Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/5886/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 08.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: А/857/19091/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5886/22 пров. № А/857/19091/24
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Коваля Р. Й.,
		суддів Гуляка В. В.,
		Ільчишин Н. В.,
		з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І., 
		представника позивача Берьозки Ю. В., 
		представника відповідача Тарасович О. І.,
		представника третьої особи Лазор А. О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року (прийняте в м. Львові суддею Качур Р.П.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в справі № 380/5886/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
		- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також - відповідач) від 10.09.2021 № 791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» (далі також - ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД») затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: м. Львів вул. Тернопільська 42.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при затвердженні спірних містобудівних умов і обмежень порушено вимоги законодавства, а саме: 
		- наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - у затверджених містобудівних умовах і обмеженнях є посилання на рішення Львівської міської ради від 04.08.2017 № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями Тернопільською, Луганською, вул. професора П. Буйка, вул. Панаса Мирного» та зазначено, що на підставі цього рішення функціональне призначення земельної ділянки Ж-3 «Зона багатоповерхової житлової забудови». Водночас із Планом зонування Сихівського району м. Львова, опублікованого на офіційному сайті Львівської міської ради, ділянка по вул. Тернопільська, 41 віднесена до територій із функціональним призначенням Г-6 «Зона об`єктів торгівлі»; відповідно, надані містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що є порушенням містобудівного законодавства; 
		- невідповідність виданих містобудівних умов та обмежень вимогам Державних будівельних норм (далі - ДБН) щодо допустимої щільності населення;
		- невідповідність виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН в частині допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку. Так, відстань між фасадами будинку по АДРЕСА_1 , яка мала б становити не менше 20 м, становить 16,20 м; порушено відстань від крайньої межі проектованого проїзду (у тому числі і для пожежних машин) до будинку, у якому знаходиться його квартира: мала б становити не менше 9 - 11 м, а становить 7,7 м. Вказане, на його переконання, безпосередньо становить пожежну небезпеку для його будинку, так як у випадку пожежі буде перешкодою для належної роботи пожежної спецтехніки. 
		Також перевищено допустимий відсоток забудови земельної ділянки, який складає 45,5 % відповідно до містобудівного розрахунку, наданого для затвердження містобудівних умов і обмежень, тоді як він навіть згідно із затвердженими містобудівними умовами та обмеженнями повинен становити не більше 33,95 %.
		Крім того, зазначав, що рішення про затвердження (видачу) містобудівних умов і обмежень прийнято неуповноваженим органом.
		 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_2 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги докази та відзив на позову, які були подані відповідачем та третьою особою з пропущенням процесуальних строків. Також суд не встановив - чи уповноважений відповідач затверджувати містобудівні умови та обмеження. Також суд не врахував того, що земельна ділянка, стосовно якої видані ці містобудівні умови та обмеження, відповідно до плану зонування має функціональне призначення Г-6 «Зона об`єктів торгівлі»; а детальний план території не визначає функціональне призначення території та не може його змінювати. Також суд не врахував порушень містобудівного законодавства, які підтверджені експертним висновком: невідповідність виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН щодо допустимої щільності населення та щодо допустимих відстаней від сусіднього житлового будинку.
		 
		Третя особа ТОВ «НВП «Термінал-ЛДТ» подала відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Зазначила, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення.
		 
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 791 від 10 вересня 2021 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ «НВКП «Термінал-ЛТД» багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей із знесенням існуючих будівель на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові».
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Львівської міської ради судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 992,40 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1488,60 грн, всього  2481,00 грн.
		 
		Постановою Верховного Суду від 02 липня 2024 року касаційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та ТОВ «Термінал-ЛТД» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 01 лютого 2023 року в справі № 380/5886/22 задоволено.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 380/5886/22 скасовано.
		Справу направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в адміністративній справі № 380/5886/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.
		 
		А ухвалою цього ж суду від 01 серпня 2024 року було призначено справу до апеляційного розгляду.
		 
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. 
		 
		Представники відповідача та третьої особи, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:01:009:0028, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 10, 71).
		 
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 791 від 10.09.2021 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ НВКП "Термінал-ЛТД" багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісні будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_3 . 
		У вказаному рішенні вказано про відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні  цільове призначення земельної ділянки площею 0,2893 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель  землі житлової та громадської забудови; вид використання  для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Функціональне призначення земельної ділянки - зона Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови (5-10 поверхів) відповідно до рішення виконавчого комітету від 04 серпня 2017 року № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Тернопільською, вул. Луганською, вул. Професора Буйка, вул. Панаса Мирного», протоколу містобудівної архітектурно-містобудівельної ради від 04.08.2021 № 14 (а. с. 18-19).
		 
		Також встановлено, що при поданні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень заявником було подано усі необхідні документи для отримання адміністративної послуги і дотримано порядку та способу їх подання відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги, відтак, підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до пунктів 1, 2 статті 29 Закону № 3038 у відповідача не було.
		 
		Позивач не погоджується із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що доводи позивача щодо невідповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не знайшли свого підтвердження, позаяк функціональне призначення земельної ділянки відповідає детальному плану території, а до плану зонування внесено відповідні зміни на підставі ухвали Львівської МР № 2914 від 25 січня 2018 року, яка є чинною. Позаяк забудовник (третя особа) подав відповідачу необхідний перелік документів, а відповідач не виявив жодного факту подання недостовірної інформації, тому у відповідача не було підстав для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень. Також, поданий позивачем експертний висновок не містить стверджувальних відповідей щодо порушень норм ДБН щодо запланованого будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , а тому доводи позивача про порушення містобудівного законодавства не знайшли свого підтвердження.
		 
		Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
		 
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		 
		Відповідно до підпункту 9 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження, зокрема: надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		 
		Отже, виконавчий комітет Львівської міської ради є уповноваженим органом на надання (затвердження) відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		 
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а також забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України № 3038-VI від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі  Закон № 3038-VI), згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 якого містобудівні умови та обмеження  документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій  діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:
		1) прогнозування розвитку територій;
		2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
		3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
		4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;
		5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;
		6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;
		7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів;
		8) реконструкцію існуючої забудови та територій;
		9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;
		10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;
		10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;
		11) проведення моніторингу забудови;
		12) ведення містобудівного кадастру;
		13) здійснення контролю у сфері містобудування.
		Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
		 
		За змістом частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
		Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		Статтею 17 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
		Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
		 
		Відповідно до статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
		План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
		1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
		2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
		3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
		4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
		5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
		6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
		7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів;
		8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
		Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.
		Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).
		Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.
		За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
		 
		А статтею 19 Закону № 3038-VI визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
		Детальний план території визначає:
		1) принципи планувально-просторової організації забудови;
		2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
		3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами;
		4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
		5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
		6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
		7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
		8) систему інженерних мереж;
		9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
		10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
		11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
		Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій».
		 
		Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		За приписами частин першої, четвертої, п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3) затвердження проектної документації;
		4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
		4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
		5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
		6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		 
		Відповідно до частин першої - шостої, восьмої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2) технічні умови;
		3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.
		Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Містобудівні умови та обмеження містять:
		1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
		1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
		2) інформацію про замовника;
		3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
		4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
		5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
		6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
		7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
		8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);
		9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;
		10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.
		Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
		1) за заявою замовника;
		3) за рішенням суду.
		 
		Порядок здійснення комплексної забудови території визначено статтею 33 Закону №3038-VI, відповідно до якої комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.
		Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом.
		Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.
		Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.
		Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.
		Розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
		Регулювання земельних відносин під час комплексної забудови території здійснюється відповідно до земельного законодавства.
		 
		За змістом вказаних норм законодавства містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу. 
		А підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		 
		Спір у вказаній справі стосується скасування затверджених містобудівних умов та обмежень у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: плану зонування Сихівського району м. Львова.
		 
		Як встановлено судом, виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 691 від 04.08.2017 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Тернопільською, вул. Луганською, вул. професора Буйка, вул. Панаса Мирного».
		 
		Вказаним рішенням виконавчий комітет затвердив детальний план території, обмеженої вул. Тернопільською, вул. Луганською, вул. Професора Буйка, вул. Панаса Мирного у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок. Пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.
		 
		Відповідно до схеми функціонального зонування території М 1:2000 (внесення змін в план зонування території Сихівського району) відповідно до детального плану території, обмеженої вул. Тернопільською, вул. Луганською, вул. Професора Буйка, вул. Панаса Мирного земельна ділянка, на якій заплановано будівництво за адресою вулиця Тернопільська, 42 відноситься до зони багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 10 пов.  зона Ж-3. (а. с. 148). 
		Вказане також підтверджується відомостями в графічних матеріалах у схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту М 1: 10000 (а. с. 149).
		 
		Ухвалою Львівської міської ради № 2914 від 25.01.2018 затверджено зміни до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»:
		1.1 Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, виклавши його у новій редакції згідно з додатком 1.
		1.2. Том 1. Частина 2. Зонування Сихівського району згідно з додатком 2.
		1.3 Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району згідно з додатком 3.
		 
		Вказана ухвала виконавчого комітету Львівської міської ради та рішення Львівської міської ради є чинними.
		 
		Виконуючи вимоги Верховного Суду, судом апеляційної інстанції витребувано від відповідача копію Генерального плану м. Львова та викопіювання з Генерального плану м. Львова на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:009:0058.
		 
		Досліджуючи питання невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, невідповідності детального плану території, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 04.08.2017 № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями Тернопільською, Луганською, вул. професора П. Буйка, вул. Панаса Мирного», відповідно до якого були видані (затверджені) спірні містобудівні умови та обмеження, зонінгу та Генплану, колегія суддів зауважує, що відповідно до наявних у справі доказів вказані зонінг та детальний план (а відтак, і невідповідності) стосуються й будинку по АДРЕСА_4 , в якому проживає позивач.
		 
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		 
		При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
		 
		З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
		 
		Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		 
		До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а. 
		Ці висновки Верховного Суду стосуються узагальненої оцінки питання права на судовий захист у адміністративному судочинстві, умов та порядку реалізації цього права.
		 
		За таких обставин колегія суддів розцінює покликання позивача на вказані невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не як спосіб захисту порушених суб`єктивних прав, а як спосіб відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		 
		Також колегія суддів враховує те, що рішення Львівської міської ради від 04.08.2017 № 691 «Про затвердження детального плану території, обмеженою вулицями Тернопільською, Луганською, вул. професора П. Буйка, вул. Панаса Мирного», а також зонінг вказаної території є чинними та не є предметом судового розгляду в цій справі.
		 
		Крім того, судом досліджені документи а документи щодо землеустрою спірної земельної ділянки та її цільового призначення. 
		 
		За змістом статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
		 
		Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		 
		За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: 
		а) землі сільськогосподарського призначення; 
		б) землі житлової та громадської забудови; 
		в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; 
		ґ) землі рекреаційного призначення; 
		д) землі історико-культурного призначення; 
		е) землі лісогосподарського призначення; 
		є) землі водного фонду; 
		ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		 
		Отже, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. 
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
		 
		Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
		При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
		Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
		земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
		Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).
		Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
		При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.
		Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
		 
		Згідно з витягом із Державного земельного кадастру земельна ділянка, що якої видані містобудівні умови та обмеження, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва житлових будинків з об`єктами обслуговування на нижніх поверхах.
		 
		Також, ухвалою 17-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 11 березня 2019 року № 4744 було затверджено ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на надання земельної ділянки площею 0,2893 га на АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
		 
		З приводу невідповідності виданих містобудівних умов та обмежень вимогам ДБН щодо допустимої щільності населення, в частині допустимих відстаней до сусіднього житлового будинку, щодо допустимого відсотка забудови земельної ділянки, колегія суддів зауважує, що на етапі надання містобудівних умов та обмежень не подається проектна документація на будівництво, що є підставою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та надалі підлягає державній експертизі.
		Містобудівні умови та обмеження належать до вихідних даних і не свідчать про наявність у замовника будівництва права на виконання підготовчих чи будівельних робіт. Метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є визначення відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.
		 
		Так, відповідно до статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
		Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом до Реєстру будівельної діяльності. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		8. У проектній документації на будівництво об`єкта та результатах її експертизи зазначаються:
		1) ідентифікатор об`єкта будівництва (для об`єктів нового будівництва, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до розроблення проектної документації) або ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для закінчених будівництвом об`єктів). У проектній документації на будівництво об`єкта ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта зазначається для об`єктів, яким присвоєно такий ідентифікатор до розроблення проектної документації;
		2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень і технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності.
		Порядок розроблення, здійснення експертизи та застосування проектів повторного використання у будівництві встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2011 р. за № 651/19389 затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів.
		Відповідно до пунктів 2 - 4, 9 вказаного Порядку цей Порядок визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.
		Для забезпечення проектування об`єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.
		Основними складовими вихідних даних є:
		містобудівні умови та обмеження;
		технічні умови;
		завдання на проектування.
		Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема, Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2017 року № 1050, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2017 року за № 1111/30979, нормативних документів, обов`язковість застосування яких встановлена нормативно-правовими актами, у тому числі вимог нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (проектні рішення щодо врахування вимог зі створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом), вимог з питань інженерно-технічних заходів цивільного захисту, відповідно до частини десятої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		 
		Отже, розробленню проектної документації на будівництво об`єктів передує затвердження (видачу) містобудівних умов і обмежень, а тому при досліджені правомірності містобудівних умов і обмежень не може досліджуватися проектна документація на будівництво об`єктів, тобто, дослідження вказаних питань та обставин перебуває поза межами предмета спору в цій справі. 
		 
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем правомірно, в межах його повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.
		 
		Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
		 
		У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. 
		Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		 
		Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в адміністративній справі № 380/5886/22  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк   Н. В. ІльчишинПовне судове рішення складено 08.11.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...