокурор ОСОБА_6 , якому, як процесуальному керівнику у кримінальному провадженні № 12014100000000179 було достеменно відомо, що у матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 КПК України, для повідомлення про підозру ОСОБА_23 , вказана особа затримана всупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, будь-яких заборонених речей при ньому не виявлено і ніхто з очевидців не вказував на нього як на особу, що вчинила злочин, розуміючи фіктивність складеного протоколу затримання, недостовірність відомостей про час, місце та підстави затримання, на виконання розробленого спільно із іншими учасниками групи плану злочинних дій, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та вигоди для невстановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави та правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про те, що до повідомлення про підозру останньому внесені неправдиві відомості, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам, у порушення вимог ст. ст. 36, 276, 277, 278 КПК України, умисно погодив підписавши надане йому слідчим письмове повідомлення про підозру ОСОБА_23 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                 Погоджуючи вказане повідомлення про підозру, до якого були внесені неправдиві відомості про вчинення злочину, прокурор ОСОБА_6 чітко усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб за вчинення закінченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                При цьому він достеменно знав, що жодних дій, передбачених диспозицією статті 294 КК України, пов`язаних з організацією масових заворушень, що супроводжувалося насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активної участі у масових заворушеннях ОСОБА_23 не вчиняв, оскільки матеріалами кримінального провадження їх участь у скоєнні цього злочину не підтверджено.                Після цього слідчий ОСОБА_5 22.01.2014 року, доводячи до кінця спільний злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності, використовуючи повноваження, передбачені ч. 1 ст. 278 КПК України, особисто вручили останнім завідомо неправдиві письмове повідомлення про їх підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України разом з ОСОБА_6 притягнули його, як завідомо невинного до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, чим штучно створили умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання його під вартою.                                                                                                                У подальшому ОСОБА_5 24.01.2014 року, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання ОСОБА_23 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, подав клопотання із додатками на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.                                                У свою чергу слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 , 25.01.2014 року розглянула в судовому засіданні клопотання слідчого ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 та задовольнила його, незаконно обравши затриманому ОСОБА_23 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.                За наслідками розслідування кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року за підозрою ОСОБА_23 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, прокуратурою Оболонського району міста Києва 26.02.2014 указане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_23 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                                Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаної особи до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                         Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, зі штучним створенням доказів та фальсифікацією, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.                Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину за пред`явленим обвинуваченням не визнав повністю та категорично заперечив наявність в його діях ознак будь яких злочинів. Дав показання про те, що з червня 2013 року працював слідчим слідчого відділу Оболонського районного управління ГУ МВС у м. Києві, відповідно до посадової інструкції здійснював досудове розслідування кримінальних правопорушень. Наприкінці листопада 2013 року у центральній частині м. Києва розпочалися масові заворушення громадян. Працівники Оболонського районного управління поліції, в тому числі і він, були залучені до охорони громадського порядку в центральній частині м. Києва та переведенні на посилений режим несення служби. У той період часу він неодноразово заступав на несення служби в центральній частині м. Києва, бачив, як протестувальники порушували громадський порядок та застосовували протиправні насильницькі дії щодо працівників поліції. Була перекрита центральна частина м. Києва та були спорудженні барикади. Він добре пам`ятає події, які відбувалися 19.01.2014 року, коли він як працівник органу міліції, перебував у Маріїнському парку м. Києва та бачив як працівники органів міліції під час несення служби стояли шеренгою, щоб завадити протестувальникам захопити будівлі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Будь-яких протиправних, насильницьких дій з боку працівників міліції до протестувальників не було. Разом з тим, він бачив, як у працівників міліції протестувальники жбурляли каміння, брущатку, коктейлі Молотова, спалювали службовий транспорт міліції. Вважає, що такі дії протестувальників були протиправними та не були мирним протестом. Дані відомості потім транслювались у засобах масової інформації. У Оболонському районному управлінні ГУ МВС у м. Києві вранці та ввечері кожного робочого дня проводилися наради, на яких працівники управління обговорювали суто робочі питання. Повідомив, що точної дати події за обвинуваченням він не пам`ятає, однак відповідно до обвинувального акту це було 22.01.2014 року. У цей день він перебував на робочому місці, тобто у Оболонському районному управлінні ГУ МВС у м. Києві та займався поточною роботою. У вечірній час 22.01.2014 року йому повідомили, що до управління буде доставлено громадян, яких було затримано за вчинення злочинів у центральній частині м. Києва, та сказали, щоб всі працівники залишалися на роботі, оскільки можливо буде багато процесуальної роботи. Слідчі, які перебували на добовому чергуванні в управлінні, фізично не справились би з обсягом роботи. Він точно не пам`ятає, хто саме це повідомив, чи керівництво чи колеги. У зв`язку з цим, вечірньої наради не було. У той вечір він зайшов у кабінет керівника слідчого відділу ОСОБА_32 , який дав йому доручення на вивчення матеріалів щодо одного із затриманих. Керівник сказав, щоб він почитав дані матеріали на прийняв законне рішення. Також йому було повідомлено, що його включили у групу слідчих у кримінальне провадження, яке вже було внесено в ЄРДР. Отримавши матеріали щодо затриманої особи, він пішов до себе в кабінет, вивчив ці матеріали. З того, що пам`ятає, повідомив, що у матеріалах був рапорт, складений працівником внутрішніх військ, про затримання ОСОБА_23 , у якому були зазначені дата, час та місце затримання, а також відомості про протиправні дії затриманої особи. У матеріалах також був протокол допиту працівника міліції чи військовослужбовця внутрішніх військ у якості свідка, у якому свідок зазначив, що ОСОБА_23 був затриманий на АДРЕСА_5 , жбурляв пляшки із запальною сумішшю у працівників міліції. Також був протокол огляду місця події, в якому було зазначено, що у ОСОБА_23 було вилучено чи 6 чи 7 пляшок, обмотаних якоюсь стрічкою, з яких виглядав кусок тканини, тобто «Коктейлі Молотова». З огляду на те, що надані йому матеріали містили відомості про те, що затриманий ОСОБА_23 був причетний до масових заворушень, ним як слідчим було прийнято процесуальне рішення - складання протоколу затримання особи в порядку ст. 208 КПК України. Незважаючи на те, що ОСОБА_23 був затриманий на місці вчинення злочину, потрібно було це все оформити процесуальним документом. На підставі вивчених матеріалів щодо ОСОБА_23 , він як слідчий вважав, що є достатньо відомостей щодо причетності особи до вчинення злочину та складання протоколу затримання такої особи. У подальшому, в його кабінет був доставлений ОСОБА_23 , від якого був відчутний стійкий запах нафтопродуктів (бензин чи солярка), руки у ОСОБА_23 були у сажі. Враховуючи це, було достатньо доказів для складання протоколу затримання особи. Під час спілкування з ОСОБА_23 він не бачив на його тілі видимі тілесні ушкодження. Він вжив заходів щодо забезпечення ОСОБА_23 безоплатним захисником. Поки вони чекали захисника, він спілкувався з ОСОБА_23 , який йому повідомив, що дійсно перебував у місці, де його затримали, та колотив «Коктейлі Молотова». Коли прибув захисник, ОСОБА_23 та захиснику дали провести конфіденційну бесіду. Після бесіди, вони зайшли в його кабінет. Разом з ними зайшов і інший працівник слідчого відділу ОСОБА_33 , який поцікавився, чому такий різкий запах нафтопродукту у кабінеті. З`ясувавши, що запах був від ОСОБА_23 , ОСОБА_33 сказав, щоб він не забув вилучити одяг у затриманого для подальшого проведення експертизи. Потім він склав протокол огляду місця події та вилучив у ОСОБА_23 одяг, який міг містити сліди нафтопродуктів, а затриманому був наданий змінний одяг. У цей же день був складений протокол затримання особи в присутності його захисника, а також були відібрані пояснення у ОСОБА_23 . На наступний день, на підставі наявних матеріалів був складений проект повідомлення про підозру ОСОБА_23 у вчиненні злочину. Хтось йому повідомив, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні буде ОСОБА_6 , з яким він не був знайомий та ніколи з ним не зустрічався. Після цього, він відніс ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження для погодження підозри ОСОБА_23 та надав текст проекту підозри в електронному вигляді. ОСОБА_6 вивчив матеріали, вніс стилістичне та граматичне корегування в текст підозри, затвердив процесуальний документ - підписав повідомлення про підозру ОСОБА_23 . У подальшому ОСОБА_23 було вручено повідомлення про підозру за участю його захисника, які повідомили, що пояснення ОСОБА_23 будуть ідентичні тим, які останній надав до вручення підозри. Після вручення підозри, було прийнято рішення скласти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 . Під час складання такого клопотання було враховано, що останній підозрюється у вчиненні, на той час, особливо тяжкого злочину, масові заворушення в Києві ще були не припиненні, його місце проживання було в іншій області, особа могла поїхати знову на місце вчинення протестів, могла продовжити вчиняти злочин, переховуватися від слідства. Також було враховано, що не всі співучасники злочину були затриманні та вони знаходяться у центральній частині м. Києва. Складене клопотання про застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу було погоджене Оболонською прокуратурою м. Києва та подане до суду. Суд задовольнив дане клопотання та ОСОБА_23 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час перебування на роботі, 23 чи 24 січня 2014 року, до нього надійшло повідомлення від лікаря Київської міської швидкої допомоги, відповідно до якого у доставленої особи ОСОБА_23 , якого було доставлено до лікарні після розгляду клопотання у суді, були виявленні тілесні ушкодження, які саме - він не пам`ятає. У зв`язку з цим, він зателефонував лікарю та попросив надати офіційну довідку про стан здоров`я ОСОБА_23 . Коли була оформлена довідка, він сам поїхав у лікарню та забрав її, потім повідомив про вказану обставину чи процесуального керівника чи заступника, точно не пам`ятає. На підставі отриманої медичної довідки було прийнято рішення змінити ОСОБА_23 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. У той же день, коли була отримана дана довідка, до суду було подане клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке було судом задоволено. Зазначив, що він, як слідчий, ніяким чином не зловживав владою та службовим становищем, діяв у межах своїх повноважень, виконував свої професійні обов`язки, керувався законом та зібраними доказами, відомостей в яких на той час у матеріалах кримінального провадження було достатньо для висновку про причетність ОСОБА_23 до вчинення особливо тяжкого злочину, оскільки у останнього були вилучені пляшки, які були упаковані в пакет та від яких був характерний запах паливно-мастильних матеріалів, видимі сліди на одязі ОСОБА_23 вказували на те, що останній міг робити та кидати «Коктейлі Молотова» у працівників поліції. Крім того, ОСОБА_23 у розмові, не під протокол, повідомив йому про те, що він жбурляв пляшки з «Коктейлем Молотова» у працівників міліції. ОСОБА_5 повідомив, що ніяких штучних доказів у кримінальному провадженні він не створював, ніяких неправдивих документів не складав та не підробляв, корисливих мотивів під час здійснення своїх повноважень у нього не було, ніякого злочину він не приховував. Також повідомив, що обставини, які були викладені ним у повідомленні про підозру та клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_23 , відповідали на той час зібраним доказам у кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_23 з будь якими заявами на протиправні дії працівників поліції нікуди не звертався. Для повноти досудового розслідування та встановлення додаткових доказів він надав доручення для проведення слідчих дій, склав та подав до суду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, клопотання про проведення обшуку. Крім того, склав план дій, які планував здійснити у даному кримінальному провадженні, однак дані дії не здійснив, оскільки кримінальне провадження було витребуване слідчим управлінням. Йому було відомо про призначення експертизи, однак він її не контролював, оскільки це обов`язки старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні. Зазначив, що він не отримував будь-яких незаконних вказівок від керівництва про притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності та інше переслідування учасників мирної акції протесту або учасників масових заворушень. Також зазначив, що просувань по службі, заохочень, відзнак після оформлення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_34 він не отримував. Вказав, що на теперішній час є учасником бойових дій, приймав участь у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_5 просив суд ухвалити виправдувальний вирок посилаючись на те, що жоден із досліджених у судовому засіданні доказів не підтверджує наявності в його діях складу кримінальних правопорушень. Захисники обвинуваченого просили суд визнати ОСОБА_5 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 396 КК України та виправдати його у зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень.                                                        Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину за пред`явленим обвинуваченням не визнала повністю та категорично заперечила наявність в її діях ознак будь яких злочинів. Дала показання про те, що із обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_23 вона не була знайома, а з ОСОБА_5 перебувала виключно у робочих стосунках. У органах прокуратури вона працювала з травня 1997 року, з січня 2012 року по лютий 2014 року вона працювала заступником прокурора Оболонського району м. Києва. В її службові обов`язки як заступника прокурора Оболонського району м. Києва входив нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням слідчими СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальних провадженнях про злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також про корупційні правопорушення; контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень вказаної категорії; призначення процесуальних керівників досудового розслідування у кримінальних провадженнях вказаної категорії, створення груп прокурорів та інше. Керівництвом прокуратури проводились наради кожного понеділка та кожної п`ятниці, де обговорювались суто робочі питання співробітниками органу. 19.01.2014 року прокуратурою м. Києва до ЄРДР за № 1201410000000179 було внесено відомості за фактом організованих масових заворушень на вул. Грушевського та на Європейській площі у місті Києві, що супроводжувались погромами, підпалами та знищенням майна, що призвело до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. 23.01.2014 року старшим прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_6 з кримінального провадження №12014100000000179 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_35 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, та зареєстровано їх в ЄРДР за №12014100000000262. Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.01.2014 року в період часу, приблизно з 09:00 по 13:00, зазначені вище особи, в тому числі і ОСОБА_23 , діючи спільно із невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебували на вул. Грушевського, що поряд з Європейською площею в м. Києві, з метою активної участі в масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над працівниками правоохоронних органів та внутрішніх військ МВС України, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь приготовлені та використовувались як зброя, а саме каміння та інші підручні предмети. У ході протиправних дій, працівникам міліції та іншим особам завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Указані обставини підтверджувались зібраними доказами у ході досудового розслідування у вказаному провадженні. Відповідно до матеріалів кримінального провадження 22.01.2014 року ОСОБА_23 разом з іншими особами були затримані в порядку ст. 208 КПК України. Наступного дня, старшим прокурором прокуратури міста Києва повідомлено затриманим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, і матеріали кримінального провадження відповідно до постанови прокурора міста Києва, якою було визначеного територіальну підслідність вказаного кримінального правопорушення за слідчим відділом Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві, направлені до прокуратури району для подальшої організації проведення досудового розслідування. Прокурором Оболонського району м. Києва було створено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, в якому вона була призначена старшим групи. 24.01.2014 року, перебуваючи на своєму робочому місці в службовому кабінеті, до неї звернувся, як до процесуального керівника, слідчий СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_5 щодо погодження клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_23 . Вивчивши всі матеріали кримінального провадження, на підставі яких було затримано ОСОБА_23 та інших осіб, яким пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 294 КК України, зокрема: протоколи огляду місця події; протокол затримання; рапорт військовослужбовця внутрішніх військ ОСОБА_36 , відповідно до якого було затримано ОСОБА_23 з ящиком, в якому знаходились пляшки з паливно-мастильною речовиною; протокол допиту ОСОБА_36 , відповідно до якого вказану особу затримано безпосередньо під час вчинення злочину; інші матеріали кримінального провадження щодо всіх затриманих осіб; врахувавши відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про непричетність затриманого ОСОБА_23 до вчинення злочину, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, нею було прийнято рішення про погодження клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 . Сукупність отриманих відомостей з матеріалів провадження, давала їй підстави сумніватись в правдивості показань ОСОБА_23 про непричетність його до вчинення злочину. У подальшому, 24.01.2014 року слідчі СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернулись до суду із клопотаннями про обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав і ризиків, які були зазначені в самому клопотанні, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження, повністю обґрунтовуючи свою позицію у відповідності до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства. За результатами судового розгляду клопотання ОСОБА_23 та ОСОБА_18 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а підозрюваним ОСОБА_37 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_22 судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Під час розгляду в суді клопотань про обрання запобіжного заходу, вона особисто не була присутня, а були присутні інші прокурори із групи прокурорів, які підтримували клопотання. У зв`язку з надходженням із лікарні довідки про стан здоров`я ОСОБА_23 27.01.2014 року прокуратурою було подано до Оболонського районного суду міста Києва клопотання про зміну ОСОБА_23 обраного запобіжного заходу на домашній арешт, яке було судом задоволено. Ухвала суду про обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту була оскаржена до Апеляційного суду м. Києва. Навіть після того, як ОСОБА_23 було змінено запобіжний захід на більш м`який, Апеляційний суд міста Києва після дослідження матеріалів кримінального провадження та виступу сторін провадження, у задоволенні апеляційної скарги відмовив, рішення суду першої інстанції залишив без змін. Крім того, нею було погоджено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів та клопотання про обшук житла ОСОБА_23 , однак результатів розгляду даних клопотань їй невідомо. Зазначила, що її участь у кримінальному провадженні № 12014100000000262 від 23.01.2014 року не виходила за межі діючого на той час законодавства, вимог КК та КПК України, наданих їй законом повноважень, у тому числі щодо погодження клопотання про застосування до підозрюваних запобіжного заходу. Умислу на незаконне затримання ОСОБА_23 у неї не було, службових підроблень вона не вчиняла. За час здійснення процесуального керівництва по даному кримінальному провадженню вона здійснювала свої повноваження з дотриманням вимог законодавства, не отримувала ніяких незаконних вказівок, розпоряджень чи наказів від керівників органів прокуратури, керівників держави і не переслідувала мети одержання якоїсь вигоди, зокрема кар`єрного зростання. У подальшому, на підставі всіх матеріалів кримінального провадження, нею було прийнято рішення про закриття даного кримінального провадження. Крім того, зазначила, що вона не перешкоджала організації та проведенню акцій протесту, у тому числі шляхом залякування їхніх учасників. Після оформлення документів щодо ОСОБА_23 вона не отримували від свого керівництва чи керівництва держави для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння у кар`єрному рості, будь-які заохочення чи відзнаки. У зв`язку із займаною посадою в органах прокуратури вона дотримувалася політичної нейтральності. У судових дебатах обвинувачена ОСОБА_4 просила суд ухвалити виправдувальний вирок посилаючись на те, що всі висунуті проти неї обвинувачення ґрунтуються тільки на припущеннях або твердженнях, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, жодного доказу своїм твердженням сторона обвинувачення не надала. Захисник обвинуваченої просив суд визнати ОСОБА_4 невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, та виправдати її за вказаними статтями у зв`язку з встановленням відсутності в її діях складу кримінальних правопорушень.                                                                                Адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах  ОСОБА_15  (рідної сестри померлого обвинуваченого ОСОБА_6 ), яка ставить питання про реабілітацію обвинуваченого ОСОБА_6 , у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати його за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, з тих підстав, що висунуте обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях або твердженнях сторони обвинувачення, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, жодного обґрунтованого доказу на підтвердження доведеності вини ОСОБА_6 , так і складовим об`єктивної сторони інкримінованого злочину, сторона обвинувачення суду не надала, наявність складу кримінального правопорушення у діях обвинуваченого не доведено.                                                Потерпілий ОСОБА_23 , якого немає в живих на час судового розгляду кримінального провадження, але який був допитаний 09.10.2017 року під час досудового слідства Печерським районним судом м. Києва в порядку ч. 1 ст. 225 КПК України, суду показав, що 22.01.2014 року він приїхав в м. Київ першим автобусом Ладижин-Київ на одноразову мирну акцію, присвячену Дню злуки України, яка повинна була відбутися о 16:00, та для того, щоб подивитися, що відбувається на Майдані . Він мав при собі дорожню сумку, в якій була половина хлібини, пляшка компоту, кусок сала та дві тараньки. Планував їхати ввечері додому, однак не пам`ятає чи купував зворотній білет. Близько 10:30 він прибув на Майдан Незалежності , на той час йому було відомо про трьох загиблих осіб на Майдані, а саме: ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Він підійшов до сцени на Майдані , де в цей час правили священники, послухав службу, ознайомився з тим, що відбувається на Майдані та направився в сторону метро «Хрещатик». У цей час по гучномовцю було оголошено про те, що збирається атака на Майдан та попросили вільних осіб про допомогу. Після чого, він направився до Європейської площі, де побачив людину з Майдану, направився за нею та наздогнав його на другому повороті на вул. Грушевського. Пагорби та склони були зайняті людьми. Вхід на вул. Банкову був перекритий шеренгою працівників «Беркуту», які були одягнуті у сіру, п`ятнисту форму та стріляли. Коли перший ряд підійшов на 150-200 метрів, працівники «Беркуту» почали витісняти людей з пагорбів. Він порівнявся з першою шеренгою оборонців Майдану для того, щоб їх зафіксувати на відеокамеру телефону, та тримався біля стіни. У цей час побігли працівники «Беркуту», він побачив два вистріли. Люди почали розбігатися, а працівники «Беркуту» почали їх затримувати. Відступаючи, прижавшись до стіни спиною, він побачив двох працівників «Беркуту», які пробігли повз нього, він подумав, що стріляти ніхто вже не буде та побіг слідом за ними. Десь метрів 5-7 від них він втратив свідомість. Прийшовши трішки до тями, він пам`ятає, як з нього здерли кожух, залишивши його в зимовій сорочці, а окуляри поклали до кишені. Зазначив, що будь-яких оглядів місця події на вул. Грушевського по вилученню 7 скляних пляшок з прозорою рідиною, які знаходилися у ящику, не проводились. Після чого, його потягли до автозаку, заштовхнули туди та промовили «Ще один козак», почали підсовувати мені в руки якісь предмети. Пам`ятає, що у нього верхня губа була розсічена та текла кров по голові. У автозаку були клітки, в яких їх тримали по двоє. Після того, як наповнили автозак, їх вивезли за м. Київ в чисте поле та протримали там до самої темноти, не даючи питної води, їжі, медичної допомоги та змогу сходити до вбиральні. У темну пору доби їх відвезли в Оболонське районне управління міліції м. Києва, де дозволили сходити у вбиральню та помістили в камери. Зазначив, що медичну допомогу він не просив. Близько 01:00 слідчі почали допитувати їх, його захисником був ОСОБА_45 . Під час допиту він розказав, що прибув в м. Київ на одноразову мирну акцію присвячену Дню злуки України. Слідчий йому повідомив, що у нього було при собі 7 пляшок із запальною рідиною, однак він не бачив цих пляшок. Він підписав свої покази. Після цього, йому дали прочитати, що йому інкримінується, він був з цим не згодний, оскільки вважає, що то все був наклеп. Зазначив, що зі сторони слідчого ОСОБА_5 не було тиску, останній йому не грубив. Після цього їх повезли в суд. Під час судового засідання він здирав із себе засохшу кров, у нього були розбиті губи, поломаний передній зуб, однак він не звертався до суду з приводу надання йому медичної допомоги, одне тільки розказав, як все відбувалося на Майдані . Під ранок їх повезли до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», де надали їм першу медичну допомогу та помістили до палат. У лікарняній палаті їх було п`ятеро, двоє співробітників міліції були в палаті та двоє стояли за дверима палати. На другий день привезли дуже побитих осіб, яких несли на ношах та помістили їх на третій поверх. Він повідомив свою родину про те, що з ним сталося, приїхав зять в м. Київ та найняв йому захисника. У подальшому передивились його справу та йому призначили домашній арешт до 28 березня 2014 року. Побувши у лікарні десь 10-11 днів зі струсом мозку, забиттям мозжечка - тріщини у височній частиі черепа, йому лікар повідомив, що деяких осіб викрадають в нічну пору доби та порекомендував поїхати додому. Приїхавши додому, він не долікувався та чекав кінця розгляду справи. Коли з нього зняли звинувачення, волонтери випросили направлення йому на лікування в інші країни, а саме: Болгарію, Чехословаччину , Німеччину. Оскільки були особи у гіршому стані, чим він, він вибрав поїхати на лікування у Румунію. Побувши там 9-10 днів, він дізнався з новин, що на АРК напали, у зв`язку з чим поросив визвати посла України, щоб його відправили назад в Україну. Після чого, він повернувся додому, а лікування не закінчив.                                                На підтвердження обґрунтованості позиції обвинувачення, судом були допитані в судовому засіданні свідки сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , які, на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в інкримінованих їм злочинах.                                                                        Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_47  суду показав, що 22.01.2014 році він працював адвокатом та надавав правничу допомогу особам, в тому числі і ОСОБА_23 . Однак він не бажає давати будь-які покази відносно ОСОБА_23 , оскільки буде порушено адвокатську таємницю, дозволу на розголос ні від ОСОБА_23 , якого вже немає в живих, ні від його родичів немає. Зазначив, що на досудовому розслідуванні кримінального провадження він надав покази в якості свідка у зв`язку з тим, що на нього проводився тиск з боку працівників Генеральної прокуратури України, однак з відповідними заявами на неправомірні дії таких осіб до правоохоронних органів він не звертався.                                                                Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_48  суду показав, що 22.01.2014 році він працював старшим слідчим Печерського РУ ГУ МВС України. У цей день у чергову частину надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим він відправився на вул. Грушевського для проведення огляду місця події. Прибувши на місце події, він побачив особу чоловічої статі, який представився як ОСОБА_23 , біля нього знаходились скляні пляшки з рідиною із запахом бензину. ОСОБА_23 сказав: «Я хочу облити себе цим, підпалити та звинуватити у цьому поліцію». Після почутих цих слів, для збереження життя даної особи та інших осіб, ним було прийнято рішення вилучити дані скляні пляшки з невідомою речовиною у кількості 7 штук. Зазначив, що точно не пам`ятає, в чому саме знаходились скляні пляшки, проте вони ймовірно знаходились у пластиковому ящику. Під час вилучення даних предметів, поняті не залучались, оскільки це був огляд місця події, а не особистий обшук особи. Потім він повернувся до Печерського РУ ГУ МВС України з вилученими речами та передав пляшки в чергову частину. Що далі було з ОСОБА_23 він не пам`ятає, однак припускає, що його забрали інші працівники міліції. Зазначив, що візуально він не пам`ятає, чи були на ОСОБА_23 будь-які тілесні ушкодження, будь-яких скарг від останнього не надходило, в тому числі і на дії працівників міліції. Крім того, зазначив, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва з приводу незаконних дій проти учасників акцій протесту, які відбувалися у центральній частині м. Києва, він не отримував. Після огляду місця події він ні з ким, в тому числі і працівниками Оболонського УП ГУНП у м. Києві, не спілкувався. Вважає, що він діяв відповідно до закону. Обвинувачених він не знає, в будь-яку злочину змову з ними не вступав. Зазначив, що до внесення відомостей до ЄРДР можна проводити огляд місця події, тому він у день події діяв відповідно до закону, даний протокол огляду відповідає обставинам події.                        Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_49  суду показав, що у 2014 році він працював заступником начальника штабу Оболонського РУ ГУ МВС України та о 08:00 22.01.2014 року по 08:00 23.01.2024 року він був на чергуванні помічником відповідального по управлінню  Оболонського РУ ГУ МВС України. Після опівночі, тобто 23.01.2024 року, працівники Беркуту до управління міліції доставили групу затриманих осіб з Майдану, які близько 40 хвилин перебували в автобусі на території управління. Керівництвом було прийнято рішення про перенаправлення частини затриманих осіб до іншого управління міліції у зв`язку з великою їх кількістю. Зазначив, що керівництво вирішувало питання про перенаправлення затриманих осіб по кількості, а не по їх прізвищах. Після цього, працівники Беркуту надали йому рапорти для перевірки особистих даних затриманих осіб та останніх було заведено в приміщення управління. Під час перевірки було встановлено, що відомості в рапортах не відповідали анкетним даним затриманих осіб, тому він та інші працівники міліції уточнювали інформацію щодо особистих даних затриманих. Найбільше йому запам`ятався чоловік із зачіскою оселедця, приблизний вік 35-50 років, тобто середнього віку, який був зверху роздягнутий. Прізвище даної особи він не знає. Він разом з іншими працівниками шукали йому одяг для того, щоб його одягнути. Після перевірки відомостей, затриманих осіб допитували слідчі. Зазначив, що на затриманих особах, в тому числі і на чоловіку із зачіскою оселедця, будь-яких тілесних ушкоджень не було, скарг на працівників поліції від них не надходило. Будь-яких рапортів, процесуальних документів щодо ОСОБА_23 він не бачив, однак бачив прізвище ОСОБА_50 у списку затриманих осіб. Крім того, зазначив, що особливих команд чи вказівок від керівництва управління міліції чи від слідчого ОСОБА_5 з приводу затриманих осіб він не отримував. В інші дні чергування порядок чергування в управлінні був такий самий як і в день події. Інформація щодо затриманих осіб щоденно направлялася до МВС України.                                        На думку державного обвинувачення вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях підтверджується відомостями, що містяться в письмових доказах, зібраних під час досудового розслідування, які були безпосередньо досліджені та перевірені судом:                                                                        - речовий доказ: матеріали кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року, в якому серед інших матеріалів містяться докази, на які посилався прокурор:                - витяг від 20.01.2014 року з кримінального провадження № 12014100000000179 від 19.01.2014 року, згідно з яким було внесено відомості до ЄРДР 19.01.2014 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 294 КК України (по тексту рішення ч. 2 ст. 294 КК України - у редакції 2001 року), що 19.01.2014 року, приблизно о 15:00, за повідомленням ЗМІ та інформації мережі інтернет у АДРЕСА_5 невідомими особами організовані масові заворушення, що супроводжуються погромами, підпалами та знищенням майна, що потягло інші тяжкі наслідки (том 15 а.п. 1);                                                                - витяг від 25.01.2014 року з кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року, згідно з яким було внесено відомості до ЄРДР 23.01.2014 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 294 КК України 2001 року, що 19.01.2014 року, приблизно о 15:00, за повідомленням ЗМІ та інформації мережі інтернет у АДРЕСА_5 невідомими особами організовані масові заворушення, що супроводжуються погромами, підпалами та знищенням майна, що потягло інші тяжкі наслідки, де серед інших зазначено про особу, якій повідомлено про підозру - ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; у цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування було Оболонське РУ ГУ МВС України у м. Києві, зазначена група слідчих, серед яких був ОСОБА_5 , зазначена група прокурорів, серед яких була ОСОБА_4 (том 15 а.п. 2-5);                                                        - постанова старшого прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 23.01.2014 року про виділення матеріалів із кримінального провадження № 12014100000000179 в окреме провадження матеріали досудового розслідування в тому числі за підозрою ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, зареєструвавши їх в ЄРДР за № 12014100000000262, та направлено матеріали до Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві для організації проведення досудового розслідування (том 15 а.п. 6-7);                                                                                                                        - постанова прокурора м. Києва ОСОБА_51 від 23.01.2014 року про визначення територіальної підслідності досудового розслідування кримінального провадження правопорушення за ч. 2 ст. 294 КК України, відомості щодо якого внесені до ЄРДР № 12014100000000262 територію Оболонського району столиці, яка знаходиться під юрисдикцією Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві, та направлено матеріали до Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві для організації проведення досудового розслідування (том 15 а.п. 8-9);                - постанова прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_16 від 23.01.2014 року про призначення групи прокурорів, відповідно до якої визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12014100000000262, призначено старшим групи заступника прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_4 та доручено їй керувати діями інших прокурорів (том 15 а.п. 10-11);                                                                                        - постанова першого заступника начальника управління - начальника СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_32 від 22.01.2014 року про створення слідчої групи та визначення старшого слідчої групи, відповідно до якої визначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12014100000000262, серед яких є слідчий ОСОБА_5 (том 15 а.п. 12);                                                                                                                - рапорт старшого інструктора кінологічної групи ОСОБА_36 , відповідно до якого 22.01.2014 року він разом з молодшим сержантом Мирним затримали громадянина ОСОБА_52 на АДРЕСА_5 під час національного мітингу, який кидав пляшки із запальною сумішшю, до нього було застосовано фізичну силу та спецзасоби згідно із ст. 12 Закону України «Про міліцію» (том 16 а.п. 7);                                                                        - протокол огляду місця події від 22.01.2014 року, складений слідчим СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_53 , відповідно до якого був проведений огляд ділянки місцевості по вул. Грушевського, 6 у м. Києві, на якій знаходився ОСОБА_23 , який мав при собі наступні речі: сім скляних пляшок, які містять в собі рідину прозорого кольору, з горловини даних пляшок висунута тканина, горловини обмотані липкою стрічкою скоч. Дані речі знаходяться в пластиковому ящику. ОСОБА_23 відмовився від пояснень. Зазначені пляшки були вилучені та поміщенні поліетиленовий пакет чорного кольору та опечатані (том 16 а.п. 8-10);                                                                                                                        - протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 22.01.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_54 22.01.2014 року здійснював спільно з працівниками міліції м. Києва охорону громадського порядку на вул. Грушевського у м. Києві, о 12:30 разом з молодшим сержантом ОСОБА_55 затримав ОСОБА_23 , який був учасником національного мітингу та кидав пляшки із запальною сумішшю, до нього було застосовано фізичну силу та спецзасоби згідно із ст. 12 Закону України «Про міліцію» (том 16 а.п. 11-14);                                                        - копія пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_23 серії НОМЕР_2 (том 16 а.п. 15);                                                                                                                        - клопотання захисника ОСОБА_30 про закриття кримінального провадження від 22.01.2014 року відносно ОСОБА_23 , яке адресоване начальнику Облонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_56 (том 16 а.п. 22);                                                                - протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, складений слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , за участю понятих: ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , адвоката ОСОБА_30 та підозрюваного ОСОБА_23 , відповідно до якого ОСОБА_23 було затримано 22.01.2014 року (час фактичного затримання 12:30) о 21:47. Було здійснено обшук затриманої особи, під час якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Nokia», пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , сумку чорного кольору, зубну щітку та пасту, грошові кошти, малеву білу маску. Зауважень і доповнень до протоколу не надходило (том 16 а.п. 23-25);                                        - протокол огляду місця події від 22.01.2014 року, складений слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , за участю понятих: ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , адвоката ОСОБА_30 та підозрюваного ОСОБА_23 , відповідно до якого був здійснений огляд приміщення службового кабінету НОМЕР_8 Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві. В приміщенні знаходився ОСОБА_23 , у якого в ході огляду було вилучено: курточку чорного кольору, штани чорного кольору, сорочка клітчаста байкова, ботинки чорні шкіряні, марлева пов`язка білого кольору (том 16 а.п. 26-28);                                                                 - пояснення ОСОБА_23 від 23.01.2014 року, відповідно до яких ОСОБА_23 на час надання пояснень почував себе добре і покази давати міг в повному обсязі. Повідомив, що раніше не судимий, проживає у АДРЕСА_12 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_59 , сином ОСОБА_60 та онуками. Пояснив, що 22.01.2014 року, о 03:50, він виїхав рейсовим автобусом із міста Ладижин до міста Києва на одноразову мирну акцію присвяченій дню злуки України, їхав до Києва сам. Прибув до столиці о 09:30 на автостанцію «Південна» та пішов до станції метро «Либідська» та поїхав на Майдан Незалежності . На Майдан Незалежності він прибув хвилин через 20 та вийшов зі станції « Майдан Незалежності », звідки направився до сцени де виступали активісти майдану. Біля сцени він почув, що силовики відтісняють захисників майдану із вул. Грушевського та вирішив піти в напрямку Європейської площі подивитися, що там відбувається. Він чув гуркіт щитів, вибухи гранат та підійшов під будинок і хотів сфотографуватися на свій мобільний телефон на фоні мітингувальників та силовиків. У цей час силовики побігли в напрямку Європейської площі, а мітингувальники почали тікати в напрямку Європейської площі та Майдану незалежності. Він почав задкувати вздовж стіни, в цей час повз нього пробігло два «Беркутівці», він розвернувся та почав бігти в сторону за «Беркутівцями» щоб покинути Європейську площу, але в цей час він втратив свідомість на декілька секунд і притиснувся до стіни. Свідомість він втратив скоріш за все від удару. Після чого, з нього працівники спецпідрозділу «Беркут» зняли сумку і кожуха та повели за собою під руки до автозаку. До тями він прийшов коли сидів на лавочці у автозаку, із невідомими чоловіками, довгий період часу. Додав, що на Майдан Незалежності він приїхав з метою підтримати одноразову акцію з нагоди дня злуки України, мав намір взяти участь у мирній ході, яка мала відбутись о 16:00, а о 19:00 мав повертатися додому на рейсовому автобусі. В протиправних діях участі не брав та не мав наміру, оскільки він людина похилого віку та має проблеми із здоров`ям. Крім того, зазначив, що з боку міліції фізичного тиску не було (том 16 а.п. 29-30);                                - повідомлення про підозру від 23.01.2014 року, складене слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_23 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України (том 16 а.п. 31-33);                                                                                                                - пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_23 (том 16 а.п. 34-35);                                                                                                                - протокол допиту підозрюваного ОСОБА_23 від 23.01.2014 року, складений слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_30 , зміст якого збігається з поясненнями ОСОБА_23 від 23.01.2014 року (том 16 а.п. 36-38);                                                                                                                        - клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 від 27.01.2014 року, погоджене прокурором ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до документів, а саме на знаття інформації з каналів зв`язку телефонного абонента, яким є ОСОБА_23 (том 16 а.п. 46-47);                                                                                                                        - клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 від 27.01.2014 року, погоджене прокурором ОСОБА_4 , про надання дозволу на обшук житла ОСОБА_23 (том 16 а.п. 50-51);                                                                                - довідка лікаря МКЛШМД від 27.01.2014 року, яка видана ОСОБА_23 , відповідно до якої у ОСОБА_23 виявлено ЗЧМТ, рекомендовано продовжити стаціонарне лікування (том 16 а.п. 55);                                                                                                                - копія рапорту оперативного чергового Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_61 від 25.01.2014 року, відповідно до якого 25.01.2014 року о 02:37 надійшло повідомлення на спец лінію «102», про те, що до ЛШМД м. Києва відділення нейрохірургії з Оболонського районного суду м. Києва був доставлений ОСОБА_23 , якого нібито побили працівники «Беркуту» (том 16 а.п. 56);                                                                                - постанови старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_62 від 24.01.2014 року про призначення судової хімічної експертизи, відповідно до яких призначено експертизи 7 скляних пляшок з речовиною, вилученою біля ОСОБА_23 , одяг та взуття ОСОБА_23 (том 16 а.п. 58-59, 61-62);                                                        - доручення в порядку ст. 40 КПК України слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 28.01.2014 року (том 16 а.п. 63);                                                        - постанова заступника прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_63 від 26.02.2014 року про закриття кримінального провадження № 12014100000000262 (том 16 а.п. 277-278);                - протокол огляду від 20.09.2017 року, складений старшим слідчим в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_64 , кримінального провадження № 12014100000000179 від 19.01.2014 року та додатки до нього: копії постанов про визначення групи прокурорів від 19.01.2014 року та про зміну групи прокурорів від 21.01.2014 року у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до якого у кримінальному провадженні № 12014100000000179 від 19.01.2014 року визначено групу прокурорів у складі у тому числі і старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури м. Києва ОСОБА_6 (том VI а.п. 191-197);                                                                                                                        - постанова старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_65 від 21.02.2017 року про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42014100070000020; супровідний лист Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 12.04.2017 року № 977/978; висновок експерта № 977/978 від 12.04.2017 року, відповідно до якого рукописні тексти процесуальних документів виконані ОСОБА_66 та ОСОБА_67 (том VI а.п. 198-212);                - копія постанови старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_65 від 23.08.2017 року про призначення судово-лінгвістичної експертизи у кримінальному провадженні № 42014100070000020; копія акту № 17395/17396/17-39/10516-10525/18-39 здачі-прийняття висновку судового експерта № 17395/17396/17-39/10516-10525/18-39 від 30.05.2018 року; копія висновку експертів за результатами проведення лінгвістичної (авторознавчої) експертизи № 17395/17396/17-39/10516-10525/18-39 від 30.05.2018 року, відповідно до якого при складанні повідомлень про підозру учасникам акцій протесту (Євромайдан) використовувалися фрагменти одного тексту (текстового файлу) (том VIІ а.п. 1-188);                                                                - постанова старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_65 від 23.02.2018 року про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42018000000000160; супровідний лист Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 06.04.2017 року № 1118; висновок експерта № 1118 від 06.04.2018 року, відповідно до якого підпис на повідомленні про підозру ОСОБА_23 виконаний ОСОБА_6 (том VIІ а.п. 189-194);                                        - речовий доказ: матеріали провадження суду № 1-КС/756/71/14 (№756/1183/14-К) щодо розгляду клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5  щодо застосування запобіжного заходу до ОСОБА_23 , в якому серед інших матеріалів містяться докази, на які посилався прокурор:                                                                        - клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 від 24.01.2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 у кримінальному провадженні № 12014100000000262 (том 17 а.п. 1-3);                                        - копія протоколу огляду місця події від 22.01.2014 року, складеного слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 (том 17 а.п. 5-7);                                - копія протоколу огляду місця події від 22.01.2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_53 (том 17 а.п. 8-10);                                - копія протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_23 від 23.01.2014 року, складений слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_30 (том 17 а.п. 14-16);                                                                                        - копія повідомлення про підозру ОСОБА_23 від 23.01.2014 року, складене слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 (том 17 а.п. 17-19);                                        - копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_23 від 22.01.2014 року, складеного слідчим СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 , за участю понятих: ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , адвоката ОСОБА_30 (том 17 а.п. 30-32);                                                                                                        - копія рапорту старшого інструктора кінологічної групи ОСОБА_36 про затримання ОСОБА_23 (том 17 а.п. 33);                                                                                        - копія протоколу допиту свідка ОСОБА_36 від 22.01.2014 року (том 17 а.п. 34-37);                - журнал судового засідання від 24.01.2014 року (том 17 а.п. 49-52);                                        - ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 25.01.2014 року, відповідно до якої до підозрюваного ОСОБА_23 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (том 17 а.п. 53-55);                                                                - технічний звукозапис судового засідання по розгляду запобіжного заходу (том 17).                - протокол огляду від 09.06.2018 року, складений слідчим третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_68 , відповідно до якого об`єктом огляду був оптичний носій із звукозаписом розгляду клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_23 (том VIІ а.п. 209-222);                                - супровідний лист Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 23.01.2018 року № 6865; висновок експерта № 6865 від 23.01.2018 року, з додатками, відповідно до якого підписи в процесуальних документах виконанні ОСОБА_5 (том VIІІ а.п. 1-125);                                        - постанова старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_65 від 13.03.2018 року про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 4201400070000020; супровідний лист Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 24.04.2018 року № 1583; висновок експерта № 1583 від 24.04.2018 року, з додатками, відповідно до якого підписи в процесуальних документів виконанні ОСОБА_4 та ОСОБА_31 (том VIІІ а.п. 126-147);                                                                - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_69 від 18.04.2018 року про виділення матеріалів досудового розслідування та об`єднання їх в інше кримінальне провадження, відповідно до якої матеріали кримінального провадження № 42014100070000020 стосовно повідомленої підозри ОСОБА_70 було виділено та об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 42017000000003653 та об`єднаному провадженню надано реєстраційний номер № 42017000000003653 (том VIІІ а.п. 148-149);                                                                        - копія акту від 12.11.2015 року здачі-приймання висновку судового експерта № 11480/14-35/20523/20524/15-35; копія висновку експерта за результатом проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 12.11.2015 року № 11480/14-35/20523/20524/15-35, відповідно до якого об`єктами дослідження були ноутбук «Lenovo» B560, s/n WB00622230 та два моноблоки «Acer» Aspire, s/n: НОМЕР_3 та s/n:QSMAME010306007549600. Відповідно до висновків: по кожному із об`єктів дослідження було створено окремий файл-звіт по виявленій інформації, яка записана на оптичний носій інформації, що доданий до цього висновку в якості додатку (том VIІІ а.п. 150-161);                                        - протокол огляду документів від 24-26 жовтня 2016 року, складений старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_64 , з додатки, відповідно до якого був проведений огляд оптичного диску DVD-RW, який надійшов з КНДІСЕ з висновком експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів № 11480/14-35/20523/20524/15-35 (том VIІІ а.п. 162-247, том ІX а.п. 1-144);                                                                                                - постанова старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_65 від 08.12.2017 року про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42017000000003653 (том ІX а.п. 160-163);                                        - протокол огляду від 21.09.2016 року, складений слідчим слідчої групи спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_71 , з додатки, відповідно до якого був проведений огляд матеріалів в мережі «Інтернет» щодо затримання ОСОБА_23 22.01.2014 року співробітниками правоохоронних органів на вул. Грушевського у м. Києві (том ІX а.п. 164-175);                                                                        - висновок експерта № 1434 від 14.11.2014 року, відповідно до якого згідно наданих медичних документів у ОСОБА_23 були виявлені тілесні ушкодження: «закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку правої лобної долі, забій м`яких тканин верхньої губи, садна м`яких тканин голови», «садна кінцівок».        Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_23 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості відносяться: закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку правої лобної долі, забій м`яких тканин верхньої губи, садна м`яких тканин голови - належить до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, оскільки за своїм характером спричинила тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я; садна кінцівок належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (том ІX а.п. 176-177);                                                                        - дослідивши протоколи проведення слідчого експерименту від 10.08.2016 року, складені слідчим в ОВС управління спецрозслідувань ОСОБА_64 (письмовий та друкований), за участі потерпілого ОСОБА_23 та представника ОСОБА_72 , у присутності понятих: ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , зміст яких не в повній мірі узгоджується з відеозаписом слідчого експерименту, який було переглянуто в судовому засіданні. На слідчому експерименті ОСОБА_23 пояснив, що 22.01.2014 року він виїхав з м. Ладжин о 04:00, рейсом Ладжин-Київ, для участі у одноразовій мирній акції на честь дня Злуки України. Приблизно о 10:00 він прибув до м. Києва та метром доїхав до Майдану Незалежності, куди прибув близько 11:00. На Майдані Незалежно він підійшов до сцени, послухав патріотичні виступи та пішов оглянути намети, які стояли на Майдані . Пройшовши їх, він дійшов до станції метро «Хрещатик», навпроти якої було КМДА, та почув, як по гучномовцю почали скликати мітингувальників (він говорив - захисників Майдану) у зв`язку з тим, що працівники «Беркуту» починають зі сторони вул. Банкової витісняти на Майдан тих осіб, які там знаходяться. Обернувшись, він побачив що з Майдану Незалежності люди почали бігли, він прослідував за ними та наздогнав їх на виході із вул. Банкової, де лавою стояли співробітники «Беркуту», які були екіпіровані та в шоломах. Мітингувальники (він говорив - молоді люди ці захисники) згрупувалися та пішли вверх до вул. Банкової, і тоді зі сторони працівників «Беркуту» почались постріли гранатами. Він у цей час проходив з цими мітингувальниками по проїжджій частині дороги, стараючись підійти до перших лав. Дійшовши до ліхтаря по вул. Грушевського, в кутку розірвалась граната, мітингувальники з переду почали в сторону «Беркуту» у відповідь підпалювати та кидати пляшки, однак вони не докидали навіть до середини відстані від «Беркуту». У цей час ОСОБА_23 мітингувальникам сказав « Хлопці , так у вас нічого не вийде, давайте зближатися, бо так вас перебахкають цими гранатами», вони почали зближатися та йти далі. У цей час шеренга «Беркуту» почала в деяких місцях розсовуватися та працівники «Беркуту» почали з колін стріляти в сторону мітингувальників (він говорив - хлопців). Мітингувальники (він говорив - хлопців) зупинились, а шеренга «Беркуту» протягнулась у дугу та почала йти в наступ. ОСОБА_23 відійшов від мітингувальників, спиною притулився до стіни будівлі по вул. Грушевського та почав йти вздовж стіни. Десь метрів 3-4 від нього він побачив два вистріли, тобто дві срібні полоски у повітрі від куль та працівники «Беркуту» почали бігти. Коли двоє працівників «Беркуту» обігнали його, він побіг за ними та десь кроків за 10-15 він відключився. ОСОБА_23 зазначив, що не бачив чи були у цей момент позаду нього працівники «Беркуту», ніякого удару він не відчув, біля нього нічого не зривалось, запаморочення він не відчував. Сумка з якою він приїхав з дому та у якій знаходились продукти харчування (пів хліба, кусок сала, дві тараньки) була на ньому. Коли він отямився у нього була розбита губа, двоє працівників «Беркуту», які були одягнуті в сіру плямисту форму та шоломах зняли з нього кожух та повели до автозаку. У цей час ОСОБА_23 був без окулярів. Точно показати де знаходився автозак він не зміг, однак він пам`ятає, що автозак був розвернутий задом в сторону Українського дому. ОСОБА_23 запхали до автозаку, де міліціонер в темній формі почав давати його палицю, проте він її не взяв до рук. Простоявши, ще деякий час до автозаку приводили ще осіб, після чого вони поїхали. До райвідділу ОСОБА_23 прибув без верхнього одягу. ОСОБА_78 зазначив, що медичну допомогу йому надали на наступний день після судового засідання у суді. Він пам`ятає як у судовому засіданні він відлущував засохшу кров. З протоколом учасників слідчої дії ознайомлено, прочитано в голос, заяв та зауважень не надходило (том ІX а.п. 178-193);                                                                                        - журнал судового засідання від 09.10.2017 року у справі № 254, додаток до журналу                - стенограма показів потерпілого ОСОБА_23 у кримінальному провадженні № 42014100070000020 та оптичний диск із записом судового засідання, відповідно до яких ОСОБА_23 розповів про події, які відбулися з ним у 2014 році (том ІX а.п. 194-214);                                Характеризуючі матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_5 :                                        - відповідь на запит в порядку ст. 93 КПК України ГУНП у м. Києві № 2259/125/05/51-2016 від 22.04.2016 року із додатком - атестаційним листом ОСОБА_5 (том ІX а.п. 215-218);                - відповідь на доручення УВБ в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 1227вх-42-10/02-2016 від 20.09.2016 року із додатками стосовно ОСОБА_5 - довідкою про склад сім`ї від 20.09.2016 року, копією витягу з наказу ГУМВС України в м. Києві № 438о/с від 15.06.2013 року, службовою характеристикою слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві (том ІX а.п. 219-222);                                        - відповідь на доручення УВБ в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 1227вх-42-10/02-2016 від 27.09.2016 року із додатками стосовно ОСОБА_5 - копією послужного списку за № М-203025 та висновку від 12.11.2010 року (том ІX а.п. 223-236);                                                                                                        - супровідний лист УКЗ ГУНП у м. Києві № 1889вх/125/26/01-2016 від 16.06.2016 року із додатками стосовно ОСОБА_5 - копією функціональних обов`язків слідчих (том ІX а.п. 237-240);                                                                                                                        - відповідь на доручення УВБ в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 14.09.2017 року вих. № 975/42-10/02-2017 із додатками - медичною довідкою № 385353 від 12.09.2017 року (том ІX а.п. 241-242);                                        - запит Київського міського управління ДВБ НПУ від 11.09.2017 року та відповідь Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 № 526 від 15.09.2017 року (том ІX а.п. 243);                                                                                                                        - вимога про судимість від 13.09.2017 року (том ІX а.п. 244);                                                - відповідь на доручення УВБ в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 17.10.2017 року вих. № 1625/4210/03-17 із додатком - листом-характеристикою підрозділу «Алкон-Сервіс» Науково- технологічного алмазного концерну «Алкон» Національної академії наук України вих. № 84 від 27.09.2017 року щодо ОСОБА_5 (том ІX а.п. 245-246);                                                                                                Характеризуючі матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_6 :                                        - відповідь на запит в порядку ст. 93 КПК України прокуратури м. Києва від 12.02.2018 року вих. № 11-149вих18 та додатки до нього - копія подання про присвоєння класного чину ОСОБА_6 , копія наказу Генерального прокурора України № 191 Ок від 16.11.2011 року, копія наказу № 1915к від 18.07.2013 року в.о.прокурора м. Києва про призначення на посаду ОСОБА_6 , копія наказу прокурора м. Києва № 1525 від 29.08.2008 року (том X а.п. 1-8);                                Характеризуючі матеріали щодо обвинуваченої ОСОБА_4 :                                                - копія відповіді на запит в порядку ст. 93 КПК України прокуратури м. Києва від 14.06.2017 року № 12/1-28вих-17 та додатки до нього - копії розподілу обов`язків між працівниками відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення, затвердженого 27.08.2013 року заступником прокурора м. Києва, наказу № 49 від 04.11.2013 року прокурора Оболонського району м. Києва щодо розподілу функціональних обов`язків між працівниками прокуратури (том X а.п. 9-31);                                                                                                                - відповідь на запит в порядку ст. 93 КПК України прокуратури м. Києва від 16.03.2018 року вих. № 11/17ДСКвих18 та додатки до нього - копії наказу № 169к від 31.01.2012 року про переведення ОСОБА_4 на посаду заступника прокурора Оболонського району м. Києва, характеристики ділових та особистих якостей особи, яка атестується - ОСОБА_4 в 2010 році та в 2012 році (том X а.п. 32-38);        
		Процесуальні документи, які під час дослідження судом матеріалів кримінального провадження, надав прокурор на підтвердження допустимості доказів, зібраних у ході досудового слідства:                                                                                                                - копія постанови про визначення слідчої групи для проведення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи від 28.02.2017 року у кримінальному провадженні № 42016100070000020 (том X а.п. 155-156);                                                                                - запит від 27.07.2022 року про надання матеріалів кримінального провадження № 42016100070000020 на ознайомлення (том X а.п. 157);                                                                - запит від 01.08.2022 року про надання копій документів щодо витребування Генеральною прокуратурою України у 2014 році кримінальних проваджень № 12014100000000179 від 19.01.2014 року та № 1201400000000262 від 23.01.20214 року (том X а.п. 158);                                                                                                                        - відповідь на запит Офісу Генерального прокурора від 01.08.2022 року, відповідно до якої згідно ст. 222 КПК України надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003653, та додатки до нього: копія запиту Генеральної прокуратури України № 15/1/1-32795-14/169 вих від 22.10.2014 року, копія супровідного листа прокуратури м. Києва № 04/2/5-410вих-14 від 29.10.2014 року, копія запиту Генеральної прокуратури України № 17/1/1-32777-14 від 28.02.2014 року, копія супровідного листа прокуратури м. Києва від 28.02.2014 року (том X а.п. 159-164);                                                - постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 13.11.2017 року та 26.01.2018 року (том X а.п. 165-168);                                                                                - постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 14.03.2017 року, відповідно до якої кримінальні провадження № 42017000000003653 та № 42018000000000160 об`єднано в одне провадження та присвоєно реєстраційний номер № 42017000000003653 (том X а.п. 169-170);                                                                                                                - довідка старшого слідчого Кузнєцова від 18.09.2018 року про неможливість повторного виготовлення додатку (оптичного диску) до протоколу огляду від 24-26.10.2016 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 року, у зв`язку з механічним пошкодженням попереднього (том XІ а.п. 83);                                                                        - постанова про зміну групи прокурорів від 28.07.2014 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІ а.п. 84-85);                                                                        - запит від 26.08.2022 року про надання копій документів щодо призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 13.08.2014 року по вилученій комп`ютерній техніці у прокуратурі м. Києва та призначення судово-медичної експертизи від 14.09.2014 року ОСОБА_23 (том XІ а.п. 86);                                                                                                - відповідь на запит Офісу Генерального прокурора від 26.08.2022 року та додатки до нього: копія постанови про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 13.08.2014 року, копія постанови про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_23 від 14.08.2014 року (том XІ а.п. 87-92);                                                                                                - супровідний лист Прокуратури Вінницької області № 17-1907вих-14 від 27.11.2014 року на виконання постанови про доручення про виконання слідчих дій від 05.08.2014 року у кримінальному провадженні № 4201400070000020 від 05.02.2014 року та додаток до нього: супровідний лист обласного бюро судмедекспертизи № 2032 від 21.11.2014 року (том XІ а.п. 93-94);                                                                                                                        - запит від 15.08.2022 року про надання матеріалів кримінального провадження № 42016100070000020 на ознайомлення (том XІ а.п. 171);                                                                - клопотання старшого слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ДСР Генеральної прокуратури України ОСОБА_65 про допит потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні від 27.09.2017 року, а саме потерпілого ОСОБА_23 у рамках кримінального провадження № 42014100070000020 (том XІ а.п. 200-208);                                - копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2017 року про задоволення клопотання про допит потерпілого ОСОБА_23 (том XІ а.п. 209);                        - постанова про зміну групи прокурорів від 10.07.2017 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІ а.п. 210-212);                                                                        - відповідь на запит Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.11.2016 року № 19/111/11-16673, відповідно до якої дослідження речових доказів (одяг ОСОБА_23 ) не проводилося у зв`язку із закриттям кримінального провадження № 12014100000000262 (том XІІ а.п. 156-157);                                                                        - постанова про зміну групи прокурорів від 14.08.2023 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІ а.п. 158-161);                                                                        - роздруківку з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42014100070000020 та № 42017000000003653 (том XІІ а.п. 212-233);                                                                        - витяг з ЄРДР №42014100070000020 від 27.01.2014 року (том XІІІ а.п. 3);                                - постанова про продовження строку досудового розслідування від 28.03.2018 року у кримінальному провадженні № 42017000000003653 (том XІІІ а.п. 4-7);                                        - витяг з ЄРДР №42017000000003653 від 05.10.2017 року (том XІІІ а.п. 8-11);                                - постанова про продовження строку досудового розслідування від 23.11.2017 року у кримінальному провадженні № 42017000000003653 (том XІІІ а.п. 12-15);                                        - постанова про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі та призначення старшого слідчої групи від 04.04.2014 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІІ а.п. 16-17);                                                                                - постанови про визначення слідчої групи для проведення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи від 06.02.2018 року, 22.03.2018 року, 14.11.2018 року та 07.02.2017 року у кримінальних провадженнях № 42014100070000020 та № 42017000000003653 (том XІІІ а.п. 18-25);                                                                                                        - постанова про призначення групи слідчих від 21.07.2016 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІІ а.п. 26-28);                                                        - повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 16.04.2018 року; супровідний про направлення пам`ятки та повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 16.04.2018 року; фіскальний чек від 16.08.2018 року (том XІІІ а.п. 29-58);                                                                                - повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 11.10.2017 року (том XІІІ а.п. 59-97);                        - постанови про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 26.10.2016 року 19.09.2017 року, 12.10.2017 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІІ а.п. 98-99, том XІV а.п. 1-4);                        - повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 17.01.2018 року; супровідний про направлення пам`ятки та повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 17.01.2018 року; фіскальний чек від 17.01.2018 року (том XІІІ а.п. 100-120);                                                        - копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 28.07.2014 року у рамках кримінального провадження № 42014100070000020; копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2014 року; копія протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 29.07.2014 року; (том XІІІ а.п. 121-128);                                                - копія постанови про визначення групи прокурорів від 25.02.2016 у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІІ а.п. 129-131);                                                        - копії постанов про визначення слідчої групи для проведення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи від 28.03.2016 року та 18.04.2016 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 (том XІІІ а.п. 132-137);                                                        - копія клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 04.04.2016 року у рамках кримінального провадження № 42014100070000020; копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2016 року; копія протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 20-28.04.2016 року; копія опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 28.04.2016 року (том XІІІ а.п. 138-170);                                - постанови про визнання речових доказів від 26.10.2016 року та 12.10.2017 року (том XІV а.п. 1-4);                                                                                                                - копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2017 року про накладення арешту на майно, яке було виявлені та вилучені за результатами проведеного 11.10.2017 року обшуку, за місцем проживання ОСОБА_5 (том XІV а.п. 5-6);                                                                - клопотання про проведення обшуку від 26.09.2017 року, ухвала суду від 26.09.2017 року, протокол обшуку від 11.10.2017 року кабінету НОМЕР_8 Оболонського УП ГУНП в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 2А, з додатком, відповідно до кого серед інших речей був вилучений системний блок, інв. №10480936, чорного кольору (том XІV а.п. 26-54).
		Крім того, під час судового слідства судом було досліджено в повному обсязі речові докази: письмові матеріали кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року щодо ОСОБА_23 та інших затриманих (підозрюваних) осіб у вказаному кримінальному провадженні ( ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 ), а також письмові матеріали провадження суду № 1-КС/756/71/14 (№ 756/1183/14-К) щодо застосування запобіжного заходу до ОСОБА_23 :                                        - рапорт лейтенанта міліції ОСОБА_79 від 22.01.2014 року, пояснення старшого слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_80 від 22.01.2014 року, протокол огляду місця події від 22.01.2014 року, протоколи допиту свідків від 22.01.2014 року та 23.01.2014 року, постанова про відібрання зразків для проведення експертизи від 22.01.2014 року, протокол отримання зразків для експертизи від 22.01.2014 року, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки ОСОБА_18 , протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.01.2014 року, доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, заява ОСОБА_18 від 22.01.2014 року, копія посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності ОСОБА_81 , ордер на надання правової допомоги від 21.01.2014 року, угода про надання правової допомоги від 21.01.2014 року, постанова про залучення адвоката від 22.01.2014 року, повідомлення про підозру ОСОБА_18 від 23.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_82 від 24.01.2014 року, протокол огляду предмету від 23.01.2014 року, клопотання про тимчасовий доступ до документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_82 від 27.01.2014 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 27.01.2014 року, клопотання про проведення обшуку від 27.01.2014 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року, постанова про призначення хімічної експертизи від 24.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1074, постанова про призначення балістичної експертизи від 24.01.2014 року, постанова про призначення судової криміналістичної експертизи від 24.01.2014 року, супровідний лист від 25.01.2014 року № 52/1073, супровідний лист від 01.02.2014 року № 102, довідка про витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи, висновок експерта від 01.02.2014 року № 102, доручення в порядку ст. 40 КПК України від 27.01.2014 року, протокол огляду предмету від 03.02.2014 року, копія паспорту ОСОБА_18 , запит від 25.01.2014 року № 52/262, характеристика ОСОБА_84 , акт № 100 від 27.01.2013 року, довідка про отримання допомоги від 27.01.2014 року № 131, свідоцтво про народження , протокол огляду від 25.01.2014 року, клопотання про зміну застосованого запобіжного заходу від 07.02.2014 року, рапорт працівника міліції від 22.01.2014 року, протокол допиту свідка від 22.01.2014 року пояснення від 22.01.2014 року, супровідний від 24.01.2014 року, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 23.01.2014 року, супровідний від 24.01.2014 року, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 23.01.2014 року, вказівки від 28.01.2014 року, доручення у порядку ст. 40 КПК України, клопотання про проведення обшуку від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року, доручення у порядку ст. 40 КПК України, клопотання про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 27.01.2014 року, доручення у порядку ст. 40 КПК України, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.01.2014 року, пам`ятка ОСОБА_21 про процесуальні права та обов`язки, доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, повідомлення про підозру ОСОБА_21 від 23.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, клопотання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_85 від 27.01.2014 року, вимога ОСОБА_86 , довідка від 23.01.2014 року № 22, довідка № 64, довідка-характеристика від 23.01.2014 року № 18, відповідь на запит від 23.01.2014 року № 78 з додатками, рапорт працівника міліції від 22.01.2014 року, протокол допиту свідка від 22.01.2014 року, пояснення ОСОБА_20 від 22.01.2014 року, постанова про відібрання зразків для проведення експертизи від 22.01.2014 року, супровідний від 24.01.2014 року № 50/1035, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 24.01.2014 року, доручення в порядку ст. 40 КПК України, клопотання про проведення обшуку від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 27.01.2014 року, доручення у порядку ст. 40 КПК України, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.01.2014 року, пам`ятка ОСОБА_20 про процесуальні права та обов`язки, доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, копія свідоцтва про право на знаття адвокатською діяльністю ОСОБА_87 , повідомлення про підозру ОСОБА_20 від 23.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, розписка від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 24.01.2014 року, копія паспорту ОСОБА_20 , вимога ОСОБА_20 , розписка від 26.01.2014 року (речовий доказ: матеріали кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року Т. № 1, том 15 а.п. 13-227);                                                                                                        - витяг з кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року, постанова про створення слідчої групи та визначення старшого слідчої групи від 22.01.2014 року, постанова про призначення групи прокурорів від 23.01.2014 року, доручення про здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, постанова про залучення захисник за призначенням від 22.01.2014 року, копія свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності ОСОБА_30 , копія посвідчення адвоката ОСОБА_30 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 25.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року, судові повістки від 27.01.2014 року, копія паспорту ОСОБА_88 , розписки ОСОБА_88 від 23.01.2014 року та 27.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1053, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1047, доручення в порядку ст. 40 КПК України від 28.01.2014 року, рапорт працівника міліції, пояснення ОСОБА_19 від 22.01.2014 року, заяви ОСОБА_19 від 22.01.2014 року, постанова про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 22.01.2014 року, протокол отримання зразків для експертизи від 22.01.2014 року, супровідні листи від 24.01.2014 року № 52/1023, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1022, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, протокол огляду предмету від 03.02.2014 року, розписка ОСОБА_19 від 25.01.2014 року, протокол допиту свідка від 22.01.2014 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.01.2014 року, доручення в порядку ст. 40 КПК України від 28.01.2014 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_89 , пам`ятка ОСОБА_19 про процесуальні права та обов`язки від 23.01.2014 року, повідомлення про підозру ОСОБА_19 від 23.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, копія паспорту ОСОБА_19 , копія свідоцтва та посвідчення водія ОСОБА_19 , ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_90 від 25.01.2014 року, клопотання про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 27.01.2014 року, клопотання про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року, клопотання про надання дозволу на обшук житла від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_82 від 27.01.2014 року, рапорт працівника міліції від 22.01.2014 року, пояснення ОСОБА_22 від 23.01.2014 року, копія паспорту ОСОБА_22 , протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.01.2014 року, копія ордеру ОСОБА_91 , копія свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_91 , договір про надання правової допомоги від 23.01.2014 року, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 07.07.2013 року, ордер ОСОБА_92 , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність ОСОБА_92 , доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 23.01.2014 року, протокол допиту свідка від 22.01.2014 року, повідомлення про підозру ОСОБА_22 від 23.01.2014 року, пам`ятка ОСОБА_22 про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 25.01.2014 року, клопотання про проведення обшуку від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_82 від 28.01.2014 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 28.01.2014 року, клопотання про тимчасовий доступ до документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 28.01.2014 року, клопотання про тимчасовий доступ до документів від 27.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_82 від 29.01.2014 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 29.01.2014 року, протокол огляду речових доказів від 27.01.2014 року, постанова про відібрання зразків від 22.01.2014 року, протокол отримання зразків для експертизи від 22.01.2014 року, супровідний лист від 23.01.2014 року № 52/1020, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1047, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1046, постанова про призначення хімічної експертизи від 23.01.2014 року, заява ОСОБА_22 від 23.01.2014 року, копія посвідчення ОСОБА_22 , копія паспорту ОСОБА_93 , свідоцтво про право власності від 28.05.2003 року, акт здавання квартири від 23.01.2014 року, договір оренди частини жилого приміщення від 23.01.2014 року, довідка від 23.01.2014 року № 004, технічний паспорт, технічна характеристика жилих і підсобних приміщень квартири АДРЕСА_13 , характеристика ОСОБА_22 , вимога ОСОБА_22 , розписка ОСОБА_22 від 25.01.2014 року, рапорт працівника міліції від 22.01.2014 року, пояснення ОСОБА_17 від 22.01.2014 року, протоколи допиту свідків від 22.01.2014 року та 23.01.2014 року, протокол отримання зразків для експертизи від 22.01.2014 року, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 24.01.2014 року, супровідний лист від 24.01.2014 року № 52/1027, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 24.01.2014 року, доручення про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_17 , повідомлення про підозру ОСОБА_17 від 23.01.2014 року, пам`ятка ОСОБА_94 про процесуальні права та обов`язки, копія паспорту ОСОБА_17 , довідки відносно ОСОБА_94 , копія ордеру ОСОБА_81 , копія свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності ОСОБА_81 , копія угоди про надання правової допомоги від 21.01.2014 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24.01.2014 року, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_95 від 24.01.2014 року, клопотання про надання дозволу на обшук житла від 29.01.2014 року (речовий доказ: матеріали кримінального провадження № 12014100000000262 від 23.01.2014 року Т. № 2, том 15 а.п. 1-6, 16-21, 39-45, 48-49, 52-54, 57, 60, 64-276);                        - розписка ОСОБА_23 від 24.01.2014 року, витяг з кримінального провадження № 120141000000000262, постанова про призначення групи прокурорів від 23.01.2014 року, протокол допиту підозрюваного від 23.01.2014 року, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_23 , постанова про створення слідчої групи та визначення старшого слідчої групи від 22.01.2014 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_30 , постанова про залучення захисника за призначенням від 22.01.2014 року, доручення для здійснення захисту особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину від 22.01.2014 року, клопотання про дозвіл на зйомку від 24.01.2014 року, копія свідоцтва про шлюб, рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 03.07.2006 року № 351, посвідчення № 6 від 27.11.2006 року, посвідчення № 5 від 27.11.2006 року, заява про особисту поруку, розписка про отримання копії ухвали від 25.01.2014 року, копія ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року, апеляційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2014 року з додатками, судова повістка від 28.01.2014 року, супровідний лист від 29.01.2014 року № 5899/14-вих/1-кс/756/71/14р., судові повістки від 03.02.2014 року та 04.02.2014 року, довідка від 04.02.2014 року № 11-сс/769/191/2014, журнали судового засідання Апеляційного суду м. Києва від 03.02.2014 року та 11.02.2014 року, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2014 року, запит на отримання копії ухвали від 12.02.2014 року № 33-1363вих-14, супровідний лист від 21.02.2014 року № 11-сс/796/191/2014, список, супровідний лист від 27.01.2014 року № 4924/14-вих/1-кс/756/71/14, супровідний лист від 25.02.2014 року № 11-сс/796/191/2014, запит на отримання копії ухвали від 28.01.2014 року № 11-сс/796/191/2014, супровідний лист від 29.01.2014 року № 5899/14-вих/1-кс/756/71/14р., супровідний лист від 07.03.2014 року № 14268/14-вих/1-кс/756/71/14, копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_96 від 08.04.2014 року, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.04.2014 року, опис речей і документів, які були вилученні на підставі ухвали слідчого судді, суду від 11.04.2014 року, запит про надання матеріалів на ознайомлення від 18.05.2015 року № 17/1/2-11915-14, супровідний лист від 21.05.2015 року № 26882/15-Вих/Д-10/2015 (речовий доказ: матеріали провадження суду № 1-КС/756/71/14 ( № 756/1183/14-К) том 17 а.п. 4, 11-13, 20-29, 38-48, 56-95).                                                                                У свою чергу, сторона захисту у ході судового розгляду з власної ініціативи подала суду на дослідження фактичні дані, на які посилається як на докази, що спростовують висунуте обвинувачення.                                                                                                Зокрема в судовому засіданні з ініціативи захисту були допитані свідки ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_99 .                                                                        Так, допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_97  суду показав, що у січні-лютому 2014 році він працював старшим слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України. З обвинуваченим ОСОБА_5 знайомий, оскільки вони працювали разом слідчими в управлінні. У ніч з 22-23.01.2014 року до управління були доставленні затриманні особи з Майдану. Оскільки затримання - це тимчасовий запобіжний захід, то зазначені особи були доставленні в статусі підозрюваних осіб. Після того, як їх доставили в управління, слідчі складали протокол затримання особи на підставі рапорту про затримання, у якому було зазначено дата, час і місце затримання, тобто фактично переносився зміст рапорту у протокол. Протиправних дій по відношенню до затриманих осіб не вчинялось, слідчі діяли згідно КПК України. Крім того, затриманим особам забезпечувалась правова допомога адвокатів, були залученні захисники. Якщо під час складання протоколу про затримання особи, було встановлено, що підстав для затримання особи немає, то такий протокол не складався. Він, як слідчий, самостійно складав повідомлення про підозру, яке погоджував прокурор міської прокуратури, у його випадку - це був ОСОБА_6 . Зазначив, що перед погодженням документу, прокурор міг корегувати зміст повідомлення про підозру. Крім того, зазначив, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва, в тому числі і від прокурора ОСОБА_4 , з приводу незаконних дій проти учасників акту протесту на Майдану він не отримував.                                                                         Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_98  суду показав, що у січні-лютому 2014 році він працював старшим слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України. З обвинуваченим ОСОБА_5 знайомий, оскільки вони працювали разом. У ніч з 22-23.01.2014 року до управління поліції були доставленні затриманні особи з Майдану, близько 10 осіб. Дані особи були затримані на місці події, на місці масових заворушень, обставини були зазначені у рапортах про затримання. Найбільше із затриманих осіб йому запам`ятався найстарший чоловік із зачіскою оселедця, оскільки від нього був характерний запах бензину. Коли він проходив повз нього по коридору 4 поверху управління міліції, працівники міліції задали питання цьому чоловікові «Чому від Вас є запах бензину?», на що дана особа відповіла, що він створював «Коктейлі Молотова»». У судовому засіданні він впізнав даного чоловіка на підставі копії посвідчення особи, відповідно до якого є ОСОБА_23 . Зазначив, що у день події будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_23 він не бачив. Повідомив, що у разі, якби тілесні ушкодження були на особі, то працівники поліції на це б відреагували відповідно до закону. Крім того, зазначив, що текст повідомлення про підозру затриманій особі, щодо якої він проводив слідство, він писав самостійно, після чого даний документ йому погоджував прокурор ОСОБА_6 , якій міг корегувати зміст формулювання підозри. На запитання сторони захисту «Чому відповідно до висновку лінгвістичної експертизи формулювання декількох повідомлень про підозру схожі?», свідок пояснив, що дані повідомлення про підозру погоджував один і той самий прокурор - ОСОБА_6 . Крім того, свідок зазначив, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва, а також і від прокурора ОСОБА_4 з приводу незаконних дій проти учасників акту протесту на Майдані він не отримував, будь-яких нарад щодо внесення змін у порядок виконання його обов`язків не проводилось.                                                                                                Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_33  суду показав, що у січні 2014 році він працював заступником начальника слідчого відділення Оболонського РУ ГУ МВС України, був безпосереднім начальником обвинуваченого ОСОБА_5 , який працював слідчим. У період подій акцій протесту на Майдані вони працювали у посиленому режимі несення служби, оскільки було дуже багато затриманих осіб і не тільки з центральної частини м. Києва під час проведення акцій протесту. Осіб, які були затриманні у центральній частині м. Києва, доставляли в управління поліції разом з рапортами про їхнє затримання, після чого він розподіляв затриманих осіб між підлеглими - слідчими управління. Обставини, які були зазначені у рапортах про затримання осіб, відповідали дійсності, оскільки ці особи були агресивні та у них були вилучені заборонені речі. На підставі цих рапортів вносились відомості до ЄРДР, після чого проводилося досудове розслідування кримінального провадження. Повідомив, що пам`ятає затриманого ОСОБА_23 , який був чоловіком у віці із зачіскою оселедця, мав при собі темну сумку. У судовому засіданні свідок впізнав особу за копією посвідчення особи, відповідно до якої є ОСОБА_23 . Оскільки на одязі та сумці ОСОБА_23 були залишки мастила, що мали характерний запах бензину, тому він дав вказівку слідчому ОСОБА_5 вилучити особисті речі у ОСОБА_23 з метою збереження речових доказів для подальшого проведення відповідної експертизи. ОСОБА_23 був наданий змінний одяг. Також ОСОБА_23 було забезпечено право на захист шляхом залучення захисника за рахунок держави. Пам`ятає, що руки ОСОБА_23 були у кіптяві (сажі) та він особисто чув, як останній говорив: «Я хлопцям допомагав з «Коктейлями Молотова». Крім того, разом із затриманими особами був доставлений ящик з пляшками, у яких був «Коктейль Молотова». Зазначив, що будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_23 він не бачив, скарг на дії працівників поліції від нього не було. Крім того, зазначив, що він був старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_23 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, а ОСОБА_4 була у групі прокурорів. Будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва, в тому числі і від прокурора ОСОБА_4 , з приводу незаконних дій проти учасників актів протесту на Майдані він не отримував та не давав слідчому ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_5 діяв згідно із діючим законодавством.                                                                                                        Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_100  суду показав, що у січні 2014 році він працював першим заступником начальника слідчого відділення Оболонського РУ ГУ МВС України. З обвинуваченими він знайомий, оскільки вони працювали разом. У цей період було дуже багато затриманих осіб із центральної частини м. Києва під час акцій протесту, яких доставляли в управління з рапортами, зміст яких він особисто вивчав. У рапортах були зазначені відомості про те, що дані особи вчиняли кримінальні правопорушення. Він вивчав матеріали щодо затриманих осіб всебічно, повно і обґрунтовано. У нього не виникало сумнівів з приводу достовірності інформації, зазначеної у рапорті. Повідомив, якщо не було підстав для затримання осіб, працівники правоохоронних органів їх відпускали. Після затримання осіб, причетних до вчинення злочину, приймалося рішення про складення повідомлення про підозру цим особам. У ніч з 22 на 23 січня 2014 року в управління були доставленні затриманні особи з Майдану, серед яких був і ОСОБА_23 . Разом із затриманими особами були доставлені речові докази, у тому числі і пластиковий ящик з пляшками, у яких знаходився «Коктейль Молотова». Із затриманим ОСОБА_23 , який на той час був літнім чоловіком, мав вуса та зачіску оселедця, він спілкувався особисто у своєму кабінеті, однак без участі захисника. Від ОСОБА_23 було чути різкий запах бензину, у зв`язку з чим йому був наданий чистий одяг. Пам`ятає, що ОСОБА_23 особисто йому говорив, що він виготовляв «Коктейлі Молотова». Зазначив, що будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_23 він не бачив, скарг на дії працівників поліції від затриманого не було. Після розмови він сказав слідчому ОСОБА_5 , щоб останній ретельно вивчив матеріали щодо ОСОБА_23 та прийняв рішення щодо його затримання. Зазначив, що повідомлення про підозру, які складали слідчі, були типові, а прокурор ОСОБА_6 перевіряв та міг корегувати зміст формулювання підозри. Будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва, в тому числі і від ОСОБА_4 , з приводу незаконних дій проти учасників актів протесту на Майдані він не отримував та не давав слідчому ОСОБА_5 . Вважає, що ОСОБА_5 діяв згідно із діючим законодавством.                                                                                        Також стороною захисту до суду було подано на дослідження характеризуючі матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: службова характеристика ОСОБА_5 , витяг з наказу від 17.11.2023 року № 1563 о/с про нагородження ОСОБА_5 відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», нагородження ОСОБА_5 відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» серії НОМЕР_9, грамота на ім`я ОСОБА_5 за сумлінне виконання службових (бойових) завдань у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 28.11.2015 року, подяка ОСОБА_5 від заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного управління за сумлінне виконання службових обов`язків, патріотизм, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу боротьби зі злочинністю, підтримання публічної безпеки і порядку та з нагоди Дня Незалежності України від 24.08.2017 року (том XІІ а.п. 26-32).                                                                                                                Заслухавши пояснення обвинувачених, свідків, взявши до уваги допит потерпілого, дослідивши всі матеріали, що подані у ході судового розгляду сторонами кримінального провадження, ретельно проаналізувавши подані докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не знайшла свого підтвердження під час судового слідства.                                                                                                                Даючи оцінку встановленим обставинам кримінального провадження, суд виходить з таких позицій.                                                                                                        Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів (ст. 22 КПК України).                Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.                                                                                        Згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, визначених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, а належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.                                                                                                        Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.                Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).                                                                Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.                                        Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.                                                                Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.                                                                                                Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.                                                                                                        Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.                                                                                                                Згідно з положеннями ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.                Загальні засади ст. 62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України гарантують, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.                        Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo» («у випадку сумніву - на користь обвинуваченого»), згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.                                                        Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.                                                                                                        Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.                                                                                Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.                                                                                З урахуванням позиції обвинувачених та їх захисників, прокурора, суд дослідив увесь обсяг матеріалів кримінального провадження, в тому числі і речові докази, надані стороною обвинувачення, а також дослідив матеріали сторони захисту.                                                         Суд бере до уваги лише ті докази, які містять в собі фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.                                                                                                        При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів частину матеріалів та процесуальних документів, що надані стороною обвинувачення: витяги, супровідні листи, запити та відповіді, повідомлення та доручення, інші процесуальні документи, які мають для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо здійснення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.                                                                        Крім того, суд хоч і дослідив в повному обсязі речовий доказ - кримінальне провадження № 12014100000000262, однак суд не бере до уваги частину матеріалів цього речового доказу, які були досліджені судом щодо інших осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження, окрім ОСОБА_23 , з тих підстав, що вказані особи в даному кримінальному провадженні не є потерпілими, а провадження відносно обвинувачених розглядається в межах пред`явленого їм обвинувачення.                                                                                                        Щодо доводів сторін про недопустимість доказів у вказаному кримінальному провадженні, то слід зазначити наступне.                                                                        При формуванні підходу оцінки доказів суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к , відповідно до якої вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, Суд вказав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ст. 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.                                                                                        Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.                Так, сторона захисту заявила про те, що ОСОБА_4 після виділення матеріалів кримінального провадження № 42017000000003653 не набула статусу підозрюваної особи, у зв`язку з чим усі виділені щодо ОСОБА_4 матеріали досудового розслідування є недопустимими доказами.                                                                                                                Однак суд вважає такі доводи сторони захисту необґрунтованими.                                        При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.06.2022 року у справі № 170/794/20 (провадження № 51-311км22), відповідно до якої з огляду на положення ст.ст. 276, 278, 279 КПК України та з урахуванням того, що законодавцем не передбачено імперативної норми щодо необхідності повідомлення особі про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри лише за умови виділення матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 217 КПК України, підстав для вручення особі нового повідомлення про підозру або зміну попередньої в межах виділеного кримінального провадження в органу досудового розслідування не було.                                                                                        Під час судового слідства суд не вбачає істотних фундаментальних порушень прав і свобод особи під час здійснення органом досудового розслідування процедури виділення матеріалів відносно ОСОБА_4 та об`єднання їх з матеріалами кримінального провадження № 42017000000003653.                                                                                                        Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про недопустимість частини доказів у цьому кримінальному провадженні з огляду на порушення вимог КПК України в частині надання прокурором на підтвердження винуватості обвинувачених суду копій документів, відсутність посилання на перелік виділених матеріалів, ненадання доступу до їх оригіналів, які були виділені з матеріалів кримінального провадження № 42014100070000020.                                Суд виходить з того, що такі докази стороні захисту було відкрито, в матеріалах кримінального провадження містяться оригінали судової справи № 1-кс/756/71/14 та матеріали кримінального провадження №1214100000000262, які визнані речовими доказами, інші екземпляри копій більшості з таких процесуальних документів, які здобуті в передбаченому законодавством порядку. Сторона захисту під час судового слідства не наполягала на доступі до оригіналів документів з кримінального провадження № 42014100070000020, відповідного клопотання не подавала. У зв`язку з наведеним, суд не вбачає істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників процесу.                                                                        Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказу висновку експертизи №17395/17396/17-39/10516:10525/18-39 від 30.05.2018 року у зв`язку з тим, що експерт під час проведення лінгвістичної експертизи вийшов за межі поставленого йому органом досудового розслідування питання, а також вказана експертиза з додатками та відповідна постанова про її призначення надані суду в неналежно завірених копіях, то суд вважає такі доводи сторони захисту неспроможними. Так, з метою забезпечення повноти дослідження експерт має право вийти за межі завдань, визначених постановою слідчого, що узгоджується з одним із основних принципів судово-експертної діяльності - повнота дослідження - відповідно до ст. 3 Закону України від 25 лютого 1994 року№ 4038-XII «Про судову експертизу». Щодо інших зауважень - копій документів, то суд попередньо уже мотивував неспроможність таких доводів. У зв`язку з наведеним, суд не вбачає істотних порушень прав і свобод учасників провадження під час проведення експертом вказаної експертизи.                                                                        З підстав не встановлення судом істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників процесу є необґрунтованими і доводи сторони захисту про недопустимість як доказу журналу судового засідання з допитом ОСОБА_88 від 09.10.2017 року, додатку до нього (оптичного диску) та стенограми показів ОСОБА_23 .                                                        Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказу висновку експерта № 1434 від 14.11.2014 року, який прокурор надав суду та стороні захисту 11.10.2023 року під час судового слідства, з огляду на те, що експертиза була проведена на підставі постанови, призначеної 14.08.2014 року у кримінальному провадженні № 42014100070000020 заступником начальника слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_101 , який не входив до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №42014100070000020, тобто неуповноваженою особою, то суд виходить з наступного.                                                        Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31.08.2022 року у справі 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22) зробила висновок про те, що у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.                                Сам факт призначення експертизи слідчим, що не входив до складу слідчої групи, якій доручено розслідування, на думку суду, не призвело до звуження прав сторони захисту, та не вплинуло на проведення експертизи і її висновки.                                                                У зв`язку з вище викладеним, суд відхиляє вказані доводи сторони захисту, що стосуються допустимості спірного висновку експертизи.                                                                        Інші доводи та зауваження сторони захисту, висловлені під час дослідження судом доказів, щодо порушень вимог КПК України та іншого законодавства під час збирання доказів у цьому кримінальному провадженні, суд вважає необгрунтованими та такими, що не тягнуть за собою визнання доказів недопустимими, оскільки судом не було встановлено факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження.                                                Суд вважає безпідставним посилання прокурора як на доказ доведеності вини - пояснення ОСОБА_6 , виявлені на робочому комп`ютері в електронному файлі, оскільки відсутні докази того, що вказані пояснення були складені особисто обвинуваченим ОСОБА_6 та подані адресату - прокурору м. Києва ОСОБА_102 , електронний і наданий прокурором письмовий текст вказаного пояснення не містить підпису ОСОБА_6 , зміст електронного документа не захищений від внесення правок та викривлення, у зв`язку з чим пояснення не набули статусу офіційного документу та електронного доказу. Крім того, на час розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості з`ясувати обставини створення вказаних пояснень, їх автора, питання отримання їх адресатом, з огляду на те, що ОСОБА_6 немає в живих, а під час судового слідства сторони провадження не ставили питання про допит як свідка - адресата повідомлення - ОСОБА_103 та такий не допитувався в суді. Вказані пояснення суд не бере до уваги та визнає недопустимим доказом.                                                                        При цьому суд враховує, що 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №9901/43/19, зазначила, що саме електронний підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригіналом, а отже, належним доказом у справі. Крім того, Верховний Суд у постановах від 28.12.2019 року (справа № 922/788/19), 16 березня 2020 року (справа 910/1162/19), від 16.03.2020 року (справа №910/1162/19) висловив свою позицію про те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.                                        Крім того, суд не бере до уваги твердження прокурора у судових дебатах про не достовірність показань свідків сторони захисту ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_32 у цьому кримінальному провадженні, оскільки прокурор не надав суду будь яких доказів на підтвердження того, що вказані свідки у суді давали неправдиві показання. Під час допиту в суді зазначені свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, на час події були суто в робочих стосунках з обвинуваченим ОСОБА_5 , на час допиту вони вже тривалий час не працюють разом та не спілкуються з ним. Підстав для визнання недопустимими показань вказаних свідків судом не встановлено, а доказів про зворотнє - прокурором не надано.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, то слід зазначити наступне.                                                                                                В обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у зловживанні службовою особою владою та службовим становищем, тобто, умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.                                                                                                                Твердження сторони обвинувачення в обвинувальному акті про те, що у січні 2014 року слідчий слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 виконував явно незаконні вказівки осіб з числа вищого керівництва держави, керівництва правоохоронних органів щодо протидії учасникам мирної громадської акції «Євромайдан», штучно створив докази для обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтверджені жодним доказом, спростовуються матеріалами кримінального провадження та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.                                                                Так, допитані у судовому засіданні свідки як сторони обвинувачення - ОСОБА_48 , так і сторони захисту - ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_100 , які на час події були працівниками правоохоронних органів, в тому числі і працівниками слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, повідомили, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва або будь-яких інших осіб, в тому числі від слідчого ОСОБА_5 , прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , на службових нарадах чи в інший спосіб, з приводу здійснення незаконних дій проти учасників акції протесту на Майдані вони не отримували та не давали. Працівники правоохоронних органів діяли згідно вимог КПК України. Обвинувачений ОСОБА_5 також повідомив про те, що жодних вказівок від будь-кого з керівництва, в тому числі від прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , про незаконне притягнення учасників Євромайдану не отримував, а діяв відповідно до своїх посадових обов`язків, повноважень та діючого законодавства України. Обвинувачена ОСОБА_4 повідомила суду про те, що будь яких незаконних вказівок слідчому ОСОБА_5 не давала.                                                                Також прокурором не доведено обвинувачення ОСОБА_5 у зловживанні владою та своїм службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, доказів цьому не надано. Будь-яких просувань по службі, заохочень, відзнак слідчий ОСОБА_5 ув`язку зі складанням процесуальних документів щодо ОСОБА_23 в подальшому не отримував, доказів про зворотнє - прокурором суду не надано.                                Суд звертає увагу на те, що на час судового слідства кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень з матеріальним складом і є завершеним саме з моменту завдання «потерпілим» істотної шкоди. Законом України № 1261-VII від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» примітку 3 до ст. 364 КК України було викладено в новій редакції, відповідно до якої «істотна шкода» в цілях застосування цієї статті визначається виключно в матеріальному вираженні «шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».                                        Виходячи з формулювання обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_5 своїми діями завдав ОСОБА_23 істотної шкоди, яка виразилась у заподіянні наслідків нематеріального характеру у вигляді суттєвого обмеження конституційних прав, порушення гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_23 як громадянина України, а також у заподіянні істотної шкоди державі в особі Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України у вигляді підриву авторитету державних органів, оскільки такі дії правоохоронців викликали глибоке обурення усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства до правоохоронних інституцій держави.                                                                                                                У тексті обвинувального акту не зазначено жодного матеріального виміру заподіяної «потерпілим» шкоди, а під час судового слідства стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження факту спричинення такої шкоди та її розміру.                                                        У цьому випадку суд враховує положення ч.1 ст. 5 КК України про зворотну дію у часі закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом`якшує кримінальну відповідальність.                                                                                        Оскільки істотної шкоди у вигляді настання матеріальних збитків від дій ОСОБА_5 не встановлено, то в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.                                                                                                        При цьому суд враховує, що правозастосовна практика Верховного Суду, з огляду на приписи п. 3 примітки до ст. 364 КК України, орієнтована лише на кількісний (вартісний) показник виміру істотної шкоди, заподіяної охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 473/5601/14-к (провадження № 51-935км18) та від 17 березня 2021 року у справі № 757/38389/15-к (провадження № 51-2738км20), ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 569/6812/15-к (провадження № 13-40кс18).                                                                Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у завідомо незаконному затриманні і триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.                                Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, полягає у вчиненні діяння, яке: 1) здійснюється у відповідній процесуальній формі - затримання, привід, арешт, тримання під вартою; 2) має незаконний характер; 3) за ч. 3 ст. 371 КК - спричиняє тяжкі наслідки або вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.                Незаконний характер таких дій може виявлятися у відсутності законних підстав для застосування зазначених заходів, у порушенні порядку їх застосування чи строків їх здійснення.                Щодо дій ОСОБА_5 , які за версією сторони обвинувачення були спрямовані на завідомо незаконне затримання особи і тримання під вартою, то слід зазначити наступне.                        Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий ОСОБА_5 22.01.2014 року склав протокол затримання ОСОБА_23 на підставі відомостей, які були зібрані першочергово іншими працівниками правоохоронних органів на місці події та зафіксовані у таких процесуальних документах: рапорті старшого інструктора кінологічної групи ОСОБА_36 від 22.01.2014 року про затримання ОСОБА_23 та самі обставини затримання; протоколі огляду місця події від 22.01.2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_53 , відповідно до якого біля ОСОБА_23 було вилучено ящик з пляшками з невідомою речовиною; протоколі допиту свідка ОСОБА_36 від 22.01.2014 року. Крім того, як зазначав під час допиту ОСОБА_5 , поспілкувавшись з затриманим, у нього не виникло сумнівів щодо достовірності відомостей, які були зазначені у наданих йому документах щодо можливої причетності ОСОБА_23 до вчинення кримінального правопорушення.                                                                                        За даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України, своїх повноважень та посадових обов`язків, слідчий ОСОБА_5 мав право складати вказаний протокол щодо затриманої особи.                                                                                        При цьому, суд звертає увагу на висновок, викладений в рішенні Верховного Суду (справа № 712/4072/15-к від 29.03.2021 року), відповідно до якого в силу положень ст. 209 КПК України, особа набуває статусу затриманої особи не з моменту складання протоколу прокурором (слідчим), а з часу його фактичного затримання працівниками міліції, із чого виникала необхідність виконання імперативної вимоги ч. 5 ст. 208 КПК України щодо складання протоколу затримання (незалежно від того, чи виконали працівники міліції вимогу Наказу МВС від 28 липня 1994 року № 404 про складання рапорту про затримання особи).                                У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини наголошував на тому, що факти, які дають підставу для підозри на момент затримання, не мають бути такого самого рівня з тими, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «О`Хара проти Сполученого Королівства» від 16.10.2001, «Ердагоз проти Туреччини» від 21.10.2008, «Ільгар Мамедов проти Азербайджана» від 22.05.2014).                                                                                                         Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий ОСОБА_5 24.01.2014 року склав клопотання до суду про застосування до підозрюваного ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та погодив його з прокурором ОСОБА_4 , яке було задоволено судом.                                                                                                Законність затримання ОСОБА_23 , обґрунтованість підозри і необхідність застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, у результаті чого до нього було застосовані запобіжні заходи судовими рішеннями, які не скасовані, набрали законної сили і є обов`язковими для виконання згідно з положеннями ст. 21 КПК України.                                                                                        Так, в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києві ОСОБА_31 (від 25.01.2014 справа №756/1183/14-к) вказано, що вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_23 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, застосування підозрюваному ОСОБА_23 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам.                                                                                                Отже, питання законності затримання, обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_23 та наявності ризиків були предметом розгляду справи №756/1183/14-к, за результатами якої було прийнято рішення про обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.                                                                                                                Вказане рішення слідчого судді 25.01.2014 року було предметом апеляційного розгляду, за наслідками якого 11.02.2014 року колегія суддів Апеляційного суду м. Києва залишила вищевказану ухвалу без змін (справа № 11- сс/796/191/2014).                                                        27.01.2014 року за клопотанням слідчого ОСОБА_5 , погоджене з процесуальним керівником, слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 змінив запобіжний захід ОСОБА_23 на домашній арешт, при цьому обґрунтованість підозри ОСОБА_23 і необхідність застосування до нього запобіжного заходу перевірялась судом.                Отже, у слідчих суддів районного та апеляційного судів при прийнятті рішень щодо обрання та зміну запобіжного заходу ОСОБА_23 не виникало сумнівів щодо наявності законних підстав для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_23 .                                        При цьому, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_23 , вирішення питання про складення постанови про його затримання, оголошення підозри, обрання та зміну запобіжного заходу, проведення інших процесуальних дій, право на захист ОСОБА_23 було забезпечене участю захисника.        Згідно з положеннями ч. 3 ст. 371 КК України караються діяння, якщо вони зокрема вчинені в інших особистих інтересах (наприклад, прагнення просунутися за службою, отримати нагороду, чергове звання тощо).                Прокурором у суді не доведено обвинувачення, що під час складання протоколу затримання та клопотання про обрання запобіжного заходу  ОСОБА_23 . слідчий ОСОБА_5  виконував явно незаконні вказівки осіб з числа вищого керівництва держави, керівництва правоохоронних органів щодо незаконного затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а також діяв умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту. Не містять жодних відомостей щодо цього і матеріали кримінального провадження.                                                                                        Крім того, посилання прокурора на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_23 було закрите за відсутністю в його діях складу злочину, самі по собі не можуть свідчити про те, що слідчому такі обставини були відомі вже на час складання протоколу про затримання та клопотання про обрання запобіжного заходу.                                                                         Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння та утворюють склад кримінального правопорушення, що в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.                                                                                        Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.                                                                                                        Об`єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 372 КК України злочину вичерпується притягненням завідомо невинного до кримінальної відповідальності, яка згідно з визначенням терміну в п. 14 ст. 3 КПК України є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 278 КПК України).                                                                                                        За частиною другою ст. 372 КК України настає відповідальність за те саме діяння, поєднане, в даному випадку згідно з формулюванням обвинувачення: а) з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину; б) з іншою фальсифікацією.                                                                Склад злочину є формальним і для кваліфікації дій винного за ст. 372 КК України не має значення, які наслідки спричинило притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (наприклад, обвинувальний акт не був затверджений прокурором, був винесений обвинувальний чи виправдувальний вирок). Злочин є закінченим з моменту вручення письмового повідомлення особі про підозру у злочині, у вчиненні якого потерпілий є невинним.                З огляду на положення ч. 1 ст. 17 КПК України винною у вчиненні кримінального правопорушення є особа, вину якої доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.                                                З суб`єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, оскільки суб`єкт діє завідомо і тим самим усвідомлює очевидність того, що притягує до кримінальної відповідальності невинного.                                                                                        При цьому в формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинну особу - ОСОБА_23 , бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, тобто діяв з прямим умислом.                                Як зазначено вище, передбачене ст. 372 КК України кримінальне правопорушення є злочином з формальним складом і може бути вчинене лише з прямим умислом.                                Згідно з ч. 2 ст. 24 вказаного Кодексу прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.                                                                                Інтелектуальна ознака умислу в злочинах з формальним складом включає лише усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, а вольова ознака умислу обмежується бажанням вчинення конкретної дії чи бездіяльності, яка виявляється не тільки в усвідомленні об`єктивно існуючої суспільної небезпечності діяння, але й у бажанні це діяння вчинити.                                                                                                                Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети, в даному випадку притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб.                                                                                Важливе значення для визначення суб`єктивної сторони має вказівка закону на «завідомість» притягнення до кримінальної відповідальності невинної особи. Саме вона свідчить про умисний (цілеспрямований) характер діяння та дає змогу відрізнити цей злочин від інших службових зловживань, дисциплінарних проступків чи помилок, допущених при досудовому розслідуванні.                                                                                                        Завідомо невинною повинна вважатись особа у випадку: а) якщо події злочину взагалі не було; б) якщо в діянні відсутні ознаки злочину; в) якщо потерпілому інкримінується більш тяжкий, ніж фактично вчинений злочин. Факт невинності особи, наявності обставин, які виключають провадження у справі, точно, тобто достеменно повинен бути відомий особі, котра вчиняє такий злочин. Якщо особа не усвідомлює, що притягає до кримінальної відповідальності невинного (наприклад, внаслідок невірної оцінки зібраних доказів, службової недбалості, недостатньої кваліфікації тощо), то для неї можлива дисциплінарна або навіть кримінальна відповідальність, але за іншою статтею кримінального закону, наприклад за ст. 367 КК. Добросовісна помилка прокурора (слідчого), коли він переконаний стосовно доведеності фактів і висновків, викладених у письмовому повідомленні про підозру, взагалі виключає кримінальну відповідальність.                                                                                                        Судом встановлено, що у органу досудового розслідування були підстави для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179, з матеріалів якого було виділено окреме кримінальне провадження № 12014100000000262, за підозрою групи осіб, в тому числі і ОСОБА_23 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.                                                                                                Свідки ОСОБА_49 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_100 , які у січні 2014 року були працівниками Оболонського РУ ГУ МВС України, у судовому засіданні пояснили, що у ніч з 22 на 23.01.2014 року було багато затримано осіб із центральної частини м. Києва, де відбувалися акції протесту, та кожного з цих осіб, в тому числі і ОСОБА_23 , доставили в управління з рапортом, в якому були зазначені обставини затримання, в управлінні перевірялись та уточнювались їхні особисті дані, затримані доставлялися в статусі підозрюваних осіб, після ретельного вивчення матеріалів щодо кожного затриманого слідчі Оболонського РУ ГУ МВС України складали протокол затримання особи, потім вирішувалося питання щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.                                        Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за наявності відомостей, які містилися у зібраних матеріалах кримінального провадження зокрема і щодо ОСОБА_23 (рапорт молодшого сержанта внутрішніх військ України ОСОБА_36 від 22.01.2014 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 січня 2014 року; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_106 ; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 22 січня 2014 року; пояснення затриманого ОСОБА_23 від 23 січня 2014 року), слідчий ОСОБА_5 , оцінивши вказані дані, підписав повідомлення про підозру ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, погодив його у старшого прокурора ОСОБА_6 , та вручив ОСОБА_23 .                        Отже, за даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України та своїх повноважень, слідчий ОСОБА_5 мав право приймати процесуальне рішення - складати та вручати повідомлення про підозру затриманій особі.                                                                Як уже зазначалося вище, законність затримання ОСОБА_23 , обґрунтованість підозри і необхідність застосування до нього запобіжного заходу, неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, в результаті чого до нього було застосовані запобіжні заходи судовими рішеннями, які не скасовані, набрали законної сили і є обов`язковими для виконання.                Так, в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 25.01.2014 року при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_23 у вигляді тримання під вартою було зазначено про обґрунтованість підозри ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, що знайшло аналогічне підтвердження в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року при зміні запобіжного заходу ОСОБА_23 на домашній арешт. Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2014 року ухвалу слідчого судді від 25.01.2014 року залишено без змін. Доказів того, що зазначені судові рішення визнані незаконними, суду не надано.                                                При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст. 178 КПК).                                                                                Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст. 194 КПК). З частини другої вказаної статті вбачається, що слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.                                                Зі змісту судових рішень встановлено, що клопотання про обрання та зміну ОСОБА_23 запобіжного заходу задовольнялися, отже, перед слідчим суддею було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.                                        Стороною обвинувачення у суді поза розумним сумнівом не доведено незаконності дій ОСОБА_5 , як слідчого у кримінальному провадженні, під час складання ним процесуальних документів щодо ОСОБА_23 , зокрема протоколу затримання ОСОБА_23 , протоколу огляду місця події, повідомлення про підозру ОСОБА_23 , клопотання про застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що ОСОБА_5 при цьому діяв умисно, з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби.                                                Відповідно до ст. 94 КПК України (у редакції станом на 22.01.2014 року) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Доказів того, що слідчий ОСОБА_5 штучно створив докази обвинувачення та провів іншу фальсифікацію матеріалів щодо ОСОБА_23 , прокурором суду не надано.
		Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до своїх повноважень та вимог закону, після ухвалення слідчим суддею про застосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжив досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000262, зокрема приймав процесуальні рішення разом з іншими слідчими групи (підготував і погодив у процесуального керівника прокурора ОСОБА_4 клопотання від 27.01.2014 року про тимчасовий доступ до документів та про надання дозволу на обшук, а також підготував та направив оперативному підрозділу декілька доручень від 28.01.2014 року в порядку ст. 40 КПК України щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12014100000000262, слідчий ОСОБА_107 постановами від 24.01.2014 року призначив судово-хімічні експертизи по 7 склянних пляшках, одягу та взуттю ОСОБА_23 ). Як тільки слідчому ОСОБА_5 стало відомо про виявлення у ОСОБА_23 тілесних ушкоджень, він вчинив процесуальні дії щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який. Така об`єктивно підтверджена поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовує його показання про відсутність у нього наміру вчинити умисні дії, спрямовані на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинну особу.
		Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. У даному випадку стороною обвинувачення цього зроблено не було. 
		Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у службовому підробленні, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Аналізуючи законність дій обвинуваченого ОСОБА_5 під час виконання ним своїх посадових обов`язків як слідчого у кримінальному провадженні при складанні та підписанні процесуальних документів щодо ОСОБА_23 (прокурор посилається зокрема на: протокол огляду місця події від 22.01.2014 року, протокол затримання, повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), тобто наданні їм статусу офіційного документу, який засвідчив факти, що мають юридичне значення, суд виходить з такого.
		З суб`єктивної сторони службове підроблення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер, яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених в ст. 367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.
		Згідно Академічного тлумачного словника слово «завідомо» означає «наперед», «заздалегідь».
		Стороною обвинувачення в суді не доведено умисне внесення слідчим ОСОБА_5 до офіційних процесуальних документів щодо ОСОБА_23 завідомо неправдивих відомостей, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий ОСОБА_5 для складання цих документів використовував відомості, які були зібрані першочергово іншими працівниками правоохоронних органів та зафіксовані у таких процесуальних документах: рапорті старшого інструктора кінологічної групи ОСОБА_36 від 22.01.2014 року; протоколі огляду місця події від 22.01.2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_53 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_36 від 22.01.2014 року. 
		При цьому суд враховує, що слідчий ОСОБА_5 не був безпосередньо на місці вчинення злочину, особисто ним не складалися первинні процесуальні документи, в яких містились відомості щодо причетності ОСОБА_23 до інкримінованого йому злочину, у зв`язку із чим він не знав і не міг наперед, заздалегідь знати про правдивість і достовірність інформації, яка була зазначена у первинних документах.
		У суді не доведено незаконність процесуальних дій слідчого ОСОБА_5 , в тому числі і щодо складання повідомлення про підозру ОСОБА_23 та клопотання про застосування до нього запобіжного заходу, які неодноразово перевірялись судом першої та апеляційної інстанцій, в результаті чого до ОСОБА_23 було застосовано, а потім змінено, запобіжний захід судовими рішеннями. 
		За даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України, своїх повноважень та посадових обов`язків, слідчий ОСОБА_5 мав право складати вказані документи щодо затриманої особи.
		Отже, перед судом не доведено, що на час затримання потерпілого ОСОБА_23 , повідомлення йому про підозру, складання клопотання про обрання йому запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_5 , як слідчий, завідомо знав про невинуватість ОСОБА_23 і про те, що ним було внесенні завідомо неправдиві відомості у офіційні документи.
		Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння та утворюють склад кримінального правопорушення, що в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було.                                                        Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.        
		Частина перша ст. 396 КК України передбачає відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.                                                                Приховуванням злочину є активна умисна діяльність, спрямована на те, щоб утаїти від правоохоронних органів та суду факт вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, знаряддя та засоби їх вчинення, сліди чи предмети, здобуті злочинним шляхом, або їх місцезнаходження, відомості щодо суб`єкта (суб`єктів) злочинного діяння, а також не допустити виявлення слідів злочину.                                                        
		Об`єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
		Склад цього злочину утворює приховування лише тяжкого або особливо тяжкого злочину. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
		Однак, стороною обвинувачення ні в обвинувальному акті ні під час судового розгляду не заначено, який конкретно тяжкий злочин було вчинено щодо ОСОБА_23 , відомості про вчинення якого кримінального правопорушення не було внесено до ЄРДР, яка взагалі правова кваліфікація такого злочину. Тобто, не зрозуміло, який конкретно злочин приховав слідчий ОСОБА_5 .
		З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується формою вини у виді прямого умислу. 
		Проте, стороною обвинувачення у суді не доведено, що під час проведення з ОСОБА_23  слідчих та процесуальних дій слідчий ОСОБА_5  чітко усвідомлював, що він приховує тяжкий злочин.
		Стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів про те, що на час подій 2014 року затриманий ОСОБА_23 та його захисник скаржилися на незаконні дії зі сторони працівників правоохоронних органів, зокрема і Беркуту, щодо нанесення ОСОБА_23 тілесних ушкоджень та зверталися із відповідними заявами до слідчого, прокурора чи слідчого судді щодо внесення відомостей до ЄРДР за вказаним фактом та проведення досудового розслідування, не надано рішення суду щодо вчиненого злочину, який на думку прокурора, приховав слідчий ОСОБА_5 . Матеріали провадження не містять будь-яких відомостей з цього приводу.
		Окрім того, під час допиту в суді свідок сторони обвинувачення ОСОБА_49 та свідки сторони захисту ОСОБА_98 , ОСОБА_108 . ОСОБА_100 зазначили, що у день події будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_23 вони не бачили, скарг на дії працівників правоохоронних органів від нього не було. Свідок ОСОБА_48 показав, що візуально він не пам`ятає, чи були на ОСОБА_23 будь-які тілесні ушкодження, однак будь-яких скарг від останнього не надходило, в тому числі і на дії працівників міліції.
		Також обвинувачений ОСОБА_5 під час допиту у суді не підтвердив, що у день події під час спілкування з ОСОБА_23 він бачив на його тілі видимі тілесні ушкодження, а також зазначив про те, що затриманий ОСОБА_23 під час допиту та проведення з ним процесуальних дій не повідомляв його як слідчого про те, що у день події він отримав тілесні ушкодження внаслідок побиття працівниками правоохоронних органів (Беркутом), не зазначав про вчинення проти нього злочину, будь яких скарг на дії працівників поліції від нього не надходило. 
		Відповідно до норм чинного законодавства, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи має бути доведена «поза розумним сумнівом».
		У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, а під час судового розгляду суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, то слід зазначити наступне.
		В обвинувальному акті обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом, у кримінальному провадженні № 12014100000000262 прокурор Оболонського району міста Києва ОСОБА_4 погодила складене слідчим СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 клопотання від 24.01.2014 року про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було в подальшому подано на розгляд слідчому судді в Оболонський районний суд м. Києва.
		Твердження сторони обвинувачення в обвинувальному акті про те, що у січні 2014 року прокурор Оболонського району міста Києва ОСОБА_4 виконувала явно незаконні вказівки вищих посадових осіб держави про необхідність затримання і притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та подальшого обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, не підтверджені жодним доказом, спростовуються матеріалами кримінального провадження та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.
		Так, допитані у судовому засіданні свідки як сторони обвинувачення - ОСОБА_48 , так і сторони захисту - ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_100 , які на час події були працівниками правоохоронних органів, в тому числі і працівниками слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, повідомили, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва або будь-яких інших осіб, в тому числі від слідчого ОСОБА_5 , прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , на нарадах чи в інший спосіб, з приводу здійснення незаконних дій проти учасників акції протесту на Майдані вони не отримували та не давали. Працівники правоохоронних органів діяли згідно вимог КПК України. Обвинувачений ОСОБА_5 також повідомив про те, що жодних вказівок від будь кого з керівництва, в тому числі від прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , про незаконне притягнення учасників Євромайдану не отримував, а діяв відповідно до своїх посадових обов`язків, повноважень та діючого законодавства України. Обвинувачена ОСОБА_4 повідомила суду про те, що будь яких незаконних вказівок слідчому ОСОБА_5 не давала.
		Також прокурором жодним доказом не підтверджено та не доведено в суді твердження в обвинувальному акті про те, що, прокурор ОСОБА_4 , погоджуючи клопотання про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, достовірно знала, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу стосовно ОСОБА_23 немає, оскільки він затриманий усупереч вимогам ч. 1 ст. 208 КПК України та йому незаконно повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі зібраних на той час матеріалах кримінального провадження № 12014100000000262, зокрема і щодо ОСОБА_23 (рапорт молодшого сержанта внутрішніх військ України ОСОБА_36 від 22.01.2014 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 січня 2014 року; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_106 ; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 22 січня 2014 року; пояснення затриманого ОСОБА_23 від 23 січня 2014 року; повідомлення про підозру ОСОБА_23 від 22 січня 2014 року), прокурор ОСОБА_4 , оцінивши факти та перевіривши наявність ризиків, погодила клопотання про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до ст. 94 КПК України (у редакції станом на 22.01.2014 року) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		За даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України, своїх повноважень та посадових обов`язків, прокурор ОСОБА_4 мала право погоджувати (підписувати) вказаний документ.
		Слід звернути увагу, що злочин, передбачений ст. 371 КК України, передбачає вчинення діяння, яке: 1) здійснюється у відповідній процесуальній формі - затримання, привід, арешт, тримання під вартою; 2) має незаконний характер; 3) за ч. 3 ст. 371 КК України - спричиняє тяжкі наслідки або вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
		Незаконний характер таких дій може виявлятися у відсутності законних підстав для застосування зазначених заходів (наприклад, під варту береться особа, не зазначена в ч. 2 ст. 183 КПК України), у порушенні порядку їх застосування (наприклад, до свідка застосовується привід без відповідної ухвали слідчого судді чи суду (ч. 2 ст. 140 КПК України) чи строків їх здійснення (наприклад, утримання особи під вартою понад строки, встановлені ст. 197 КПК України).
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується за ухвалою слідчого судді чи суду до тих підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину осіб, вичерпний перелік яких наведений у ч. 2 ст. 183 КПК України, і виключно у разі якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, перед-баченим ст. 177 КПК. Підстави, порядок та строки застосування тримання під вартою регламентовані в статтях 183-206 КПК України.
		Питання наявності законності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 було предметом розгляду слідчого судді Оболонського районного суду м. Києві ОСОБА_31 (справа №756/1183/14-к), за результатами якого було прийнято ухвалу суду від 25.01.2014 року про обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		При цьому клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_23 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 не підтримувала, а підтримували інші прокурори, які під час судового розгляду наполягали на його задоволенні з посиланням на докази обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Вказане рішення слідчого судді було предметом апеляційного розгляду, за наслідками якого 11.02.2014 року колегія суддів Апеляційного суду м. Києва залишила вищевказану ухвалу без змін (справа № 11- сс/796/191/2014).
		Вказані судові рішення не скасовані, набрали законної сили і є обов`язковими для виконання згідно з положеннями ст. 21 КПК України.
		Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор (ч. 1 ст. 194 КПК). Слідчий суддя, суд зобов`язані постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
		Із вищезазначених судових рішень вбачається, що клопотання про обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу було задоволено, отже, перед слідчим суддею, судом було доведено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
		Отже, на час прийняття вказаних рішень у суддів не виникало сумнівів щодо наявності законних підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_23 .
		За ч. 3 ст. 371 КК України караються діяння, якщо вони зокрема вчинені з корисливих мотивів (прагнення одержати майнову вигоду чи позбутися матеріальних витрат) чи в інших особистих інтересах (наприклад, прагнення просунутися за службою, отримати нагороду, чергове звання тощо). 
		Стороною обвинувачення не доведено, що прокурор ОСОБА_4 , погоджуючи клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_23 , діяла умисно в особистих інтересах, тобто з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді залишення та просування по службі, а також неправомірної вигоди для не встановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій протесту. Не містять жодних відомостей щодо цього і матеріали кримінального провадження. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою заступника прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_63 від 26.02.2014 року закрито кримінальне провадження № 12014100000000262 на підставі ст. 284 КПК України. Така об`єктивно підтверджена поведінка обвинуваченої ОСОБА_4 обґрунтовує її показання про відсутність у неї наміру притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб і спростовує обвинувачення про те, що обвинувачена ОСОБА_4 з кар`єристських спонукань та в інших особистих інтересах виконувала явно незаконні вказівки вищих посадових осіб держави щодо переслідування учасників акцій протесту.
		У свої рішеннях Європейський Суд з прав людини наголошував на тому, що факти, які дають підставу для підозри на момент затримання, не мають бути такого самого рівня з тими, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «О`Хара проти Сполученого Королівства» від 16.10.2001, «Ердагоз проти Туреччини» від 21.10.2008, «Ільгар Мамедов проти Азербайджана» від 22.05.2014).
		Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння та утворюють склад кримінального правопорушення, що в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було.                                                        Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у службовому підробленні, тобто складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		Аналізуючи законність дій ОСОБА_4 під час виконання процесуальних обов`язків прокурора при підписанні (погодженні) клопотання про застосування ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто наданні йому статусу офіційного документу, який засвідчив факти, що мають юридичне значення, суд виходить з такого.
		З суб`єктивної сторони службове підроблення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених в ст. 367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.                                                                Згідно Академічного тлумачного словника слово «завідомо» означає «наперед», «заздалегідь».
		Суд не вважає доведеною незаконність дій прокурора ОСОБА_4 щодо підписання (погодження) клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_23 у вигляді тримання під вартою на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження № 12014100000000262, які були їй надані для вивчення слідчим ОСОБА_5 . 
		Стороною обвинувачення не доведено, що сукупність отриманих даних давала ОСОБА_4 підстави сумніватись в правдивості (достовірності) наданих на вивчення матеріалів кримінального провадження та клопотання про застосування запобіжного заходу.
		Законність затримання ОСОБА_23 , обґрунтованість підозри і необхідність застосування до нього запобіжного заходу неодноразово перевірялась судами перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, в результаті чого до нього було застосовані запобіжні заходи судовими рішеннями, які не скасовані, набрали законної сили і є обов`язковими для виконання згідно з положеннями ст. 21 КПК України.                                                                В ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 25.01.2014 року при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_23 у вигляді тримання під вартою було зазначено про обґрунтованість підозри ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, що знайшло аналогічне підтвердження в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року при зміні запобіжного заходу ОСОБА_23 на домашній арешт. Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2014 року ухвалу слідчого судді від 25.01.2014 року залишено без змін. Доказів того, що зазначені судові рішення визнані незаконними, суду не надано. 
		Крім того, посилання сторони обвинувачення на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_23 було закрите за відсутністю в його діях складу злочину, самі по собі не можуть свідчити про те, що прокурору такі обставини були відомі вже на час погодження клопотання про обрання запобіжного заходу.  
		Перед судом не доведено та прокурором суду не надано доказів про те, що на час підписання (погодження) клопотання про обрання ОСОБА_23 запобіжного заходу обвинувачена ОСОБА_4 , як прокурор, завідомо знала про його невинуватість і про те, що офіційний документ (клопотання про обрання запобіжного заходу) містив завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_23 злочину.
		Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння та утворюють склад кримінального правопорушення, що в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було.                                                        Крім того, в обвинувальному акті обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні за вказаних обставин незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 340 КК України, полягає в незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Перешкоджання - будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Це може бути перешкоджання проведенню: масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Способами його можуть бути винесення рішення про заборону їх проведення, погроза застосування до їх організаторів чи учасників насильства або фактичне його застосування, спроба підкупу організаторів відповідного заходу чи їх обман тощо.
		Відповідно до ст. 39 Конституції України встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Такі обмеження можуть встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою: а) запобігання заворушенням чи злочинам; б) для охорони здоров`я населення; в) для захисту прав і свобод інших людей. Відповідно до чинного законодавства, під перешкоджанням організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене суддею, вважається постановлення завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови безпосередньо щодо проведення самих зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
		Щодо «спеціального суб`єкта» службової особи в диспозиції статті, йдеться про осіб, які крім загальних ознак суб`єкта, наділені кримінальним законом спеціальними ознаками, які характеризують її правовий стан, службове становище. Ними є службові особи, зокрема, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші суб`єкти, на яких відповідно до законів України покладається обов`язок гарантування та створення умов для реалізації права громадян на мирні зібрання, але вони всупереч встановленому законом порядку порушують свої владні повноваження та перешкоджають організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
		З суб`єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини.
		Одним із суб`єктів даного злочину є службові особи, які використовують своє службове становище для перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
		Матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, що прокурор ОСОБА_4 приймала рішення щодо заборони проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. 
		Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 , як прокурор, погодила складене слідчим клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_23 , який підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. До вказаного клопотання були додані письмові докази, які обґрунтовували складання вказаного клопотання. За даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України, своїх повноважень та посадових обов`язків, прокурор ОСОБА_4 мала право погодити вказане клопотання. Обґрунтованість клопотання про застосування до ОСОБА_23 вказаного запобіжного заходу перевірялася слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 , про що була постановлена ухвала суду від 25.01.2014 року про задоволення клопотання, яка була залишена в силі ухвалою апеляційного суду. 
		При цьому, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження та вирішення питання про запобіжний захід, право на захист підозрюваному ОСОБА_23 було забезпечене участю захисника.
		Крім того, прокурором не доведено обвинувачення вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження цього. 
		Таким чином, на переконання суду, ні письмовими доказами, ні показаннями свідків, стороною обвинувачення не доведено в діях ОСОБА_4 , як заступника прокурора Оболонського району міста Києва, складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України.
		Відповідно до норм чинного законодавства, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а склад кримінального правопорушення повинен бути доведений «поза розумним сумнівом».
		У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, а під час судового розгляду суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, то слід зазначити наступне.
		В обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, зі штучним створенням доказів та фальсифікацією, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.                
		Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні, суд виходить з наступного.
		У кримінально процесуальному законодавстві України не визначено терміну та критеріїв «обґрунтованої підозри».
		Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Тим самим Україна привела своє законодавство до міжнародних стандартів, закріплених Конвенцією. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях втілює положення Конвенції, які повинні тлумачитись однаково всіма державами- учасницями Європейської комісії з прав людини. Така особливість дозволяє українським судам посилатись на рішення ЄС11Л, які, зокрема, є джерелом права для правосуддя в Україні.
		Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
		У рішенні від 13 листопада 2007 року (кінцеве рішення 13 лютого 2008 року Європейського суду з прав людини, справа «Чеботар проти Молдови» (заява № 35615/06) у п. 48 зазначено: «Суд повторює, що для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданим у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час знаходження заявника під вартою.
		Такий же висновок є у справі «Brogan and Others v. the United Kingdom», рішення від 29 листопада 1988, п. 53). Крім того, суд зазначив, що: «Не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа стала перед судом».
		Аналогічний висновок міститься у рішенні по справі «K..-F. проти Німеччини» від 1997 року у п.57.
		На підставі викладеного, можна дійти висновку про те, що підозра - це припущення уповноваженого органу про причетність конкретної особи, зокрема, до кримінального правопорушення, яке ґрунтується на неповних та неостаточних результатах розслідування, на результатах аналізу наявної інформації, яка свідчить про можливість вчинення особою цього злочину.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі зібраних на той час матеріалах кримінального провадження зокрема і щодо ОСОБА_23 (рапорт молодшого сержанта внутрішніх військ України ОСОБА_36 від 22.01.2014 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 січня 2014 року; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_106 ; протокол огляду місця події від 22 січня 2014 року, складеного слідчим СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 22 січня 2014 року; пояснення затриманого ОСОБА_23 від 23 січня 2014 року), старший прокурор ОСОБА_6 , як процесуальний керівник, оцінивши вказані відомості, підписав повідомлення про підозру ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. 
		Відповідно до ст. 94 КПК України (у редакції станом на 22.01.2014 року) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		За даних обставин, відповідно до діючого на той час законодавства України, своїх повноважень та посадових обов`язків, старший прокурор ОСОБА_6 мав повноваження приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, в тому числі і щодо погодження (підписання) підозри затриманій особі у кримінальному провадженні. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 372 КК України, вичерпується притягненням завідомо невинного до кримінальної відповідальності, яка згідно з визначенням терміну в п. 14 ст. 3 КПК України є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 278 КПК України).
		За частиною 2 ст. 372 КК України настає відповідальність за те саме діяння, поєднане, в даному випадку згідно з формулюванням обвинувачення: а) з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину; б) з іншою фальсифікацією.
		Склад злочину є формальним і для кваліфікації дій винного за ст. 372 КК України не має значення, які наслідки спричинило притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (наприклад, обвинувальний акт не був затверджений прокурором, був винесений обвинувальний чи виправдувальний вирок). Злочин є закінченим з моменту вручення письмового повідомлення особі про підозру у злочині, у вчиненні якого потерпілий є невинним.
		З огляду на положення ч. 1 ст. 17 КПК України винною у вчиненні кримінального правопорушення є особа, вину якої доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		З суб`єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, оскільки суб`єкт діє завідомо і тим самим усвідомлює очевидність того, що притягує до кримінальної відповідальності невинного.                
		У формулюванні обвинувачення зазначено, що прокурор ОСОБА_6 усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинну особу, бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, тобто діяв з прямим умислом.
		Як зазначено вище, передбачене ст. 372 КК України кримінальне правопорушення, є злочином з формальним складом і може бути вчинене лише з прямим умислом.
		Згідно з ч. 2 ст. 24 вказаного Кодексу прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Інтелектуальна ознака умислу в злочинах з формальним складом включає лише усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, а вольова ознака умислу обмежується бажанням вчинення конкретної дії чи бездіяльності, яка виявляється не тільки в усвідомленні об`єктивно існуючої суспільної небезпечності діяння, але й у бажанні це діяння вчинити.
		Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети, в даному випадку - притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб.
		Важливе значення для визначення суб`єктивної сторони має вказівка закону на «завідомість» притягнення до кримінальної відповідальності невинної особи. Саме вона свідчить про умисний (цілеспрямований) характер діяння та дає змогу відрізнити цей злочин від інших службових зловживань, дисциплінарних проступків чи помилок, допущених при досудовому розслідуванні.
		Завідомо невинною повинна вважатись особа у випадку: а) якщо події злочину взагалі не було; б) якщо в діянні відсутні ознаки злочину; в) якщо потерпілому інкримінується більш тяжкий, ніж фактично вчинений злочин. Факт невинності особи, наявності обставин, які виключають провадження у справі, точно, тобто достеменно повинен бути відомий особі, котра вчиняє такий злочин. Якщо особа не усвідомлює, що притягає до кримінальної відповідальності невинного (наприклад, внаслідок невірної оцінки зібраних доказів, службової недбалості, недостатньої кваліфікації тощо), то для неї можлива дисциплінарна або навіть кримінальна відповідальність, але за іншою статтею кримінального закону, наприклад за ст. 367 КК України. Добросовісна помилка прокурора (слідчого), коли він переконаний стосовно доведеності фактів і висновків, викладених у письмовому повідомленні про підозру, взагалі виключає кримінальну відповідальність.
		Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що у органу досудового розслідування (Головне слідче управління ГУ МВС України в м. Києві) були підстави 19.01.2014 року для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000179 за фактом організації невідомими особами по АДРЕСА_5 масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами, знищенням майна та призвели до інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.
		На момент прийняття рішення про оголошення ОСОБА_23 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у матеріалах кримінального провадження містились копії рапортів працівників правоохоронних органів про затримання групи осіб як таких, що нібито можуть бути причетні до вчинення масових заворушень, які відбувалися на АДРЕСА_5 .
		Свідки ОСОБА_49 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_100 , які у січні 2014 року були працівниками Оболонського РУ ГУ МВС України, у судовому засіданні пояснили, що у ніч з 22 на 23.01.2014 року було багато затримано осіб із центральної частини м. Києва, де відбувалися акції протесту, та кожного з цих осіб, в тому числі і ОСОБА_23 , доставили в управління міліції (поліції) з рапортом, в якому були зазначені обставини затримання, в управлінні перевіряли та уточнювали їхні особисті дані, затримані доставлялися в статусі підозрюваних осіб, після ретельного вивчення матеріалів щодо кожного затриманого слідчі Оболонського РУ ГУ МВС України складали протокол затримання особи, потім вирішувалося питання щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Судом досліджено матеріали кримінального провадження № 12014100000000262, в яких містяться, серед інших документів, копії рапортів працівників міліції про затримання в центральній частині м. Києва під час проведення акцій протесту 22.01.2014 року, окрім ОСОБА_23 , і інших осіб на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення.
		Отже, на момент погодження прокурором ОСОБА_6 повідомлення про підозру ОСОБА_23 , окрім зібраних матеріалів щодо ОСОБА_23 , в матеріалах кримінального провадження містились копії рапортів працівників правоохоронних органів про затримання групи осіб за організацію та вчинення масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами та знищенням майна, а також інші зібрані матеріали щодо вказаних осіб. Кожного з затриманих доставляли з рапортом про обставини затримання.
		Законність затримання ОСОБА_23 та обґрунтованість підозри щодо нього неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, у результаті чого до ОСОБА_23 були застосовані запобіжні заходи судовими рішеннями, які не скасовані, набрали законної сили і є обов`язковими для виконання згідно з положеннями ст. 21 КПК України.                        
		Так, в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_31 від 25.01.2014 року при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_23 у вигляді тримання під вартою було зазначено про обґрунтованість підозри ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, що знайшло аналогічне підтвердження в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_83 від 27.01.2014 року при зміні запобіжного заходу ОСОБА_23 на домашній арешт. Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.02.2014 року ухвалу слідчого судді від 25.01.2014 року залишено без змін.
		Доказів того, що зазначені судові рішення визнані незаконними, суду не надано.
		При цьому, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, вирішення питання підозри та обрання запобіжного заходу, право на захист підозрюваному ОСОБА_23 було забезпечене участю захисника.
		Також під час судового слідства судом не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, що старший прокурор ОСОБА_6 , погоджуючи (підписуючи) надане йому слідчим ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_23 , діяв на виконання розробленого спільно із іншими учасниками групи плану злочинних дій, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та вигоди для невстановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави та правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про те, що до повідомлення про підозру ОСОБА_23 внесені неправдиві відомості, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам.
		Стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження вказаних тверджень.
		Натомість свідки і сторони обвинувачення - ОСОБА_48 , і сторони захисту - ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_33 , ОСОБА_100 , які на час події були працівниками правоохоронних органів, під час допиту в суді зазначили, що будь-яких команд чи вказівок від свого керівництва або будь-яких інших осіб, в тому числі від слідчого ОСОБА_5 , прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , на службових нарадах чи в інший спосіб, з приводу здійснення незаконних дій проти учасників акції протесту на Майдані вони не отримували та не давали. Працівники правоохоронних органів діяли відповідно вимог КПК України. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також повідомили про те, що жодних вказівок від будь-кого, в тому числі від прокурора ОСОБА_6 , про незаконне притягнення учасників Євромайдану не отримували та не давали, а діяли відповідно до своїх посадових обов`язків, повноважень та діючого законодавства України. Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що з прокурором ОСОБА_6 ніколи не спілкувалася, особисто знайома з ним не була, а зі слідчим ОСОБА_5 спілкувалася суто по робочим питанням, протиправних вказівок йому ніколи не давала. 
		Також прокурором не доведено обвинувачення ОСОБА_6 у зловживанні владою та своїм службовим становищем з метою одержання вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та вигоди для невстановлених слідством осіб із числа колишнього вищого керівництва держави та правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників.
		Перед судом не доведено й те, що на час повідомлення ОСОБА_23 про підозру, обвинувачений ОСОБА_6 , як старший прокурор, завідомо знав про невинуватість ОСОБА_23 і про те, що офіційні документи, які знаходилися в матеріалах кримінального провадження, містили завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_23 кримінального правопорушення.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, а під час судового розгляду суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.
		Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про недоведеність тих обставин, що на час погодження ОСОБА_23 підозри, прокурор ОСОБА_6 завідомо знав про його невинуватість і діяв з прямим умислом на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаному з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, зі штучним створенням доказів та фальсифікацією, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також про те, що процесуальні документи, які вивчались прокурором ОСОБА_6 перед погодженням підозри, містили завідомо неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_23 злочину.                                                                                                                Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння та утворюють склад кримінального правопорушення, що в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.                                                                                        З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, доводи обвинувачення ґрунтуються на припущеннях.                                                Сумнівний характер вчинення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, а тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинувачених слід тлумачити на їх користь.                                                                        За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази, що наявні у провадженні, приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень відповідно до обвинувального акту, не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення.                                З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 підлягають визнанню невинуватими у пред`явлених обвинуваченнях та виправданню в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
		Під час прийняття такого рішення суд зокрема враховує позицію Верховного Суду у справах №№ 711/4218/15-к, 712/3027/15-к, 712/4072/15-к, .
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.                                                Арешт, накладений на майно ухвалою колегією суддів Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2017 року, підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.                                Запобіжні заходи обвинуваченим під час судового розгляду кримінального провадження не обиралися.                                                                                                        Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.                                                                                                Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.                                                                                                        Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374. 376 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що в її діянні є склад кримінальних правопорушень.
		Визнати  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень.
		Визнати  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Визнати  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
		Запобіжні заходи відносно  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_6  під час судового розгляду кримінального провадження не обиралися.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.                                                Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.                                                Арешт, накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2017 року на майно - скасувати після набрання вироком законної сили.
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		- записник червоного кольору з написами на 3 аркуші « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - повернути ОСОБА_5 ;                                                                - ноутбук чорного кольору «Lenovo» B560, s/n: НОМЕР_5 , який перебував у користуванні прокурора ОСОБА_109 , моноблок «Acer» Aspire. s/n: НОМЕР_6 , який перебував у користуванні прокурора ОСОБА_110 та моноблок «Acer» Aspire. s/n: НОМЕР_7 - повернути Київській міській прокуратурі;                                                                                                                - матеріали справи судового провадження № 1-кс/756/71/14 (провадження № 756/1183/14-к) та матеріали кримінального провадження № 1214100000000262 від 23.01.2014 року в двох томах - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Системний блок, інв. №10480936, чорного кольору, вилучений під час обшуку 11.10.2017 року кабінету НОМЕР_8 Оболонського УП ГУНП в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 2А - повернути Оболонському УП ГУНП в м. Києві.                                                Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.                                Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження.                                                                                                                Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.                        Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...